Рішення № 85144674, 23.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. справа № 300/1707/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання нечинним протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №69 від 31.05.2019 стосовно ОСОБА_1 про відмову у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, а також зобов`язання нарахувати і виплатити таку допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) 14.08.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі по тексту також - відповідач-1), Івано-Франківського обласного військового комісаріату (надалі по тексту також - відповідач-2) про визнання нечинним протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №69 від 31.05.2019 стосовно ОСОБА_1 про відмову у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, а також зобов`язання нарахувати і виплатити таку допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Міністерство оборони України, безпідставно відмовило позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з посиланням на відсутність правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги на час встановлення позивачу інвалідності у 2001 році. ОСОБА_1 вважає, що така допомога повинна бути нарахована і виплачена на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 за №499 (надалі по тексту також - Порядок №499).

До спірних відносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності, про що зазначено в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі №857/590/19. Таким чином відповідач-1 протиправно при визначенні права позивача на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, застосував положення пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975. З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.1-2).

Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №1/207 від 27.08.2019, який надійшов на адресу суду 28.08.2019 (а.с.25-26), із відповідними письмовими доказами (а.с.28-34), та вказав на наступні обставини. Як зазначив відповідач-2 старший прапорщик ОСОБА_1 , звільнений з військової служби 06.10.1995. Під час первинного огляду органами МСЕК 29.06.2001 позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а 13.09.2012 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. На переконання відповідача-2, позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2001 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Посилаючись на абзац 2 пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункт 8 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975, відмітив, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Оскільки одноразова грошова допомога позивачу не була призначена відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 за №499, тому відсутнє право позивача на отримання такої допомоги. Виходячи із наведених обставин просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На адресу суду 10.09.2019 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, якою позивач обґрунтував свою позицію щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на позов (а.с.36-37). Позивач стверджує про неврахування відповідачем-2 тієї обставини, що військово-лікарська комісія Західного регіону 02.08.2012 встановила позивачу другу групу інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини. На день встановлення 2-ї групи інвалідності діяла постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 за №284 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році" та від 28.05.2008 за №499 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", які на переконання ОСОБА_1 , поширюються на спірні правовідносини. Крім того, як зазначив позивач, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для отримання одноразової грошової допомоги на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення 2-ї групи інвалідності, тобто у 2012 році.

Відповідач-1 також скористався правом на подання відзиву на позовну №752 від 11.09.2019, який надійшов на адресу суду 19.09.2019 (а.с.40). Правова позиція Міністерства оборони України щодо спірних правовідносин є аналогічною до позиції відповідача-2. Додатково представник такого відповідача повідомив, що документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги розглядались комісією відповідно до Порядку №975 і прийнято рішення про відмову відносно Порядку №975. У разі зобов`язання відповідача-1 призначити і виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №499, то суд в даному випадку обмежить Міністерство оборони України скористатись своїм правом щодо розгляду документів позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008, у випадку їх надходження на адресу відповідача, а також суд своїм рішенням підмінить Міністерство оборони України, що буде порушенням вимог чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач 26.09.2019 направив на адресу суду відповідь на відзив (а.с.44-45), в якому останнім наведено аналогічній обґрунтування і доводи з приводу спірних правовідносин, викладені у відповіді на відзив, що надійшла на адресу суду від 10.09.2019.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву відповідача-1 і відповідача-2 на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги і заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що Старшого прапорщика ОСОБА_1 відповідального виконавця другого відділення Галицького районного військового комісаріату Івано-Франківської області на підставі наказу командуючого військами від 07.09.1995 звільнено з військової служби в запас по статті 46 пункту "в" (за станом здоров`я) Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 за №174/93.

Відповідно до витягу із наказу Галицького районного військового комісара №116 від 06.10.1995 позивача виключено зі списків особового складу з усіх видів забезпечення (а.с.34).

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії за №079517 від 04.09.2001 позивачу вперше з 29.06.2001 встановлена третя група інвалідності, яка пов`язана з проходженням військової служби (а.с.31).

В подальшому ОСОБА_1 з 01.06.2007 встановлена друга група інвалідності, яка пов`язана з проходженням військової служби, що засвідчується довідкою медико-соціальної експертної комісії за №220175 від 14.06.2007, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.32).

Зміст Витягу з протоколу №430 від 02.08.2012 засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця і довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ за №592114 від 03.01.2013 свідчать, що ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, яка пов`язана із захистом батьківщини (а.с.17, 33).

16.04.2018 позивач звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою про надання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи, яка пов`язана із захистом батьківщини. До заяви додав необхідні документи (а.с.30).

Згідно доводів позивача військовий комісар Івано-Франківського обласного військового комісаріату розглянув коментовану заяву в той же день, без належних на те повноважень та листом від 16.04.2018 за №11/526 відмовив позивачу у наданні одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що дії постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 за №284 та від 28.05.2008 за №499 на нього не поширюється, а тому права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не набуває.

Вважаючи неправомірними дії військового комісара Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо розгляду заяви та відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовними вимогами про зобов`язання військового комісара направити необхідні документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відправити в Міністерство оборони України для розгляду за підвідомчістю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №0940/1594/18 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову (а.с.13-16). Вказане рішення суду від 31.10.2018 позивач оскаржив до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

За наслідками апеляційного оскарження, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №0940/1594/18 скасовано та прийнято нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.9-12). Визнано протиправною відмову Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Зобов`язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат оформити та направити необхідні документи на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.

На виконання вказаного рішення суду, Івано-Франківський обласний військовий комісаріат супровідним листом від 09.04.2019 за №12/449 направив документи позивача на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності (а.с.29).

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатом розгляду поданих документів, відмовила ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, з посиланням на відсутність правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги на час встановлення позивачу інвалідності у 2001 році.

Така обставина засвідчується витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 за №69, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8).

Позивач не погоджуючись із відмовою Міністерства оборони України у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 коментованого Закону дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі по тексту також - одноразова грошова допомога), є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Як уже відмічалось судом вище, ОСОБА_1 вперше, з 29.06.2001, встановлена третя група інвалідності, а з 01.06.2007 - друга група інвалідності, які пов`язані з проходженням військової служби, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки медико-соціальної експертної комісії за №079517 від 04.09.2001 та за №220175 від 14.06.2007 (а.с.31, 32).

В подальшому, згідно Витягу з протоколу №430 від 02.08.2012 засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця і довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ за №592114 від 03.01.2013 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.17, 33).

Позивач 16.04.2018 звернувся до відповідача-2 із заявою про надання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи, яка пов`язана із захистом батьківщини (а.с.30).

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції на час звернення позивача із заявою) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі по тексту також - Порядок №975).

Пунктом 2 наведеної Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 за №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 за № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 за №1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, в матеріалах справи містяться три довідки медико-соціальної експертної комісії, відповідно до яких першочергово позивачу встановлена третя група інвалідності з 29.06.2001, яка пов`язана з проходженням військової служби, та в подальшому з 01.06.2007 встановлено інвалідність другої групи, пов`язану з проходженням військової служби, і з 13.09.2012 - інвалідність другої групи, пов`язану із захистом Батьківщини.

Відповідачі в обґрунтування доводів про відсутність правових підстав для призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, вказують на те, що на час встановлення позивачу інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

З приводу таких доводів відповідача-1 і відповідача-2 суд зазначає слідуюче.

Суд погоджується, що редакція Закону №2011-XII станом на 2001 рік не передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Лише 01.01.2007 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 за №328-V внесено зміни до Закону №2011-XII, виклавши статтю 16 вказаного Закону, зокрема пункт 2 даної статті у наступній редакції: "У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України".

При цьому, у позивача не виникало право на підставі даної правової норми та за умов, передбачених у ній, на призначення та виплату одноразової допомоги, оскільки інвалідність, яка пов`язана із проходженням військової служби, встановлена позивачу відповідно до довідок медико-соціальної експертної комісії від 04.09.2001 та 14.06.2007, не в період проходження військової служби та не через три місяці після звільнення.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" №5040-VI від 04.07.2012, який набрав чинності 01.01.2014, внесено зміни до Закону №2011-XII.

Зокрема, відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції Закону №5040-VI) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини 2 статті 16); встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5 частини 2 статті 16).

Як уже зазначалось судом, інвалідність яка встановлена позивачу, згідно коментованих довідок медико-соціальної експертної комісії, пов`язана із проходженням військової служби, та в подальшому встановлена друга група інвалідності, як така, що пов`язана із захистом Батьківщини з 13.09.2012 відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 03.01.2012.

Таким чином, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини, а саме Закон №2011-XII, в редакції Закону №5040-VI від 04.07.2012, та Порядок №499.

Таку ж правову оцінку у спірних відносинах надав Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові від 27.03.2019 у справі №857/590/19.

Згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у ОСОБА_1 виникло у вересні 2012 року, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії від 03.01.2013, а тому виплата одноразової грошової допомоги позивачу повинна здійснюватися виходячи із приписів нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу такої інвалідності станом на 13.09.2012.

Необхідно відмітити й те, що отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-XII діюче законодавство пов`язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.

Відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум вказала на абзац 2 пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Так, відповідно до абзацу 2 пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється (пункт 8 Порядку №975).

Слід відмітити, що зміни до Закону №2011-XII внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 за №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, а зміни внесені до Порядку №975 на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та застосовуються з 01.01.2017.

Разом з тим, як зазначено вище судом по тексту рішення Порядком №975 передбачено, що допомога, яка не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Отож, день виникнення права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності відповідно до вказаного Порядку є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, тобто 13.09.2012 - день встановлення інвалідності згідно довідки медико-соціальної експертної комісії від 03.01.2013 серії 10 ААБ №592114.

З урахуванням вказаного не підлягають до застосування у спірних правовідносинах положення абзацу 2 пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII і пункту 8 Порядку №975, які набрали чинності тільки з 01.01.2017.

Таким чином посилання відповідачів на те, що позивач немає права на розгляд заяви про отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у абзаці 2 пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII і пункті 8 Порядку №975, суд вважає помилковими.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, про протиправність відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю і за відсутності законних підстав для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Аналіз вказаного дозволяє зробити висновок, що судом мають бути вжиті заходи щодо відновлення порушеного права особи. Юридичний захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, суд приймає до уваги аргументи відповідача-1 щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити останньому одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №499, та зазначає слідуюче.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку, суд не може підміняти Міністерство оборони України, яке уповноважене на виконання функцій із призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, при цьому перевірити зміст і обсяг документів, які є складовою вирішення питання щодо розгляду по суті заяви позивача від 16.04.2018.

Належним способом захисту буде визнання протиправним протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 за №69 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , та зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 16.04.2018 саме відповідно до Порядку №499.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної правової норми свідчить, що, за існуючих обставин, основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.

Суд не стягує з відповідачів витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 за №69 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 16.04.2018 і матеріали подання Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 09.04.2019 за №12/449 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 за №499.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач-1 - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168.

Відповідач-2 - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код юридичної особи 07742609), вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.