Рішення № 85145481, 16.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р. Справа №480/3313/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку письмового провадження адміністративну справу №480/3313/19 за позовом ОСОБА_1 , яка звернулась в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, у якій просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену листі №С--12153-5915/21-19 від 21.08.2019, у наданні ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач в інтересах своєї малолітньої доньки звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Проте, відповідач листом від 21.08.2019 повідомив про відсутність правових підстав для вирішення по суті заяви, оскільки позивач є малолітньою особою і не може подавати відповідну заяву. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, при цьому в листі відповідача не наведено жодної з них. Крім того, у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є згода обох батьків, а отже посилання відповідача на таку підставу для відмови є необгрунтованим.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву від 24.09.2019 відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що при розгляді доданих до заяви документів було встановлено, що ОСОБА_2 є малолітньою особою. Згода на вчинення малолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника або органу опіки та піклування відповідно до закону. Тобто на вчинення малолітньою особою правочину щодо транспортного засобу або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Крім цього, відповідач зазначив, що діяв у межах чинного законодавства, а суд не вправі зобов`язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом, тобто не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу, оскільки відповідно до статей 118 і 121 Земельного Кодексу України, виключно до компетенції відповідача віднесено право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмові у наданні такого дозволу. Щодо вимоги зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначило, що у разі задоволення такої вимоги позивача, це буде фактичним втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Враховуючи зазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 24-25).

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.07.2019 р. (зареєстровано 23.07.2019) ОСОБА_1 та її чоловік, ОСОБА_3 , звернулись в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (а.с.10).

Листом від 21.08.2019 №С--12153-5915/21-19 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення заяви, мотивуючи тим, що неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення малолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника або органу опіки та піклування відповідно до закону. На вчинення малолітньою особою правочину щодо транспортного засобу або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Враховуючи зазначене, головне управління немає правових підстав для вирішення вищезазначеного питання по суті (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як вбачається з листа №С--12153-5915/21-19 від 21.08.2019, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про розгляд заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання, порушеного у клопотанні, у зв`язку з тим, що заявник ОСОБА_2 є малолітньою особою, а її батьки не надали згоди на вчинення малолітньою особою правочину (а.с. 11).

Дослідивши обставини у даній справі суд дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 є малолітньою особою, а отже згода на вчинення малолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону, суд вважає необґрунтованими, оскільки земельним законодавством не передбачено вікових обмежень для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та/або для садівництва.

При цьому, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпним та ним не передбачено підстави для відмови у наданні вказаного дозволу у зв`язку із недосягненням повноліття.

В той же час, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області листом №С--12153-5915/21-19 від 21.08.2019 фактично, без належних обгрунтувань, відмовив у наданні ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га, тобто відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , поданої в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з посиланням на формальні обставини.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що фактично відповідачем не досліджено питання щодо можливості надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області з урахуванням приписів законодавства, яким урегульовано земельні правовідносини. Відповідач у листі від 21.08.2019р. посилається лише на норми Цивільного кодексу України щодо цивільної дієздатності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів, є передчасною та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як уже зазначено, суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу (у даному випадку ГУ Держгеокадастру у Сумській області), оскільки, відповідно до статей 121 і 122 Земельного кодексу України виключно до компетенції відповідача віднесено право надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмова у наданні такого дозволу, а тому позовні вимоги у частині зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області за межами населених пунктів, не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1445291908.1 від 22.08.2019 (а.с.3).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в розмірі 384,20 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка звернулась в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену листі №С--12153-5915/21-19 від 21.08.2019, у наданні ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.07.2019 (зареєстрована 23.07.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) витрати зі сплати судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець