Рішення № 85146357, 15.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2019 року 11:32 № 826/14146/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс - Кіно"

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

третя особа Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про визнання протиправним та скасування рішення

за участі представників сторін:

від позивача - Здоровець С.В.

від відповідач - Жолак Л.О.,

від третьої особи - Баган Т.Г.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс - Кіно" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Гравіс- Кіно") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі по тексту - відповідач, Національна рада), третя особа - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1310 "Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ТОВ "Гравіс- Кіно", місто Київ (логотип: " 2+2") від 29 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення від 29 серпня 2018 року № 1310 є протиправним з огляду на те, що у відповідача були відсутні правові підстави, виключний перелік яких встановлено частиною 1 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", для анулювання ліцензії, оскільки зазначений перелік не містить такої підстави для анулювання як перехід від аналогового до цифрового мовлення, а втрата чинності ліцензії можлива лише на підставі рішення суду. Окремо позивач зауважує, що процедура переоформлення ліцензії у зв`язку з переходом від аналогового до цифрового ефірного (багатоканального) мовлення стосується не вилучення аналогових частот і визнання ліцензії такою, що втратила чинність, а переоформлення в частині змін технологічних параметрів.

Одночасно позивач вказує, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення не має права приймати акти індивідуальної дії про вимкнення аналогового телебачення та при прийнятті оскаржуваного рішення вийшла за межі своєї компетенції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позов представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте Національною радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством з урахуванням Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815 щодо завершення термінів використання радіотехнології аналового телевізійного мовлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року внесено зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815, а саме встановлено строк припинення використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення 31 серпня 2018 року для міста Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 року.

Відповідно до частини 7 статті 22 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку, крім територій з особливим режимом мовлення, а відповідно до пункту 3.7 Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого рішенням Національної ради від 01 грудня 2010 року № 1684, завершення переходу від аналогового до цифрового мовлення здійснюється у строки, визначені Планом використання радіочастотного ресурсу.

Також представник відповідача вказує, що в ліцензії НР №00181-м від 12 грудня 2008 року визначено строк дії такої ліцензії до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення.

Крім того, рішенням Національної ради від 15 листопада 2016 року №1732 продовжено строк дії ліцензії на мовлення НР №00181-м від 15 грудня 2008 року на строк 7 років (до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення в регіоні), розмір ліцензійного збору було зменшено на 70% та зобов`язано позивача забезпечити перехід на цифрове мовлення згідно з окремим рішенням Національної ради.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що відповідач не має повноважень щодо прийняття в односторонньому порядку рішення про втрату ліцензією чинності, на підставі норм Закону України «Про телебачення та радіомовлення» перехід від аналогового до цифрового телебачення мав відбуватись шляхом переоформлення ліцензії в частині зміни технологічних параметрів за процедурою визначеною Законом.

Представник Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення у письмових поясненнях зазначив, що відповідно до умов діючих ліцензій на мовлення 19 грудня 2014 року між позивачем та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення укладено договір №4-529 про надання телекомунікаційних послуг, додатковою угодою №5 від 01 грудня 2017 року дію договору продовжено до 31 грудня 2018 року включно або до дати, яка буде визначена Національною радою як акта кінцевого вимкнення аналогового телевізійного мовлення в Україні, залежно від того яка дата настане раніше.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року внесено зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815, а саме встановлено строк припинення використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення 31 серпня 2018 року для міста Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 року.

Отже, оскаржуване рішення від 29 серпня 2018 року №1310 прийнято на підставі вказаних вище норм законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2018 року зупинено провадження у справі №826/14146/18 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/12322/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Студія 1+1" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року №509 "Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України" в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року поновлено провадження та призначено підготовче засідання.

Позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва додаткові пояснення, в яких зазначено, що жоден з нормативно-правових актів не наділяє Національну раду повноваженнями на анулювання ліцензії. Додатково представник позивача вказує, що оскаржуване рішення від 29 серпня 2018 року №1310 не містить мотивувальної частини.

Представник відповідача у додаткових поясненнях зазначив, що саме постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року №509 "Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України" встановлено строк припинення використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення. З урахуванням норм Закону України «Про радіочастотний ресурс України» та Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національною радою прийнято оскаржуване рішення від 29 серпня 2018 року №1310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 24 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 15 жовтня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс - Кіно" здійснювало діяльність у сфері аналогового наземного ефірного телевізійного мовлення на підставі ліцензії серії НР №000181-м, тип мовлення ефірне (телебачення), територія розповсюдження програм регіональне, строк дії з 22 листопада 2015 року до 22 листопада 2022 року або до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 05 листопада 2015 року №1732 продовжено строк дії ліцензії на мовлення серії НР №000181-м на строк 7 років або прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 29 серпня 2018 року №1310 визначено, що ліцензія на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 22 листопада 2015 року втрачає чинність з 01 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення та зобов`язано ТОВ «Гравіс-Кіно» привести ліцензію на мовлення серії НР №000181-м від 22 листопада 2015 року у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення).

Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, регулює Закон України "Про телебачення та радіомовлення" від 21 грудня 1993 року 3759-XII (далі по тексту - Закон України "Про телебачення та радіомовлення").

