Рішення № 85145473, 25.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 р. Справа № 480/552/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача Пейкова В ОСОБА_1 ,

представника відповідача Дудченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Гарпун" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суд з позовом, який мотивує тим, що 27.12.2012 уклав контракт на постачання № 42 з ООО “Технопластик" м. Мінськ. Відповідно до умов контракту постачальник зобов`язався передати позивачу пластмасові вироби на загальну орієнтовну суму 49900 доларів США. Аналогічні контракти укладались та належним чином виконувались тими ж самими сторонами протягом дев`яти років.

16.01.2019 сторонами за контрактом укладено додатки до нього у вигляді специфікації № 2 на суму 3645,80 дол. США та інвойсу № 2 на таку ж суму. Для належного оформлення передачі товару перевізнику контрагентом оформлено товарну накладну, пакувальний лист. Також оформлено сертифікат про походження товару, акт завантаження. 25.01.2019 позивач перерахував на банківський рахунок ООО “Технопластик” кошти в сумі 3645,80 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням від 25.01.2019. 30.01.2019 в м. Мінськ оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) у якій також зазначено вартість товару.

30.01.2019 автомобіль позивача з товаром в`їхав на територію України. 31.01.2019 митним брокером до Сумської митниці подано митну декларацію. Додатково було надано акт експертизи про походження товару, прайс-лист.

31.01.2019 головним державним інспектором Сумської митниці ДФС на адресу позивача направлено запит про надання додаткових документів на який підприємством 01.02.2019 повідомлено, що надані усі необхідні та достатні документи.

Незважаючи на це відповідачем 05.02.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким застосовано резервний метод визначення вартості товарів. Основний метод не застосовано у зв`язку з висновком відповідача про використання позивачем відомостей, що не є об`єктивними та достатньо підтвердженим документально. На підставі цього рішення Сумською митницею ДФС оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації.

Такі рішення вважає протиправними. Відповідач дійсно має право здійснювати контроль правильності обчислення митної вартості, зокрема витребовувати додаткові документи, але тільки у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Відповідачем не зазначено, які саме обставини, розбіжності у поданих документах чи неточності, викликали сумніви в обґрунтованості зазначеної митної вартості товарів.

Відповідач посилається на цінову інформацію стосовно імпортних операцій ЄАІС ДФС України, а саме на митну декларацію від 01.02.2019. При цьому неможливо з`ясувати чи враховано при визначенні митної вартості тривалий термін співпраці позивача з постачальником, що надає преференції щодо знижок на товари, чи враховано різницю в умовах придбання товарів оптом та вроздріб. Вважає, що ніяких підстав не застосовувати основний метод не було. Просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідач подав письмовий відзив у якому позов не визнав, пояснив, що декларантом позивача подано електронну митну декларацію для оформлення ввезеного товару виробів з пластмас. Обрано основний метод визначення митної вартості.

Системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення було сформовано митні формальності за кодом контроль правильності визначення митної вартості. Можливе заниження митної вартості.

Для підтвердження витрат на транспортування позивачем надано довідку про транспортні витрати підприємства. В порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 позивачем не було надано калькуляцію транспортних витрат із зазначенням маршруту перевезення, його протяжності, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру. У декларанта були витребувані додаткові документи, які надані не були.

На момент здійснення митного оформлення спеціалізований програмно-інформаційний комплекс містив інформацію про митне оформлення подібного товару , митна вартість якого визначена самим декларантом на підставі визнаних (визначених) митних вартостях митним органом, ввезеного приблизно в тій же кількості та проданого на експорт в Україну і час експорту якого є максимально наближеним до нього. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених підстав. Пояснив, що у довідці про транспортні витрати підприємства містяться усі відомості, про необхідність повідомлення яких зазначає відповідач. На момент винесення рішень, які оскаржуються, сам відповідач розглядав довідку про транспортні витрати як калькуляцію таких втрат, про що сам же зазначив у картці відмови.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечення проти позову підтримав із зазначених підстав.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 31.01.2019 декларантом позивача подано електронну митну декларацію UA805180/2019/003074. Задекларовано частини освітлювального обладнання з пластмас. Зазначена митна вартість товару в розмірі 3645,80 дол. США, яка визначена з використанням основного метода (а.с. 28-30). До декларації додано контракт № 42 від 27.12.2018 з ООО “Технопластик”, специфікацію № 2 до контракту на партію товару вартістю 3645,80 дол. США, інвойс, товарну накладну пакувальний лист сертифікат про походження товару, акт завантаження, платіжне доручення в іноземній валюті на суму 3645,80 дол. США, заяву про реєстрацію (перереєстрацію) угоди, платіжний ордер, експортну декларацію (а.с. 13-25). В усіх наведених документах зазначено однакову кількість, вартість, вагу та перелік найменувань товару. Також надано акт експертизи походження товарів, прайс-лист та довідку про вартість від виробника, довідку про транспортні витрати підприємства (а.с. 36-48).

У зв`язку зі спрацюванням Системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення, на підтвердження чого відповідачем надано витяг, на адресу декларанта відповідачем направлено запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Вимагалось надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, калькуляцію ціни, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та\або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 71-72). На запит позивачем повідомлено, що усі необхідні документи були надані разом з митною декларацією. Додатково надано лист керівника ТОВ НВП “Гарпун” з поясненнями щодо формування ціни товару (а.с. 73).

05.02.2019 відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA 805180/2019/000015/2 за резервним методом визначення митної вартості. Основний метод не був застосований тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально (а.с. 10). У зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості відповідачем винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA 805180/2019/00045 (а.с. 12).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст. 50 ч. 1 п. 1 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Відповідно до ст. 54 ч. 1, 2 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведених норм вбачається, що відповідач мав повноваження вимагати подання позивачем додаткових документів лише у випадках, визначених ч. 3 ст. 54 МК України, тобто виявлення у поданих документах розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Як було зазначено вище, надані позивачем разом з митною декларацією документи містять однакові відомості про номенклатуру, кількість, вагу та вартість партії імпортованого товару. У рішенні про коригування митної вартості відповідачем не зазначено у яких саме документах ним виявлено розбіжності, ознаки підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем порядку підтвердження витрат на транспортування товару. Зі змісту рішення про коригування митної вартості та вимоги про надання додаткових документів не вбачається, що у відповідача виникли сумніви у достовірності значень саме цієї складової митної вартості, оскільки у позивача не вимагались документи для підтвердження саме вартості транспортування. За таких обставин, суд вважає, що відповідач не може обґрунтовувати законність прийнятих ним рішень посилаючись на обставини, що не були підставою для винесення рішень, які оскаржуються. Суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи.

Згідно зі ст. 57 ч. 1 п. 1 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, є визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ст. 64 ч.ч. 1, 2 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У рішенні про коригування митної вартості відсутнє будь-яке обґрунтовування відсутності можливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України та наявності підстав для застосування резервного методу.

На підставі викладеного, суд вважає, що Сумською митницею ДІС не доведено правомірності винесення рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні. Суд вважає необхідним визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000015/2 від 05.02.2019 та картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA805180/2019/00045.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.

Частинами 1, 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт по їх вартості, що сплачена. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано ордер СМ №96 адвоката адвокатського об`єднання “Інтра Вірес”, договір від 12.02.2019 про надання правничої допомоги, акт приймання-здачі виконаних робіт від 18.03.2019, та платіжне доручення про сплату 1000 грн за надані послуги (а.с. 57,88-92). Відповідно до акту приймання-здачі виконаних робіт до складу вартості наданих послуг входить ознайомлення з матеріалами справи 2 години, аналіз матеріалів справи 4 години, підготовка позовної заяви 4 години, підготовка відповіді на відзив 3 години, а усього відповідно до п. 4.3 договору — 1000 грн.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, а тому вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають. Суд вважає такі доводи безпідставними.

В наведеному акті міститься опис виконаних робіт, у якому відображено фактичний час, витрачений адвокатом. Позивачем надано докази фактичної сплати коштів за надану допомогу. Суд вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу підтверджується дослідженими доказами, є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом у сумі 3848,00 грн. та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Гарпун" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000015/2 від 05.02.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00045.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Гарпун" судові витрати в розмірі 4842,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 02.05.2019.

Суддя О.В. Соп`яненко