
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2019 року м.Житомир справа № 240/4788/19
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Єфремової О.С.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Жмуцької О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №002421-2013-060 від 12.04.2018, яке видане Бердичівським управлінням Головного управління ДФС у Житомирській області Головного управління ДФС у Житомирській області.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є фізичною особою-підприємцем та власником нерухомого майна – свинарника, загальною площею 1548,6 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказує, що Бердичівським управлінням Головного управління ДФС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 14866,56 грн зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач наголошує, що звільнений від сплати такого податку, оскільки є фізичною особою-підприємцем та здійснює сільськогосподарську діяльність. Вважає оскаржуване рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки є власником нежитлової нерухомості, яка призначена безпосереднього для використання у сільськогосподарській діяльності та нарахування податкових зобов`язань на такий об`єкт є необґрунтованим.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 13.06.2019, у якому за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 04.07.2018.
Відповідно до ухвали постановленої без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 13.06.2019 підготовче засідання у справі продовжено на 30 днів.
11.07.2019 у зв`язку із неявкою відповідача, у підготовчому засіданні оголошено перерву. 06.08.2019 розгляд справи відкладено на 05.09.2019, у зв`язку із перебуванням судді Єфіменко О.В. у відпустці.
Відповідно до ухвали суду постановленої без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 15.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
22.05.2019 до суду надійшов відзив №829/06-30-10-03 від 21.05.2019 на позовну заяву (а.с.43-44), в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначила, що від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки звільняється об`єкт нерухомості за умови використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та якщо власник такого майна є сільськогосподарським товаровиробником. При цьому, вказує, що об`єкти нерухомості - свинарник, який належать позивачу, не звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розумінні ст.266 Податкового кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
31 травня 2019 року позивач надіслав на адресу Житомирського окружного адміністративного суду відповідь на відзив (а.с.49), в якому не погоджується з позицією відповідача щодо тлумачення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» та звертає увагу суду на редакцію Податкового кодексу України станом на 22.05.2019, при цьому зазначає, що до спірних правовідносин поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не слід застосовувати оскільки, спірні правовідносини регулюються розділом XII Податкового кодексу України «Податок на майно», а визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначене виключно для цілей глави 1 розділу XII Податкового кодексу України «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодекс України. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
В запереченнях на відповідь на відзив №911/06-30-10-03 від 05.06.2019 (а.с.52) Головне управління ДФС України у Житомирській області вказало, що Податковий кодекс України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридична особа і жодної альтернативи податковим законодавством не передбачено.
31.07.2019 до суду також надійшли пояснення представника позивача до відповіді на відзив (а.с.81-85), в яких останній зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення у строк передбачений Податковим кодексом України позивачу, тобто до 1 липня 2018 року, не вручене позивачу, що у свою чергу є порушенням належного повідомлення платника податків про нараховане грошове зобов`язання. Вважає, що відсутні підстави для покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік. Разом з тим, посилається на практику Верховного Суду викладену у постанові від 20 червня 2018 року у справі №814/2040/16 та що наголошує, що фізична особа-підприємець, яка фактично займається сільськогосподарським виробництвом, безпосередньо використовує нежитловий об`єкт у сільськогосподарській діяльності (вирощування свиней та виготовлення кормів та ін.) не може бути дискримінована у звільненні цієї нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в порівнянні з юридичною особою.
Представник відповідача в своїх додаткових поясненнях №1972/06-30-10-03 від 21.08.2018 вказала, що фізична особа – власник об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Податкового кодексу України, а тому податок нарахований правомірно. Стосовно порушення порядку надсилання податкового повідомлення-рішення платнику податків заперечила. Зазначила, що посадовими особами Головного управління ДФС України у Житомирській області оскаржуване рішення сформовано відповідно до вимог ст. 266 Податкового кодексу України та направлено позивачу із дотриманням Порядку їх надіслання, яке позивачем отримане 4 липня 2018 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в уточненому позові, відповіді на відзив та поясненнях до відповіді на відзив. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, наведених у відзиві на позов, в запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.
Вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши обставини у справі та оцінивши докази, якими вони обґрунтовані, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №24287247 ОСОБА_2 , є фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку в Бердичівській ДПІ Бердичівського управління Головного управління ДФС Житомирської області, як платник податків (а.с.35-38). Позивач здійснює такі види діяльності: 01.46 Розведення свиней, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 75.00 Ветеринарна діяльність.
Як видно з матеріалів справи, позивач є власником нерухомого майна - свинарника, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області №20 від 20.03.2014), 1-Г, загальною площею 1548.6 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.12.2015 року (а.с.12).
12.04.2018 Бердичівським управлінням Головного управління ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012421-5013-0603 (а.с.53), яким позивачу за 2017 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 14866,56 грн. Вказана сума податкового зобов`язання була нарахована на об`єкт нерухомості, а саме: свинарник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 1-г, загальною площею 1548,6 кв.м.
Не погодившись із правомірністю податкового повідомлення-рішення ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.266.2.1 та пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України (далі – ПК України, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування - загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 ПК України), базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 ПК України).
Згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом п.п. 266.7.1 п.266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Так, право власності позивача на нерухомого майно, яке стало об`єктом оподаткування, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що свідчить витяг №51307907 від 30.12.2015 з такого реєстру (а.с.33).
Щодо об`єктів, які не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки слід вказати наступне.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, які саме об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх частки не є об`єктом оподаткування.
Пункт «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Аналіз правових норм, дає підстави для висновку, що для застосування до особи пільги у вигляді звільнення зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, необхідна наявність одночасно таких умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа наділена статусом сільськогосподарського товаровиробника.
Поряд з цим, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено пп.14.1.235 п.14.1 ст.14, відповідно до змісту якого, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас, вказаною нормою передбачено, що визначення сільськогосподарський товаровиробник застосовується виключно для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність».
Таким чином, до спірних правовідносин стосовно сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказане визначення не застосовується.
Статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 №575-VІ визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно - правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Проаналізувавши зазначені норми, слід вказати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України має чітко обмежену сферу застосування (виключно для цілей глави 1 розділу XIV ПК України) та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
З огляду на викладене, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Таке визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшого використання чи реалізації. При цьому, необхідно зазначити, що товарність сільськогосподарського виробництва прямо пов`язується з виробництвом продукції як товару, тобто кінцевою метою такої діяльності є відчуження сільськогосподарської продукції власного виробництва.
Таким чином, сільськогосподарська діяльність містить в собі дії, які в кінцевому результаті приводять до основної мети такої діяльності, а саме: виготовлення та реалізація сільськогосподарської продукції.
Під час розгляду даної справи, судом не встановлено факту здійснює позивачем виробництва і самостійного перероблення власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Відсутність сільськогосподарської діяльності позивачем пояснено епідеміологічною ситуацією в Житомирській області. Крім того, останнім зазначено, що для проведення всіх необхідних робіт щодо діяльності з розведення сільськогосподарських тварин він накопичує кошти в тому числі з доходу, отриманого як фізична особа-підприємець, які в подальшому планує використати для розвитку напрямку розведення свиней та діяльності як сільськогосподарського товаровиробника.
Щодо встановлення ставок податку органами місцевого самоврядування, слід вказати наступне.
Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 ПК України).
Зі змісту наведеної законодавчої норми видно, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком селищної ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Як, зазначає у відзиві відповідач, рішенням Семенівської сільської ради від 20.01.2017 року № 47 «Про затвердження на території Семенівської сільської ради місцевих податків і зборів», на території якої знаходяться об`єкти нерухомості позивача, на 2017 рік встановлено ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,3% відсотка розміру мінімальної заробітної встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр оподаткування.
Із розрахунку податкового зобов`язання до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення який міститься в матеріалах справи слідує, що контролюючим органом нараховано позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1548,6 кв.м, який перебуває у власності позивача за ставкою податку - 0,3 % з врахуванням мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 році - 3 200 грн. Таким чином, ставка податку за 1 кв.м об`єкту нерухомості становила 9,6 грн (3200 грн x 0,3%), а тому грошове зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нараховано у розмірі 14866,56 грн (1548,6x 0,3% x 3200 грн).
Проте, в порушення статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не додано до матеріалів справи рішення сільської ради, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що у свою чергу не підтверджує вірність застосування такої ставки при обчисленні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та правомірність дій відповідача.
Щодо посилання позивача на таку підставу скасування спірного податкового повідомлення-рішення, як його невчасне отримання поза строками, передбаченими ПК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України).
В свою чергу, форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначає Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі – Порядок, чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення).
Абз.3 п. 1 розділом III Порядку визначено, що після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (п.2 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.
Отже, за змістом означених норм, контролюючим органом надсилаються податкові повідомлення-рішення за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом, а у платника податків виникає обов`язок сплати такого податкового зобов`язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошував на порушенні контролюючим органом Порядку та положень ПК України, які стосуються порядку надіслання податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача, в свою чергу, доводи позивача спростовував, при цьому вказавши, що сформоване оскаржуване податкове повідомлення-рішення надіслано на адресу позивача 27.06.2018, тобто з дотриманням строку визначеного п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України та отримане ним 04.07.2018.
Однак, суд критично ставиться до твердження відповідача щодо дотримання процедури надіслання податкового повідомлення-рішення позивачу, та вказує на те, що контролюючим органом 27.06.2018 направлено податкове повідомлення-рішення №002421-2013-060 від 12.04.2018 на адресу: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 . Натомість, за вказаною адресою позивач не зареєстрований, що підтверджується копією його паспорту, яка міститься в матеріалах справи (а.с.30) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-38).
Крім того, з листа Акціонерного товариства «Укрпошта» №1853-Ж-2019091110072-В від 11.09.2019 видно, що перевірити інформацію стосовно пересилання рекомендованого листа №1330800524567 в автоматизованій системі Укрпошта та щодо особи яка 04.07.2018 отримала податкове повідомлення-рішення не є можливим, оскільки вказане відправлення прийняте для пересилання більше ніж півроку тому (а.с.111).
Як вказує позивач у поясненнях до відповіді на відзив (а.с.81), податкову вимогу №286-50 від 23.01.2019 про сплату податкового боргу у сумі 14866,56 грн ним отримано 23.01.2019, що не заперечується відповідачем. Вказаною вимогою попереджено позивача проте, що починаючи з 22 січня 2019 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені ПК України.
Підпунктом 266.10.2 п.266.10 ст.266 ПКУ передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.
Таким чином, несвоєчасність направлення контролюючим органом на адресу платника податку та відповідно отримання останнім податкового повідомлення-рішення про нарахування зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є самостійною підставою для його скасування у контексті ПК України.
Однак, як видно з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення- рішення взагалі на направлялося на адресу позивача ( АДРЕСА_3 . Володарського, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ), що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для покладення контролюючим органом у даному випадку на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №002421-2013-060 від 12.04.2018 та зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне скасувати таке рішення відповідача.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, недоведеність відповідачем правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 .ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003. ЄДРПОУ/РНОКПП: 39459195 про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012421-5013-0603 від 12.04.2018, винесене щодо ОСОБА_2 Бедичіським управлінням ГУ ДФС у Житомирській області на суму 14866,56 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене: 24 жовтня 2019 року
Головуючий суддя О.В. Єфіменко
Судове рішення № 85144672, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 15.10.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 240/4788/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: