Рішення № 85144527, 23.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2019 року м. Ужгород№ 260/958/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - не з`явився;

представника відповідача - Ігнатенко О.В.

представника третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), третя особа - Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області де третя особа - Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 року № Ф-942-У; 2. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819,54 грн.; 3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області повернути мені, ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) відраховані із заробітної плати, на підставі постанови від 20.05.2019 року ВП № 58294928 про звернення стягнення із заробітної плати, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року № Ф-942-У.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що контролюючий орган не мав законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу, так як позивач звільнений від обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), оскільки в період з 16.06.2014 року по 01.07.2015 року, а в подальшому з 11.02.2016 року по теперішній час бере участь в антитерористичній операції і уклав контракт на проходження військової служби до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію та проходить військову службу у військовій частині А1556.

Позивач у позовній заяві також зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-942-У на суму 15 819,54 грн. підлягає скасуванню з наступних підстав.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. Відтак, позивач, як військовослужбовець, що був мобілізований, а згодом уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, має право користуватись пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в тому числі п.9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи, однак скористався наданим йому правом передбаченим ст.194 КАС України та направив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що ОСОБА_1 перебував на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець та як платник єдиного соціального внеску відповідно, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу. Крім цього, представник відповідача зазначила, що згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивач мав статус фізичної особи-підприємця з 18.04.2007 року (дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця) по 29.11.2018 року (дата державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця), тобто позивач є платником єдиного внеску у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону.

Окрім наведеного вище, представник відповідача також зазначила, що проходження військової служби за контрактом є добровільним волевиявленням, тобто особа, що укладає контракт не призивається на військову службу, а приймається на таку. Таким чином, ФОП, призвані до Збройних сил України у зв`язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати ЄСВ, однак ФОП, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати ЄСВ за себе. Фізична особа-підприємець, а в даному випадку ОСОБА_1 , який служить в армії за контрактом у зоні АТО, то він зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність, адже звільняються від сплати ЄСВ тільки мобілізовані фізичні особи-підприємці, а ФОП, які проходять військову службу за контрактом, зобов`язані сплачувати ЄСВ на загальних підставах.

Зважаючи на вищевикладені обставини, представник відповідача зазначила, що відповідач в даному випадку діяв в межах та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.

Представник третьої особи будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду в порядку ст. 194 КАС України заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, одночасно надавши письмові докази, які витребовувались судом з метою повного,об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивач мав статус фізичної особи-підприємця з 18.04.2007 (дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця) по 29.11.2018 (дата державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця), тобто позивач є платником єдиного внеску у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (а.с.60-63).

11.02.2016 року ОСОБА_1 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Контракт укладено на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

Згідно наказу командира військової частини В0124 від 01.07.2015 року №168 м.Краматорськ, встановлено, що в період з 16.06.2014 року по 01.07.2015 року, ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у антитерористичній операції (а.с.16).

31.08.2015 року отримав посвідчення учасника бонових дій серії НОМЕР_2 (а.с.13)

Відповідно до інтегрованої картки та інформаційних даних наявних у відповідача, ОСОБА_1 знаходився на обліку у Виноградівському ДПІ з 18.04.2007 року (дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця) по 29.11.2018 року (дата державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця)(а.с.62-63).

Відповідачем складено розрахунок єдиного соціального внеску щодо ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 року за період з І кварталу 2017 року по ІІІ квартал 2018 року на загальну суму 15819,54 грн., що підтверджується обліковою карткою(а.с.58-59).

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області, 19.11.2018 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-942-У, відповідно до якої станом на 31.10.2018 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 15819,54 грн.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою, позивач оскаржив таку в судовому порядку, оскільки така вимога є виконавчим документом і згідно постанови від 06.02.2019 року Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження ВП №58294928 та постанови від 20.05.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, з позивача незаконно стягуто кошти в примусовому порядку з метою виконання даної вимоги в сумі 3387,97 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 9-2 розділу VIII Закону № 2464, пункту 3 розділу V Інструкції № 449, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява особи, яка бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" 1275-VII від 20 травня 2014 року, яким внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 та доповнено пунктом 9-2 передбачено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду".

Крім того, аналогічні норми містяться і в Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 року № 393).

Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

При цьому, Верховним Судом в постанові від 30 жовтня 2018 року в справі № 805/930/16-а висловлена правова позиція, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 20 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Згідно з пунктом 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (в редакції Указу Президента № 417/2015 від 14.07.2015 року) перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Таким чином, наведеними законодавчими нормами передбачено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов`язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього. Така правова ситуація як укладення контракту, не змінює статусу осіб, які виконують обов`язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Як уже зазначено вище, ОСОБА_1 11.02.2016 року підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Контракт укладено на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію(а.с.18-19).

На підставі наведених правових норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що норми пункту 9-2 розділу VIII Закону № 2464, які звільняють фізичних-осіб підприємців призваних в порядку мобілізації, на особливий період від сплати єдиного внеску на весь строк служби, поширюють свою дію і на позивача.

Крім того, відповідно до норм частини 3 статті 39 Закону № 2232-ХІІ за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Також, суд звертає увагу на те, що відображення в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 про наявність у нього податкового боргу з єдиного внеску в сумі 15819 грн. 54 коп. є протиправним, оскільки позивач був в силу закону звільнений у відповідний період від сплати єдиного внеску, що зумовлює необхідність внесення змін до інтегрованої картки платника податку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимогу про сплату боргу № Ф-942-У від 19.11.2018 року винесено відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства, а відтак така підлягає визнанню протиправною та відповідно скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн., суд зазначає наступне.

З 10.06.2016 року набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881 (надалі - Порядок № 422).

Інтегрованою карткою платника (далі - ІКП) є форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (пункт 2 розділу І Порядку № 422).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 422 визначено, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення (підпункт 4 пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 422).

Отже, оскільки нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов`язань платника податків, його податкового боргу, розрахунки з бюджетом здійснюються в інтегрованій картці платника податків, суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління ДФС у Закарпатській області внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску шляхом виключення суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15819 грн. 54 коп.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав обґрунтованим Верховний Суд у постанові №816/2042/16 від 13.02.2018 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ДФС у Закарпатській області повернути ОСОБА_1 відраховані із заробітної плати на підставі постанови від 20.05.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження ВП58294928 на виконання вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-942-У у відповідному розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 затверджено порядок «Про затвердження Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів».

Відповідно до вимог п.1 ч.5 зазначеного порядку зазначено, що Повернення Коштів здійснюється у випадках: надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719.

Згідно вимог абз. 1 ч.6 вищезазначеного порядку передбачено, що повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки у зв`язку із скасуванням судом оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-942-У, сума стягнутих коштів в сумі 3387,97 грн., під час її примусового виконання підлягає поверненню позивачу в межах вказаної суми

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Позивачем надано суду достатні, належні та допустимі докази щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення у формі вимоги про сплату боргу (недоїмки) діяв не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак даний адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору, а тому його не сплачував.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративній позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), третя особа - Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-942-У у розмірі 15819,54 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень п`ятдесят чотири копійки).

Зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 39393632) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15819 грн. 54 коп.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 39393632) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), відраховані із заробітної плати на підставі постанови від 20.05.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження ВП58294928 на виконання вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 року №Ф-942-У у відповідному розмірі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 24.10.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш