Рішення № 85146303, 23.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2019 року № 826/12670/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправними дій, стягнення податку на доходи фізичних осібВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої заяви, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо утримання з пенсії, яка призначалася до виплати позивачу, сум податку на доходи фізичних осіб за період із жовтня місяця 2015 року по червень місяць 2016 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму утриманого з пенсії податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 407 грн. 52 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України з 2015 року. У період із жовтня місяця 2015 року по червень місяць 2016 року із пенсії позивача утримано 2 407 грн. 52 коп. податку на доходи фізичних осіб. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Після звільнення зі служби позивачу з 30.09.2015 року призначено і виплачується пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За змістом довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_1 від 26.07.2018 року № 2217, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, у період з жовтня місяця 2015 року по червень місяць 2016 року із пенсії ОСОБА_1 утримано податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2 407, 52 грн. та 240,73 грн. військового збору.

11.07.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із письмовим запитом щодо отримання інформації про підстави утримання із його пенсії податку на доходи фізичних осіб.

Листом від 20.07.2018 року № 43635/02 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено ОСОБА_1 , що у зв`язку із набранням чинності із 01.07.2014 року змінами до Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб з 01.07.2014 року була сума пенсії (включаючи суму індексації, доплат, підвищень та інше) або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищував 10 000 грн. на місяць - у частині такого перевищення. З 01.01.2015 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII розширено базу для оподаткування пенсій, а саме податок на доходи фізичних осіб сплачується з суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення за ставкою податку 15%. Водночас, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір зі ставкою 1,5% від об`єкта оподаткування. Зазначені відрахування з пенсії зараховувалися до Державного бюджету України. З 01.07.2016 року підпункт 164.2.19 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» від 02.06.2016 року № 1411-VIII викладено у новій редакції. Оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 на 01.07.2016 року не перевищував десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 01.01.2016 року - 10 740,00 грн. (1074,00*10), пенсія ОСОБА_1 з 01.07.2016 року не оподатковувалася.

Вважаючи, що відповідач діяв із порушеннями чинного законодавства, та враховуючи те, що позивач має право на отримання пенсії у повному розмірі, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Податковий кодекс України) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об`єкта оподаткування щодо доходів.

Пунктом 164.1 статті 164 цього Кодексу встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, підпункт 164.2.19 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: «суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».

Згідно зі статтею 7 Закону України від 28.12.2014 року № 80 «Про Державний бюджет на 2015 рік» у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн. Відтак, відповідно до положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування у 2015 році були суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць.

В подальшому, згідно з внесеними Законом України від 02.06.2016 року № 1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України змін, базою оподаткування ПДФО є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 164.3. статті 164 цього Кодексу, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Також, пунктом 16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Тобто, з наведеного випливає, що об`єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.

З матеріалів справи, а саме копії Довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_1 від 26.07.2018 року № 2217, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, вбачається що пенсія позивача у спірний період становила: жовтень 2015 року - 5 991,60 грн.; листопад 2015 року - 5 991,60 грн.; грудень 2015 року - 6 300,00 грн.; січень 2016 року - 6 300,00 грн.; лютий 2016 року - 6 300,00 грн.; березень 2016 року - 5 226,10 грн.; квітень 2016 року - 5 226,10 грн.; травень 2016 року - 5 240,10 грн.; червень 2016 року - 5 240,10 грн., тобто понад три розміри мінімальної заробітної плати (3 654 грн. на місяць), у зв`язку з чим пенсійним органом правомірно було утримано із пенсії позивача, у частині такого перевищення, ПДФО (15%) та військовий збір (1,5%).

При цьому, починаючи з 01.07.2016 року пенсійним органом припинено відрахування з пенсії позивача.

27.02.2018 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №1-6/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 року вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, фактичне оподаткування пенсій припинено з 27.02.2018 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №1-6/2018, а отже, на час виникнення спірних правовідносин (жовтень 2015 року - червень 2016 року) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, а отже підлягали застосуванню. Відтак, здійснюючи відповідні відрахування у період з 01.10.2015 року по 30.06.2016 року, пенсійний орган діяв відповідно до вимог чинного у цей період законодавства.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №755/3939/15-а (касаційне провадження К/9901/1250/18), від 24.10.2018 року у справі №552/1027/15-а (касаційне провадження К/9901/1477/18), від 20.11.2018 року у справі у справі №825/552/18 (касаційне провадження К/9901/53744/18), від 05.12.2018 року у справі №453/686/15-а (касаційне провадження К/9901/6794/18), від 16.04.2019 року у справі №318/2132/14-а (2а/318/97/2014), від 16.05.2019 року у справі №336/5032/15-а(2-а/336/117/2015) (касаційне провадження № К/9901/5208/19).

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Суддя Л.О. Маруліна