Рішення № 85144962, 24.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004419

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-5097-54.

Позовні вимоги мотивовані тим, що час винесення спірної вимоги 14.02.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні відомості про позивача, а тому він не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважає, що у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що на дату формування вимоги від 14.02.2019 №Ф-5097-54 ФОП ОСОБА_1 . знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 21.01.2019, заборгованість ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску становила 18 276 грн 72 коп. та виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8 448 грн, за 2018 рік – 9 828 грн 72 коп. З огляду на викладене, вважає, що спірну податкову вимогу сформовано на підставі і в межах, встановлених законом.

Ухвалою судді від 02.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.

Від відповідача через канцелярію суду 18.09.2019 (вх.№33590) надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.10.2019.

В судовому засіданні 23.10.2019 суд заслухав вступну промову позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Несторовича Б.В., дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності відповідно до розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністратиції від 14.03.2003 №107.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача 14.03.2013 взято на облік як платника податків та 30.03.2003 взято на облік як платника єдиного внеску.

Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 21.01.2019 (період щодо якого винесено оскаржувану вимогу) заборгованість ФО- ОСОБА_2 по єдиному внеску становила 18 276 грн 72 коп.

ГУ ДФС у Львівській області 14.02.2019 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5097-54, якою визначено суму заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18 276 грн 72 коп.

Відповідно до повідомлення від 19.08.2019 №19.02-06/134 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 19.09.2019 внесено запис №24010060002004987 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Аналогічні відомості містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-5097-54 є предметом оскарження. На думку позивача, у зв`язку із тим, що він не здійснює підприємницької діяльності, у нього не виникає обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон №2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного внеску. Так відповідно до пункту 4 частини першої вказаної статті платниками єдиного внеску є, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини першої статті 5 Закону №2464-VI).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзац 7 частини першої статті 5 Закону №2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

А саме, у першому реченні абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону №2464-VI (в редакції, що діє після 01.01.2017), базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати вказані у пункті 4 частини першої 1 статті 4 Закону №2464-VI платники, в тому числі ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Крім того, положеннями частини 16 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

У свою чергу, відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, фізичні особи – підприємці не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності, при цьому такий обов`язок не залежить від отриманого платником податку доходу.

Вказане спростовує доводи позивача щодо відсутності обов`язку сплачувати єдиний внесок у разі відсутності доходів.

Судом встановлено, що держаним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підриємців ОСОБА_3 19.09.2019 внесено запис №24010060002004987 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

Відповідачем сформовано спірну податкову вимогу 14.02.2019 у зв`язку із не сплатою позивачем єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.01.2019. Заборгованість виникла у зв`язку з несплатою позивачем єдиного внеску за 2017 рік в розмірі - 8 448 грн, за 2018 рік – 9 828 грн 72 коп.

Таким чином, станом на час формування податкової вимоги 14.02.2019 позивач був зареєстрований як фізична особа підприємець, а тому повинен сплачувати єдиний внесок.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 заборгованість із сплати єдиного соціального внеску самостійно не сплачено, у зв`язку з чим податковим органом правомірно сформовано спірну податкову вимогу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Львівській області вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення виконало.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 39519683) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома