Рішення № 85146053, 24.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року справа № 580/2958/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними дій, рішення і його скасування, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

26.09.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, б-р. Шевченка, буд.307; код ЄДРПОУ 37853109) про:

визнання протиправним і скасування рішення відповідача, оформленого протоколом від 12.09.2019 №36, в частині відмови у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;

визнання дій відповідача протиправними;

зобов`язання Комісію з питань встановлення громадянам пільгових статусів Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради встановити йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Позов мотивовано тим, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі Цивільної оборони та внаслідок цього отримав 2 групу інвалідності. Вказані обставини відповідно до вимог чинного законодавства дають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Отже, відповідач незаконно відмовив у встановленні такого статусу та видачі відповідного посвідчення. Тому позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 01.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Цією ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та вирішив її розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами. Також встановив відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 04.10.2019.

15.10.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що обов`язковою умовою набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є факт настання інвалідності, внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та участь у ліквідації таких наслідків у складі формувань Цивільної оборони. Оскільки доказів такої участі позивач не надав, відсутні підстави для встановлення йому такого статусу. З цього приводу відповідач просить врахувати рішення Верховного Суду у справах №279/12162/15-а та №377/797/17.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до посвідчення від 27.03.2019 серії НОМЕР_2 (копія в матеріалах справи) позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Довідкою МСЕК від 23.08.2011 серії 10 ААА №361973 підтверджено наявність у позивача 2 групи інвалідності, пов`язаної з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З витягу з протоколу від 12.09.2019 №36 засідання Комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових статусів (далі - Комісія) суд встановив, що вказана комісія розглянула заяву позивача щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. До цієї заяви було додано копії:

паспорта та довідки РНОКПП;

довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА від 18.08.2019 №01.1-14/963;

довідки МСЕК від 23.08.2011 серії 10 ААА №361973;

посвідчення від 27.03.2019 серії НОМЕР_2 ;

висновку обласної ЛКК від 23.12.1996 №3351 щодо пов`язаності захворювання позивача з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

військового квитка серії НОМЕР_3 ;

трудової книжки серії НОМЕР_4 ;

архівних довідок Департаменту управління справами Черкаської міської ради від 12.11.2013 про роботу позивача у Черкаському міському об`єднанні громадського харчування;

архівної довідки Черкаського міського архіву від 10.10.1997 №311 про відсутність книги наказу щодо роботи позивача на ЧАЕС.

За наслідками розгляду вказаних документів Комісія відмовила у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з огляду на відсутність у позивача документів, щодо залучення його до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Тому позивач звернувся в суд.

Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XІІ).

Відповідно до частин 1, 2 ст.4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених наведеною нормою, є:

настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Для вирішення спору суд врахував правові висновки Верховного Суду (далі - ВС) у подібних правовідносинах щодо встановлення особі статусу інваліда війни на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XІІ, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій. Зокрема, викладені у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №368/1579/14, від 10 травня 2018 року у справі №279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі №377/797/17, від 21 серпня 2018 року у справі №279/2285/16-а та від 03.10.2019 у справі 753/7304/17.

ВС у вказаних рішеннях зазначив, що для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XІІ, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

ВС зазначив, що за відсутності доказів, які би свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ, немає. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і, відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підп.1 ч.1 ст.9 Закону № 796-ХІІ).

Суд врахував, що надані до матеріалів справи докази, зокрема копії архівної довідки Черкаського міського архіву від 10.10.1997 №311, довідки МСЕК від 23.08.2011 серії 10 ААА №361973 підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 27.08.1986 до 16.09.1986 та настання інвалідності у зв`язку з участю у таких заходах. Однак належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони не доведено.

У листі Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА від 18.08.2019 №01.1-14/963 у відповідь на звернення позивача щодо надання довідки про його участь у формування Цивільної оборони зазначено, що громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань Цивільної оборони, а не входили до неї в силу вимог закону. Інформація про залучення до формувань Цивільної оборони міститься в первинних документах (наказах, розпорядженнях про відрядження в зону відчуження).

Таких доказів, як первинні документи перебування позивача в складі Цивільної оборони ні суду, ні відповідачу під час звернення для встановлення статусу інваліда війни, не надано.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі Цивільної оброни, що відповідно до вищевикладених норм та висновків ВС є обов`язковою умовою для встановлення статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у встановленні такого статусу, діяв у межах та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надавав доказів понесення судових витрат, зважаючи на результат вирішення судового спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 37853109) про: визнання протиправним і скасування рішення, оформленого протоколом від 12.09.2019 №36, в частині відмови у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення; визнавання дій протиправними та зобов`язання Комісії з питань встановлення громадянам пільгових статусів Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради встановити йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видати відповідне посвідчення.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 24.10.2019.