Рішення № 85144976, 23.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 р. № 400/1415/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо порядку здійснення переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а також щодо обчислення розміру пенсії;

- зобов`язати Южноукраїнське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком у відповідності до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 «Про державну службу» у поєднанні із Законом України від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу» з урахуванням: стажу державної служби з 30.11.2017 року по 27.08.2018 року включно та довідок про заробітну плату (дохід) станом на час звільнення з державної служби 27.08.2018 року; без обмеження максимального розміру його пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01.04.2003 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Южноукраїнському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Миколаївської області та отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18 встановлено право позивача на отримання пенсії державного службовця та зараховано до стажу державної служби період проходження строкової військової служби в Збройних Силах в період з 11.11.1971 року по 10.11.1973 року, а також період роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури з 18.07.1979 року по 05.11.2008 року. Вказав, що 09.08.2018 року за № 4385/02 відповідач письмово повідомив позивача про те, що рішення суду по справі № 814/421/18 виконано та призначено ОСОБА_1 пенсію державного службовця й перерахунок пенсії здійснено з урахуванням довідок про заробітну плату, які були додані до первинної заяви від 30.11.2017 року. Також, вказаним листом повідомлено, що підстави для здійснення перерахунку згідно із довідками про заробітну плату від 26.06.2018 року відсутні. Позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був прийняти мотивоване рішення (із зазначенням його номеру та дати) про те, що на виконання рішення суду його переведено на інший вид пенсії - пенсію державного службовця із зазначенням статті відповідного Закону, дати переведення, стажу державної служби, розміру призначеної пенсії, та підстави такого розрахунку, з обов`язковим направленням йому копії такого рішення. 27.08.2018 року ОСОБА_1 звільнився із займаної посади державного службовця у зв`язку з досягненням 65-річного віку.Тому вважає, що має право на здійснення перерахунку пенсії державного службовця станом на 28.08.2018 року, тобто з дати фактичного переведення позивача на інший вид пенсії - пенсію державного службовця. Стверджує, що підлягають врахуванню довідки про заробітну плату (дохід) станом на час звільнення позивача з державної служби - 27.08.2018 року, але пенсійним органом не враховано до стажу державної служби 9 місяців перебування на державній службі за період з 30.11.2017 року по 27.08.2018 року включно. Також зазначив, що відповідачем безпідставно застосовано обмеження пенсії щодо її максимального розміру, оскільки відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної справи" № 3668, який набув чинності з 01.10.2011 року, обмеження пенсії максимальним розміром не розповсюджується на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 17.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1415/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.05.2019 року за вх. № 7788 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачу з 01.04.2003 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». 30.11.2017 року від ОСОБА_1 до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області надійшла заява про переведення його з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Рішенням Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області від 05.12.2017 № 79 позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за вислугу років відоповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18 Южноукраїнським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області зараховано до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди військової служби (1971 - 1973 роки), періоди роботи в органах прокуратури з липня 1979 по листопад 2008 року та робота в територіальному управлінні ДСА України в Миколаївській області з вересня 2009 року по жовтень 2017 року. Вказав, що загальний стаж державної служби з урахуванням Рішення Миколаївського окружного адміністратвиного суду від 13.04.2018 року складає 38 років 09 місяців 03 дні, а для визначення права на пенсію (станом на 01.05.2016) - 37 років 03 місяці 02 дні. Відповідно до заяви позивача від 30.11.2017 року та на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року ОСОБА_1 було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням стажу державної служби по 30.11.2017 року та розміру заробітної плати, встановленої на день звернення. Також, вказав, що 25.09.2018 року до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України позивачем було надано документи про звільнення з посади державного службовця з 27.08.2018 року, на підставі чого позивачу поновлено виплату пенсії державного службовця в повному розмірі, який з обмеженням відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" склав — 14350,00 грн. Тобто, розмір пенсії позивача визначено відповідно до діючого пенсійного законодавства.

25.06.2019 року суд ухвалив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, проводити в порядку загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 23 липня 2019 р.р. - 12:00 год.

22.07.2019 року за вх. № 11265 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вказав, що відзив на позовну заяву містить лише інформаціно - повідомляючий характер щодо порядку призначення позивачу пенсії та переведення його на інший вид пенсії, який не спростовує доводів позовної заяви. Тому, просив суд його позовні вимоги задовольнити.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному підготовче судове засідання по справі № 400/1415/19, призначене на 23.07.2019 року, відкладено на 06.08.2019 року о 14:00 год.

