Рішення № 85144352, 23.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 рокуСправа № 160/7423/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000160/2 від 10.06.2019 року; № UA100000/2019/000184/2 від 01.07.2019 року; № UA100000/2019/000199/2 від 09.07.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлені випуску чи пропуску товарів № UA100030/2019/00283 від 10.06.2019 року, № UA100030/2019/00313 від 01.07.2019 року та № UA100030/2019/00326 від 09.07.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржуваними рішеннями Київської міської митниці ДФС було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення та яка вплинула на збільшення відповідних платежів на суму у розмірі 867112,01грн., що нараховуються за митною вартістю, в т.ч. на збільшення ПДВ на 693437,32грн., на збільшення ввізного мита на 173674,69 грн. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам п.2 та п.4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Зауважено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару за трьома поставками, здійсненими у червні та липні 2019 року, відповідачу було надано повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, а також всі необхідні додаткові документи, які містять достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Проте, відповідачем безпідставно відкориговано заявлену митну вартість в сторону збільшення із застосуванням резервного методу. Позивачем звернуто увагу, що висновки митного органу про суперечливість даних щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації, не відповідають дійсності, оскільки в інвойсі є посилання на зовнішньоекономічний договір, змістом якого і визначені положення щодо розрахунків за товар. Не відповідають дійсності і доводи митного органу про не включення до ціни товару вартості маркування. Окрім того, законодавством України не передбачено затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення. Висновок відповідача про те, що декларантом до ціни товару не включено витрати на транспортування та страхування є необґрунтованим, оскільки суперечить принципам Інкотермс 2010. Відсутність же заповнених даних у гр.20 та гр.22 декларацій митної вартості до МД «витрати на транспортування до місця доставки товару» та «витрати на страхування» відповідно, додатково свідчать про те, що відповідні витрати були враховані постачальником саме в ціні товару. А тому, позивач вважає, що подані ним документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару. У зв`язку з чим, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картки відмови протиправні, суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

03 вересня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що Київська міська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача. Та, за ЕМД від 10.06.2019 р. № UА100030/2019/403753, від 01.07.2019 р. № UА100030/2019/404853 та від 09.07.2019 р. № UА100030/2019/405295 автоматизованою системою та управління ризиками (АСАУР) було сформовано форми митного контролю за кодом 105-2, 106-2, 117-2, що стало підставою для ретельного та поглибленого вивчення поданих декларантом документів. На виконання положень статтею 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України та за результатами розгляду поданих разом з митними деклараціями документів було встановлено, що документи, які подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, про що позивачу як декларанту докладно було донесено. Декларанту також нормативно обґрунтовано підстави коригування. Відповідачем також зазначено про те, що оскільки товариством не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимогах), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, за ціною договору. Зважуючи на викладене, рішення про коригування митної вартості та картки відмови, що оскаржуються позивачем, цілком обґрунтовані, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

10 вересня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що наведені відповідачем доводи є хибними та такими, що виходять поза межі правового поля і підлягають відхиленню. Відзив не містить жодних пояснень в обґрунтування прийнятих відповідачем оспорюваних рішень, не долучено жодного доказу, а лише відтворення змісту п.33 оспорюваних рішень. Відтак, висновки відповідача як суб`єкта владних повноважень ґрунтуються на його суто суб`єктивних власних припущеннях, які не є достатньо підтвердженими документально. Також позивач зауважив, що ані рішення про коригування, ані відзив на позов не містить обґрунтування застосування резервного методу при визначенні митної вартості оцінюваного товару. Додатково позивач акцентував, що наразі є таким, що набрало законної сили судове рішення у адміністративній справі №160/1329/19, у якій брали участь одні і ті самі особи, за ідентичним предметом спору та підставою позову, з ідентичним складом документів і в межах цього ж зовнішньоекономічного договору поставки.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на викладені обґрунтування у позові і відповіді на відзив, проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» звернулось до Київської митниці ДФС із електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA100030/2019/403753 (а.с.33-36 т.1) для здійснення митного оформлення товарів:

1.«Електрична апаратура для комутації побутового призначення», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536699090;

2. «Електрична апаратура (механічна) для комутації електричних кіл», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536508000;

4. «Електрична апаратура для комутації для коаксіальних кабелів», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536691000;

5. «Проводи ізольовані», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8544429098.

Згідно з митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA100030/2019/403753 товар імпортований на адресу Товариства з обмеженою відповідністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» за зовнішньоекономічним Договором поставки від 09.07.2018 р. №№ 09.07.18. на підставі Іnvoice №290519 від 31.05.2019, СМR №344039 від 31.05.2019 р., CARNET TIR XN 83218686 від 04.06.2019 року, INSURANCE POLICY № НОМЕР_1 від 04.06.2019 року на суму 49 269,86 дол.США загальною вагою 20 123,76кг.

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» звернулось до Київської митниці ДФС із електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA100030/2019/404853 (а.с.69-72 т.1) для здійснення митного оформлення товарів:

1. «Електрична апаратура для комутації побутового призначення», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536699090;

2. «Електрична апаратура (механічна) для комутації електричних кіл», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536508000;

4. «Електрична апаратура для комутації для коаксіальних кабелів», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536691000;

5. «Проводи ізольовані», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8544429098.

Згідно з митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA100030/2019/404853 товар імпортований на адресу Товариства з обмеженою відповідністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» за зовнішньоекономічним Договором поставки від 09.07.2018 р. №№ 09.07.18. на підставі Іnvoice №190619-1 від 26.06.2019, СМR №344045 від 27.06.2019 р., CARNET TIR АX 83218465 від 27.06.2019 року, INSURANCE POLICY № НОМЕР_2 від 27.06.2019 року на суму 47 736,89 дол.США загальною вагою 20 095,04кг.

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» звернулось до Київської митниці ДФС із електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA100030/2019/405295 (а.с.106-108 т.1) для здійснення митного оформлення товарів:

1. «Електрична апаратура для комутації побутового призначення», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536699090;

2. «Електрична апаратура (механічна) для комутації електричних кіл», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536508000;

4. «Електрична апаратура для комутації для коаксіальних кабелів», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8536691000;

5. «Проводи ізольовані», торговельна марка VIKO, країна походження Туреччина, код товару 8544429098.

Згідно з митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UA100030/2019/405295 товар імпортований на адресу Товариства з обмеженою відповідністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» за зовнішньоекономічним Договором поставки від 09.07.2018 р. №№ 09.07.18. на підставі Іnvoice №270619-1 від 02.07.2019, СМR №344297 від 02.07.2019 р., CARNET TIR RX 83218945 від 02.07.2019 року, INSURANCE POLICY № НОМЕР_3 від 02.07.2019 року на суму 46107,47 дол.США загальною вагою 20157,05кг.

Під час декларування товару позивачем у ЕМД №UA100030/2019/403753, №UA100030/2019/404853 та №UA100030/2019/405295 вартість товару визначена за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором поставки.

Відповідно до зовнішньоекономічного Договору поставки № 09.07.18 від 09 липня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (ТОВ «ІСТ», далі - Покупець) та AVKUN TRADING LLC (далі – Постачальник) Покупець замовляє, а Постачальник, будучи торговим представником виробників електричної та освітлювальної фурнітури, за їх дорученням та від свого імені, поставляє товар на умовах цього Договору.

Згідно з п.2.2. - п. 2.3. Договору № 09.07.18 назва товару, кількість і ціна зазначаються у рахунках на кожну партію товару відповідно. Кожна партія товару супроводжується наступними товаросупровідними документами: рахунок-фактура, пакувальний лист, СМR, фітосанітарний сертифікат країни-експортера (за необхідності).

Відповідно до розділу 3 Договору № 09.07.18 загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором (п.3.1.). Валютами платежу за цим Договором є долар США і/або Євро (п.3.3). Товар, який придбано Покупцем згідно з Договором передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Договору (п.3.5.). Оплата товару Покупцем за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.3.6.).

Згідно з п. 3.8. Договору поставу № 09.07.18 в ціну товару включені вартість тари та упаковки.

Відповідно до п.4.1., п.4.2., п.4.4., п. 5.1. Договору поставка товару має здійснюватись партіями, які узгоджуються Покупцем на умовах СІР-Дніпро (Incoterms 2010). Умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію товару. Датою поставки вважається дата прибуття транспортного засобу з Товаром у місце відвантаження. Товар, що є предметом Договору, повинен мати належне маркування.

16 липня 2018 року між сторонами Договору підписано Додаткову Угоду №1 до Договору поставки №09.07.18 від 09.07.18, яка є невід`ємною частиною Договору поставки №09.07.18 від 09.07.18 (п.5.), якою змінено:

- п.2.1 розділу 2, виклавши його у наступній редакції: «Покупець замовляє, а Постачальник, будучи торговим представником виробників електричної та освітлювальної фурнітури, та за їх дорученням, постачає товар на умовах цього Договору»;

-п.3.8. розділу, виклавши його у наступній редакції: «Ціну товару за цим Договором поставки сформовано згідно з умовами поставки, які зазначено в рахунках на відповідну партію товару. В ціну включені тари та упаковки»; також

- доповнено розділ 3 «Вартість товару та порядку розрахунків» пунктом 3.9. наступного змісту: оплата товару Покупцем за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок за наступними реквізитами: Отримувач: PANASONIC ECO SOLUTIONS ELEKTRIK SANAYi VE TiCARET A.S. Адреса: Abdurrahmangazi Mah. Ebubekir Cad. No44 34887 Sancaktepe, Istanbul, Turkey. Банк бенtфіціара: Turkiye Garanti Bankasi A.S. Sultanbeyli Branch/ Адреса: Mehmet Akif Mah. Ataturk Cad. No.64 Sultanbeyli Istanbul. SWIFT: TGBATRIS. IBAN: TR НОМЕР_4 .

29 травня 2019 року між сторонами Договору підписано Додаткову Угоду №2 до Договору поставки №09.07.18 від 09.07.18, яка є невід`ємною частиною Договору поставки №09.07.18 від 09.07.18 (п.3.), якою змінено п.3.9 розділу 3, виклавши його у наступній редакції: «Оплата товару Покупцем за дійсним Договором поставки здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок отримувача за наступними реквізитами: Отримувач: PANASONIC LIFE SOLUTIONS ELEKTRIK SANAYI VE TiCARET A.S. Адреса: Abdurrahmangazi Mah. Ebubekir Cad. No:44, 34887 Sancaktepe-Istanbul, Turkey. Банк бенtфіціара: Garanti. Branch: PENDIK TICARI (Branch code: 1669). SWIFT: TGBATRISХХХ. IBAN: TR НОМЕР_5 .

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом із ЕМД №UA100030/2019/403753 позивачем як декларантом надано митному органу наступні документи: Договір поставки №09.07.18 від 09 липня 2018, Додаткова Угода № 1 від 16.07.2018 року, Додаткова Угода № 2 від 29.05.2019 року, INVOICE №290519-1 від 31.05.2019 року, автотранспортна накладна CMR №344039 від 31.05.2019 року, документ про походження товару (Declaration of origin) - INVOICE 290519-1 від 31.05.2019 року (код документу 0862), CARNET TIR XN83218386 від 04.06.2019 року, комерційна пропозиція OFFER б/н від 31.05.2019 (код документу 3022), страховий поліс INSURANCE POLICY № НОМЕР_1 від 04.06.2019 року (код документу 3530), висновок про вартісні характеристики товару - Висновок експерта №ГО-1352 від 10.06.2019 року, лист б/н від 10.06.2019.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом із ЕМД №UA100030/2019/404853 позивачем як декларантом надано митному органу наступні документи: Договір поставки №09.07.18 від 09 липня 2018, Додаткова Угода № 1 від 16.07.2018 року, Додаткова Угода № 2 від 29.05.2019 року, INVOICE №190619-1 від 26.06.2019 року, автотранспортна накладна CMR №344045 від 27.06.2019 року, документ про походження товару (Declaration of origin) - INVOICE 190619-1 від 26.06.2019 року (код документу 0862), CARNET TIR АХ83218465 від 27.06.2019 року, комерційна пропозиція OFFER б/н від 26.06.2019 (код документу 3022), страховий поліс INSURANCE POLICY № НОМЕР_2 від 27.06.2019 року (код документу 3530), висновок про вартісні характеристики товару - Висновок експерта №ГО-1517 від 01.07.2019 року, лист б/н від 01.07.2019.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом із ЕМД №UA100030/2019/405295 позивачем як декларантом надано митному органу наступні документи: Договір поставки №09.07.18 від 09 липня 2018, Додаткова Угода № 1 від 16.07.2018 року, Додаткова Угода № 2 від 29.05.2019 року, INVOICE №270619-1 від 02.07.2019 року, автотранспортна накладна CMR №344297 від 02.07.2019 року, документ про походження товару (Declaration of origin) - INVOICE №270619-1 від 02.07.2019 року (код документу 0862), книжка МДП CARNET TIR RX83218945 від 02.07.2019 року, комерційна пропозиція OFFER б/н від 02.07.2019 (код документу 3022), страховий поліс INSURANCE ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від 02.07.2019 року (код документу 3530), висновок про вартісні характеристики товару - Висновок експерта №ГО-1596 від 09.07.2019 року, лист б/н від 09.07.2019.

