Рішення № 85145424, 21.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2019 року м. Рівне №460/2295/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України Рівненської області визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії , зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.08.2019 про відмову в призначенні пенсії №52/03.08-21 та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.08.2019.

Ухвалою від 19.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач працює в прокуратурі Рівненської області на посаді прокурора Зарічненського відділу Сарненської місцевої прокуратури, в серпні 2019 року звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії. Вважає відмову відповідача у призначенні пенсії необґрунтованою та неправомірною. У відповідності до вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" на день звернення позивач мав необхідну вислугу років – 24 роки, у т.ч. стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, а тому підстав для відмови у призначенні пенсії у відповідача не було. За наведених обставин, сторона позивача просила позов задовольнити.

11.10.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.20-22), на обґрунтування заперечень у якому зазначено, що розглянувши заяву позивача про призначення пенсії орган Пенсійного фонду дійшов висновку про відсутність необхідного стажу роботи позивача на прокурорських посадах 24 роки для призначення йому пенсії, так як відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача у нього стаж роботи на посадах прокурорів становить 22 роки 10 місяців та 6 днів. Зазначено, що позивачу не зараховано половину навчання у Львівському державному університеті ім.Івана Франка, оскільки він навчався на історичному факультеті за спеціальністю "Всесвітня історія" та не має вищої юридичної освіти, що суперечить вимогам статті 86 Закону України "Про прокуратуру". Сторона відповідача також вважає, що час навчання позивача на кафедрі військової підготовки у Львівському державному університеті ім.Івана Франк, який не відноситься до вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, не слід рахувати військовою службою та зараховувати до вислуги років. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 02.09.1992 працює в органах прокуратури, а з 14.04.2017 по даний час в прокуратурі Рівненської області на посаді прокурора Зарічненського відділу Сарненської місцевої прокуратури (а.с.47).

01.08.2019 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за вислугою років (а.с.26-27).

Рішенням від 20.08.2018 за №52/03.08-21 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Законів України "Прокуратуру" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років (час роботи на прокурорських посадах - 22 роки 10 місяців 6 днів при необхідних 24 роки) (а.с.8).

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 визначено засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема: прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років (частина перша).

Відповідно до частини 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мати науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Згідно з положеннями частини 8 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Підпунктом 1 пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49. частини п`ятої статті 50. частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Відтак, частина 6 статті 50-1 вказаного Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 не втратила чинність, та є чинною.

Так, частиною шостою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Виходячи з приписів частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 та частини 6 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 має зараховуватися зокрема, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 до стажу роботи на прокурорських посадах зараховано період з 17.07.1996 по 21.06.1999 – робота на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ в УМВС України в Рівненській області; з 02.09.1999 по 01.08.2019 – робота на прокурорських посадах у прокуратурі.

При цьому, відповідачем не зараховано до стажу роботи на прокурорських посадах період з 04.08.1990 по 27.06.1995 – період навчання у Львівському державному університеті ім.Івана Франка, в т.ч. період з 10.10.1992 по 30.07.1994 – навчання на кафедрі військової підготовки цього університету (а.с.25).

Тобто, у даному випадку при обрахунку необхідного для призначення пенсії за вислугу років страхового стажу позивача спірним є зарахування періоду його навчання у Львівському державному університеті ім.Івана Франка.

Так, судом встановлено, що в період з 04.08.1990 по 27.06.1995 позивач навчався у Львівському державному університеті ім.І.Франка, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача АА № НОМЕР_1 від 04.08.1990 (а.с.34-38).

Відповідно до довідки Зарічненського районного військового комісаріату №168 від 07.02.2017 ОСОБА_1 дійсно проходив навчання на кафедрі військової підготовки Львівського державного університету ім.І.Франка, а саме з 10.10.1992 по 30.07.1994 (а.с.46).

У постанові від 18.12.2018 у справі № 487/8721/14-а Верховний Суд, зокрема, зазначив: "… для з`ясування наявності підстав зарахування періоду навчання позивача в Українській академії внутрішніх справ до стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ необхідно встановити статус навчального закладу, у якому навчався позивач …".

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за №2232-ХІІ від 25.03.1992 (в редакції, чинній на час навчання позивача) військова служба - є почесним обов`язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов`язаної з виконанням громадянином України загального військового обов`язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.

Частиною другою вказаної статті визначено, що видом військової служби, зокрема, є військова служба студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів.

Порядок військової підготовки студентів (курсантів) навчальних закладів врегульовано статтею 11 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за №2232-ХІІ від 25.03.1992 (в редакції чинній на час навчання позивача), у якій, серед іншого, зазначено, що період військової підготовки зараховується як строкова військова служба. Особи, які не пройшли строкової чи альтернативної (невійськової) служби або підготовки на військовій кафедрі (факультеті військової підготовки, відділенні військової підготовки), після закінчення вищого навчального закладу призиваються на строкову військову службу переважно за своїм фахом.

Згідно з частиною четвертою цієї статті перелік навчальних закладів, в яких проводиться військова підготовка студентів (курсантів), порядок її проведення визначаються Кабінетом Міністрів України. Військові кафедри (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки) є структурними підрозділами вищих навчальних закладів.

Постановою КМУ "Про реформу системи військової освіти" від 19.08.1992 №490 (в редакції, чинній на час навчання позивача) затверджено Перелік вищих навчальних закладів, в яких здійснюватиметься військова підготовка студентів", до якого входив і Львівський державний університет ім.І.Франка, у якому ОСОБА_1 проходив навчання на кафедрі військової підготовки.

Таким чином, період навчання позивача на кафедрі військової підготовки Львівського державного університету і.Івана Франка з 10.10.1992 по 30.07.1994, що становить 1 рік 09 місяців 20 днів, слід зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача, що позивач проходив не військову службу, а військову підготовку та перебував у статусі "студент", а не "курсант", оскільки законодавцем розрізняється поняття військової служби за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів та військової підготовки студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів. Проте і військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів, і військова підготовка студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів є видами військової служби в розумінні частини першої статті другої Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за №2232-ХІІ від 25.03.1992 (в редакції, чинній на час навчання позивача).

Щодо тверджень пенсійного органу, що позивачем не було надано докази укладання ним контракту з Міністерством оборони України в особі начальника ВВНЗ на період навчання на кафедрі військової підготовки 3-4 курс, інших документів на підтвердження проходження саме військової служби, суд зазначає таке.

Приймаючи документи, орган, який призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження страхового стажу позивача.

Більше того, у рішенні про відмову у призначенні пенсії позивачу не конкретизовано, який саме період роботи/навчання пенсійним органом не враховано до страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Позиція аналогічна за змістом висловлена Верховним Судом від 30.09.2019 у постанові у справі №638/18467/15-а (№К/9901/17572/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/84621905).

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за вислугу років, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.08.2019 №52/03.08-21 про відмову в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні свободи позивача, а відтак підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.

Таким чином, з метою повного судового захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з дати звернення про призначення пенсії – 01.08.2019.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.08.2019 №52/03.08-21 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.08.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.