Рішення № 85144704, 24.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9000/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом і просить:

- визнати протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці згідно заяви від 27.12.2018 на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18 з 01 січня 2019 року та заяви від 18 січня 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19 з 01 лютого 2019 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату їй щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80 % суддівської винагороди згідно заяви від 27 грудня 2018 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18, починаючи з 04 грудня 2018 року та заяви від 18 січня 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19, починаючи з 01 січня 2019 року без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 указує, що з 2017 року перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, в розмірі 80 % від грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 по справі №1-7/2018(4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України та підлягає застосуванню у його первинній редакції положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". У зв`язку з цим, а також зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, із збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019, на підставі поданих позивачем заяв про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання від 27.12.2018 та від 18.01.2019, Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2019 та 01.02.2019, відповідно. Позивач вважає такі дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, оскільки, на її думку, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18 повинен бути проведений з 04 грудня 2018 року, а на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19 - з 01 січня 2019 року, тобто з дати виникнення у неї такого права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалу направлено учасникам справи.

Ухвалою суду від 24.10.2019 замінено вибувшого відповідача його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач зазначає, що відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Таким чином, перерахунки щомісячного довічного утримання суддям у відставці проводяться з січня та лютого 2019 року. Відтак, дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійснення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2019 на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18 та з 01 лютого 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19 є правомірними та вмотивованими, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12.07.2017 перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці в розмірі 80 % від грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 щодо неконституційності окремих положень частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" в частині визначення розміру суддівської винагороди позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Для здійснення перерахунку позивач надала довідку Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 04.12.2018 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 46516,80 гривень.

Також, у зв`язку зі зміною з 01.01.2019 розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, позивач звернулася до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про здійснення їй перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19. Відповідно до зазначеної довідки суду станом на 01.01.2019 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 50714,40 гривень.

Встановлено, що Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18 та з 01 лютого 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок не з дати виникнення такого права, а з наступного місяця, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що спірні правовідносини щодо перерахунку розміру призначеного щомісячного довічного грошового утримання позивачу регулюються, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ (в редакції від 02.06.2016), який набрав чинності 30.09.2016 (далі - Закон № 1402-VІІІ), визначено, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст.132, із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VІІІ, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Абзацом другим пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762,00 грн.

Отже, відповідно до вищезазначеного рішення Конституційного суду України, зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, мала місце саме 04.12.2018 та саме з цієї дати у суддів у відставці виникає право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм статті 142 Закону № 1402-VІІІ.

Крім того, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921,00 грн, отже саме з цієї дати у суддів у відставці виникає право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм статті 142 Закону №1402-VІІІ.

Аналогічний правовий висновок щодо моменту виникнення у судді у відставці права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із підвищенням з суддівської винагороди працюючого судді викладено Верховним Судом у постановах від 28 лютого 2019 року (справа № 686/6637/17) та від 18 вересня 2019 року (справа №720/299/17), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд вважає помилковим трактування відповідачем пункту 4 Розділу ІІ Порядку подання документів №3-1, та, як наслідок, визначення періоду, за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання, з огляду на таке.

Відповідно до цього пункту передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок.

Слід наголосити, що дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку, не є тотожною даті, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання саме з 04.12.2018 та з 01.01.2019 відповідно.

З огляду на викладене, а також ураховуючи, що Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 набрало чинності 04 грудня 2018 року, суд вважає, що дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, правонаступником якого є відповідач, щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці не з дати набуття такого права, а з наступного місяця, а саме згідно заяви від 27.12.2018 на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18 з 01 січня 2019 року та заяви від 18 січня 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19 з 01 лютого 2019 року, є протиправними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80 % суддівської винагороди згідно заяви від 27 грудня 2018 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18, починаючи з 04 грудня 2018 року та заяви від 18 січня 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19, починаючи з 01 січня 2019 року без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позиція суду щодо застосування ефективного механізму захисту порушеного права також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі відповідачем правомірності дій щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не з дати набуття такого права, а з наступного місяця доведено не було.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на викладене та враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити.

В силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн (квитанція № 40 від 26.06.2019) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257 -262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці згідно заяви від 27.12.2018 на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18 з 01 січня 2019 року та заяви від 18 січня 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19 з 01 лютого 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80 % суддівської винагороди згідно заяви від 27 грудня 2018 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 № 05-34/197/18, починаючи з 04 грудня 2018 року та заяви від 18 січня 2019 року на підставі довідки Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 № 05-34/5/19, починаючи з 01 січня 2019 року без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко