Рішення № 85145552, 02.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/551/19

02 жовтня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І.О.;

представників відповідача - Дудак І.В., Григорчук О.В.,

за відсутності позивача та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1055/759/АВ/ТД-ФС від 27 серпня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу №ТР1055/759/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Тернопільській області проведено захід державного контролю за додержання законодавства про працю (інспекційне відвідування) згідно направлення №ТР1055/759 від 01.08.2018 року. За результатами відвідування, на підставі акту №ТР1055/759/АВ від 06.08.2018 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1055/759/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018 року, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн., за порушення приписів частини 1 статті 21 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) та частини 3 статті 24 КЗпП України. Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернувся до суду для її оскарження.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року дану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 25.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 18.04.2019 року.

11.04.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що у ході проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, що ним допущено до роботи без укладення трудового договору гр. ОСОБА_2 . Окрім того, позивачем не подано до територіального органу ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу. У зв`язку з наведеним, перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України та винесено оскаржувану постанову. За доводами відповідача, ним дотримано усі вимоги законодавства щодо порядку проведення інспекційного відвідування та винесення оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні 18.04.2019 року відкладено розгляд справи до 15.05.2019 року, у зв`язку із неявкою позивача.

15.05.2019 року позивачем до суду подано відповідь на відзив. Заперечуючи щодо доводів, наведених у відзиві на адміністративний позов, позивач посилається на те, що уповноваженими особами при проведені інспекційного відвідування порушено його права та інтереси шляхом складання акту без його присутності. Щодо правовідносин, які виникли за участю ОСОБА_2 , позивачем зазначив, що між ними укладений цивільно - правовий договір про надання послуг з реклами магазину «Сток-Центр». Водночас, вказано, що сам факт перебування ОСОБА_2 у магазині ОСОБА_1 не суперечить умовам укладеного цивільно - правового договору. Відтак, за твердженнями позивача, дані обставини не підтверджують виникнення між позивачем та ОСОБА_2 трудових відносин.

Судове засідання 15.05.2019 року відкладено на 28.05.2019 року у зв`язку із неявкою позивача та надання відповідачу часу для ознайомлення із відповіддю на відзив.

У судовому засіданні 28.05.2019 року, продовжено строки розгляду справи та оголошено перерву до 24.06.2019 року.

24.06.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року розгляд справи відкладено на 15.07.2019 року.

Судове засідання 15.07.2019 року відкладено на 26.07.2019 року.

26.07.2019 року судове засідання не відбулось у зв`язку із участю головуючого судді Хрущ В.Л. в складі колегій суду у розгляді справ, пов`язаних із виборчим процесом. Судове засідання відкладене на 31.07.2019 року.

29.07.2019 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про виклик для допиту свідків.

У судовому засіданні 31.07.2019 року судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвали, якими задоволено клопотання про виклик для допиту свідка ОСОБА_1 - особи, яка має з позивачем однакові прізвище, імя та по батькові, та відмовлено у задоволені клопотання про виклик для допиту свідка - ОСОБА_3 . Також у зв`язку з необхідністю допиту свідка, задоволено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче судове засідання.

13.08.2019 року до суду від представника позивача надійшла заява, в якій він виклав свої твердження щодо протиправності постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу №ТР1055/759/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018 року. Зокрема, зазначив, що до регулювання даних спірних правовідносин, виключається можливість застосування постанови Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування.

У судовому засіданні 13.08.2019 року допитаний у якості свідка ОСОБА_1 , який має з позивачем однакові прізвище, імя та по батькові, та який, окрім цього, як встановлено в ході допиту, - доводиться йому дядьком, надаючи суду показання, зазначив, що на його ім`я ( ОСОБА_1 ) неодноразово надходили конверти із рекомендованою поштовою кореспонденцією. Однак, він її не розпаковував та про зміст документів, які містились у конвертах, - не знав, і, відповідно, ні вказані конверти, ні документи, які містились у них, позивачу - не передавав.

Також, у даному судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про виклик для допиту у якості свідка самого позивача - ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду даного клопотання, з врахуванням відсутності заперечень з боку представника самого відповідача щодо даного клопотання, - суд, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановив ухвалу, якою відмовив у допиті позивача в якості свідка, однак зобов`язав представника позивача забезпечити обов`язкову явку позивача у наступне судове засідання - для дачі особистих пояснень.

У зв`язку з наведеним у судовому засіданні 13.08.2019 року оголошено перерву до 20.09.2019 року.

Судове засідання 20.09.2019 року відкладено на 02.10.2019 року, у зв`язку із неявкою як позивача, явка якого визнана обов`язковою, так і його представника.

Однак, і в судове засідання 02.10.2019 року ані позивач, ані його представник - не з`явились. Жодних причин неявки у вказані судові засідання, жодних клопотань про відкладення розгляду справи - не подавали. Причин, які б унеможливлювали розгляд справи за їх відсутності - не повідомляли.

Будучи присутнім у судових засіданнях до 13.08.2019 року, - представник позивача позов підтримував, з мотивів, наведених у позові та заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надавав пояснення по суті спору при розгляді справи по суті.

Представники відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували, з підстав, наведених у відзиві, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на правомірність усіх дій відповідача, які передували прийняттю оскаржуваної постанови та на законність самої постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу №ТР1055/759/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018 року.

Зважаючи на те, що представники відповідача наполягали на завершенні розгляду справи по суті, і судом не було встановлено перешкод для розгляду справи за відсутності позивача, який у судові засідання не прибув, незважаючи на визнання судом обов`язковості його явки, та за відсутності його представника, який будучи присутнім у судових засіданнях підтримав заявлений позов та надав пояснення по суті спору при розгляді справи, - суд, у відповідності до положень статті 205 КАС України, дійшов висновку про те, що неявка позивача та його представника, який реалізував право позивача на участь у розгляді справи, не перешкоджає завершенню розгляду справи по суті та визнав за необхідне завершити розгляд даної справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представників сторін, оцінивши показання свідка, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

23.07.2018 року за вх.№2486/01-07/18 до Управління Держпраці в Тернопільській області надійшов лист Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради №427/17.2 від 18.07.2018 року з пропозицією провести інспекційні відвідування визначених у даному листі суб`єктів господарювання, зокрема і ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням обставин, з яких вбачаються ознаки використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин.

03.08.2018 року інспекторами праці Управлінням Держпраці в Тернопільській області, на підставі Наказу Управління Держпраці №505 від 01.08.2019 року та виданого на його виконання направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 01.08.2018 року №ТР 1055/759, проведено захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За результатами вищезазначеного інспекційного відвідування, проведеного 03.08.2019 року, складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ТР 1055/759/АВ від 06.08.2018 року.

У даному акті підпис ФОП ОСОБА_1 - відсутній, на що складено акт про відмову від підпису №ТР1055/759/АВ-ВП від 16.08.2018 року.

Зміст розділу III "Опис виявлених порушень" вказаного акту свідчить про те, що під час проведення інспекційного відвідування Управлінням Держпраці в Тернопільській області встановлено обставини, які свідчать про порушення ФОП ОСОБА_1 . приписів нормативно - правових актів, що регламентують трудові правовідносини, здійснено їх правову кваліфікацію в наступному порядку:

1. Порушення приписів частини 1 статті 21 Кодексу Законів про Працю України, яке полягає в тому, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 залучає до виконання обов`язків продавця громадянку ОСОБА_2 у магазині «Сток-Центр», що знаходиться за адресою: вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль, без укладення трудового договору.

2. Порушення приписів частини 3 статті 24 КЗпП України, яке полягає в тому, що за інформацією Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради (лист від 18.07.2018 року №428/17.2) Управління Держпраці в Тернопільській області повідомлено про те, що під час відвідування робочої комісії з детінізації доходів та збільшенню надходжень до міського бюджету (звіт про відвідування ТР 842 від 22.06.2018 року) об`єкту магазин «Сток-Центр» (вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль) виявлено особу без належного оформлення трудових відносин, яка виконувала трудові обов`язки по продажу одягу в магазині «Сток-Центр». Інспекційним відвідуванням від 03.08.2018 року інспекторами праці виявлена та ж сама особа, яка виконувала обов`язки продавця одягу, що і при відвідуванні згаданої робочої групи. Під час проведення інспекційного відвідування 03.08.2018 року зафіксовано, що у магазині «Сток-Центр» (вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль) громадянка ОСОБА_2 , рекламувала та пропонувала стокові речі інспекторам праці. Зі слів даної громадянки, вона допомагає здійснювати торгівлю підприємцю ОСОБА_1 та підміняє його під час його відсутності в магазині.