Відповідно до статті 7 Закон України "Про телебачення та радіомовлення" Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері телебачення і радіомовлення покладаються на центральний орган виконавчої влади.

Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Державне регулювання національного телерадіоінформаційного простору здійснюється відповідно до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, який розробляє і затверджує Національна рада згідно з визначеними законами України принципами, завданнями та пріоритетами.

Судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 26 жовтня 2016 року №788-р "Про затвердження плану заходів щодо впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення" (далі - Розпорядження), яким затверджено план заходів щодо впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення, пунктом 9 якого на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелерадіо, Державне підприємство "Український державний центр радіочастот", Адміністрацію Держспецзв`язку, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення" покладено обов`язок у жовтні 2016 року підготувати план поетапного вимкнення аналогового телерадіомовлення згідно з планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 01 грудня 2010 року №1684, Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815, Планом заходів щодо впровадження системи рухомого (мобільного) зв`язку четвертого покоління, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1232.

Пунктом 10 Розпорядження передбачено внесення змін до плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 01 грудня 2010 року №1684 у грудні 2016 року та покладено на Національну раду з питань телебачення та радіомовлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815 було передбачено, що строк вимкнення аналогового телевізійного мовлення - до 01 січня 2016 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №269 строк повного вимкнення аналогового телебачення визначений на 30 червня 2017 року.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року №563 кінцевий строк встановлений на 30 березня 2018 року, постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №218 - на 30 червня 2018 року, а постановою від 13 червня 2018 року №509 - на 31 серпня 2018 року, а для міста Києва та Кіровоградської області - на 31 липня 2018 року.

З наведеного вбачається, що строк вимкнення аналогового телевізійного мовлення для м. Києва та Кіровоградської області - 31 липня 2018 року.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року по справі №826/12322/18 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія "1+1" до Кабінету Міністрів України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, треті особи: Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" про визнання протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року № 509 "Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України" в частині "31 серпня 2018 року"; визнання бездіяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо невиконання наглядових повноважень за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд", м. Київ умов ліцензій HP № 00016-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00017- п від 09 грудня 2010 року, HP № 00018-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00019-п від 09 грудня 2010 року, стосовно розбудови багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4) (забезпечити покриття цифровим сигналом не менше як 95% населення України); зобов`язання Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення вчинити дії - забезпечити виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" умов ліцензій HP № 00016-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00017-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00018-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00019-п від 09 грудня 2010 року, у частині розбудови багатоканальних телемереж МХ- 1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4) (забезпечити покриття цифровим сигналом не менше як 95% населення України); зобов`язання Кабінет Міністрів України визначити іншу дату остаточного припинення використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення після виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" умов ліцензій HP № 00016-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00017-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00018-п від 09 грудня 2010 року, HP № 00019-п від 09 грудня 2010 року у частині розбудови багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4) та забезпечення покриття цифровим сигналом не менше як 95% населення України та забезпечення громадян правом на доступ до інформації через телевізійне мовлення.

Станом на час розгляду даної справи, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року по справі №826/12322/18 набрало законної сили.

Отже, правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року № 509 "Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України" в частині "31 серпня 2018 року" з урахуванням норм частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування.

Частинами 1 та 2 статті 21 Закон України "Про телебачення та радіомовлення" передбачено, що план розвитку національного телерадіоінформаційного простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим документом, який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням відповідно до вимог цього Закону. На підставі Плану розвитку Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає конкурсні умови та оголошує конкурси на отримання ліцензій на мовлення, визначає умови ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.

План розвитку складається з двох частин:

а) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення;

б) основних вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.

Згідно з частиною 7 статті 22 Закон України "Про телебачення та радіомовлення" перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку, крім територій з особливим режимом мовлення.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи, а також з урахуванням наведених норм законодавства, суд погоджується з доводами відповідача про те, що, приймаючи оскаржуване рішення про втрату чинності ліцензіями позивача на аналогове мовлення на виконання Плану використання радіочастотного ресурсу, що є складовою частиною Плану розвитку, Національна рада діяла у відповідності з вимогами законодавства, оскільки строк використання аналогового телевізійного мовлення сплинув. Щодо посилання позивача на статтю 37 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", якою визначено підстави анулювання ліцензії, суд зазначає, що оскаржуваним рішенням ліцензії на мовлення серії НР №000181-м від 22 листопада 2015 року ТОВ "Гравіс-Кіно", визнано такою, що втрачає чинність з 01 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення. Отже, спірні правовідносини не підпадають під дію статті 37 Закону України "Про телебачення та радіомовлення".

Натомість, відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" ліцензія на мовлення видається на строк, визначений Національною радою відповідно до заяви про видачу ліцензії.

Одночасно, пунктом в частини 3 статті 35 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути: необхідність внесення змін до умов ліцензії у зв`язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення.

Як зазначено вище, в ліцензії на мовлення серії НР №000181-м від 22 листопада 2015 року визначено строк дії таких ліцензій, а саме: до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення. А відтак, ліцензія на мовлення НР №000181-м від 22 листопада 2015 року втратила чинність на підставі Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України постановою від 13 червня 2018 року №509).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс - Кіно" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2019 року