Рішення № 85145668, 23.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2021/19

23 жовтня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просила визнати протиправною відмову Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в листі №240/Г-11 від 13.06.2019 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, періоди її роботи: з 25.08.1980 року по 29.08.1983 року – викладачем Гусятинської дитячої музичної школи Тернопільського обласного управління культури; з 31.08.1983 року по 17.10.1984 року вчителем по класу фортепіано Озернянської музичної школи Тернопільського обласного управління культури; з 18.10.1984 року по 01.09.1992 року – концертмейстером Тернопільської музичної школи №1 Тернопільського обласного управління культури; з 01.09.1992 року по 30.05.2019 року - педагогом по класу фортепіано і концертмейстером Тернопільської музичної школи №1 Тернопільського обласного управління культури, призначити позивачу з 30.05.2019 року і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовним вимог позивач зазначила, що досягнення нею 55-річного віку та наявність спеціального страхового стажу роботи в державних та комунальних закладах освіти на посадах викладача, вчителя, концертмейстера, педагога дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому вважає, що відмова відповідача у призначенні їй такої грошової допомоги є протиправною та суперечить вимогам законодавства. Таким чином, просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року позовну заяву залишено без рух та надано строк для усунення недоліків до 18.09.2019 року. У вказаний в ухвалі строк позивач усунула недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У строк, встановлений судом, представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. Згідно записів трудової книжки позивач працювала: з 25.08.1980 року по 29.08.1983 року - викладачем в музичній школі, з 31.08.1983 року по 17.10.1984 року - вчителем музичної школи, з 18.10.1984 року по 31.08.1992 року - концертмейстером в музичній школі, з 01.09.1992 року по даний час - педагогом в музичній школі. Переліком зарахування стажу посади концертмейстера та педагога в музичній школі не передбачено. Позивач працювала в Гусятинській державній музичній школі обласного управління культури, Озерянській музичній школі Тернопільського обласного управління культури, Тернопільській дитячій музичній школі №1 Тернопільського обласного управління культури, тобто в закладах, які не передбачені Переліком як заклади освіти. Тому, представник відповідача вважає, що вищезазначені періоди роботи позивача на посаді викладача, вчителя, концертмейстера, педагога до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України, не зараховуються. Відтак, зазначив, що підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій немає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 30.05.2019 року позивач звернулася до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про виплату грошової допомоги.

Листом Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 13.06.2019 року №240/Г-11 позивача повідомлено, що підстав для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає. Також зазначено, що періоди роботи позивача на посаді викладача, вчителя, концертмейстера, педагога до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону, не зараховуються.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що у відповідності до статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, Переліком закладів установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

У відповідності до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

У відповідності до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (надалі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини ("Спорронг та Льонрот проти Швеції"), до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування "мирного володіння майном".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла віку, передбаченого п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивачу призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААІ " НОМЕР_1 від 09.11.2016 року.

У відповідності до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач працювала на наступних посадах: з 25.08.1980 року по 29.08.1983 року – викладачем Гусятинської дитячої музичної школи Тернопільського обласного управління культури; з 31.08.1983 року по 17.10.1984 року вчителя по класу фортепіано Озернянської музичної школи Тернопільського обласного управління культури; з 18.10.1984 року по 01.09.1992 року – концертмейстером Тернопільської музичної школи №1 Тернопільського обласного управління культури; з 01.09.1992 року по даний час - педагогом по класу фортепіано і концертмейстером Тернопільської музичної школи №1 Тернопільського обласного управління культури.

Однак, відмовляючи позивачу у листі №240/Г-11 від 13.06.2019 року, відповідач зазначив, що періоди роботи на посаді викладача, вчителя, концертмейстера, педагога до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону, не зараховується.

Разом з тим, Переліком №909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Статтею 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Також, згідно ст. 12 Закону України "Про позашкільну освіту" та п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 віднесено посади: "викладач" всіх спеціальностей, "акомпаніатор", "музичний керівник", "концертмейстер" до педагогічних посад.

Згідно п.3 розд. УIII Прикінцевих положень Закону України "Про позашкільну освіту" до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційний Суд України у п.3.4 рішення від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22.05.2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що посади, які займала позивач під час своєї трудової діяльності, зокрема, викладач, вчитель, концертмейстер, педагог є працівниками освіти, а тому до пільгового стажу у розумінні п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" повинен зараховуватися стаж роботи позивача на вказаних посадах.

Отже, оскільки позивач на день звернення до відповідача за призначенням грошової допомоги досягнула пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та, враховуючи записи у трудовій книжці позивача, має страховий стаж понад 30 років на таких посадах та не отримувала будь-якого іншого виду пенсії, про що не здобуто належних, достатніх та допустимих доказів. А тому, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, на думку суду, враховуючи вимоги частини другої ст.2 КАС України, відмовляючи позивачу, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України..

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою та третьою статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини друга статті 134 КАС).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено у частині п`ятій статті 134 КАС, згідно якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Оцінюючи обґрунтованість та співмірність відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що вартість правничої допомоги залежить від складності самої адміністративної справи, кількості матеріалів у справі та має бути аргументована.

В той же час, позивачем не додано до матеріалів даної справи жодних доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, акту приймання-передачі наданих послуг чи акту виконаних робіт, складеного між позивачем та адвокатом, підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, а надано лише попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат по справі.

Як зазначається в п.95 Рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п.п.34-36 Рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.88 Рішення справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року "заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим".

Таким чином, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу до задоволення не підлягають.

Разом з тим, оскільки суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною відмову Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Тернопільської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області), викладену в листі №240/Г-11 від 13.06.2019 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_1 періоди роботи: з 25.08.1980 року по 29.08.1983 року викладачем Гусятинської дитячої музичної школи Тернопільського обласного управління культури; з 31.08.1983 року по 17.10.1984 року вчителем по класу фортепіано Озернянської музичної школи Тернопільського обласного управління культури; з 18.10.1984 року по 01.09.1992 року концертмейстером Тернопільської музичної школи №1 Тернопільського обласного управління культури; з 01.09.1992 року по 30.05.2019 року - педагогом по класу фортепіано і концертмейстером Тернопільської музичної школи №1 Тернопільського обласного управління культури, та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.№ НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплачений у відповідності до квитанції №0.0.1454125923.1 від 03.09.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.