Рішення № 85145679, 21.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1995/19

21 жовтня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2019 року №Ф-6842-54У.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19 травня 2005 року він зареєструвався як фізична особа-підприємець, обрав спрощену систему оподаткування та значився на обліку, як платник єдиного внеску. Однак, фактично не здійснював підприємницької діяльності та не отримував доходів як фізична особа-підприємець, оскільки із 07 лютого 2005 року він безперервно знаходився у трудових відносинах із різними роботодавцями в якості найманого працівника за трудовим договором. Незважаючи на це, Головним управлінням ДФС в Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2019 року №Ф-6842-54У щодо сплати заборгованості із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. Позивач вважає протиправним нарахування йому єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виставлення вимоги про сплату недоїмки, адже відповідні нарахування сум єдиного внеску за нього здійснювалися його роботодавцями, оскільки з його заробітної плати щомісячно утримуються усі встановлені податки та єдиний соціальний внесок. Також позивач вказує, що податковий орган сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки), але при цьому не надіслав позивачу акт перевірки, чим порушив як саму процедуру формування відповідної вимоги так і порушив його право на подання заперечень. Окрім того, позивач вказує на те що, про існування вказаної вимоги він дізнався під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, що також призвело до порушення прав позивача щодо своєчасного отримання оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 02 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року, проголошеною без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, допущено процесуальне правонаступництво тв замінено відповідача Головне управління ДФС у Тернопільській області на Головне управління ДПС у Тернопільській області

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечила з мотивів викладені у відзиві на позов та вказала, що в податкового органу були обґрунтовані підстави для формування вимоги про сплату боргу, враховуючи дані інформаційної системи органів державної фіскальної служби, відповідно до яких за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн. На думку відповідача, для такої категорії платників єдиного внеску, як позивач, Закон не передбачає пільг чи можливостей звільнення від сплати сум єдиного внеску незважаючи на ту обставину, що останній офіційно працевлаштований та з його заробітної плати сплачується єдиний внесок роботодавцем. Крім того, нездійснення позивачем підприємницької діяльності також не є підставою для несплати відповідних сум єдиного внеску.

Також на спростування доводів позивача пояснила суду, що оскаржувана вимога сформована податковим органом на підставі облікових даних інформаційної системи, а не на підставі акту перевірки, потреб проведення якої в даному випадку не було. Крім того, оскільки адреса реєстрації позивача за даними податкового обліку та відомостями з Єдиного державного реєстру значиться: АДРЕСА_1 , і жодної інформації про зміну місця проживання позивач не повідомляв, тому оскаржувана вимога була направлена саме за цією адресою, що відповідає приписам діючого законодавства. За наведених обставин представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 19 травня 2005 року по 20 серпня 2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, з моменту реєстрації фізичною особою-підприємцем позивач обрав спрощену систему оподаткування та значився на обліку, як платник єдиного внеску.

Разом із тим, за обліковими даними інформаційної системи органів ДФС станом на 31 січня 2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 18276,72 грн. Тому, відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 06 лютого 2019 року №Ф-6842-54У на суму 18276,72 грн.

Вказана вимога була надіслана на податкову адресу АДРЕСА_1 . Проте, поштове відправлення повернулось на адресу відповідача без вручення його адресату, про що свідчить конверт з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”.

В подальшому, вказана вимога була звернута до примусового виконання.

Так, 18 липня 2019 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59566479 розпочатого за вимогою ГУ ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2019 року №Ф-6842-54У.

У вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем проведено виконавчі дії у вигляді накладення арешту на майно боржника, про що свідчить постанова про арешт майна боржника ВП №59566479 від 18 липня 2019 року.

Дізнавшись в межах виконавчого провадження про існуючу вимогу про сплату боргу та не погоджуючись із нею, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінки встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини першої статті 5 Закону № 2464-VI).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзац 7 частини першої статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Мінімальним страховим внеском, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI є сума єдиного внеску, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Мінімальна заробітна плата, у період за який нараховано соціальний внесок, була встановлена у наступному розмірі:

- за 2017 рік - 3200 гривень (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" № 1801-VIII від 21.12.2016);

- за 2018 рік - 3 723 гривень (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" № 2246-VIII від 07.12.2017).

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Закону № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями пункту1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем порушено процедуру, яка передує прийняттю вимог про сплату боргу (недоїмки), а саме відповідачем не проведено документальної перевірки та не складено акт перевірки, на підставі якого можливо визначити суми заборгованості по єдиному внеску.

Разом із тим, суд критично оцінює наведені вище посилання позивача, адже необхідність направлення платнику єдиного внеску акта перевірки, а також необхідність врахування заперечень такого платника при формуванні вимоги про сплату недоїмки, виникає у податкового органу лише у випадках, визначених абзацом 2 пункту 3 Розділу VI Інструкції №449, тобто у разі, коли вимога надсилається за наслідками документальних перевірок, дані яких свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. Проте, у даному випадку оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані у відповідності до вимог статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Цей факт також підтверджується і при аналізі змісту оскаржуваної вимоги від 06 лютого 2019 року №Ф-6842-54У, в якій підкреслено “на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів”.

Тобто, наявність заборгованості зі сплати внеску є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про її сплату без проведення додаткових перевірок. Відтак доводи позивача про те, що йому не було надіслано акта перевірки, є помилковими, оскільки перевірка не проводилась і не була підставою для формування оскаржуваної вимоги.

Що стосується посилання позивача на те, що починаючи із 07 лютого 2005 року і по даний час він офіційно працевлаштований, де роботодавець сплачує за нього єдиний соціальний внесок, суд зазначає таке.

Чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав для звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу можуть бути звільнені від сплати єдиного соціального внеску (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI). Вказане положення не містить виключень та не передбачає розширеного тлумачення.

У пункті 4 частини першої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” передбачено, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці.

Суд звертає увагу, що вказана норма не містить жодних застережень щодо офіційного працевлаштування таких фізичних осіб-підприємців. При цьому, сплата єдиного внеску у цьому разі не здійснюється повторно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником, внесок сплачує страхувальник (роботодавець) за рахунок власних коштів.

До того ж, єдиний внесок в такому випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав, що додатково свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску.

Крім того, як вже зазначалося, застрахованою особою в розумінні положень Закону №2464-VI є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Отже, закон допускає одночасну сплату єдиного внеску як самим застрахованим, так і страхувальником.

Відтак та обставина, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та паралельно перебував у трудових відносинах із різними роботодавцями в якості найманого працівника за трудовим договором не впливає на правомірність нарахування йому єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та не звільняє від обов`язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі.

Водночас суд наголошує на тому, що у спірний період позивач мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець та офіційно припинив підприємницьку діяльність лише 20 серпня 2019 року (реєстраційний номер запису: 26460060005001982) (аркуш справи 19).

Щодо доводів позивача про порушення процедури направлення оскаржуваної вимоги, то суд зазначає таке.

У відповідності до підпункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків-фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно з п.п. 42.2, 42.3, 42.4 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному підпунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В силу вимог пп. 16.1.11 п. 16.11 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги:

службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис;

працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, - у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги;

інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом встановлено, що вимога від 06 лютого 2019 року №Ф-6842-54У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску надсилались рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, за якою він взятий на облік як платник податків (вул. Лозовецька, 9А, м. Тернопіль). Саме така податкова адреса станом на дату формування податкової вимоги зазначалась в інформаційній базі даних фіскального органу та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення, надіслане на податкову адресу позивача, було повернуто відповідачу без виконання з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”. В подальшому, відповідач надіслав відповідну вимогу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання позивача.

Отже, в даному випадку відповідачем дотримана процедура направлення податкової вимоги. При цьому сам позивач не виконав свого обов`язку щодо повідомлення про зміну податкової адреси, у зв`язку з чим його доводи в цій частині не підтвердилися, а тому судом до уваги не беруться.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу від 06 лютого 2019 року №Ф-6842-54У була сформована та надіслана відповідачем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підстав для її скасування суд не вбачає.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що у спірних правовідносинах відповідач зазначених приписів дотримався, а тому відсутні ознаки порушення ним прав, свобод та законних інтересів позивача. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06.02.2019 №Ф6842-54 про сплату боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Головне управління ДПС у Тернопільській області: місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.