Рішення № 85144301, 24.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2593/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та пені,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ексіма Плюс» (далі – ДП «Ексіма Плюс», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач1), Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області (далі –– ГУ ДКС України у Волинській області, відповідач2) про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Волинській області в частині неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 234127,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Волинській області заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 234127,00 грн. та пені в розмірі 49643,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правомірність заявленого ДП «Ексіма Плюс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2014 року на 234127,00 грн. підтверджена в судовому порядку. Так, зокрема, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в справі №803/50/15-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Любомльського відділення Ковельської ОДПІ (правонаступником якої є відповідач1) від 10 грудня 2014 року №001456310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року на 234127,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 58431,75 грн. Вказана постанова набрала законної сили 21 березня 2016 року. Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №803/50/15-а залишено без змін.

Відтак, відповідно до статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України) сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 234127,00 грн. повинна була бути перерахована позивачу.

Проте контролюючим органом допущено протиправну бездіяльність, що полягає у неподанні органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, що призвело до порушення законних прав позивача.

05 грудня 2018 року, після прийняття остаточного рішення Верховним судом по даній справі, ДП «Ексіма Плюс» звернулося до ГУ ДФС у Волинській області із заявою, в якій просило подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування з бюджету на рахунок ДП «Ексіма Плюс» 234127,00 грн..

Листом від 20 грудня 2018 року № 23305/10-03-20-10-01 «Про надання відповіді», ГУ ДФС у Волинській області повідомило позивача, що можливість внесення даних в автоматичному режимі до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ поданих до 1 лютого 2016 року за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку невідшкодовані з бюджету, відсутня. Також, відсутня технічна можливість у внесенні даних до Єдиного реєстру по закінченню процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду. Крім того, повідомлено, що ГУ ДФС у Волинській області періодично подає інформацію щодо сум, які повинні бути відображені у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ДП «Ексіма Плюс» по декларації за серпень 2014 року, остання інформація подана до ДФС України 30 листопада 2018 року. Вказано, що контролюючим органом вжито заходи щодо виконання рішень судів, якими скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ДП «Ексіма Плюс» по податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року та відображено невідшкодовану суму в Тимчасовому реєстрі.

Однак, станом на серпень 2019 року вищевказана сума бюджетного відшкодування позивачу не була повернута.

Таким чином, з 05 квітня 2016 року сума ПДВ в розмірі 234127,00 грн. вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість і на дану суму має нараховуватися пеня, передбачена пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Позивач з посиланням на норми статті 266, частини другої статті 258 Цивільного кодексу України вказує, що пеня за останні 12 місяців перед зверненням до суду, яка складає 49 643,76 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач, з посиланням на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові від 12 лютого 2019 року в справі №826/7380/15, вважає, що має право на стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Волинській області заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник ГУ ДФС у Волинській області (відповідача1) у відзиві на позовну заяву від 12 вересня 2019 року позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що з 01 січня 2017 року відбулися зміни щодо механізму повернення суб`єктам господарювання сум ПДВ на рахунки в банках, відповідно до яких повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюються у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Формування Реєстру заяв здійснюється на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Вказує, що Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною служби України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість» не визначено структури та форматів даних інформаційної взаємодії між Мінфіном та ДФС, Мінфіном та Казначейством, включення сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ до Тимчасового реєстру заяв та не передбачено відповідного механізму такого відшкодування. Також повідомляє, що ДФС України та, відповідно, ГУ ДФС в області проводиться моніторинг залишку невідшкодованого ПДВ в тому числі, який знаходиться в адміністративному та судовому оскарженні та вносяться дані до інформаційних таблиць передбачених ДФС України.

Останню інформацію надано до ДФС України 30 серпня2019 року щодо сум, які повинні бути відображені у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в тому числі і по ДП «Ексіма Плюс» по декларації за серпень 2014 року в сумі наявного в ІТС «Податковий блок» ІКП платника залишку невідшкодованих сум ПДВ - 18 3208, 66 грн. та внесені всі необхідні дані до інформаційної таблиці розробленої ДФС України.

Таким чином, ГУ ДФС у Волинській області вчиняються усі необхідні дії, щодо своєчасного відшкодування сум ПДВ по декларації за серпень 2014 року на рахунок платника ТОВ «Завод Галичина».

При цьому, звертає увагу, що за даними ІТС «Податковий блок» станом на 05 вересня 2019 року залишок невідшкодованої суми ПДВ задекларованої ДП «Ексіма Плюс» по декларації за серпень 2014 року становить – 183208,66 грн. Різниця між задекларованою сумою ПДВ та залишком невідшкодованого ПДВ становить 50918,34 грн., в зв`язку із зарахуванням суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок сплати нарахованих податкових зобов`язань та донарахованими штрафними санкціями.

Щодо стягнення пені зазначила, що остаточне рішення суду за позовом ДП «Ексіма Плюс» винесено 04 вересня 2019 року, а тому незрозумілим є те, чим керувався позивач при здійсненні розрахунку пені в розмірі 49 643,9 грн., вказуючи період нарахування з 25 серпня 2018 року. Крім того, відповідач 1 вважає, що під час розрахунку кількості днів прострочення відшкодування ПДВ слід враховувати саме операційні «робочі» дні. На підставі наведеного відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову повністю.

ГУ ДКС України у Волинській області (відповідач2) у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що з 1 січня 2017 року внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, щодо формування, ведення, офіційного публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та здійснення органами Казначейства бюджетного відшкодування ПДВ на підставі такого Реєстру. Так, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Також зазначив, що процесуальних зв`язків ГУ ДКС України у Волинській області з позивачем не мало та не має, його права та законні інтереси не порушувало, а тому відсутні підстави для оскарження його дій та/або бездіяльності, відповідно і залучення у якості співвідповідача.

У відповіді на відзив від 19 вересня 2019 року представник позивача підтримав власну правову позицію, викладену у відзиві. Вважає безпідставними доводи ГУ ДФС у Волинській області про те, що станом на 05 вересня 2019 року залишок невідшкодованої суми ПДВ, задекларованої ДП «Ексіма Плюс» по декларації за серпень 2014 року становить 183208,66 грн., оскільки відповідачем1 не доведено жадними належними та допустимими доказами підстав зменшення суми бюджетного відшкодування з 234127,00 грн. до 183208,66 грн., а позивачу не надходило на рахунок жодної суми коштів в рахунок даного бюджетного відшкодування. Вказує, що ні нормами ПК України, ні нормами ЦК України не передбачено, що пеня за несвоєчасну виплату заборгованості з відшкодування ПДВ нараховується лише за операційні банківські дні.

У запереченнях на відповідь на відзив від 25 вересня 2019 року представник відповідача1 (ГУ ДФС у Волинській області) надала аналогічні пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДФС у Волинській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДФС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 13 листопада 2014 року по 21 листопада 2014 року Любомльським відділенням Ковельської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Ексіма Плюс» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2014 року. За наслідками даної перевірки відповідачем складено акт від 28 листопада 2014 року №363/15-35954365, яким встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1, 200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого ДП «Ексіма Плюс» по операціях з придбання ТМЦ по імпорту, їх транспортування та процесу переробки сировини завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2014 року на суму 307550,00 грн. та відповідно завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2014 року на суму 234127,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2014 року №001456310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року на 234127,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 58431,75 грн., №001449310 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 91536,25 грн. (в тому числі: за основним платежем – 73229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 18307,25 грн.), №001461310 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 242,50 грн. (в тому числі: за основним платежем – 194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 48,50 грн.).

Позивачем оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до Волинського окружного адміністративного суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі №803/50-15-а за позовом ДП «Ексіма Плюс» до Любомльського відділення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень адміністративний позв задоволено повністю, визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Любомльського відділення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 10 грудня 2014 року №001461310, №001449310, №001456310.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі №803/50/15-а залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі №803/50/15-а касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі №803/50/15-а залишено без змін.

05 грудня 2018 року ДП «Ексіма Плюс» звернулося до ГУ ДФС у Волинській області із заявою, в якій просило подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування з бюджету на рахунок ДП «Ексіма Плюс» 234127,00 грн.

Листом від 20 грудня 2018 року № 23305/10-03-20-10-01 «Про надання відповіді» ГУ ДФС у Волинській області повідомило позивача, що можливість внесення даних в автоматичному режимі до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ поданих до 1 лютого 2016 року за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку невідшкодовані з бюджету, відсутня. Також, відсутня технічна можливість у внесенні даних до Єдиного реєстру по закінченню процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду. Крім того, повідомлено, що ГУ ДФС у Волинській області періодично подає інформацію щодо сум, які повинні бути відображені у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ДП «Ексіма Плюс» по декларації за серпень 2014 року, остання інформація подана до ДФС України 30 листопада 2018 року. Вказано, що контролюючим органом вжито заходи щодо виконання рішень судів, якими скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ДП «Ексіма Плюс» по податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року та відображено невідшкодовану суму в Тимчасовому реєстрі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 200.7 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Як визначено підпунктами 200.7.1, 200.7.2, 200.7.3 пункту 200.7 статті 200 ПК України, Згідно пп. 200.7.1, 200.7.2., 200.7.3 п. 200.7 ст. 200 ПК України (в редакції від 01.02.2016 р.), Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, формує та веде: а) Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті; б) Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

До таких реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування вносяться такі дані: назва платника податку та його індивідуальний податковий номер; дата подання заяви на бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (за умови їх подання); сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (за умови їх подання); дата узгодження контролюючим органом суми бюджетного відшкодування за кожною заявою; дата висновку, направленого до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню; дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Порядок ведення та форма реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до кожного відповідного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, щоденно публікує на своєму офіційному веб-сайті реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначені у підпункті 200.7.1 пункту 200.7 цієї статті, із зазначенням даних, вказаних у цьому пункті.

Зазначені дані не належать до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №343 від 09 березня 2016 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2016 року за №496/28626, для забезпечення повного з`ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв про бюджетне відшкодування ПДВ, пені або стягнення митних платежів, відповідачами у таких справах є орган ДФС, на обліку якого перебуває платник або який здійснював митне оформлення, та орган Казначейства за місцем знаходження відповідного органу ДФС.

Відповідно до частини третьої статті 254 КАС України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно частини першої статті 255 КАС України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 234127,00 грн. є узгодженою в порядку судового оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу від 10 грудня 2014 року №001456310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року на 234127,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 58431,75 грн., а саме з моменту набрання законної сили постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі №803/50/15-а, тобто з дати проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року.

Виходячи з вищенаведеного, право на бюджетне відшкодування виникло в ДП «Ексіма Плюс» з моменту набрання законної сили постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі №803/50/15-а, відповідно обов`язок щодо бюджетного відшкодування заборгованості з ПДВ у ГУ ДФС у Волинській області виник 21 березня 2016 року.

Однак судом встановлено, що у визначений ПК України строк контролюючим органом не складено та не подано висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим допущено протиправну бездіяльність, що призвело до не проведення перерахунку позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 234127,00 грн.

Невиконання цього обов`язку спричинило порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Разом з тим, законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи, листом від 20 грудня 2018 р. № 23305/10-03-20-10-01 «Про надання відповіді» ГУ ДФС у Волинській області повідомило позивача, що фактично на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

Суд не бере до уваги твердження представника ГУ ДФС у Волинській області про те, що контролюючим органом після набрання законної сили виконана постанова Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі №803/50/15-а, так як фіскальний орган вніс дані по декларації за серпень 2014 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 234127,00 грн. не повернута позивачу, доказів протилежно відповідачем1 не надано. При цьому, відповідачем також не надано належних та допустимих доказів підстав та причин зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 року з 234127,00 грн.до 183208,66 грн.

За таких обставин, із врахуванням встановленого судом права ДП «Ексіма Плюс» на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 234127,00 грн., а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, з врахуванням того факту, що станом на час розгляду справи у суді Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 234127,00 грн., який охоплюється поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть (та не вже не призводять на момент розгляду справи) до ефективного відновлення права платника податків, неможливість позивача іншим способом отримати належне йому майно (грошові кошти) протягом дуже тривалого часу, незважаючи на визнання контролюючим органом як суми, так і правових підстав для такого отримання відшкодування з ПДВ, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Волинській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року №826/7380/18, яка враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача – ГУ ДКСУ у Волинській області щодо необхідності виключення останнього з числа відповідачів з огляду на відсутність процесуального зв`язку Головного управління з позивачем, факту порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки заявлено позовну вимогу не щодо порушення органом казначейства прав та інтересів ДП «Ексіма Плюс», а щодо стягнення з Державного бюджету України сум заборгованості з ПДВ, відтак, враховуючи, що узгоджена сума бюджетного відшкодування перераховується саме органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки, то ГУ ДКСУ у Волинській області є належним відповідачем за заявленим позовом.

Щодо стягнення пені в розмірі 49643,76 грн., нарахованої на суму зазначеної заборгованості за період 25 серпня 2018 року по 23 серпня 2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Враховуючи той факт, що рішення суду, яким було підтверджено правомірність суми бюджетного відшкодування ПДВ набрало законної сили 21 березня 2016 року, висновок про відшкодування ПДВ мав бути поданий до органу ДКС України не пізніше 28 березня 2016 року та сума ПДВ виплачена ДП «Ексіма Плюс» не пізніше 04 квітня 2016 року.

Таким чином, з 05 квітня 2016 року сума ПДВ в розмірі 234127,00 грн. вважається заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ і на дану суму має нараховуватися пеня, передбачена пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Як встановлено із матеріалів справи, контролюючим органом на суму такої заборгованості пеня не нараховувалась та не виплачувалась позивачу.

Крім того, відповідно до вимог статтей 549, 550, 551 ЦК України пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (статті 610, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та доти, доки зобов`язання не буде виконане.

Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Отже, позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року в справі №14- 154цс18.

В той же час, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку пені, який складений позивачем з урахуванням заборгованості по відшкодуванню сум ПДВ за останні 12 місяців перед зверненням до суду (з 25 серпня 2018 року по 23 серпня 2019 року), що також перевірений судом, невідшкодована сума становить 234127,00 грн., тому ДП «Ексіма Плюс» має право на стягнення пені у розмірі 49643,90 грн. (кількість днів прострочення - 362).

Також суд звертає увагу на те, що розрахунок пені, зроблений позивачем з врахуванням всіх календарних днів прострочення сплати бюджетного відшкодування виконаний згідно вимог законодавства. Твердження відповідача 1 про те, що обов`язок повернення сум бюджетного відшкодування обмежується робочими (операційними) днями є необґрунтованим, оскільки вимоги ПК України, якими визначено, що ті чи інші дії контролюючим органом здійснюються лише в операційні дії стосуються виключно порядку вчинення певних дій державним органом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС у Волинській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 234127,00 грн., та про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Волинській області на корсить вказаної заборгованості та пені в розмірі 49643,76 грн., нарахованої на суму такої заборгованості за період з 25 серпня 2018 року по 23 серпня 2019 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Позивач просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати в сумі 13842,00 грн., з них 9000,00 грн. витрати, пов`язані з правничою допомогою, 6176,93 грн. витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду із даним позовом.

Представник відповідача1 у відзиві на позовну заяву не погоджується із клопотанням про відшкодування судових витрат, вважає, що позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, додаток до договору №1, а також документи, які б свідчили про оплату позивачем наданих послуг на правничу допомогу. Зазначає, що відповідно до наданого опису робіт до витрат включена сума 1000,00 грн. за участь в суді першої інстанції, проте розгляд справи здійснюється без виклику сторін.

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 6176,93 грн. підтверджуються платіжним дорученням від 20 серпня 2019 року №110, відтак вказану суму слід стягнути на користь позивача

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката до відповіді на відзиви від 19 вересня 2019 року додано договір про надання правничої допомоги від 19 серпня 2019 року, укладений між адвокатським об`єднанням «АФК» та ДП «Ексіма Плюс». Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору правнича допомога надається по справі про визнання бездіяльності ГУ ДФС у Волинській області протиправною і стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування ПДВ та пені.

Пунктами 4.1, 4.2 вказаного договору передбачено, що за надання правової (правничої) допомоги клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за домовленістю, згідно з обсягом наданих правничої допомоги, відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданої правової допомоги, незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі. Розмір гонорару у кожній конкретній справі визначається сторонами у додатках до даного договору та актах приймання-передачі правничої допомоги, які є його невід`ємною частиною. При цьому, враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвокатів адвокатського об`єднання залучених до виконання захисту інтересів клієнта та інші істотні обставини. Гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатами адвокатського об`єднання час.

Відповідно до додатку 1 до договору про надання правничої допомоги від 19 серпня 2019 року вартість правничої допомоги адвокатського об`єднання встановлено розмір плати, зокрема за такі послуги: 1) ознайомлення з матеріалами справи, підготовка адміністративного позову про визнання бездіяльності протиправною і стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування ПДВ та пені – 5000,00 грн. (5 год.); 2) підготовка відповіді на відзив та подання його до суду першої інстанції – 2000,00 грн. (2год.); 3) участь в судових засіданнях в суді першої інстанції з розрахунку за одне судове засідання – 1000,00 грн. (судове засідання).

Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: рахунку №87 від 10 вересня 2019 року, акту від приймання передачі наданих послуг від 10 вересня 2019 року, виписки по рахунку від 10 вересня 2019 року, ДП «Ексіма Плюс» сплатило на рахунок Адвокатського об`єднання «АФК» 9000,00 грн. за такі послуги: 1) ознайомлення з матеріалами справи, підготовка адміністративного позову про визнання бездіяльності протиправною і стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування ПДВ та пені – 5000,00 грн. (5 год. х 1000,00 грн.); 2) підготовка відповіді на відзив та подання його до суду першої інстанції – 2000,00 грн. (2год. х 1000,00 грн.); 3) участь в судових засіданнях в суді першої інстанції з розрахунку за одне судове засідання – 2000,00 грн. (за два судових засідання).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності та розглядається судом без проведення судового засідання та без виклику сторін, а тому витрати за участь в судових засіданнях в розмірі 2000,00 грн. є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що відповідь на відзив відповідача дублює обставини, які викладені в позовній заяві, та не містить нових доводів, які б не були зазначені у позовній заяві, отже заявлені до стягнення витрати адвоката по складенню відповіді на відзив в сумі 2000,00 грн. є необґрунтованими.

При цьому, суд також враховує те, що дана справа є справою незначної складності, а з огляду на той факт, що основна частина адміністративного позову складається з правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12 лютого 2019 року №826/7380/15, то слід дійти висновку, що підготовка позовної заяви та збір доказів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, на думку суду справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3500,00 грн.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги причини та обставини виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати на загальну суму 9676,93 грн., з них: судовий збір – 6176,93 грн., витрати на професійну правничу допомогу – 3500,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Волинській області щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 234127 (двісті тридцять чотири тисячі сто двадцять сім) гривень 00 копійок

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь Дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Старницького, будинок 84, код ЄДРПОУ 35954365) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 234127 (двісті тридцять чотири тисячі сто двадцять сім) гривень 00 копійок та пеню в розмірі 49643 (сорок дев`ять тисяч шістсот сорок три) гривні 76 копійок, нараховану на суму такої заборгованості за період з 25 серпня 2018 року по 23 серпня 2019 року.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Старницького, будинок 84, код ЄДРПОУ 35954365) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судові витрати у розмірі 9676 (дев`ять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 93 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк