Рішення № 85144718, 25.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року № 320/2128/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: представника позивача - Колісника Б.О., представників відповідача - Аненко І.М., Малогіної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Харкова» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Харкова» (далі – ТОВ «Авіалінії Харкова», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – Головне управління ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004441406 від 22.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авіалінії Харкова» з питань дотримання вимог валютного законодавства у відносинах з ТОВ «Северный Ветер», відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем статті 1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині порушення термінів надходження валютної виручки по договору поставки №18-084 від 17.03.2015 з нерезидентом ТОВ «Северный Ветер» (Російська Федерація) та п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №15/93 від 19.02.1993 «Про системи валютного регулювання та валютного контролю», в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей.

На підставі зазначених висновків, викладених в акті перевірки №257/26-15-14-06-03/25469838 від 08.04.2016, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення №0004441406 від 22.04.2016, яким нараховано пеню в розмірі 1407413,11 грн. за порушення строків розрахунків за експортним договором, та №0004471406 від 22.04.2016 року, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 340 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей.

Згідно твердження позивача, висновки відповідача, викладені в акті перевірки №257/26-15-14-06-03/25469838 від 08.04.2016 року (далі - Акт перевірки), не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України. На підтвердження протиправності нарахування пені за прострочення строків надходження валютної виручки за вказаним експортним договором позивач посилається на факт укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОА «Тайфун» договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань від 07.09.2015 року. Вказана обставина, на переконання позивача, свідчить про безпідставність притягнення його до відповідальності та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, позивачем зазначено, що оскільки питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0004471406 від 22.04.2016 року розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва у справі №826/12537/16, тому предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення №0004441406 від 22.04.2016 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування своєї позиції у письмових запереченнях проти позову зауважив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в результаті встановленого в ході перевірки позивача факту несвоєчасного надходження валютної виручки за експортним договором поставки №18-084 від 17.03.2015, укладеного з нерезидентом ТОВ «Северный Ветер» (Російська Федерація).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 06.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 29.05.2019.

03.09.2019 в підготовчому засіданні представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивачем у справі №826/12537/16, яка перебуває в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва, ТОВ «Авіалінії Харкова» пред`явлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2016 №0004441406. Таким чином, вважає, що суб`єктний склад правовідносин, предмет позову як і у справі №826/12537/16, так і в даному позові, є ідентичним, а тому з огляду на положення п.3 ч.1 ст.240 КАС України позов у даній справі підлягає залишенню без розгляду.

Надаючи правову оцінку заявленому клопотанню та доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В той же час, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №826/6179/16, в якій зазначено, що достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. В даній постанові Верховний Суд також зазначає, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

При визначенні підстав позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Аналогічна правова позиція викладена також Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 (справа №800/442/18), від 22.08.2018 (справа №372/2230/17-ц), від 23.11.2018 (справа №712/5400/16-а).

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва перебуває адміністративна справа №826/12537/16 за позовом ТОВ «Авіалінії Харкова» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2016 №0004441406 та №0004471406. При цьому, суд констатує, що підставою позову у справі №826/12537/16 є обґрунтування позивачем відсутності в органів податкової служби передбачених законом повноважень щодо винесення податкових повідомлень-рішень про стягнення пені, передбаченої Законом України №185/94 ВР від 23.04.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Натомість, позов у даній справі обґрунтований тим, що внаслідок відступлення позивачем новому кредитору (ТОВ «ПОА «Тайфун») прав вимоги грошових зобов`язань за договором поставки №18-084 від 17.03.2015 відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями покладається саме на нового кредитора.

Враховуючи, що справи №826/12537/16 та №320/2128/19 мають різні підстави позову, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та поясненнях, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідачем в період з 28.03.2016 по 01.04.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Авіалінії Харкова» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіалінії Харкова») (ідентифікаційний код 25469838) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним експортним договором поставки від 17.03.2015 №18-084 з ТОВ «Северный Ветер» (Російська Федерація).

Результати перевірки оформлено Актом перевірки від 08.04.2016 року №257/26-15-14-06-03/25469838.

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 ВР від 23.04.1994 року, а саме несвоєчасне надходження валютної виручки в розмірі 269 684,90 доларів США (еквівалент 6673581,46 грн.) за договором поставки №18-084 від 17.03.2015, укладеного з нерезидентом ТОВ «Северный Ветер» (Російська Федерація).

На підставі висновків вказаного Акту перевірки, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 №0004441406, яким позивачу, за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нараховано пеню у розмірі 1407413,11 грн.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління Національного банку України від 03.03.2015 року №160, від 03.06.2015 №354, від 03.09.2015 №581 було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених ст.ст.1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судом встановлено, що 17.03.2015 між позивачем та нерезидентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Северный Ветер» (Російська Федерація) укладено Договір поставки №18-084.

Згідно з умовами цього договору позивач зобов`язався здійснити поставку ТОВ «Северный Ветер» авіаційних запчастин, інструментів, предметів інтерєру та іншого обладнання і витратних матеріалів, що використовуються в повітряних суднах, а ТОВ «Северный Ветер» зобов`язалося прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору поставки №18-084 позивачем відвантажено товари на суму 372672,15 доларів США:

- згідно ВМД №125120107/2015/361679 від 02.04.2015 на суму 31115,56 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією – 01.07.2015;

- згідно ВМД №125120107/2015/363377 від 19.06.2015 на суму 53662,35 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією – 17.09.2015;

- згідно ВМД №125120107/2015/363378 від 19.06.2015 на суму 9103,88 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією – 17.09.2015;

- згідно ВМД №125120107/2015/363379 від 19.06.2015 на суму 9105,44 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією - 17.09.2015;

- згідно ВМД №125120107/2015/364220 від 29.07.2015 на суму 111044,92 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією – 27.10.2015;

- згідно ВМД №125120107/2015/364532 від 11.08.2015 на суму 137600,00 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією – 09.11.2015;

- згідно ВМД №125120107/2015/364533 від 11.08.2015 на суму 6500,00 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією - 09.11.2015 року;

- згідно ВМД №125120107/2015/364591 від 13.08.2015 на суму 14540,00 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки за вказаною операцією – 11.11.2015.

Факт поставки товарів за вказаним договором нерезиденту ТОВ «Северный Ветер» також підтверджується наявними в матеріалах справи інвойсами, товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 01.07.2015 та 03.09.2015 ТОВ «Северный Ветер» сплачено позивачу 102 987,23 дол. США за поставлений товар по договору поставки №18-084 від 17.03.2015, після чого залишок заборгованості по даному договору склав 269684,92 доларів США.

В подальшому, 07.09.2015 між позивачем (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОА «Тайфун» (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за договором поставки №18-084 від 17.03.2015 (далі – договір уступки прав вимоги), згідно якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув право вимоги на суму заборгованості 269684,92 дол. США від ТОВ «Северный Ветер» за експортовані товари по договору поставки №18-084 від 17.03.2015, укладеного між Первісним кредитором та боржником (ТОВ «Северный Ветер»).

За договором відступлення прав вимоги позивачем відступлено новому кредитору право вимоги на валютну виручку за експортними операціями по митних деклараціях №125120107/2015/364220 від 29.07.2015 (на суму 111044,92 дол. США), №125120107/2015/364532 від 11.08.2015 (на суму 137600,00 дол. США), №125120107/2015/364533 від 11.08.2015 (на суму 6500,00 дол. США), №125120107/2015/364591 від 13.08.2015 (на суму 14540,00 дол. США).

Пунктом п.3.1.3 Договору відступлення прав вимоги грошових зобов`язань передбачено, що право грошової вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника ТОВ «Северный Ветер» стосовно відступленої заборгованості по договору поставки №18-084 від 17.03.2015 . Разом з право вимоги переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

На виконання умов договору відступлення прав вимоги між позивачем та ТОВ «ПОА «Тайфун» 07.09.2015 підписано Акт приймання-передачі прав вимоги на суму заборгованості в розмірі 269684,92 дол. США по договору поставки №18-084 від 17.03.2015 . Крім того, Актом приймання-передачі документації від 07.09.2015. Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв документи, що підтверджують право вимоги Первісного кредитора до боржника.

Отже, з 07.09.2015, з моменту укладення Договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за Договором поставки №18-084 від 17.03.2015 , ТОВ «ПОА «Тайфун» стало новим кредитором щодо боржника ТОВ «Северный Ветер» в частині сплати останнім коштів в розмірі 269684,92 дол. США.

Водночас судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004441406 від 22.04.2016 став висновок контролюючого органу про порушення позивачем при виконанні договору поставки №18-084 від 17.03.2015 граничних термінів надходження валютної виручки в сумі 269684,92 дол. США, а саме: 111044,92 дол. США - по ВМД №125120107/2015/364220 від 29.07.2015 ; 137600,00 дол. США – по ВМД №125120107/2015/364532 від 11.08.2015; 6500,00 дол. США – по ВМД №125120107/2015/364533 від 11.08.2015; 14540,00 дол. США – по ВМД №125120107/2015/364591 від 13.08.2015. Заперечуючи проти позову представник відповідача, як на підставу правомірності зроблених податковим органом в акті перевірки висновків, стверджує, що відповідальність за дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за вказаними експортними операціями покладається на позивача. Крім того, відповідач зазначає, що укладений між позивачем та ТОВ «ПОА «Тайфун» договір відступлення прав вимоги від 07.09.2015 суперечить вимогам чинного законодаства України.

