Рішення № 85148059, 15.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/97/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019 Справа № 908/1466/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Фізична особа-підприємець Баранов Сергій Васильович ( АДРЕСА_1 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю “Високі технології” (69093, м.Запоріжжя, вул. Руставі, 12).

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Гончаров В.І.-довіреність № 540/20-19 від 27.05.2019 р., член правління

від відповідача: Мартиненко К.І.- довіреність № б/н від 08.01.2019 р.; Максименко В.В.-директор- наказ №2 від 02.03.2012 р.

третя особа-1: ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 13.09.2000 р.

від третьої особи-2: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.06.2019 надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100999 від 01.04.2007 у розмірі 1220148,71 грн., що складається з: суми 1116742,07 грн. основного боргу, суми 56138,96 грн. втрат від інфляції, суми 23075,67 грн. 3% річних та суми 247192,01 грн. пені.

11.06.2019 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1466/19 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження № 33/97/19 та призначено підготовче засідання на 16.07.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.07.2019 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичну особу-підприємця Баранова Сергія Васильовича та Товариство з обмеженою відповідальністю “Високі технології”. Підготовче засідання відкладено на 12.08.2019. Зобов`язано позивача протягом двох днів надіслати третім особам листом з описом вкладення копію позовної заяви з усіма додатками, докази надсилання надати суду; відповідача зобов`язано направити на адреси третіх осіб копію відзиву з усіма додатками та копію заяви про залучення до участі у справі третіх осіб.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів - по 18.09.2019р., відкладено підготовче засідання на 16.09.2019 р. Зобов`язано позивача надіслати третім особам листом з описом вкладення копію позовної заяви з усіма додатками, докази надсилання надати суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2019, підготовче провадження у справі № 908/1466/19 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.10.2019 об 11:00 год.

У судовому засіданні 15.10.2019 об 11:00 год. оголошено перерву до 15.10.2019 о 15:30 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами справи укладено договір від 01.04.2007 №100999 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Об`єктом теплопостачання відповідача згідно цього договору є окремо розташована будівля гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжя. Позивач вказує, що в порушення вимог законодавства та договору відповідач в період: з листопада 2017 року по квітень 2018 року та з грудня 2018 року по березень 2019 року не виконав своїх зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії згідно виставлених актів та рахунків, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1116742,07 грн. За прострочення оплати послуг позивач на підставі п. 7.2.8 договору нарахував пеню за період з 25.01.2019 по 30.04.2019 в сумі 247192,01 грн. Також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3% річних за період з 25.12.2017 по 15.05.2019 в сумі 23075,67 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2018 року по березень 2019 року в сумі 56138,96 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, ЗУ “Про теплопостачання” № 2633-ІV від 02.06.2005р., “Правила користування тепловою енергією”, затверджені Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007р., умови договору, ст.ст. 4, 12, 27, 162-164, 171 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях і зазначив, що право власності на будівлю по вул АДРЕСА_2 Руставі АДРЕСА_3 у АДРЕСА_4 , площею 5768,0 кв.м (гуртожиток) належить: відповідачу (4467,7 кв.м. або 77,46% від всієї площі будівлі), третій особі-1 (831,9 кв.м. або 14,42% від всієї площі будівлі) та третій особі-2 (468,4 кв.м. або 8,12% від всієї площі будівлі). Теплова енергія у вказаній будівлі споживається 249 фізичними особами, які проживають у приміщеннях будівлі, що належать відповідачу, третьою особою-1 та третьою особою-2. Отже і заборгованість, яка стягується за позовом з відповідача в сумі 1116742,07 грн. є боргом не лише відповідача, а усіх власників будівлі пропорційно площі, яка перебуває у їх власності. Позивач обізнаний, що його послуги в будівлі споживають третя особа-1 та третя особа-2. Протягом останніх двох років відповідач веде перемовини з керівництвом позивача щодо встановлення теплового навантаження приміщень, які перебувають у власності третіх осіб та укладення договорів теплопостачання безпосередньо з ними. Відповідач звернув увагу суду, що раніше між позивачем та третьою особою-1 діяв договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102032 від 01.09.2008, однак з невідомих причин позивач припинив його дію. Відповідач вказує, що позивачем направлялись на адреси третіх осіб для підписання договори купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, однак третя особа-1 та третя особа-2 ухиляються від їх підписання. Позивач замість спонукання третіх осіб до укладення договорів в судовому порядку, вирішив плату за спожиту третьою особою-1 та третьою особою-2 покласти на відповідача. Отже, відповідач заперечує в частині суми стягнення 279146,84 грн., в тому числі: 251713,66 грн. основного боргу, 5452,88 грн. пені, 12653,72 грн. інфляційних втрат, 5201,25 грн. 3% річних, оскільки вважає, що вказані суми мають бути сплачені третіми особами. Також, відповідач зазначив, що 04.05.2018 відбулись загальні збори співвласників житлових та нежитлових приміщень будівлі 12 по вул. Руставі у м.Запоріжжя, на яких прийнято рішення про укладення кожним окремим співвласником будівлі з позивачем індивідуального договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Вказані договори не укладені з вини позивача. Отже, співвласниками будівлі прийнято рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги в порядку п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент прийняття рішення), а тому в силу приписів п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент прийняття рішення) договір від 01.04.2007 №100999 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді припинив свою дію. Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, договір від 01.04.2007 №100999 є нечинним і як наслідок, позов не може розглядатися з врахуванням його пунктів. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову в частині стягнення суми 279146,84 грн., в тому числі: 251713,66 грн. основного боргу, 5452,88 грн. пені, 12653,72 грн. інфляційних втрат, 5201,25 грн. 3% річних –відмовити; в частині стягнення суми 959304,10 грн., в тому числі: 865028,41 грн. основного боргу, 18739,13 грн. пені, 43485,25 грн. інфляційних втрат, 17847,41 грн. 3% річних – залишив спір на розсуд суду.