Ухвалою від 06.08.2019 року суд замінив відповідача у справі № 400/1415/19 - Южноукраїнське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області - правноступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі -відповідач).

Ухвалою від 06.08.2019 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №400/1415/19 на тридцять днів та відклав підготовче засідання по даній адміністративній справі на 10.09.2019 року о 16 год.00 хв.

03.09.2019 року за вх. № 13642 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що пенсійне забезпечення позивача після переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком регулюється статтею 37 Закону України «Про державну службу». Згідно статті 37 України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно статті 37-1 Закону № 3723 умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, затвердженою Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок № 622). Відповідно до вказаного Порядку № 622 посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60; за бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Вказав, що переведення позивача було здійснене на підставі документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів: заяви від 30.11.2017 року та довідок виданих Державною судовою адміністрацією в Миколаївській області від 29.11.2017 року № 7/1-1738/17 та № 7/1-1739/17. Тому, дії відповідача є правомірними та законними, вчиненими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних відсутні.

06.09.2019 року за вх. № 13821 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про додаткові правові обгрунтування позову. У вказаній заяві позивач вказав, що відповідач протиправно обмежив максимальний розмір його пенсії, чим порушив його конституційні права на отримання пенсії.

Ухвалою від 10.09.2019 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та призначив справу № 400/1415/19 до судового розгляду по суті на 09 жовтня 2019 р.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 09.10.2019 року, заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 01.04.2003 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Южноукраїнському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Миколаївської області, у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.

В період з 04.09.2009 року по 27.08.2018 року включно ОСОБА_1 перебував на державній службі, займаючи посаду начальника територіального управління Державної Судової Адміністрації в Миколаївській області.

30.11.2017 року, перебуваючи на державній службі, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення його із пенсії за вислугою років, призначеної йому відповідно до Закону України "Про прокуратуру" 1991 р., на пенсію за Законом України "Про державну службу" із зарахуванням до стажу державної служби періоду його перебування на прокурорських посадах в органах прокуратури.

5 грудня 2017 р. відповідач розглянув звернення позивача про переведення його із пенсії за вислугою років, призначеної йому відповідно до Закону України "Про прокуратуру" 1991 р., на пенсію за Законом України "Про державну службу", за наслідками якого відповідачем прийнято Рішення № 79 про відмову в призначенні пенсії за Законом України "Про державну службу".

Не погодившись з рішенням відповідача від 05.12.2017 року № 79, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18, яке набрало законної сили 15.06.2018 року, визнано протиправним та скасовано Рішення "Про призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу" № 889-VIII" № 79, прийняте 5 грудня 2017 року Южноукраїнським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області та зобов`язано Южноукраїнське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області протягом десяти робочих днів з дня набрання рішенням в даній справі законної сили, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби в Збройних Силах з 1 вересня 1971 р. до 10 листопада 1973 р., а також період роботи в органах прокуратури з 18 липня 1979 р. до 5 листопада 2008 р.

06.07.2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про призначення пенсії державного службовця, до якої додав довідки щодо складових заробітної плати ОСОБА_1 станом на 26.06.2018 року.

09.08.2018 року відповідач повідомив позивача про те, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18 виконано та ОСОБА_1 призначено пенсію державного службовця й перерахунок пенсії здійснено з урахуванням довідок про заробітну плату, які були додані до первинної заяви від 30.11.2017 року. Цим же листом позивача повідомлено, що підстави для здійснення перерахунку згідно із довідками про заробітну плату від 26.06.2018 року відсутні.

Згідно наказу від 21.08.2018 року № 294/к ОСОБА_1 , за пунктом 7 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" було звільнено із займаної посади 27 серпня 2018 року у зв`язку з досягненням 65-річного віку.

25.09.2018 року за вх. № 4025/07 позивач звернувся до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії та надав документи на підтвердження звільнення його з посади державного службовця та довідки про складові заробітної плати на дату звільнення.

Листом від 08.10.2018 року № 5608/01.3 Южноукраїнське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області повідомило позивачу, що відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 по справі №814/421/18 ОСОБА_1 з 30.11.2017 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889. Також, вказаним листом роз`яснено, що виплата призначеної позивачу пенсії здійснювалась в порядку визначеному Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, а саме, з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-УІІ1, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється. Тому, виплата пенсії поновлюється у раніше встановленому розмірі з 28.08.2018 року.

22.11.2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про надання копії рішення про переведення його на пенсію державного службовця та перерахунок пенсії.

Листом від 10.12.2018 року № 7282/013 Южноукраїнське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області повідомило позивачу, що при переведенні ОСОБА_1 , з пенсії, яка була призначена йому відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 у справі № 814/421/18, до стажу державної служби зараховані періоди: з 11.11.1971 року по 10.11.1973 року та 18.07.1979 року по 05.11.2008 року. Період роботи з 04.09.2009 року по 31.10.2017 року на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області зараховано до стажу державної служби на підставі Розрахунку стажу Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 29.11.2017 року за вих. № 2/2- 1744/17. Крім того, при обчисленні заробітку для розрахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» враховані виплати з 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2017 року згідно довідки 7/1-1739/17 від 29.11.2017 року, посадовий оклад, надбавок за ранг та вислугу років згідно довідки № 7/1-1738/17 від 29.11.2017 року: оклад - 9400,00 грн.; доплата за ранг - 700,00 грн.; доплата за вислугу років - 4700,00 грн.; надбавка за інтенсивність праці - 2792,28 грн.; премія - 4136, 66 грн.; матеріальна допомога за 2016 рік - 1104,76 грн.; матеріальна допомога за 2017 рік - 2066,38 грн. Також, вказав, що Законом України від 10 грудня 2015 року № 889 - VIII «Про державну службу» не передбачено перерахунок пенсії при досягненні 65 річного віку.

Також, позивачу направлено розпорядження про призначення та виплату пенсії ОСОБА_1

07.02.2019 року позивачем подано скаргу на дії Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо невірного обрахування пенсії.

21.02.2019 року за вих. № 410-С-07 відповідачем надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 07.02.2019 року, якою повідомлено, що Пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV передбачено, що з 01 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-1V. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється. Відповідно до п. 13-2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Також, відповідач у вказаному листі зазначив, що до виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18 виплата пенсії з 01.10.2017 року проводилася відповідно до Закону № 1789-ХІІ в розмірі - 6184,16 грн. Після виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18 виплата пенсії державного службовця проводилася у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-ІV, який склав - 6433,98 грн. Доплату за період з 30.11.2017 року по 31.08.2018 року в розмірі 2256,71 грн. виплачено у вересні 2018 року за додатковими відомостями. 25.09.2018 року до управління Фонду позивач надав документи про звільнення його 27.08.2018 року з посади державного службовця, на підставі чого поновлено виплату пенсії державного службовця у повному розмірі, який з обмеженням склав - 14 350, 00 грн. В листопаді 2018 року за додатковими відомостями виплачено доплату за період з 28.08.2018 року по 31.10.2018 року в розмірі 16853, 46 грн. З 01.12.2018 року розмір пенсійної виплати становить 14 970,00 грн. Тобто, розмір пенсійної виплати визначено відповідно до діючого пенсійного законодавства.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до статті 4 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року№889-VІІ втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3273-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених в пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу", передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стаж) на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, сі. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, пенсійне забезпечення позивача після переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» регулюється статтею 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі - Закон № 3723).

Згідно статті 37 Закону № 3723 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Статтею 37-1 Закону № 3723 передбачено умови та порядок перерахунку призначених

пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок № 622).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати прані, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за рані та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

З аналізу положень Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та положень Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб №622 вбачається, що ані Законом №3732, ані Порядком №622 не передбачено проведення перерахунку призначеної пенсії особам, які отримують персії згідно ст. 37 Закону №3732, при досягненні 65 річного віку.

Крім, того згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, 30.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за вислугою років, призначеної йому відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на пенсію за Законом України "Про державну службу".

5 грудня 2017 р. Рішенням відповідача №79 позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії за вислугою років, призначеної йому відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на пенсію за Законом України "Про державну службу".

