Рішення № 85145744, 23.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 жовтня 2019 р. справа № 520/9704/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного провадження згідно ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання незаконними та протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач), в порядку адміністративного судочинства первісно заявив вимоги: 1) визнати незаконними та протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області з приводу відмови у перерахунку пенсії з обов`язковим урахуванням таких видів грошового забезпечення, як - індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, а також провести перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% грошового забезпечення, за весь період, починаючи з 01.01.2016р.;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківської області провести перерахунок призначеної пенсії з обов`язковим урахуванням таких видів грошового забезпечення, як індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, за весь період з 16.02.2011р. і по день перерахунку пенсії;

3) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківської області провести перерахунок пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% грошового забезпечення, за весь період, починаючи з 01.01.2016р. і по день перерахунку пенсії;

4) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити однією сумою, суму різниці недоплаченої пенсії, виходячи з розміру перерахованої пенсії з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, починаючи з 17.02.2011р. і по день перерахунку пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;.

5) зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити однією сумою, суму різниці недоплаченої пенсії, за весь період, починаючи з 01.01.2016р. і по день перерахунку пенсії із розрахунку 85% від грошового забезпечення, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, без відстрочення такої виплати згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103.

Даний позов було прийнято до провадження суду ухвалою від 23.09.2019р.

01.10.2019р. заявник доповнив позов вимогами про: 1) зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок пенсії з обов`язковим урахуванням таких видів грошового забезпечення, як - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та надбавка за службу в умовах режимних обмежень (таємність), за весь період, починаючи з 01.01.2016р. і по день перерахунку пенсії; 2) зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити негайно однією сумою, суму різниці недоплаченої пенсії, за весь період, починаючи з 01.01.2016р. і по день перерахунку пенсії з обов`язковим урахуванням таких видів грошового забезпечення, як - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та надбавка за службу в умовах режимних обмежень (таємність), з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, без відстрочення такої виплати згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103.

Також заявник уточнив первісно заявлені вимоги в частині зобов`язання провести виплату різниці недоплаченої пенсії негайно і однією сумою.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що орган пенсійного забезпечення протиправно зменшив розмір пенсії з 85 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, а також протиправно не включив до структури грошового забезпечення усіх платежів, які отримував громадянин під час служби.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, Управління, ГУ), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що індексація та одноразова грошова допомога при звільненні не мають систематичного характеру, а тому не входять до структури грошового забезпечення при обчисленні пенсії. Компенсація втрати частини доходів не може бути нарахована у зв"язку з існуванням спору про розмір пенсії.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник проходив публічну службу в органах та підрозділах внутрішніх справ України, після звільнення у відставку з 17.02.2011р. одержував пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 85% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.

24.03.2018р. ГУ МВСУ в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії відносно заявника була складена довідка №100/32751-2003008957, згідно з якою діючий поліцейській на прирівняній посаді одержує таке грошове забезпечення, а саме: 1) оклад за посадою - 2.850,00грн., оклад за спеціальним званням - 2.000,00грн., 3) надбавку за вислугу років (40%) - 1.940,00грн., 4) надбавку за роботу з таємними документами - 427,50грн., 5) премію - 57.74грн.

На виконання вимог постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. Управлінням було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.01.2018р., унаслідок якого відбулось зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 85% до 70% грошового забезпечення.

09.04.2019р. позивач заявою довільної форми звернувся до Управління з приводу проведення перерахунку пенсії з 01.01.2016р. у розмірі 85 % грошового забезпечення, а також з приводу перегляду розміру первісно обчисленої пенсії (з 17.02.2011р.) за рахунок включення до структури грошового забезпечення 3.573,04грн. індексації та 26.275,20грн. одноразової грошової допомоги при звільненні.

Жодних документів про структуру та розміри грошового забезпечення заявником до зазначеного звернення долучено не було.

Листом від 22.05.2019р. за вих. №15.96/С-14 Управлінням була надана відповідь про те, що відсутні підстави для перегляду як розміру первісно призначеної пенсії, так і розміру пенсії після перерахунку з 01.01.2016р.

Не погодившись із цим, заявник ініціював даний спір.

З огляду на те, що усі заявлені вимоги знаходяться поза межами строку у шість місяців від настання події, з якою заявник пов`язує порушення власного суб`єктивного права, суд вважає за необхідне викласти міркування стосовно дії інституту позовної давності у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 11.06.2019р. по справі 206/7230/16-а(2-а/206/174/16 у спорах про призначення пенсії має застосовуватись 6-місячний строк звернення до суду.

Водночас із цим, згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.04.2018р. по справі №646/6250/17 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Також згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 05.04.2019р. по справі №809/248/18 (адміністративне провадження №К/9901/53585/18) 1) інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмові у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку Держави, 2) у разі порушення органом публічної адміністрації пенсійного законодавства вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бути заявлені без обмеження будь-яким строком.

Відтак, розв`язуючи даний спір, суд з огляду на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) вважає, що відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійні виплати (відносно етапів призначення, нарахування та виплати яких національний закон України не містить чітких критеріїв розмежування), не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного владного органу підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тому вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

На виконання постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. Управління здійснювало не призначення пенсії вперше, а перерахунок розміру вже призначеної пенсії у зв`язку із збільшенням розміру грошового забезпечення діючого поліцейського.

Отже, у спірних правовідносинах Управління при проведенні перерахунку пенсії заявника з 01.01.2016р. діяло у порядку ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не у порядку ст.43 цього ж закону.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Системно проаналізувавши як приписи загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії, а саме: Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних актів права, до яких належать Закон України «Про державну службу», Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування», Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про Національну поліцію», Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії - грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу. До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника. Але при цьому, юридичне значення має не такий відсоток, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці за певний період трудової діяльності.

Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, на котру прямо поширюється дія приписів ст. 22 Конституції України, і який не може зазнавати зменшення навіть у разі запровадження нового законодавства.

Посилання ж владного суб`єкта на приписи ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону України від 27.03.2014р. №1166) слід визнати юридично неспроможними, адже положення наведеної норми стосуються виключно випадку призначення пенсії вперше (що передбачено ст. 43 означеного закону) і не поширюються на випадок перерахунку розміру раніше призначеної пенсії (що передбачено ст.63 згаданого закону).

За допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.

Таким чином, у подальших процедурах перерахунку розміру пенсії владний суб`єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України саме в частині перерахунку пенсії заявника з 01.01.2016р. із використанням показника у 70 відсотків грошового забезпечення, замість 85 % грошового забезпечення.

В цій частині вимога заявника підлягає до задоволенню, що зумовлює також виникнення потреби в обтяженні Управління обов`язком здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016р. із збереженням показника у 85 % грошового забезпечення відповідно до довідки ГУ МВСУ в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії №100/32751-2003008957 від 24.02.2018р. і провести виплату різниці.

Разом із тим, вимога про негайну виплату різниці з недоплати однією сумою до задоволення не підлягає, адже суперечить як приписам ч.2 ст.19 Конституції України, так і положенням ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», де указано, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, діючим національним законом передбачено інший порядок проведення платежів за різницею у недоплаті, котрий не узгоджується з бажаним для заявника.

Окрім того, вирішуючи спір, суд зважає, що на подальший розвиток ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановою КМУ від 13.02.2008р. №45 було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом Порядок №45).

Порядок №45 не запроваджував спеціальних строків виплати перерахованих пенсій, а тому строки платежів мали узгоджуватись з вимогами ч.2 ст.85 Закону України Про пенсійне забезпечення, ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.3 ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У цій частині норми Постанови №45 діяли протягом 2016-2017 рр., а у 2018 р. - до моменту набрання чинності постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103, якою і були передбачені строки виплати суми різниці у розмірі між раніше призначеною та перерахованою пенсіями.

Тому, суд вважає, що довідки про грошове забезпечення, видані після набрання чинності постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103, підпадають під дію приписів указаного акту права, а відтак, не можуть бути використані для перерахунку розміру пенсії з 01.01.2016р. без застосування правил постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103, у тому числі і строків платежів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі №826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р.) були визнані нечинними п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.

Таким чином, п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 як частини нормативно-правового акту відповідно до ст. 255 КАС України утратили чинність з 05.03.2019 р.

До указаної дати ці норми права правомірно застосовувались владним суб`єктом.

Спір по справі склався до дати утрати чинності п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.

Отже, суд не знаходить підстав для визнання протиправними дій владного суб"єкта з виконання приписів діючого рішення Уряду України.

Тому у цій частині позов належить відхилити.