Дані слова письмово підтвердив у своїх поясненнях ФОП ОСОБА_1 , який засвідчив, що ОСОБА_2 є його сестрою і щоб не закривати магазин підміняє його під час його відсутності. Таким чином ФОП ОСОБА_1 03.08.2018 року допустив громадянку ОСОБА_2 до виконання обов`язків продавця промислових товарів, за місцем провадження підприємницької діяльності, у магазині «Сток-Центр», що розташований за адресою вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль. Станом на день завершення інспекційного відвідування (06 серпня 2018 року) трудові відносини із громадянкою ОСОБА_2 позивачем оформлені не були і повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 не проводив.

Вищевказаний акт №ТР1055/759/АВ від 06.08.2018 року направлений на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Дане поштове відправлення було отримано позивачем особисто 10.08.2018 року (а.с. 48).

06.08.2018 року позивачем до Управління Держпраці в Тернопільській області подано заяву за вх. №2696/01-07/18, у якій наведені обставини, за яких ОСОБА_2 перебувала та здійснювала торгівлю у магазині «Сток Центр». Також позивач у заяві просив надати йому відповіді на ряд питань з приводу проведення у нього вищезазначеного заходу державного контролю.

На вказану заяву Управління Держпраці в Тернопільській області надало відповідь №2921/01-05-4.3/18 від 28.08.2018 року.

17.08.2018 року позивачу направлено повідомлення про розгляд справи із зазначенням місця та часу, яке отримано, як зазначено у повідомлені про вручення поштового відправлення, родичем позивача - 29.08.2019 року.

Проте, ФОП ОСОБА_1 або його уповноважений представник на розгляд справи не прибули.

Будь-яких документів, що б спростовували виявлені порушення законодавства про працю, зазначені у акті інспекційного відвідування, чи заперечення до розгляду справи про накладення штрафних санкцій до відповідача від позивача - не надходили.

27.08.2018 року Управлінням Держпраці в Тернопільській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1055/759/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018 року, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн., за порушення приписів частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України.

Вказану постанову позивач вважає незаконною, у зв`язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступних положень законодавства.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року №295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення".

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю врегульовані Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII (далі - КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (надалі по тексту також - Держпраця у відповідних відмінках) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення №96 Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).

Згідно зі статтею 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною третьою статті 6 Закону №877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону №877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від квітня 2017 року (далі - Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі-об`єкт відвідування).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Згідно з п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п.8 Порядку №295).

Відповідно до п.11 вказаного Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо -, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктом 14 Порядку №295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

- відсутності службового посвідчення;

- якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення №96, Держпраця відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 КЗпП України.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи та підтверджено наявними в ній матеріалами, наказ Управління Держпраці в Тернопільській області від 01.08.2019 року №505 "Про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 " із встановленим у ньому терміном проведення інспекційного відвідування з 02.08.2018 року по 06.08.2018 року, - був виданий на підставі листа Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради №427/17.2 від 18.07.2018 року (вх.№2486/01-07/18 від 23.07.2018 року) щодо проведення інспекційного відвідування у певних суб`єктів господарювання, зокрема і ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням обставин, з яких вбачаються ознаки використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин.

03.08.2018 року інспекторами праці Управлінням Держпраці в Тернопільській області на підставі вищезазначеного наказу №505 від 01.08.2019 року та виданого на його виконання направлення від 01.08.2018 року №ТР 1055/759, у позивача, ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення його господарської діяльності (у магазині "Сток-Центр" за адресою: вул.Старий ринок, 1. м. Тернопіль) було проведено захід державного контролю за додержанням законодавства про працю - інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ТР 1055/759/АВ від 06.08.2018 року.

У даному акті підпис ФОП ОСОБА_1 - відсутній, на що вподальшому складено акт про відмову від підпису №ТР1055/759/АВ-ВП від 16.08.2018 року.