До заяви про переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-УІІІ позивачем було надано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані управлінням Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 29.11.2017 № 7/1- 1738/17 та №7/1-1739/17.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18, яке набрало законної сили 15.06.2018 року, визнано протиправним та скасовано Рішення № 79, прийняте 5 грудня 2017 року Южноукраїнським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області та зобов`язано Южноукраїнське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області протягом десяти робочих днів з дня набрання рішенням в даній справі законної сили, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби в Збройних Силах з 1 вересня 1971 р. до 10 листопада 1973 р., а також період роботи в органах прокуратури з 18 липня 1979 р. до 5 листопада 2008 р.

Відповідно до заяви позивача від 30.11.2017 року та на підставі Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року Позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням стажу державної служби по 30.11.2017 року та розміру заробітної плати, встановленої на день звернення.

При обчисленні заробітку для розрахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» були використані документи, що знаходились на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів: заяви від 30.11.2017 року та довідки, виданої Державною судовою адміністрацією в Миколаївській області, від 29.11.2017 року № 7/1-1738/17 та № 7/1-1739/17.

До заробітної плати Позивача для обчислення пенсії відповідно до Закону № 889-VIII враховано посадовий оклад в сумі 9400,00 грн., надбавка за 4 ранг державної служби - 700 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 4700 грн., надбавку за інтенсивність праці, місячну премію, інші виплати в середньомісячній сумі 10100,08 грн. Всього 24900,08 грн.

Разом з тим, пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV передбачено, що з 01 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-1V. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Таким чином, судом встановлено, що з огляду на положення пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, після виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року по справі № 814/421/18 виплата пенсії позивачу проводилася у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-ІV, який склав - 6433,98 грн., що підтверджується довідками Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, які містяться в матеріалах справи.

25.09.2018 року за вх. № 4025/07 позивач звернувся до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії та надав документи на підтвердження звільнення його з посади державного службовця та довідки про складові заробітної плати на дату звільнення.

На підставі чого з 28.08.2018 року позивачу поновлено виплату пенсіїь державного службовця у раніше встановленому розмірі, який з обмеженням відповідно до ст. 27 Закону № 1058-ІУ склав — 14350,00 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ані в Законі України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», ані в Законі України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено проведення перерахунку призначеної пенсії особам, які отримують персії згідно ст. 37 Закону №3732, при досягненні 65 річного віку, відсутній порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям, суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно використано при поновленні виплати пенсії довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, поданою разом із заявою від 30.11.2017 року про переведення з одного виду пенсії на інший.

Щодо тверджень позивача про безпідставність застосування обмеження пенсії щодо її максимального розміру, оскільки відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної справи" № 3668, який набув чинності з 01.10.2011 року, обмеження пенсії максимальним розміром не розповсюджується на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, закону України "Про державну службу", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з вимогами п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни в статтю 37 Закону України «Про державну службу», а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу".

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 Розділ XV доповнено пунктом 13-2, відповідно до якого максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову та науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

Таким чином, наведені положення є імперативними та встановлюють обмеження в розмірі виплачуваної особі пенсії, неконституційними не визнавались та були чинними в період виникнення спірних правовідносин, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а отже, законні підстави для виплати пенсії в більшому, ніж обмежено розмірі, - відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував чітку позицію стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

У Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Таким чином, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв`язанні спірних правовідносин колегією суддів враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якій зазначено про те, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Суд вважає, що дії пенсійного органу стосовно позивача у цій справі узгоджуються з принципом верховенства права, який гарантований статтею 8 Конституції України.

Вказані висновки суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 року по справі №681/477/16-а.

Законами України «Про державний бюджет України на 2018 рік» та «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема з 01.07.2018 - 1435,00 грн., з 01.12.2018-1497,00 грн.

25.09.2018 до Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Позивачем було надано документи про звільнення посади державного службовця з 27.08.2018, на підставі чого Позивачу поновлено виплату пенсіїь державного службовця в повному розмірі, який з обмеженням відповідно до Закону № 1058-ІУ склав — 14350,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при поновленні позивачу пенсії, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, в межах та на підставі, наданих йому законом повноважень.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком у відповідності до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 «Про державну службу» у поєднанні із Законом України від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу» з урахуванням: стажу державної служби з 30.11.2017 року по 27.08.2018 року включно та довідок про заробітну плату (дохід) станом на час звільнення з державної служби 27.08.2018 року; без обмеження максимального розміру його пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання судових витрат судом не вирішується у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.10.2019 року.

Суддя Г. В. Лебедєва