Рішення № 85146050, 24.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року справа № 2340/5030/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Біоіл» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Біоіл» (вул. Грушевського, 16А, м. Чигирин, Черкаська обл., 20901, далі – позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0098731205.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.02.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №2340/4303/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Біоіл» до Державної фіскальної служби України, Черкаської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області (Чигиринське відділення), Головного управління ДФС у Черкаській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 поновлено провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема, позивачем вчинялись покладені на нього обов`язки щодо подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року в електронному вигляді, проте відповідачем зазначену податкову декларацію не прийнято у зв`язку із виявленою помилкою: «Документ не може бути прийнятий – відсутній укладений з платником 36565962 договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору». Позивачем надіслано засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу таку заяву, однак її також не прийнято у зв`язку із виявленням помилки «Заяву не прийнято. Діє заява від 09.02.2017 №040120162 до договору про визнання електронних документів». У зв`язку із вищевикладеними обставинами позивачем надіслано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року засобами поштового зв`язку. Позивач наголосив, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини, однак враховуючи відсутність вини позивача щодо своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року, тому оскаржуване рішення підлягає до скасування.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що під час камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині не подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (граничний строк подання 22.10.2018). Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, тому позов не підлягає до задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі ст. 191, ст. ст. 76, 86 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведена камеральна перевірка податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Біоіл». За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 01.11.2018 №9020/23-00-12-0506/36565962.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України в частині не подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (граничний строк подання 22.10.2018).

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0098731205 форми «ПС», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що згідно з п.п.20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За визначенням пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови, що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до укладення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Відповідно до п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Згідно п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до абз. 1 п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом із матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» Біоіл» вчинялись покладені на нього обов`язки щодо подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 року в електронному вигляді (засобами телекомунікаційного зв`язку), проте відповідачем зазначену податкову декларацію не прийнято у зв`язку із виявленою помилкою: «Документ не може бути прийнятий – відсутній укладений з платником 36565962 договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору».

18.10.2018 позивачем надіслано засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу таку заяву, однак її також не прийнято у зв`язку із виявленням помилки «Заяву не прийнято. Діє заява від 09.02.2017 №040120162 до договору про визнання електронних документів». У зв`язку із вищевикладеними обставинами позивачем надіслано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року засобами поштового зв`язку.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2018 року подана позивачем у межах строків, встановлених положеннями п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, проте не прийнята контролюючим органом з незалежних від платника податків причин, за відсутності передбачених ПК України підстав.

Крім того, суд бере до уваги доводи позивача про те, що ним відповідно до приписів абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України та з дотриманням строків, передбачених п. 49.5 ст. 49 ПК України, податкова декларація з ПДВ за вересень 2018 року надіслана контролюючому органу поштою не пізніше ніж за 5 днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації (18.10.2018). При цьому, граничним строком подання такої податкової декларації з урахуванням приписів абз. 1 п. 49.20 ст. 49 ПК України є 22.10.2018.

Таким чином, позивач своєчасно подав податкову декларацію з ПДВ за вересень 2018 року, як в електронному, так і в паперовому (поштою) вигляді, а тому наведених в акті перевірки порушень позивач не допустив.

Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №2340/4303/18 визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо одностороннього призупинення з 05.10.2018 договору про визнання електронних документів від 09.02.2017 №040120162 та визнано протиправним і скасовано протокольне рішення засідання робочої групи Головного управління ДФС у Черкаській області з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість №41 від 05.10.2018 в частині призупинення дії договору про визнання електронних документів від 09.02.2017 №040120162, укладеного між Черкаською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області (Чигиринське відділення) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл».

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.11.2018 №0098731205.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Біоіл» сплачений судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя В.А. Гайдаш