Стосовно вимоги про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу суд зазначає, що у силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Аналогічні правила стосовно компенсації містяться і у приписах ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

При вирішенні спору окружний адміністративний суд зважає на правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" викладений Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 р. по справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 р. по справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 р. по справі №521/940/17, Верховним Судом України - у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-518а14, від 11.07.2017 р. по справі № 21-2003а16, Верховним Судом - у постановах від 06.02.2018 р. по справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 р. по справі № 522/5664/17, суть якого полягає у тому, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Оскільки факт отримання позивачем виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння владного суб`єкта з приводу зменшення показника відсоткового розміру грошового забезпечення з 85 % до 70% було встановлено судовим рішення, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення регіонального органу ПФУ від виконання обов`язку за ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Розглядаючи справу в частині вимоги про включення до структури грошового забезпечення у цілях обчислення розміру призначеної вперше пенсії індексації та одноразової грошової виплати при звільненні суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у кореспонденції з приписами ст. 19 Закону України «Про міліцію», від 20.12.20119 року, № 565-ХІІ, Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджений", ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію», від 2 липня 2015 року № 580-VIII та Порядком та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, складовими елементами структури грошового забезпечення атестованого за спеціальним званням співробітника органів внутрішніх справ України є: 1) оклад за штатною посадою; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення, але остання з перелічених категорій виплат не використовується у процедурі обрахунку суми пенсії.

Аналогічне правило міститься і у п.7 постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Керуючись ч.5 ст.242 КАС України, окружний адміністративний суд при розгляду справи зважає на правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі № 522/2738/17, у силу якого 1) при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць; 2) факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.

Оскільки за своєю правовою природою та суттю згідно ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразова грошова допомога при звільненні зі служби є виключно одноразовим платежем, то відсутні правові підстави для включення цього платежу до бази обчислення розміру пенсії.

При цьому, з огляду на приписи ч.4 ст.242 КАС України суд враховує правовий висновок з приводу відсутності підстав для включення одноразової грошової допомоги при звільненні до складу грошового забезпечення у цілях обчислення пенсія, викладений у постанові Верховного Суду України від 12.09.2017р. по справі № 21-1115а16, а також постановах Верховного Суду від 03.05.2018р. по справі №728/1876/17, від 22.11.2018р. по справі №344/10953/17, від 10.04.2019р. по справі №344/9292/17.

Натомість індексація, котра за своєю правовою суттю є невід`ємно похідним платежем від основної виплати доходу (у даному випадку грошового забезпечення), а відтак об`єктивно не може змінити юридичної природи цього доходу, у силу ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , ст.ст.1 і 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Верховного Суду від 03.04.2019р. по справі 638/9697/17 підлягає включенню до структури грошового забезпечення у цілях обчислення первісного розміру пенсії.

Однак, слід взяти до уваги спеціальними нормами права у процедурі призначення пенсії вперше та подальшого перерахунку її розмірів є положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які деталізовані приписами Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45; далі за текстом - Порядок №45) і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою правління ПФУ від 31.01.2007р. №3-1; далі за текстом - Порядок №3-1), а також приписами постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 (положення якої у силу ч.2 ст.265 КАС України діяли у період з 28.02.2018р. по 05.03.2019р.).

Так, нормами Порядку №45 передбачено виникнення у тероргану ПФУ обов`язку провести перерахунок пенсії: 1) у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, 2) надходження до Пенсійного фонду України повідомлення про підстави перерахунку пенсій, 3) надходження до ГУ ПФУ в регіоні від ПФУ повідомлення про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Отже, лише за фактом надходження повідомлення від ПФУ у ГУ ПФУ в регіоні виникає привід для реалізації управлінської функції у спосіб складення списків осіб та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

До того ж згідно з п.1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсій подаються до органів ПФУ через структурні підрозділи органу проходження публічної військової (чи прирівняної до неї) служби.

У силу п.23 Порядку №3-1 перерахунок пенсій проводиться у порядку ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за поданими пенсіонером документами, тобто за фактом особистого звернення пенсіонера з приводу збільшення розміру пенсії.

Разом з тим, п.24 Порядку №3-1 не виключена і можливість проведення перерахунку пенсії у разі одержання терорганом ПФУ відповідного повідомлення від органу проходження публічної служби пенсіонера.

Системно аналізуючи положення наведених актів законодавства, суд доходить висновку, що чинне законодавство не містить чіткого та поза розумним сумнівом однозначного порядку перегляду органом ПФУ розміру первісно призначеної пенсії задля усунення недоліків, допущених при її обчисленні.

Проте, у будь-якому разі такий перегляд є неможливим до настання події одержання органом ПФУ належного та достовірного документа про структуру грошового забезпечення особи під час служби.

Протоколом Управління датованим 17.02.2011р. (проте слід розуміти, що дата 17.02.2011р. є не моментом складання документу, а датою, з якої починає виплачуватись пенсія) заявнику була призначена пенсія на підставі грошового атестату №124 від 24.03.2011р. та довідки у якості додатку до цього грошового атестату.

Відомості перелічених документів не включають платежів по індексації у сумі 3.573,04грн.

Доказів надходження до Управління належних документів про призначення та виплату заявникові 3.573,04грн. індексації, за ті звітні календарні періоди, котрі мають юридичне значення для обчислення розміру пенсії вперше, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання протиправними дій Управління в цій частині, що призводить до відсутності підстав для обтяження Управління обов`язком переглянути розмір призначеної вперше пенсії за рахунок включення до структури грошового забезпечення заявника 3.573,04грн. індексації.

Розглядаючи справу в частині вимоги про включення до структури грошового забезпечення у цілях перерахунку розміру пенсії з 01.01.2016р. платежів, невідображених у довідці ГУ МВСУ в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії №100/32751-2003008957 від 24.02.2018р., суд відзначає, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

Так, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагороди за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагороди за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

Правильність такого тлумачення змісту ст.ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 15.02.2018 р. по зразковій справі №820/6514/17 (Пз/9901/8/18).

Оскільки діючий поліцейський не отримує будь-яких інших платежів, котрім відображених у довідці ГУ МВСУ в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії №100/32751-2003008957 від 24.02.2018р., то і колишній працівник системи органів МВС України у відставці не має суб`єктивного права на врахування цих неіснуючих у реальній дійсності виплат при перерахунку розміру пенсії.

Суд змушений вкотре повторити, що у розумінні ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» базою для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є виключно власна винагорода за службу працюючого публічного службовця (тобто третьої сторонньої особи відносно заявника, у даному випадку - діючого поліцейського за прирівняною посадою), а не структура власної винагороди за службу заявника.

При цьому, суд зважає також і на те, що перерахунок пенсії заявника з 01.01.2016р. було здійснено у порядку постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. на підставі складових грошового забезпечення вказаних в довідці ГУ МВСУ в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії від 24.03.2018 року № 100/32751, яка включала в себе: посадовий оклад, оклад за спец. званням, надбавку за вислугу років, надбавку з таємних документів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі №826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р.) були визнані нечинними п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.

Таким чином, п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 як частини нормативно-правового акту відповідно до ст. 255 та ч.2 ст.265 КАС України утратили чинність з 05.03.2019р.

До указаної дати ці норми права правомірно застосовувались владними суб`єктами - учасниками спірних правовідносин.

Довідка Ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Харківській області від 24.03.2018 р. була складена у період часу, коли постанова КМУ від 21.02.2018 р. №103 була чинною.

Зміст згаданої довідки положенням постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 не суперечить.

Тому, ті виплати з винагороди за працю, котрі не існують (відсутні, припинені, скасовані тощо) на момент вирішення питання про перерахунок пенсії, не підлягають включенню до розрахункової бази обчислення розміру пенсії.

Відтак, у цій частині позов до задоволення не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт порушення права заявника знайшов підтвердження лише за епізодом зменшення показника відсоткового розміру пенсії з 85% грошового забезпечення до 70%, то у цій частині позов належить задовольнити.

Решту вимог позову належить відхилити у зв`язку з відсутністю правових підстав для включення заявлених позивачем платежів до структури грошового забезпечення у цілях обчислення розміру пенсії, а також з огляду на відсутність події надходження до Управління належного та достовірного документа про одержання заявником 3.573,04грн. індексації у період служби перед звільненням, котрий підлягає прийняттю до розрахунку.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 382 КАС України судом не виявлено.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000; ідентифікаційний код - 14099344) з приводу зменшення при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2016р. показника відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) з 85 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000; ідентифікаційний код - 14099344) провести з 01.01.2016р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) із збереженням відсоткового показника розміру пенсії у 85% грошового забезпечення, провівши нарахування та виплату різниці із компенсацією втрати частини доходу у порядку ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місце знаходження - м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, код ЄДРПОУ - 14099344) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Старосєльцева