В даному акті №ТР1055/759/АВ від 6.08.2019 року зафіксовано обставини, які свідчать про порушення ФОП ОСОБА_1 . приписів нормативно - правових актів, що регламентують трудові правовідносини, та здійснено їх правову кваліфікацію в наступному порядку:

1. Порушення приписів частини 1 статті 21 Кодексу Законів про Працю України, яке полягає в тому, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 залучає до виконання обов`язків продавця громадянку ОСОБА_2 у магазині «Сток-Центр», що знаходиться за адресою: вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль, без укладення трудового договору.

2. Порушення приписів частини 3 статті 24 КЗпП України, яке полягає в тому, що за інформацією Управління економіки, промисловості та праці Тернопільської міської ради (лист від 18.07.2018 року №428/17.2) Управління Держпраці в Тернопільській області повідомлено про те, що під час відвідування робочої комісії з детінізації доходів та збільшенню надходжень до міського бюджету (звіт про відвідування ТР 842 від 22.06.2018 року) об`єкту магазин «Сток-Центр» (вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль) виявлено особу без належного оформлення трудових відносин, яка виконувала трудові обов`язки по продажу одягу в магазині «Сток-Центр». Інспекційним відвідуванням від 03.08.2018 року інспекторами праці виявлена та ж сама особа, яка виконувала обов`язки продавця одягу, що і при відвідуванні згаданої робочої групи. Під час проведення інспекційного відвідування 03.08.2018 року зафіксовано, що у магазині «Сток-Центр» (вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль) громадянка ОСОБА_2 , рекламувала та пропонувала стокові речі інспекторам праці. Зі слів даної громадянки, вона допомагає здійснювати торгівлю підприємцю ОСОБА_1 та підміняє його під час його відсутності в магазині.

Із відібраних 03.08.2019 року у позивача, ФОП ОСОБА_1 , пояснень видно, що він вказав, що ОСОБА_2 є його сестрою і щоб не закривати магазин підміняє його під час його відсутності.

Вищезазначені обставини стали підставою для висновку, що ФОП ОСОБА_1 03.08.2018 року допустив громадянку ОСОБА_2 до виконання обов`язків продавця промислових товарів, за місцем провадження підприємницької діяльності, у магазині «Сток-Центр», що розташований за адресою вул. Старий Ринок, 1, м. Тернопіль. Станом на день завершення інспекційного відвідування (06 серпня 2018 року) трудові відносини із громадянкою ОСОБА_2 позивачем оформлені не були і повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 не проводив.

Розглядаючи дану справу на підставі усіх наданих як позивачем так і відповідачем матеріалів, суд погоджується із вищезазначеним висновком відповідача, викладеним в акті інспекційного відвідування, який вподальшому став підставою для винесення оскаржуваної позивачем постанови про накладення на нього штрафу за допущене порушення, - з огляду на наступне.

За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17 висловив позицію, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного, конкретного, результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного (конкретного) матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на свій власний ризик.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є конкретний результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи (діяльності).

В той же час, з аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо самого процесу роботи, здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, або ж виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства чи фізичної особи-підприємця. Тобто, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі роботи, а не надання певного конкретного результату такої праці.

При розгляді даної справи суд враховує, що підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що відповідачем було зафіксовано порушення позивачем норм частини першої статті 24 КЗпП України, а саме: допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, та зазначає наступне.

Так, судом встановлено що, дійсно, між ФОП ОСОБА_1 в період з 01.06.2018 року по 01.08.2018 року дійсно укладено цивільно-правові договори із гр. ОСОБА_2 , для надання нею послуг по здійсненню реклами (промоутінгу) магазину «Сток Центр», фактично метою укладання яких є процес праці, тобто виконання певної роботи (певних трудових функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Надані позивачем акти виконаних робіт містять перелік виконаних робіт, загальну вартість виконаних робіт, наявний висновок про те, що роботи виконані у повному обсязі.

Разом з тим, суд звертає увагу і на те, що, як встановлено в ході розгляду даної справи, - під час проведення інспекційного відвідування 03.08.2018 року інспекторами праці Управління Держпраці у Тернопільській області виявлено, що гр. ОСОБА_2 , фактично, виконувала обов`язки продавця одягу, рекламувала та пропонувала стокові речі інспекторам праці.

Зокрема, також і з пояснень, наданих 03.08.2018 року самим ФОП ОСОБА_1 , при проведенні інспекційного відвідування, видно, що позивач засвідчив, що ОСОБА_2 є його сестрою і щоб не закривати магазин - підміняє його під час його відсутності.

Відтак, з вказаних вище доказів слідує висновок, що гр. ОСОБА_2 , незважаючи на наявність укладених договорів про здійснення реклами (промоутінгу) магазину позивача, - фактично за відсутності позивача виконувала обов`язки продавця промислових товарів за місцем провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 : у магазині «Сток-Центр», що розташований за адресою вул. Старий Ринок, 1, м.Тернопіль.

При цьому, виконання таких обов`язків ОСОБА_2 у належному позивачу магазині - не передбачало надання певного конкретного результату такої праці (як у випадку укладення цивільно-правових договорів про надання нею послуг по здійсненню реклами магазину «Сток Центр» - із подальшим складенням відповідних актів виконаних робіт), а, фактично, передбачало роботу (працю) ОСОБА_2 замість позивача.

Судом встановлено, що станом на день завершення інспекційного відвідування 06.08.2018 року, трудові відносини із громадянкою ОСОБА_2 позивачем оформлені не були, та повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 - не проводилось.

При цьому, 06.08.2018 року позивачем до Управління позивачем подано заяву за вх.№2696/01- 07/18, зі змісту якої також підтверджується як факт допуску ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, так і безпосереднє прибуття позивача до магазину під час здійснення перевірки.

В ході розгляду даної справи суду не надано жодних доказів того, що ФОП ОСОБА_1 забезпечив укладення трудового договору із ОСОБА_2 як особою, яка здійснювала за місцем провадження його господарської діяльності обов`язки продавця.

Як вже було зазначено вище, Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17 зробив висновок про те, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відтак, враховуючи практику Верховного Суду, яка є обов`язковою для врахування судом першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в силу ч.2 статті 242 КАС України, беручи до уваги всі вищезазначені обставини справи, підтверджені наявними у ній доказами, - суд погоджується з доводами відповідача, що ОСОБА_2 фактично була допущена позивачем до роботи без укладення трудового договору (який в силу вимог закону є обов`язковим) та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини 1 статті 21 та частини 1 статті 24 КЗпП України.

Щодо посилань позивача на порушення відповідачем процедури інспекційного відвідування, із зазначенням того, що на момент проведення перевірки його на об`єкті інспектування не було, і, відповідно, акт ним також не підписаний, - суд оцінює їх критично та зазначає, що такі твердження позивача спростовуються наступним.

Як вже було зазначено вище, і пояснення, надані самим ФОП ОСОБА_1 при проведені інспекційного відвідування 03.08.2018 року, і подана ним заява до Управління за вх. №2696/01- 07/18 від 06.08.2018 року, - підтверджують і безпосереднє прибуття позивача до магазину під час здійснення перевірки і надання ним при перевірці відповідних пояснень.

Доказів недопустимості прийняття до уваги судом вказаних документів, написаних та підписаних самим же позивачем, - позивач суду не надав.

Також суд зазначає, наступне.

Пунктом 26 Порядку 295 визначено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено в ході розгляду справи, акт інспекційного відвідування від 06.08.2018 року №ТР1055/759/АВ був направлений на адресу ФОП ОСОБА_1 , що збігається із даними про реєстрацію його місця проживання та інформацією в ряді документів, поданих самим позивачем як до Управління так і до суду (в тому числі і в позовній заяві), - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштовим відправленням №4602702028102, про що зроблено відмітку у ньому.

При цьому, дане поштове відправлення було вручено позивачу - особисто 10.08.2018 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, та не спростовано позивачем (а.с. 48).

Пунктом 6 Порядку №509 визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Також, відповідачем рекомендованим листом від 17.08.2018 року №2788/01-05-12.3/18 відповідно до вимог Порядку №509 було надіслано і повідомлення із зазначенням часу і місця розгляду справи ФОП ОСОБА_1

Пунктом 21 Порядку 295 визначено, що об`єкт відвідування вправі подати зауваження до акту інспекційного відвідування, у разі, якщо він не погоджується із викладеною у ньому інформацією.

Жодних зауважень та заперечень до інспекційного відвідування від ФОП ОСОБА_1 до Управління не надходило.

Згідно п. 5 Порядку №295 разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Згідно п. 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Проте, справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

ФОП ОСОБА_1 чи його уповноважений представник на розгляд справи не прибули. Будь-яких документів, що б спростовували виявлені порушення законодавства-про працю, зазначені у акті інспекційного відвідування, заперечення, клопотання про відкладення розгляду справи - до розгляду справи про накладення штрафних санкцій - до відповідача не надходили.

Щодо тверджень позивача про те, що жодної кореспонденції по даній справі він не отримував, що, на його думку, свідчить про порушення його прав та інтересів, - то суд звертає увагу на те, що направлення усієї поштової кореспонденції позивачу здійснювалось за однією і тією ж адресою, яка абсолютно збігається із паспортними даними про реєстрацію його місця проживання (Тернопільська область с. Настасів ), всі поштові відправлення були вручені (позивачу, його рідним, родичам - згідно відміток на повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправлень) та на адресу відповідача без вручення - не повертались.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи.

Фактичні ж обставини одержання надісланого виклику - знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 20.06.2018 року у справі №809/1198/17, від 13.06.2018 у справі №820/6755/16.

Усе вищенаведене свідчить про те, що посадові особи Управління вчинили всі необхідні та залежні від них дії щодо належного повідомлення позивача та направлення йому поштової кореспонденції.

При цьому, причини невручення та неотримання (непередавання родичами) позивачу направленої на адресу позивача поштової кореспонденції, - не можна поставити у вину відповідачу, і такі причини, за відсутності встановленого у визначеному законом порядку факту допущення відповідачем інших порушень, - не можуть бути і підставою для скасування відповідного рішення.

Що ж стосується показів свідка ОСОБА_1 , який має таке ж прізвище, ім`я та по батькові, як і сам позивач, та є його дядьком, - суд зазначає, що надані покази свідка підтверджують лиш неотримання самим позивачем відповідної поштової кореспонденції, яка йому самим же свідком не була передана. Поряд з цим такі покази - не спростовують виконання відповідачем всіх визначених законодавством вимог щодо прийняття відповідного рішення, так само як не спростовують ані факту допущеного позивачем порушення вимог законодавства про працю, ані правомірності застосування відповідачем до позивача штрафу як міри відповідальності за таке порушення.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України визначена відповідальність за порушення законодавства.

Повноваження Управління Держпраці передбачені Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, із внесеними змінами від 03.02.2016 року №55 (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Стаття 265 КЗпП України встановлює відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановлено законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Як видно із оскаржуваної постанови, застосований до позивача ФОП ОСОБА_1 відповідачем розмір штрафу за допущене порушення законодавства про працю - відповідає вимогам статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку судом встановлено, що рішення відповідача (постанова №ТР1055/759/АВ/ТД/ФС від 27.08.2019 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 ), як і дії, які передували винесенню вказаного рішення, - відповідають критеріям, визначеним наведеним вище положенням статті 2 КАС України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, під час розгляду даної справи довів, що всі дії, які передували прийняттю оскаржуваної постанови - були вчинені його посадовими особами у межах наданих йому законодавством повноважень, і всі вимоги спеціального законодавства - були дотримані, при цьому відповідач довів і правомірність оскаржуваної позивачем постанови, як рішення, яке є предметом оскарження у даному спорі, та яке перевірене судом на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Поряд з цим, позивачем не доведено та не спростовано належними та допустими доказами правомірності дій відповідача та оскаржуваної постанови, незважаючи на надання йому такої можливості судом в ході розгляду справи як на стадії проведення підготовчого засідання, так і під час розгляду справи по суті, внаслідок задоволення судом ряду заявлених клопотань.

Відтак, за усіх наведених вище обставин, судом встановлено, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - є безпідставними та необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а тому у задоволенні позову - слід відмовити.

Судовий збір, в даному випадку відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1055/759/АВ/ТД-ФС від 27 серпня 2018 року - відмовити.

2. Судові витрати у справі покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.