Рішення № 85146462, 24.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2019 року № 640/1099/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл»

до Управління Держпраці у Рівненській області,

третя особа без

самостійних вимог - Компанія «Екселленд Холдінгс ЛТД» (Кіпр),

на предмет спору про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл» (далі - ТОВ «Еколл») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області та з урахуванням поданої 27 березня 2019 року заяви про зміну предмету позову остаточно просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу №РВ544/951/000537/ТД-ФС від 20 грудня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень №РВ544/951/АВ/П від 17 грудня 2018 року.

Позов обґрунтовано тим, що інспекторами відповідача проведено інспекційне відвідування ТОВ «Еколл», за результатами якого виявлені порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, зокрема, щодо допущення до роботи 44 працівників без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Представниками відповідача складено Акт №РВ544/951/АВ від 28 листопада 2018 року, припис про усунення виявлених порушень № РВ544/951/АВ/П від 17 грудня 2018 року, постанову про накладення штрафу №РВ544/951/000537/ТД-ФС від 20 грудня 2018 року у розмірі 4 244 220,00 грн.

Позивач посилається на те, що із рядом працівників, щодо яких йдеться в Акті, приписі та постанові, укладені цивільно-правові договори на надання ТОВ «Еколл» оплачуваних послуг за актами прийому-передачі робіт, копії яких надавалися інспекторам відповідача, про не знайшли відображення в Акті від 28 листопада 2018 року Окрім того, за твердженнями позивача інспекторами не враховано специфіки діяльності товариства, яка полягає у наданні юридичним особам послуг телефонного саll-центру протягом певного проміжку часу, зумовленого потребою юридичної особи, через що товариство не має можливості заздалегідь визначити кількість юридичних осіб, які зажадають користуватися послугами, та на який проміжок часу такі послуги будуть необхідними, їх об`єми, тому не може мати фіксований штат працівників за трудовими договорами, оскільки їхня кількість постійно змінюється та є динамічною величиною. Тому, між ТОВ «Еколл» та фізичними особами укладалися договори з надання послуг з прийому, здійсненню та адмініструванню вхідних/вихідних дзвінків протягом періоду та у місці, визначеному договорами, з виплатою винагороди за певну кількість здійснених (адміністрованих) дзвінків. При цьому здійснювалися необхідні податкові відрахування з суми винагороди, що належали виплаті виконавцям послуг - податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок.

Стосовно інших працівників, які перебувають в трудових відносинах з компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» укладалися договори з надання послуг по аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу (позикова робоча сила), поняття про яке відсутнє в українському законодавстві, але правовідносини щодо яких регулюються Законом України «Про зайнятість населення». Таким працівниками заробітну плату виплачує аутстаффінгова компанія-нерезидент, а позивач не вступає з ними у трудові правовідносини, не оформлює жодних документів, оскільки не вважається роботодавцем.

Посилаючись на те, що порушень трудового законодавства не допускав, а висновки Акту, припису та постанови є помилковими, позивач оскаржує їх до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Еколл» про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі, ухвалено провадити розгляд суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 28 березня 2019 року подано відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті обставини, що за результатами інспекційного відвідування позивача встановлені порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України щодо 44 осіб, які допущені до роботи без укладення трудового договору. Інспекційне відвідування проводилося в межах компетенції Управління Держпраці у Рівненській області у приміщенні в м. Рівне, по вул. Кавказькій, 9-А. Під час відвідування за робочими місцями перебували оператори телефонного зв`язку, які виконували свої обов`язки, проте відмовилися від надання пояснень. Перевіркою наданих документів було встановлено, що зміст договорів, укладених між позивачем та фізичними особами, вказує на наявність трудових відносин між роботодавцем та працівником, проте вимоги трудового законодавства, зокрема щодо належного оформлення трудових відносин, сплати податків та зборів, позивачем не дотримано. У задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Позивачем 25 квітня 2019 року подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що у договорі надання послуг по аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу від 22 жовтня 2018 року, укладеному між ТОВ «Еколл» та Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД», передбачено, що до зобов`язань Компанії відносяться: зарахування до штату Компанії та оформлення трудових відносин з співробітниками Замовника або укладання з ними цивільно-правових договорів, нарахування та виплата заробітної плати/винагороди співробітникам; розрахунок та перерахування податків та зборів до державного бюджету та державних фондів страхування, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсацій за відпустку, оформлення лікарняних листів, видача співробітникам довідок, медичне страхування працівників, здача звітності. Замовник згідно умов договору не вступає в жодні правовідносини з такими співробітниками/працівниками/персоналом Компанії та не оформлює з ними жодних документів, так як їх роботодавцем/замовником послуг є Компанія.

В судовому засіданні 25 квітня 2019 року оголошено перерву для виклику учасників справи; 21 травня 2019 року та 04 червня 2019 року засідання не відбулися у зв`язку з перебуванням судді у стані тимчасової непрацездатності та у відпустці відповідно.

В судовому засіданні 27 червня 2019 року представники сторін надали свої пояснення, представником позивача заявлено клопотання щодо виклику та допиту свідків, яке судом задоволено та оголошено перерву для забезпечення їхньої явки до суду, підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

В засіданні 25 липня 2019 року клопотання про виклик та допит свідків відкликано представником позивача, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 22 листопада 2018 року №1382 та направлення на проведення інспекційного відвідування №1203-Н/09-27 від 22 листопада 2018 року уповноваженими представниками проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ТОВ «Еколл».

За результатами інспекційного відвідування складено Акт №РВ544/951/АВ від 28 листопада 2018 року, винесено припис на усунення виявлених порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення. Зокрема встановлено, що у порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України 44 фізичні особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Надалі, відповідачем винесено постанову №РВ544/951/000537/ТД-ФС від 20 грудня 2018 року про накладення на ТОВ «Еколл» штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України (за допуск до роботи 38 фізичних осіб без належного оформлення трудових правовідносин) у розмірі 4 244 220, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками Акту від 28 листопада 2018 року, приписом про усунення порушень №РВ544/951/АВ/П від 17 грудня 2018 року та постановою про накладення штрафу №РВ544/951/000537/ТД-ФС від 20 грудня 2018 року позивач подавав заперечення та скарги на зазначені документи, проте за результатами розгляду їх залишено без змін, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний контроль та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовано Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктом 27 Порядку № 295 встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З аналізу даних правових норм видно, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 20 грудня 2018 року, з певними фізичними особами, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 укладено цивільно-правові угоди на надання ТОВ «Еколл» певних послуг, визначених цими договорами, з оплатою таких послуг відповідно до актів прийому-передачі послуг.

З пояснень представника ТОВ «Еколл» в цій частині вбачається, що укладення таких цивільно-правових угод на надання послуг, а не трудових договорів з працівниками, зумовлена специфікою діяльності товариства, що полягає, зокрема, у наданні юридичним особам послуг телефонного телефонного саll-центру протягом певного проміжку часу, зумовленого потребою юридичної особи, через що товариство не має можливості заздалегідь визначити кількість юридичних осіб, які зажадають користуватися послугами, та на який проміжок часу такі послуги будуть необхідними, їх об`єми, тому не може мати фіксований штат працівників за трудовими договорами, оскільки їхня кількість постійно змінюється та є динамічною величиною.

У цьому зв`язку суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено у яких саме випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт/надання послуг. Сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин та на власний розсуд можуть визначати вид такого договору. Укладення цивільно-правового договору є виключним правом суб`єктів господарювання, що забезпечено Конституцією України та Цивільним кодексом України.

Так, трудовий договір - це угода щодо здійснення та забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не конкретну індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).

Частиною першою статті 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Частина перша статті 627 Цивільного процесуального кодексу України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. При цьому, за статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Наявність обставин, які вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання обумовлених ним наслідків, є лише підставою для розгляду питання про визнання правочину недійсним. Водночас, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

З викладеного суд приходить до висновку, що роботодавці мають право укладати цивільно-правові договори з фізичними особами на виконання певних видів робіт та надання послуг, укладення яких узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Еколл» та фізичними особами укладалися договори про надання послуг з прийому, здійсненню та адмініструванню вхідних та вихідних дзвінків протягом певного періоду та у місці, визначеному договорами, з виплатою винагороди за певну кількість здійснених/адміністрованих дзвінків у розмірі, встановленому договором, та підтвердженням виконання послуг шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі послуг. Договори не містять таких положень, що на виконавця послуг розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника чи він зараховується до його штату. Договори укладалися для досягнення результатів праці - отримання певних послуг, а не для врегулювання трудових правовідносин, що властиво для трудового договору.

Суду не представлено доказів визнання укладених договорів недійсними або інших доказів, які б свідчили про їх незаконність. Окрім того, ТОВ «Еколл» здійснювало необхідні податкові відрахування з суми винагород, що належали до виплати виконавцям послуг - податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок.

Стосовно працівників, які надавали послуги ТОВ «Еколл» та перебували в трудових відносинах з іншою юридичною особою - Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» (Кіпр), а саме: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , встановлено, що між позивачем та зазначеною Компанією укладений договір надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу від 22 жовтня 2018 року.

Аутстаффінг передбачає надання підприємством - провайдером у розпорядження підприємства-замовника персоналу для виконання певних робіт.

В міжнародному праві порядок застосування аутстаффінгу регулюється Конвенцією про приватні агентства зайнятості № 181, ухваленою 19 червня 1997 року, що не ратифікована Україною.

Термін "аутстаффінг" в законодавстві України не закріплений, проте норми, визначені статтею 39 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VІ, поширюються на правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб`єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є тотожним природі договору аутстаффінга.

Також підпункт 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить визначення поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про зайнятість населення" діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що суб`єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов`язані: 1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника; 2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи; 3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку; 4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на користь працівника; 5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

Отже, відповідно до договору про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу від 22 жовтня 2018 року, укладеному між позивачем та Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» (Кіпр) (далі - Компанія), остання за плату здійснює послуги з надання працівників Замовнику для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з реалізацією послуг Замовника, на умовах, визначених Договором та протягом його дії. Відповідно до пункту 1.3 договору сторони визначили, що під термінами співробітники/працівники/персонал Компанії у цьому договорі розуміються фізичні особи, громадяни або не громадяни України, залучені Компанією за трудовими та цивільно-правовими договорами, відносини з якими регулюються відповідно до законодавства країни реєстрації Компанії. При цьому, Замовник не вступає в жодні правовідносини з такими співробітниками/працівниками/персоналом Компанії та не оформлює з ними жодних документів, так як їх роботодавцем/замовником послуг є Компанія.

Згідно з пунктом 1.4 Договору до зобов`язань Компанії за договором відносяться зарахування до штату Компанії та оформлення трудових відносин із співробітниками Замовника або укладення з ними цивільно-правових договорів; нарахування та виплата заробітної плати/винагороди співробітникам; розрахунок та перерахування податків та зборів до державного бюджету та державних фондів страхування, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсацій за відпустку, оформлення лікарняних листів, видачу співробітникам довідок, при необхідності медичне страхування співробітників, здача звітності тощо.

Отже, як свідчать встановлені обставини, укладення договору аутстаффінгу не суперечить вимогам чинного законодавства України, умови праці залучених працівників врегульовано договором про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу від 22 жовтня 2018 року, укладеному між позивачем та Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» (Кіпр).

Окрім того, логічними та послідовними видаються пояснення позивача стосовно специфіки діяльності товариства, яка полягає у наданні юридичним особам послуг телефонного саll-центру протягом певного проміжку часу, зумовленого потребою юридичної особи, через що товариство не має можливості заздалегідь визначити кількість юридичних осіб, які зажадають користуватися послугами, та на який проміжок часу такі послуги будуть необхідними, їх об`єми, через що позивач не може мати фіксований штат працівників за трудовими договорами, оскільки їхня кількість постійно змінюється та є динамічною величиною. За таких обставин зазначена форма співпраці із Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» (Кіпр) є виправданою та пояснена у достатній мірі.

Також суд зазначає, що для перевірки документації під час інспекційного відвідування позивачем надавався повний пакет документів щодо оформлення цивільно-правових договорів та договорів аутстаффінгу з фізичними особами, у тому числі письмові згоди працівників щодо запропонованої форми співпраці, оформлені відповідно до статті 21 КЗпП України, проте у повній мірі в Акті від 28 листопада 2018 року такі обставини не відображені.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ураховуючи наведене, оцінюючи дії відповідача на предмет дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що висновки Акту від 28 листопада 2018 року №РВ544/951/АВ за результатами інспекційного відвідування є передчасними та ґрунтуються на помилкових та недостатньо досліджених підставах, у зв`язку з чим оскаржувані припис від 17 грудня 2018 року та постанова про накладення штрафу від 20 грудня 2018 року прийняті не на підставах, що визначені законами України, не пропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх доведеність достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 19 210,00 грн. згідно квитанції №36159 від 15 січня 2019 року (т.1, а.с.5) та платіжного доручення №4371 від 30 січня 2019 року (т.1, а.с.216). З урахуванням того, що позивач не є суб`єктом владних повноважень, а суд задовольняє адміністративний позов, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» до Управління Держпраці у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Компанія ««Екселленд Холдінгс ЛТД» (Кіпр), про визнання протиправними припису та постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень №РВ544/951/АВ/П від 17 грудня 2018 року та

постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл» №РВ544/951/000537/ТД-ФС від 20 грудня 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210,00 грн.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл», адреса: 04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 35, приміщення 3, РНОКПП 33941553.

Відповідач: Управління Держпраці у Рівненській області, адреса: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Лермонтова, 7 код ЄДРПОУ 39780243, тел.+380362636070.

Суддя В.І. Келеберда