До таких висновків податкового органу суд ставиться критично та відхиляє їх з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За визначенням ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Під час дії зобов`язань в ході здійснення господарської діяльності в деяких випадках виникає потреба замінити первісного резидента-кредитора на іншого. Первісний резидент-кредитор може передавати свої права по зобов`язаннях іншому резиденту. Така передача прав по зобов`язаннях шляхом укладення договору між первісним і новим резидентом-кредитором є уступкою прав вимоги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно, з відступленням первинним кредитором права вимоги на отримання коштів, згідно з ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У відповідності до положень ч.1 ст.519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку.

Зазначена правова позиція викладена також у листі Національного банку України №13-118/2401 від 14.04.2011, згідно з яким, передбачена цивільним законодавством України можливість здійснення уступки вимоги не суперечить чинному законодавству, зокрема Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 , якщо право вимоги переходить до іншого резидента. Оскільки при уступці вимоги до нового резидента-кредитора право вимоги переходить у повному обсязі, то і відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями покладається на нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до Цивільного кодексу України, відступлення права вимоги (заміна кредитора в зобов`язанні) припиняє зобов`язання щодо первісного кредитора, а всі права переходять до нового кредитора. При відступленні права вимоги до нового резидента-кредитора у повному обсязі переходить право вимоги за зобов`язаннями нерезидента-боржника. При цьому відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями також покладається на резидента, до якого перейшли права первісного кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 (справа №К/9991/42097/12), від 26.09.2017 (справа №К/800/37444/15) та постанові Верховного Суду від 25.04.2018 (справа №810/3019/15).

Як встановлено судом, з урахуванням наданих в судовому засіданні пояснень та документів, наявних в матеріалах справи, право вимоги сплати грошових зобов`язань в розмірі 269684,92 дол. США за поставлені, згідно вищезазначеного договору поставки №18-084, товари нерезиденту ТОВ «Северный Ветер» (Російська Федерація), на підставі договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань з 07.09.2015 перейшло до нового кредитора (ТОВ «ПОА «Тайфун»), що узгоджується з положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, а тому правові підстави для покладення відповідальності за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями на позивача відсутні.

Крім того, суд зазначає, що під час дослідження в судовому засіданні укладеного між позивачем та новим кредитором договору про відступлення прав вимоги, судом не встановлено будь-яких положень (норм), що забороняли б позивачу відступити право вимоги третім особам.

Суд зауважує, що договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань від 07.09.2015 відповідно до ст.204 ЦК України є правомірним, його недійсність не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Водночас, Господарським судом Харківської області 16.07.2019 винесено рішення у справі №922/1846/19 за позовом ТОВ «Авіалінії Харкова» до ТОВ «ПОА «Тайфун» про стягнення заборгованості. Даним рішенням судом надана оцінка господарським операціям, що склалися між позивачем, ТОВ «ПОА «Тайфун» та боржником ТОВ «Северный Ветер».

Зокрема, в даним рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 встановлено, що між позивачем та ТОВ «ПОА «Тайфун» 07.09.2015 укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого сторони погодили перехід до відповідача (ТОВ «ПОА «Тайфун») права вимоги позивача до ТОВ «Северный Ветер» (боржник) за Договором поставки №18-084 від 17.03.2015, що був укладений між позивачем та ТОВ «Северный Ветер». Заборгованість ТОВ «Северный Ветер» за договором поставки становила 269684,92 доларів США. Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги Новий кредитор мав сплатити ціну договору 269684,92 доларів США у строк не пізніше 28.09.2015. Проте, відповідачем умови договору про відступлення права вимоги не виконані та сума коштів не була оплачена.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 у справі №922/1846/19 встановлено, що ТОВ «Северный Ветер» (боржник по Договору поставки №18-084 від 17.03.2015) помилково перерахувало суму заборгованості по Договору поставки №18-084 від 17.03.2015 в розмірі 269684,92 доларів США на рахунок позивача, про що повідомило останнього листом від 14.03.2016.

В подальшому, враховуючи наявність у позивача та ТОВ «ПОА «Тайфун» один до одного зустрічних грошових зобов`язань, між позивачем та відповідачем був укладений Договір про взаєморозрахунки №32 від 12.05.2016.

Господарським судом Харківської області у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до п.1.1. Договору про взаєморозрахунки, позивач (сторона-2) на підставі договору від 07.09.2015 про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за договором поставки №18-084 від 17.03.2015 року відступило ТОВ «ПОА «Тайфун» (стороні-1) право вимоги за заборгованістю в розмірі 269684,92 доларів США. Відповідач (сторона-1) своїх зобов`язань по оплаті ціни договору в розмірі 269684,92 доларів США не виконала. Розмір грошового зобов`язання ТОВ «ПОА «Тайфун» (сторони-1) перед позивачем (стороною-2) становить 269684,92 доларів США, що на момент підписання цього договору складає 6 829 959,30 грн. за офіційним курсом Національного банку України в гривні до долара США.

Відповідно до п.1.2. Договору про взаєморозрахунки, ТОВ «Северный Ветер» (боржник по договору поставки №18-084 від 17.03.2015) помилково перераховано ПАТ «Авіалінії Харкова» (стороні-2) кошти в розмірі 269684,92 доларів США (сума заборгованості по договору поставки №18-084 від 17.03.2015).

Згідно п.1.3 Договору про взаєморозрахунки позивач та відповідач, маючи один до одного зустрічні грошові зобов`язання, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог за грошовими зобов`язаннями, вказаних в п.1.1. та п.1.2. даного договору.

Зазначене рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1846/19 набрало законної сили 13.08.2019.

Відповідно ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст.326 ГПК України).

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.4 ст.78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

При цьому, суд звертає увагу, що в постанові від 25.02.2019 року (справа №813/6603/15) Верховний Суд вказав, що законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, за змістом ч.4 ст.78 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас відповідачем не наведено обставин та не надано належних і допустимих доказів на спростування встановлених рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 р. у справі №922/1846/19 преюдиційних фактів.

Суд також зазначає, що податковим органом не надано суду доказів невідповідності вищезазначеного договору уступки прав вимоги від 07.09.2015 ані положенням українського, ані російського договірного права, які б виключали можливість його врахування як підстави припинення зобов`язань щодо первісного кредитора та переходу прав вимоги до нового кредитора.

За таких обставин не заслуговують на увагу посилання відповідача про недійсність укладеного між позивачем та ТОВ «ПОА «Тайфун» Договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань від 07.09.2015, позаяк вони спростовуються судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Щодо надходження на рахунок позивача платежу в розмірі 269684,92 дол. США від боржника ТОВ «Северный Ветер» по договору поставки №18-084 від 17.03.2015, суд, окрім зазначеного вище, вважає за необхідне вказати наступне.

Надходження вказаних коштів позивач пояснив технічною помилковістю та на підтвердження чого надав листи ТОВ «Северный Ветер» від 14.03.2016 року, якими повідомлено позивачу та новому кредитору, що кошти були перераховані позивачу помилково, натомість вони призначалися для погашення заборгованості боржника перед новим кредитором ТОВ «ПОА «Тайфун». Також після встановлення факту здійснення помилкових оплат по договору поставки №18-084 від 17.03.2015, новим кредитором було направлено позивачу вимоги про перерахування належних йому коштів. Копії зазначених листів та вимог долучено до матеріалів справи.

Тобто, всі учасники правовідносин своїми діями підтвердили факт належного укладення та існування договору уступки прав вимоги від 07.09.2015.

І як було зазначено судом вище, дана обставина знайшла своє підтвердження і в рішенні Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 року у справі №922/1846/19, яке набрало законної сили.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку.

Як встановлено судом, мало місце помилкове перерахування коштів боржником на рахунок первісного кредитора – позивача. Однак, виходячи з положень ст.ст.514, 519 ЦК України та листа Національного банку України №13-118/2401 від 14.04.2011 року, вказане має несприятливі наслідки для нового кредитора. При цьому, позивач, як первісний кредитор, не несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов`язань та, як наслідок, не може нести відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями, внаслідок допущених боржником порушень.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо можливості обґрунтування позивачем пред`явлених позовних вимог виключно тими доказами, що були предметом дослідження під час проведення перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів). Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду. Дана правова позиція викладена Верховним Судом в ряді постанов, зокрема, у постановах від 24.01.2019 (справа №820/12113/15), від 18.06.2019 (справа №2а-1394/12/0970).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки права кредитора за договором поставки №18-084 від 17.03.2015 з нерезидентом ТОВ «Северный Ветер» (Російська Федерація) у повному обсязі перейшли до ТОВ «ПОА «Тайфун» на підставі договору про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань від 07.09.2015, то саме на нового кредитора ТОВ «ПОА «Тайфун» покладається відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків.

За таких обставин, суд зазначає про помилковість викладених в акті перевірки тверджень Головного управління ДФС у м. Києві про порушення позивачем статті 1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині порушення законодавчих термінів надходження валютної виручки по вищезазначеному договору поставки №18-084 від 17.03.2015, та, як наслідок, про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0004441406 від 22.04.2016.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх висновків.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів, у зв`язку із чим, позовні вимоги суд визнає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2881,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 24.04.2019 №175.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2881,50 грн. підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 19, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.04.2016 №0004441406.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Харкова" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 жовтня 2019 р.