Рішення № 85144844, 24.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. справа № 300/1862/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконною відмови та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконною відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов`язання відповідача включити до страхового стажу позивача за вислугу років періоди з 01.09.1988 по 31.08.1989, з 08.05.1991 по 02.06.1992 та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначено, що позивач не отримував будь-яку пенсію, працював у закладах освіти та має стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", понад 30 років. Позивач вважає, що, оскільки, на час звернення до сервісного центру за призначенням пенсії за віком позивач продовжувала працювати на посаді вчителя Ільцівської загальноосвітньої школи, тому має право на виплату вказаної грошової допомоги. Водночас зазначено, що періоди з 01.09.1988 по 31.08.1989 та з 08.05.1991 по 02.06.1992 відповідач протиправно не включив до страхового стажу позивача за вислугу років. При цьому не врахував, що час роботи в дошкільних установах на посаді за записами "методист" може зараховуватися так само, як за записами "вихователь-методист".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 16.10.2019 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечило щодо заявлених позовних вимог (а.с.45-50). Відповідно до відзиву представник відповідача зазначив, що згідно записів трудової книжки позивача загальний стаж роботи позивача становить 41 рік 3 місяці 20 днів, при цьому стаж який можливо зарахувати на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років становить 29 років. Відповідач вважає, що законних підстав для зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача з 01.09.1988 по 31.08.1989, оскільки колгоспи мали колективну форму власності і не належали до закладів і установ державної або комунальної форми власності. Також, зазначено, що відсутні підстави для зарахування до спеціально стажу період роботи позивача на посаді методиста по з 12.05.1991 по 02.06.1992 відсутні, оскільки посада методиста не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.

24.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком та призначенням одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, як особі, що на день досягнення пенсійного віку працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.55).

Відповідно до розпорядження від 11.05.2019 №092250000729 з 08.04.2019 позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.51, 52).

За результатом розгляду заяви позивача, Верховинський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №87 від 15.08.2019 повідомив позивача про відсутність права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій на день її призначення з підстав, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зазначив, що не зараховано до спеціального стажу період роботи з 01.09.1988 по 31.08.1989 на посаді завідувача дитячого садка колгоспу імені Коцюбинського та з 08.05.1991 по 02.06.1992 методистом по дошкільному вихованню Верховинського райвно (а.с.16, 17).

Позивач вважає протиправною вказану відмову відповідача, просить зобов`язати відповідача включити до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1988 по 31.08.1989 та з 08.05.1991 по 02.06.1992, як такі, робота на яких дає право позивачу на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій позивача станом на день її призначення.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Отже, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Згідно матеріалів справи встановлено, що на час призначення пенсії страховий стаж позивача становив 41 рік 3 місяці 20 днів, у тому числі періоди роботи з 01.09.1988 по 31.08.1989 на посаді завідувача дитячого садка колгоспу імені Коцюбинського та з 08.05.1991 по 02.06.1992 методистом по дошкільному вихованню Верховинського райвно, що також не заперечується відповідачем у відзиві на адміністративний позов (а.с.51-54).

Щодо зарахування періоду роботи позивача на посаді завідувача дитячого садка колгоспу імені Коцюбинського з 01.09.1988 по 31.08.1989 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд встановив наступне.

Посадовою особою відповідача проведена перевірка достовірності документів про стаж роботи позивача за період з 09.08.1988 по 01.09.1989, за результатами якої, складено акт перевірки в архівному відділі Верховинської районної державної адміністрації №99/ВР/2/3 від 24.06.2019, відповідно до якого, форма власності колгоспу імені Коцюбинського - колективна (а.с.56, 57). Відповідач вважає, що законних підстав для зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача на посаді завідувача дитячого садка колгоспу імені Коцюбинського немає, оскільки колгоспи мали колективну форму власності, та не належали до закладів і установ державної або комунальної форми власності.

До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 входять посади завідуючих дошкільних навчальних закладів всіх типів.

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Статтею 29 Закону України "Про освіту" передбачено, що в структуру освіти входить дошкільна освіта.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про дошкільну освіту" систему дошкільної освіти становлять заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

Відповідно до статей 16, 18 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 28.06.1974, що діяв на час роботи позивача у вказаний період, з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім`ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади. Влаштування дітей у дитячі дошкільні заклади провадиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

Дитячі дошкільні заклади організовувались виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

Відповідно до статтей 10, 13 Конституції УРСР від 20 квітня 1978 року основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Основу особистої власності громадян України становлять трудові доходи.

Статті 11, 12 Конституції УРСР визначали, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

При цьому, власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об`єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Таким чином, в період роботи позивача з 01.09.1988 по 31.08.1989 в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста. Колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої.

В період роботи позивача з 01.09.1988 по 31.08.1989 діяла Конституція УРСР від 20 квітня 1978 року.

Зважаючи на те, що в період роботи позивача на посаді завідувача дитячого садка колгоспу імені Коцюбинського колгоспи відносились до соціалістичної власності, вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача в період з 01.09.1988 по 31.08.1989 безпідставно не зарахований відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Щодо зарахування періоду роботи позивача на посаді методиста по дошкільному вихованню Верховинського райвно з 08.05.1991 по 02.06.1992 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки від 25.10.1977 НОМЕР_1 з 08.05.1991 позивач переведена на роботу методистом по дошкільному вихованню Верховинського райвно, з 02.06.1992 позивач призначена на посаду завідуючої дитячим садком с. Ільці року в порядку переводу (а.с.10-12).

Відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування до спеціально стажу період роботи позивача на посаді методиста. Вказане аргументує тим, що посада методиста не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Відповідно до статті 25, 45 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 23.05.1991 в Українській РСР встановлюється єдина структура системи освіти, що включає дошкільне виховання. Учасниками навчально-виховного процесу, серед інших, є методисти.

Статтею 27 Закону України "Про дошкільну освіту" від 11.07.2001 визначено, що учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти, серед інших, є вихователі-методисти.

Законом України "Про дошкільну освіту" не передбачено посади методист, водночас, Законом Української PCP "Про народну освіту" не визначено посади вихователь-методист.

При цьому, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений 04.11.1993 постановою Кабінету Міністрів України №909 входять посади вихователів-методистів дошкільних навчальних закладів всіх типів.

Приміткою 3 до вказаного Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

З огляду на проаналізовані норми законодавства, враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення методистів, методист дошкільного навчального закладу є працівником освіти, а тому стаж роботи позивача на посаді методиста по дошкільному вихованню Верховинського райвно з 08.05.1991 по 02.06.1992 повинен зараховуватися до спеціального страхового стажу відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, враховуючи вищенаведене, підлягає до задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконною відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов`язання відповідача включити до страхового стажу позивача за вислугу років періоди з 01.09.1988 по 31.08.1989, з 08.05.1991 по 02.06.1992 та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період роботи на посаді завідувача дитячого садка колгоспу імені Коцюбинського з 01.09.1988 по 31.08.1989 та період роботи на посаді методиста по дошкільному вихованню Верховинського райвно з 08.05.1991 по 02.06.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, згідно пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.