Рішення № 85144775, 23.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2019 року Справа № 280/3957/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебряникової О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запорізька, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати неправомірною відмову відповідача від 19.06.2019 №200/З-9 щодо не нарахування позивачу визначеної п. 7 - 1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення 15.06.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу визначену п. 7 - 1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, тобто на 15.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що вона з грудня 2006 року перебувала на обліку у відповідача, де їй було призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, як працівнику освіти. Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати, з її заробітної плати сплачувався страховий (єдиний) внесок загальнообов`язкове державне пенсійне (соціальне) страхування. З 15.06.2018 позивач набула право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 10.06.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату, визначеної п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, тобто 15.06.2018, однак листом вих. № 200/3-9 від 19.06.2019 відповідачем було відмовлено в задоволенні заяви з посиланням на те, що позивачу раніше призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років. Вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.08.2019 позовну заяву залишено без руху, та надано 10-ти денний термін для усунення недоліків.

У термін, встановлений Ухвалою суду від 16.08.2019 позивачем подана заява про усунення недоліків та заява про поновлення строків звернення до суду.

Ухвалою суду від 02.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, поновлено строк зверненя до суду. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача 24.09.2019 через канцелярію суду (вх. №39684) надав відзив на позовну заяву, зазначивши, позивачеві вже було призначено пенсію починаючи з 2006 року за вислугу років, підстав для нарахування і виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як того вимагає позивач, при переході на пенсію за віком з 15.06.2018 немає законних підстав згідно з вимогами чинного законодавства. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 05.12.2006 первинно було призначено пенсію за вислугу років згідно заяви про призначення пенсії та протоколу № 2343 від 05.12.2006.

З 07.12.2006 позивачу нарахування пенсії по вислузі років було призупинено у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення такої пенсії.

18.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

10.06.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 19.06.2019 № 200/3-1 відповідачем було відмовлено у виплаті десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 з посиланням на те, що позивачу було нараховано та виплачено пенсію за вислугу років у розмірі 24,95 грн відповідно до документів, що містяться у пенсійній справі, тому положення п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на неї не розповсюджуються, оскільки головною умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення с саме неотримання (непризначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, такими, що суперечать нормам діючого законодавства та порушують мої конституційні права з наступних підстав.

.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.

При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення " та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі особистої заяви від 05.12.2006 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до протоколу № 2343 від 05.12.2006.

З 18.06.2018 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за її заявою.

Пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 цього Кодексу, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення; виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за наявності необхідного спеціального страхового стажу обмежено юридичним фактом отримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії, а не її нарахування чи призначення. Посилається на те, що на час звернення до відповідача із заявою про виплату спірної допомоги позивач пенсію не отримувала, досягла пенсійного віку та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення даної грошової допомоги.

Водночас, суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 № 328/328/1619/17 (2-а/328/80/17).

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що вона не отримувала до звернення із заявою про виплату спірної допомоги будь-яку пенсію спростовуються документами, копії яких надані до матеріалів справи.

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що вона не отримувала до звернення із заявою про виплату спірної допомоги будь-яку пенсію спростовуються документами, копії яких надані до матеріалів справи.

Зокрема, відповідно до протоколу №2343 від 05.12.2008 ОСОБА_1 призначено та нараховано пенсію у розмірі 386,78 грн.

Згідно довідки від 24.08.2019 розмір пенсії в сумі 24,95 грн нараховано за період з 05.12.2008 по 06.12.2006 та виплачено.

Тож, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, позивач таким своїм правом скористалась, за призначенням пенсії звернулась та отримувала пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим, підстав для нарахування та отримання грошової допомоги у відповідності до положень пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV у неї немає.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом не здійснюється.Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запорізька, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 24.10.2019.

Суддя Р.В. Сацький