Третя особа-1 (ФОП Баранов) у письмових поясненнях вказує на те, що позовні вимоги у даній справ заявлені правомірно та підлягають задоволенню. Так, ОСОБА_1 , як фізичній особі належить право власності на частину будівлі 12 АДРЕСА_5 Руставі АДРЕСА_4 : АДРЕСА_6 житловий блок та допоміжні приміщення. В підприємницькій діяльності третьою особою-1 використовується лише 2 приміщення. Ще у травні 2004 року відповідач відключив батареї опалення в допоміжних приміщеннях гуртожитку, батареї в цих приміщеннях відсутні, транзитні труби та стояки за ізольовані. Таким чином, ОСОБА_1 не є споживачем житлово-комунальної послуги. В будинку по АДРЕСА_4 немає нежитлових приміщень, в гуртожитку є тільки жилі та допоміжні приміщення. Допоміжні приміщення були придбані ОСОБА_1 у 2004 році, так-як колишнім керівником відповідача при згоді власників, було обіцяно дати згоду на оформлення переводу приміщень у нежитлові, однак обіцянку виконано не було. ЗУ «про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» запроваджено мораторій на виселення з гуртожитків мешканців та відчуження гуртожитків. Отже, наразі третя особа-1 знаходиться у безвихідному становищі та не може ані відмовитися від допоміжних приміщень гуртожитку, ані подарувати чи продати їх. Намагання відповідача – власника 99% житлових приміщень, перекласти обов`язок по утриманню допоміжних приміщень гуртожитку на власника тільки 1 житлового блоку ОСОБА_1 , не відповідає ст.ст. 1-8 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Також, третя особа-1 зазначила, що на збори співвласників житлових та нежитлових приміщень будівлі 12 по АДРЕСА_7 Руставі АДРЕСА_4 її запрошено не було, рішення прийняте загальними зборами, оформлене протоколом від 04.05.2018 є нікчемним.

У судовому засіданні третя особа-1 підтримала позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими.

Третя особа-2 (ТОВ “Високі технології”), процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвали суду у даній справі направлено на адресу місцезнаходження третьої особи-2, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, що відповідає вимогам ст.ст. 120, 242 ГПК України.

У судовому засіданні 15.10.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2007 між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грааль” (споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 100999 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на окремо розташовану будівлю гуртожитку по вул. Руставі, 12, відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов`язалася відпускати теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.2.6. договору споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до цього договору (п.5.3 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом п. 6.3 договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.4. договору визначено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 6.6 договору споживач 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-а документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача).

Пунктом 6.6.1 договору передбачено, що отриманий акт приймання–передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання.

Згідно із п. 6.6.2 договору, вразі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 договору строк. У разі неотримання акту теплопостачальною організацією або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п. 6.6.3 договору, при отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.04.2007р. і діє до 01.08.2008р.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної в п.10.1, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявила про розірвання даного договору (п. 10.4 Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору № 100999 від 01.04.2007 позивач у період: листопад 2017 – квітень 2018, грудень 2018 – березень 2019 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1116742,07 грн. Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів 2017-2018, 2018-2019 у м. Запоріжжя.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на загальну суму 1116742,07 грн., з відмітками про відмову споживача від їх підписання (листопад 2017 на суму 83946,78 грн., грудень 2017 на суму 84477,59 грн., січень 2018 на суму 109275,25 грн., лютий 2018 на суму 127338,73 грн., березень 2018 на суму 131216,86 грн.; квітень 2018 на суму 9374,35 грн.; грудень 2018 на суму 193500,10 грн.; січень 2019 на суму 155334,85 грн.; лютий 2019 на суму 119151,19 грн., березень 2019 на суму 103126,37) та виставлені теплопостачальною організацією рахунки на вказані в актах суми.

Судом встановлено, що на кожному з актів приймання-передачі теплової енергії (за спірний період) зазначено, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни акт вважається погодженим.

На підтвердження отримання відповідачем зазначених рахунків та актів позивачем в матеріали справи надано Реєстри отримання документів за відпущену теплову енергію за спірний період.

Доказів подання заперечень щодо нарахувань по актам приймання-передачі теплової енергії за листопад 2017 – квітень 2018, грудень 2018 – березень 2019 в порядку п. 6.6.2 договору та/або висловлення незгоди щодо відображених у них даних, відповідачем в матеріали справи не надано.

При цьому, зазначені в актах суми в установлений договором строк відповідачем не оплачено, не здійснено жодного платежу спрямованого на оплату вартості спожитої у спірний період теплової енергії.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100999 від 01.04.2007 в сумі 1116742,07 грн. підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що ФОП Баранов С.В. та ТОВ “Високі технології”, як співвласники частини будівлі по вул. Руставелі, 12, є також споживачами послуг позивача, вартість яких входить в суму позову і, відповідно, нарахування за відпущену позивачем теплову енергію на будинок, повинні розподілятися між всіма власниками пропорційно до займаної площі, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, умовами договору сторони узгодили, що за наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку (п.6.4). Відповідач сам вказує на те, що будинок по вул. Руставі, 12, обладнаний приладом комерційного обліку і ним щомісячно подаються позивачу показники щодо кількості спожитої теплової енергії в гарячій воді. Відповідно і нарахування спожитої за спірний період теплової енергії здійснюється позивачем відповідно до поданих показників приладу обліку. Застереження про те, що оплаті підлягає не весь обсяг теплової енергії згідно даних приладу обліку, а його частина, умови договору не місять. Згідно пояснень сторін, такі зміни ними до договору не вносились.

Необхідно зазначити, що матеріали справи містять додаткову угоду від 02.04.2012, якою сторонами, в зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу приміщень житлового будинку по АДРЕСА_3 , між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ “Грааль”, внесено зміни до договору № 100999 від 01.04.2007р. та виключено з договору опалювальну площу в розмірі 1045,7 кв.м. Втім, за умовами вказаного договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання розрахунковим способом проводиться за відсутності приладу комерційного обліку.

При прийнятті рішення, судом враховуються пояснення відповідача щодо довготривалого листування з керівництвом позивача з метою спонукання останнього встановити теплове навантаження приміщень, які перебувають у власності третіх осіб та укласти договори теплопостачання безпосередньо з ними.

В той же час, до моменту внесення змін до договору № 100999 від 01.04.2007 щодо визначення обсягів теплової енергії, яка підлягає оплаті споживачем, відсутні будь-які підстави для звільнення ТОВ “Грааль” від виконання умов договору щодо оплати вартості отриманої теплової енергії за фактичними показниками приладів обліку, умови договору є обов`язковими для виконання сторонами.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений ст.188 ГК України, згідно з якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В той же час, доказів звернення до суду з метою внесення змін до договору № 100999 від 01.04.2007 в судовому порядку, ТОВ “Грааль” в матеріали справи не надано.

Необхідно зазначити, що вказані обставини вже досліджувались судом в межах справи № 908/1669/17 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”, за участю третіх осіб: ФОП Баранова ОСОБА_2 В ОСОБА_3 та ТОВ «Високі технології», про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію у попередньому періоді згідно договору № 100999 від 01.04.2007. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі № 908/1669/17, встановлено, що фактична наявність спору між відповідачем та третіми особами про визначення розміру спожитого ними об`єму теплової енергії в процесі її транзиту по внутрішньобудинковим мережам або шляхом теплообміну між приміщеннями із загального обсягу отриманої відповідачем від позивача теплової енергії за спірний період та про компенсацію витрат зі сплати цієї частини теплової енергії, отриманої вже від відповідача, не є предметом розгляду в межах даної справи та не може впливати на грошові зобов`язання перед позивачем за спірний період.

Твердження відповідача про припинення дії договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007 в силу приписів п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», в зв`язку із прийняттям 04.05.2018 загальними зборами співвласників житлових та нежитлових приміщень будівлі 12 по вул. Руставі у м.Запоріжжя рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 04.05.2018 відбулись збори співвласників житлових та нежитлових приміщень будівлі 12 по вул. Руставі у м.Запоріжжя, на яких прийнято рішення про визначення порядку розподілу між власниками житлових та нежитлових приміщені обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку на єдиному працюючому вводі теплової мережі, який належить ТОБ «Грааль». Вирішено під час опалювального сезону застосовувати порядок розподілу між споживачами обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку на єдиному працюючому вводі теплової мережі, який належить ТОВ «Грааль» і розподіляти між всіма споживачами будинку, як житловими так і не житловими приміщеннями пропорційно площі. Рішення оформлено протоколом зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень будівлі за адресою: АДРЕСА_4 (Інд. АДРЕСА_8 ).

Відповідач посилаючись на п.3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент прийняття рішення) вказує на припинення дії договору №100999 від 01.04.2007 внаслідок прийняття співвласниками будівлі рішення про укладення кожним з них індивідуального договору з теплопостачанню організацією.

Так, згідно п.3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній станом на 04.05.2018) договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом, крім випадку, якщо до спливу зазначеного строку співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги відповідно до пункту 4 цього розділу. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, дія таких договорів автоматично продовжується до спливу строку, що дорівнює одному року з дня набрання чинності цим Законом.

09.06.2018 набула чинності нова редакція п.3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

По-перше, варто зазначити, що будь-яких доказів вчинення співвласниками (окрім відповідача) дій спрямованих на укладення індивідуальних договорів з теплопостачальною організацією (звернення до позивача з цього приводу тощо) відповідачем в матеріали справи не надано.

По-друге, зі змісту протоколу, яким оформлене рішення співвласників житлових та нежитлових приміщень будівлі за адресою: м.Запоріжжя, вул. Руставі, 12 від 04.05.2018 (Т.1;а.с.183-184) взагалі не вбачається обрання співвласниками моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги. Не вбачається і намір співвласників щодо укладення з теплопостачанню організацією окремих договорів, як то вказує відповідач. Таких відомостей протокол зборів співвласників житлових та нежитлових приміщень будівлі за адресою: АДРЕСА_4 . Руставі АДРЕСА_3 не містить.

Отже, твердження відповідача про припинення дії договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100999 від 01.04.2007 в силу приписів п.3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», матеріалами справи не підтверджується.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 1116742,07 грн. основного боргу за договором обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1116742,07 грн. за поставлену у період: листопад 2017 – квітень 2018, грудень 2018 – березень 2019 теплову енергію підлягає задоволенню.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 24192,01 грн. нараховану за загальний період: з 25.01.2019 по 30.04.2019.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.8. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100999 від 01.04.2007 передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Необхідно зазначити, що пеню позивачем нараховано на заборгованість за актами грудень 2018 – березень 2019 (за кожним атом окремо), розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячний період нарахування. В той же час, за визначений позивачем період вірним розміром пені є 32492,27 грн., однак стягненню підлягає сума пені 24192,01 грн. в межах заявлених вимог.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23075,67 грн. нараховані за загальний період: з 25.12.2017 по 15.05.2019 та втрати від інфляції в сумі 56138,94 грн. за період: січень 2018 – березень 2019.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних, втрат від інфляції, та встановлено, що 3% річних розраховано позивачем вірно. Втрати від інфляції, за розрахунком суду, за визначений позивачем період складають 56138,94 грн., тож вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в наведеній сумі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 1 116 742,07 грн. основного боргу, сумі 24 192,01 грн. пені, сумі 56 138,94 грн. втрат від інфляції, сумі 23 075,67 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12; код за ЄДРПОУ 32119653) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код за ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) суму 1116742 (один мільйон сто шістнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн. 07 коп. основного боргу за відпущену теплову енергію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (69093, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12; код за ЄДРПОУ 32119653) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код за ЄДРПОУ 32121458, п/р № НОМЕР_3 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) суму 24192 (двадцять чотири тисячі сто дев`яносто дві) грн. 01 коп. пені, суму 56138 (п`ятдесят шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 94 коп. втрат від інфляції, суму 23075 (двадцять три тисячі сімдесят п`ять) грн. 67 коп. 3% річних та суму 18302 (вісімнадцять тисяч триста дві) грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – « 24» жовтня 2019.

Суддя М.В. Мірошниченко