Рішення № 85145307, 23.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5485/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), в якій позивач просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 05.03.2019 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 05.03.2019 року виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також зробити розрахунок та провести доплату різниці ( 25 835,02 грн.) в пенсії між нарахованими та фактично виплаченими розмірами пенсії з 05.03.2019 року по день проведення доплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що з 05.03.2019 року він отримує пенсію із обмеженням її максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та з виплатою 75% від підвищення пенсії згідно постанови КМУ 103 від 21.02.2018 року. Позивач вважає, що такі обмеження пенсії позивача здійснені відповідачем є протиправними, не відповідають вимогам Конституції України та Законів України і порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 24.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що законодавче обмеження пенсії позивача максимальним розміром є правомірним та відповідає нормам Конституції України та законам України, забезпечує належним чином рівень пенсійного забезпечення позивача, оскільки редакція Закону України від 08.07.2011 року № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилось діючою, а тому дії Головного управління щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є правомірними та реалізовані в межах діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є військовим пенсіонером та інвалідом війни 3 групи, знаходиться на обліку у Відділі пенсійного забезпечення військовослужбовців Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 07 вересня 2006 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року по справі №1540/4759/18, яке набрало законної сили 12.02.2019 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо зменшення з 01.01.2018 року раніше призначеного ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, згідно з довідкою Одеського обласного військового комісаріату за нормами чинними на 01.03.2018 року, а саме з врахуванням: посадового окладу у розмірі 8180,00 грн., окладу за військовим званням у розмірі 1480,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі – 4830,00 грн., а також з урахуванням: збільшення основного розміру пенсії (25%) в розмірі 3260,25 грн., підвищення або надбавок до пенсії: інвалід війни 3 групи виконання обов`язків в/с 3 групи (ст..7) – 435,60 грн., інвалід війни 3 групи виконання обов`язків в/с 3 групи – 50,00 грн., особливі заслуги (20%) – 290,40 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2018 року та до часу припинення відповідного права або зміни законодавства виплачувати ОСОБА_2 пенсію, призначену йому відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, згідно з довідкою Одеського обласного військового комісаріату за нормами чинними на 01.03.2018 року, а саме з врахуванням: посадового окладу у розмірі 8180,00 грн., окладу за військовим званням у розмірі 1480,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі – 4830,00 грн., а також з урахуванням: збільшення основного розміру пенсії (25%) в розмірі 3260,25 грн., підвищення або надбавок до пенсії: інвалід війни 3 групи виконання обов`язків в/с 3 групи (ст..7) – 435,60 грн., інвалід війни 3 групи виконання обов`язків в/с 3 групи – 50,00 грн., особливі заслуги (20%) – 290,40 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити на користь ОСОБА_2 заборгованість по пенсії, яка виникла у зв`язку із зменшенням з 01.01.2018 року раніше призначеного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року до дати початку виплати пенсі ОСОБА_2 з урахуванням основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання зазначеного рішення суду Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 20.02.2019 року ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії, за результатом якого з 01.03.2019 року «підсумок пенсії з надбавками становить 17144,66 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 14970, попередньої сум пенсії 5822,64 та підвищення 6860,52 (75% від 9147,36) – 12683,16 грн. Згідно з Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 9147,36, з них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 4573,68; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 6860,52; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення: 9147,36.»

Крім цього Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 01.08.2019 року на підставі ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Постанови КМУ №103 з 01.01.20191 року ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії, за результатом якого з 01.07.2019 року «підсумок пенсії з надбавками становить 17180,17 грн. З урахуванням розміру пенсії для розрахунку підвищення: 14970, попередньої сум пенсії 5822,64 та підвищення 6860,52 (75% від 9147,36) та перерахунку надбавок 35,51 – 12718,67 грн.

У ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті першої Закону № 2262-ХІІ, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Приписами статті 11 Закону № 2262-ХІІ визначено, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п."а" ч. 1 ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до абз. а ст. 50 цього Закону, пенсії відповідно до цього Закону призначаються: військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім`ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з яких було сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом з тим, суд зазначає, що вищезазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Зокрема, Конституційний суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Так, у резолютивній частині рішення Конституційний суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з вимогами пункту 2 резолютивної частини Рішення № 7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до норм чинного законодавства рішення Конституційного суду України є обов`язковим до виконання на всій території України, остаточним та не може бути оскарженим.

Таким чином, суд зазначає, що з 20 грудня 2016 року відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, який прийнятий 6 грудня 2016 року, вперше опублікований в газеті «Голос України» 27 грудня 2016 року та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 1 січня 2017 р., у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р.» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 р.».

Таким чином, зміни, внесені Законом України № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 127/4270/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17.

При цьому суд відхиляє аргументи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, в редакції чинній на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, суд вважає, що до спірних правовідносин має бути застосовані норми прямої дії Конституції України та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі та межах якого позивачу й призначена пенсія.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Отже, враховуючи, що ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, визнана неконституційною та втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/201, аналогічні положення в Законі «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не можуть бути застосовані судом.

Тому враховуючи наведені обставини та факти, та застосовані норми матеріального права, суд дійшов висновку, що застосування обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром є протиправними.

Також суд зазначає, згідно п.2 постанови КМУ №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

При цьому, суд звертає увагу, що пункти 1, 2 постанови КМУ №103 та зміни до пункту 5 Порядку №45, додатка 2 до Порядку №45 визнані протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/3858/18 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 - без змін.

За правилами ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи, пункт 2 постанови КМУ №103, який передбачав поетапну виплату пенсіонерам суми підвищення перерахованої пенсії, визнаний протиправним та нечинним.

Суд зазначає, що до 05.03.2019 Постанова КМУ №103 від 21.02.2018 року була діючою та такою, що підлягала обов`язковому застосуванню в межах даних правовідносин, оскільки встановлений Кабінетом Міністрів України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, є обов`язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі, який є учасником цих відносин та на якого розповсюджується дія цього нормативно-правового акту, та є обов`язком для виконання.

Разом з тим, враховуючи, що пункт 2 постанови КМУ №103 втратив чинність з 05.03.2019 (з дня набрання рішенням суду законної сили), тому і обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, є протиправними

При цьому, суд враховує, що на момент ухвалення рішення у цій справі Кабінетом Міністрів України 14.08.2019 прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019.

Згідно даної постанови установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.

Таким чином після набрання законної сили (05.03.2019 р.) рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18, у відповідача виник обов`язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення. Проте, з 04.09.2019 набрала чинності Постанова №804 від 14.08.2019, яка підлягає обов`язковому застосуванню відповідачем у справі.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести доплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії та без обмеження пенсії максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення належить негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 05.03.2019 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати з 05.03.2019 року виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести доплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії та без обмеження пенсії максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.