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України та за результатами розгляду поданих разом із ЕМД №UA100030/2019/403753 від 10.06.2019 року документів митним органом було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, зокрема:

1) в інвойсі від 31.05.2019 р. №290519-1 та контракті від 09.07.2018 №09.07.18 не зазначено умови оплати за товар;

2) відповідно до п.3.8. контракту від 09.07.2018 №09.07.18 в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсу від 31.05.2019 №290519-1 товар поставляється на умовах СІР-Дніпро (термін СІР «страхування та фрахт/перевезення» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар передано в місті призначення, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт/перевезення) – до ціни товару відповідно до п.3.8. контракту не включено витрати на транспортування та страхування;

3) відповідно до п.5.1 контракту від 09.07.2018 р. №09.07.18 товар повинен мати належне маркування, разом із тим, відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні;

4) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах СІР витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару в місце призначення, вартості маркування.

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України та за результатами розгляду поданих разом із ЕМД №UA100030/2019/404853 від 01.07.2019 року документів митним органом було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, зокрема:

1) в інвойсі від 26.06.2019 р. №190619-1 та контракті від 09.07.2018 №09.07.18 не зазначено умови оплати за товар;

2) відповідно до п.3.8. контракту від 09.07.2018 №09.07.18 в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсу від 26.06.2019 р. №190619-1 товар поставляється на умовах СІР-Дніпро (термін СІР «страхування та фрахт/перевезення» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар передано в місті призначення, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт/перевезення) – до ціни товару відповідно до п.3.8. контракту не включено витрати на транспортування та страхування;

3) відповідно до п.5.1 контракту від 09.07.2018 р. №09.07.18 товар повинен мати належне маркування, разом із тим, відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні;

4) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах СІР витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару в місце призначення, вартості маркування та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України та за результатами розгляду поданих разом із ЕМД №UA100030/2019/405295 від 09.07.2019 року документів митним органом було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, зокрема:

1) в інвойсі від 02.07.2019 р. №270619-1 та контракті від 09.07.2018 №09.07.18 не зазначено умови оплати за товар;

2) відповідно до п.3.8. контракту від 09.07.2018 №09.07.18 в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсу від 02.07.2019 р. №270619-1 товар поставляється на умовах СІР-Дніпро (термін СІР «страхування та фрахт/перевезення» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар передано в місті призначення, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт/перевезення) – до ціни товару відповідно до п.3.8 контракту не включено витрати на транспортування та страхування;

3) відповідно до п.5.1 контракту від 09.07.2018 р. №09.07.18 товар повинен мати належне маркування, разом із тим, відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні;

4) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах СІР витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару в місце призначення, вартості маркування та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи виявлене та відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним органом зобов`язано декларанту надати такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії;

6) копію митної декларації країни відправлення.

Декларантом повідомленням від 10.06.2019 р. (а.с.203 т.1), від 01.07.2019 р. (а.с.237 т.1) та від 09.07.2019 р. (а.с.22 т.2) повідомлено про відсутність можливості надати додаткові документи.

З урахуванням наведеного, а також за наслідками проведеної консультації, відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів заявлена митна вартість товару за ЕМД №UA100030/2019/403753, №UA100030/2019/404853 та №UA100030/2019/405295 була скоригована, про що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів:

1) № UA100000/2019/000160/2 від 10.06.2019 року про коригування митної вартості товару за ЕМД №UA100030/2019/403753 від 10.06.2019 р. із застосуванням 2-г – резервного методу визначення митної вартості товару, та визначена на рівні 6,1600дол.США (товар 1), 6,1700дол.США (товар 2), 8,0100дол.США (товар 4) та 3,3400дол.США (товар 5) за одиницю товару;

2) № UA100000/2019/000184/2 від 01.07.2019 року про коригування митної вартості товару за ЕМД №UA100030/2019/404853 від 01.07.2019 р. із застосуванням 2-г – резервного методу визначення митної вартості товару, та визначена на рівні 6,1600дол.США (товар 1), 6,1700дол.США (товар 2), 8,0100дол.США (товар 4) та 3,3400дол.США (товар 5) за одиницю товару;

3) № UA100000/2019/000199/2 від 09.07.2019 року про коригування митної вартості товару за ЕМД №UA100030/2019/405295 від 09.07.2019 р. із застосуванням 2-г – резервного методу визначення митної вартості товару, та визначена на рівні 6,1600дол.США (товар 1), 6,1700дол.США (товар 2), 8,0100дол.США (товар 4) та 3,3400дол.США (товар 5) за одиницю товару.

У зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/000160/2 від 10.06.2019 року позивачу було оформлено картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 10.06.2019 р. №UA100030/2019/00283.

У зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/000184/2 від 01.07.2019 року позивачу було оформлено картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 01.07.2019 р. №UA100030/2019/00313.

У зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/000199/2 від 09.07.2019 року позивачу було оформлено картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 09.07.2019 р. №UA100030/2019/00326.

Товари випущені у вільний обіг за ЕМД № UA100030/2019/403764, № UA100030/2019/404872, UA100030/2019/405332 під гарантійні зобов`язання.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 2, ч.4, п.1 ч.6 статті 321 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як встановлено судом, 10 червня 2019 року Київською митницею ДФС оформлено картку відмови від №UA100030/2019/00283, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за ЕМД №UA100030/2019/403753 від 10.06.2019 р. у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 10.06.2019 р. №UA100000/2019/000160/2.

01 липня 2019 року Київською митницею ДФС оформлено картку відмови від 01.07.2019 р. №UA100030/2019/00313, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за ЕМД №UA100030/2019/404853 від 01.07.2019 р. у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019 р. №UA100000/2019/000184/2.

09 липня 2019 року Київською митницею ДФС оформлено картку відмови від 09.07.2019 р. №UA100030/2019/00326, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за ЕМД №UA100030/2019/405295 від 09.07.2019 р. у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2019 р. №UA100000/2019/000199/2.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до розмитнення позивачем товару за ЕМД №UA100030/2019/403753 від 10.06.2019 р., №UA100030/2019/404853 від 01.07.2019 р. та №UA100030/2019/405295 від 09.07.2019 р. в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (резервного), стали висновки митного органу, зазначені у рішеннях про коригування митної вартості, про розбіжності у документах, поданих разом із МД, та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме:

- в інвойсі та контракті від 09.07.2018 №09.07.18 не зазначено умови оплати за товар;

- відповідно до п.3.8. контракту від 09.07.2018 №09.07.18 в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсу товар поставляється на умовах СІР-Дніпро (термін СІР «страхування та фрахт/перевезення» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар передано в місті призначення, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт/перевезення) – до ціни товару відповідно до п.3.8. контракту не включено витрати на транспортування та страхування;

- відповідно до п.5.1 контракту від 09.07.2018 р. №09.07.18 товар повинен мати належне маркування, разом із тим, відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні;

- декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах СІР витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару в місце призначення, вартості маркування та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Додатковими угодами №1 та №2 до Договору поставки №09.07.18, які є невід`ємною його частиною, визначено порядок розрахунку за товар.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIР («фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIР зобов`язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIР передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТОВ «Інженерні Світлотехнічні Технології» не понесло.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки CIР (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари та упаковки. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.3.8. Договору поставки №09.07.18 від 09 липня 2018 р. як такі, які були погоджені ним з Постачальником при укладенні цього Договору. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за Договором поставки № 09.07.18 від 09.07.2018 та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п. п. 2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Крім того, як вже було зазначено, суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за МД від 05.03.2019 №UA100010/2019/322148 (товар 1), від 15.04.2019 № UA100110/2019/129999 (товар 2), від 16.01.2019 № UA100210/2019/84876 (товар 3), від 13.04.2019 № UA500020/2019/4121 (товар 5). При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Беручи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №804/16980/14, № 815/2013/15.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000160/2 від 10.06.2019 року; № UA100000/2019/000184/2 від 01.07.2019 року; № UA100000/2019/000199/2 від 09.07.2019 року та картки відмови у митному оформлені (випуску) товарів № UA100030/2019/00283 від 10.06.2019 року, № UA100030/2019/00313 від 01.07.2019 року та № UA100030/2019/00326 від 09.07.2019 року не відповідають вимогам п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ««Інженерні Світлотехнічні Технології» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 13006,68 грн. відповідно до платіжного доручення № 875 від 29.07.2019 р.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (пр. Гагаріна, 92, кв. 44, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41648343) до Київської міської митниці ДФС (б-р Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- № UA100000/2019/000160/2 від 10.06.2019 року;

- № UA100000/2019/000184/2 від 01.07.2019 року;

- № UA100000/2019/000199/2 від 09.07.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлені випуску чи пропуску товарів:

- № UA100030/2019/00283 від 10.06.2019 року;

- № UA100030/2019/00313 від 01.07.2019 року;

- № UA100030/2019/00326 від 09.07.2019 року.

Стягнути з Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39422888) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (код ЄДРПОУ 41648343) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 13006 (тринадцять тисяч шість) грн. 68 коп. відповідно до платіжного доручення № 875 від 29.07.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський