Рішення № 85142497, 15.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8270/18

Провадження № 2/638/1416/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д., Кириллової К.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_9.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

встановив:

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу суму в розмірі 45 247,36 грн., та суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.12.2015р. в м. Харкові, на Кільцевій дорозі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) автомобіля марки Хонда д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ; 2) автомобіля марки Шевроле д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 (потерпіла особа). Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілої особи отримав механічні пошкодження, що встановлено постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2016 року. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, потерпіла особа звернулась до МТСБУ з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування. Зважаючи на те, що обох учасників ДТП було визнано винними у спричиненні ДТП, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 50%, а саме в розмірі 44 670,84 грн. Крім того, позивачем були понесені витрати за послуги аварійного комісара з метою визначення матеріального збитку завданого автомобілю потерпілій особі в розмірі 576,52 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-претензію про сплату заборгованості, однак жодних грошових виплат відповідач на користь позивача не проводив.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.08.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін та призначено судове засідання.

05.09.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог МТСБУ у зв`язку із наступним. У позовній заяві зазначено про дорожньо-транспортну пригоду 17.12.2015 року, однак відповідач вказує на те, що він був учасником лише однієї ДТП, яка відбулась 27.11.2015 року. Також у позовній заяві зазначено про те, що аварія відбулась за участю двох автомобілів: Хонда д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля з номерами НОМЕР_3 . Однак, як зазначає ОСОБА_1 , він не керував автомобілем з номерами НОМЕР_1 . Крім того, єдина ДТП за його участі відбулась 27.11.2015 року та за участю трьох транспортних засобів, і ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_4 . Окрім зазначеного, відповідач наголошує на тому, що якщо позивач мав на увазі саме події 27.12.2015 року, тоді не зрозуміло, чому позовні вимоги адресовані лише йому, оскільки винними у ДТП було визнано двох учасників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, зазначає, що на момент вчинення ДТП в нього був страховий поліс серія АІ номер 5693895, який знаходиться в матеріалах справи Ленінського районного суду м. Харкова, а тому відповідач вважає, що позовні вимоги повинні бути спрямовані саме до страхової компанії «Україна». Відповідач також не згоден із розрахунком сум заподіяних матеріальних збитків, оскільки вони базуються на підставі звіту №16/02-а61 про оцінку транспортного засобу Шевроле д.н.з. НОМЕР_2 , однак відповідач вважає данні цієї експертизи сумнівними так як, оцінка проводилась після 4-х місяців після ДТП, що не дає гарантії, що підрахунок матеріальних збитків стосувався саме тих ушкоджень, що були завдані внаслідок ДТП. До того ж сама потерпіла не була згодна із таким розрахунком, через що було проведено додаткову експертизу. На підставі вищезазначеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ, зобов`язати позивача провести судову-автотоварознавчу експертизу з дотриманням чинного законодавства України та залучити до справи у якості співвідповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем НОМЕР_1 .

24.09.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому представник позивача зазначив наступне. Так, представник позивача заперечує той факт, що ОСОБА_2 повинен нести солідарну відповідальність разом із ОСОБА_1 , оскільки відповідно до встановлених обставин постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2016 року, ОСОБА_2 , керуючи своїм автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 наїхав на автомобіль відповідача, коли той вже здійснив зіткнення з автомобілем марки Шевроле д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є потерпіла особа. Отже, солідарної відповідальності перед потерпілим, ОСОБА_2 не може нести разом із відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна». Натомість, в матеріалах справи міститься витяг з централізованої бази МТСБУ, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Крім того, як наголошує представник позивача, відповідний бланк полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5693895, на який посилається відповідач обліковується ПАТ «Страхова компанія «Україна» як невикористаний. Щодо посилань відповідача, на неправомірність складання звіту про оцінку через неповідомлення осіб-учасників ДТП, то представник позивача зазначив, що у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністрества юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р., такі особи викликаються у разі потреби. Щодо неповідомлення ОСОБА_2 , то як наголошує позивач, він не спричиняв жодних пошкоджень автомобілю потерпілої особи, а тому необхідності у його виклику не було. Представник позивача також висловив свої заперечення з приводу необхідності проведення судової авто-товарознавчої експертизи, оскільки відсутні підстави для визнання долученого звіту про оцінку недійсним. До того ж, представник позивача заперечив проти залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача, оскільки відповідно до норм чинного ЦПК України, таке право є виключно у позивача, який вважає подання такого клопотання недоцільним. На підставі вищенаведеного позивач просить відмовити в задоволенні клопотань відповідача про зобов`язання позивача провести експертизу та про залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача у справі. Окрім, цього просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.10.2018 року до суду надійшли пояснення на відповідь МТСБУ, в яких ОСОБА_1 наголосив на обставинах, викладених раніше у відзиві від 05.09.2018 року та наполягав на наявності солідарної відповідальності як його так і ОСОБА_2 та на дійсності укладеного договору страхування на момент вчинення ДТП. На підставі зазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ, зобов`язати позивача провести судову-автотоварознавчу експертизу з дотриманням чинного законодавства України та залучити до справи у якості співвідповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем з д.н.з. НОМЕР_1 .

24.10.2018 року від представника позивача надійшла заява про надання дозволу на подання пояснень щодо правомірності укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5693895 ПАТ «Страхова компанія «Україна» з відповідачем.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року в задоволенні клопотань ОСОБА_1 було відмовлено, залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 та надано сторонам дозвіл на подання до суду додаткових пояснень з приводу правомірності укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5693895.

23.01.2019 року від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо правомірності укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5693895 ПАТ «Страхова компанія «Україна» з відповідачем, в яких він зазначив наступне. В ході судового розгляду справи було встановлено, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5693895 був укладений 24 листопада 2015 року. Проте ПАТ «Страхова компанія «Україна» не могла укладати жодного подібного договору з відповідачем, оскільки Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №905 від 30.04.2015 року було анульовано ліцензію ПАТ «Страхова компанія «Україна» на провадження страхової діяльності. Крім того ПАТ «Страхова компанія «Україна» з 01.07.2015 року була позбавлена членства в МТСБУ та права укладати договори обов`язкового страхування. На підставі вищевикладеного, представник позивача просив залучити надані письмові пояснення та врахувати їх при вирішенні справи по суті.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року було задоволено клопотання відповідача, залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» та витребувано від ПАТ «Страхова компанія «Україна» завірену належним чином копію Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері риків фінансових послуг з 03.04.2015р. та документи про позбавлення ПАТ «Страхова компанія «Україна» членства у МТСБУ з 01.07.2015 р. та права укладати договори обов`язкового страхування.

Ухвалою суду від 06.05.2019 року було повторно витребувано від ПАТ «Страхова компанія «Україна» завірену належним чином копію Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері риків фінансових послуг з 03.04.2015р. та документи про позбавлення ПАТ «Страхова компанія «Україна» членства у МТСБУ з 01.07.2015 р. та права укладати договори обов`язкового страхування.

06.05.2019 року до суду надійшли письмові пояснення Арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни , яка зазначила, що постановою Господарського суду м. Києва від 07.09.2018 року по справі №910/842/18 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Тищенко О. І .

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у відповіді на відзив.

Відповідач та його представник у судове засідання з`явились, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ, приймаючи до уваги обставини наведені у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Третя особа- ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - ПАТ «СК «Україна» у судове засідання не з`явився, ліквідатор Тищенко О.І. надала до суду заяву, в якій просить розглянути цивільну справу без участі представника ПАТ «СК «Україна».

Суд, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню з наступних підстав.

27.11.2015 року приблизно о 17:10 год. в м. Харкові на Кільцевій дорозі на перехресті з проїздом Лагерним сталась дорожньо-транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів: 1) ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 ; 2) Honda Civic д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 ; 3)Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Ці обставини підтверджуються постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 13.01.2016 року у справі №642/10354/15-п, відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Зазначена постанова набрала законної сили 26.01.2016 року.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом також встановлено, що транспортний засіб Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

12.02.2016 року потерпіла особа - ОСОБА_3 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про роз`яснення процедури звернення потерпілої особи від ДТП у разі відсутності у винуватої особи договору про обов`язкове страхування.

08.04.2016 року потерпіла особа - ОСОБА_3 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно звіту № 16/02-А61 від 03.03.2016 року дослідження, складеного суб`єктом оціночної діяльності, ОСОБА_7 , вартість відновлювального ремонту «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників складає 82787,40 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

На час скоєння даної ДТП, відповідач ОСОБА_1 не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Посилання відповідача на наявність в нього страхового полісу АІ/5693895, за яким відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на момент вчинення ДТП не знайшли своє підтвердження, оскільки судом встановлена наявність Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері риків фінансових послуг з 03.04.2015р. про анулювання ліцензії ПАТ «СК «Україна», що в свою чергу свідчить про відсутність у ПАТ «СК «України» права укладати договори про обов`язкове страхування, в тому числі і з ОСОБА_1 . Окрім того, суд не приймає в якості доказу оригінал полісу АІ/5693895, який наданий відповідачем в судовому засіданні, оскільки відповідний бланк полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5693895 обліковується ПАТ «Страхова компанія «Україна» як невикористаний, про що свідчить відповідний витяг, який долучений до матеріалів справи.

У зв`язку з чим, судом встановлено, що договірні зобов`язання між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем відсутні.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (деліктне зобов`язання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.1166 КЦ України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП.

19.05.2019 року позивачем по справі було здійснено виплату відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу - «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 44670,84 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується платіжним дорученням №3932рв від 19.05.2016 року та виплату за послуги аварійного комісара у розмірі 576,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №СФ0000074р. від 05.04.2016 року.

Таким чином, у зв`язку з настанням страхового випадку позивач фактично поніс витрати на сплату страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до пункту 38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

На підставі викладеного, у позивача виникло право зворотної вимоги ОСОБА_1 як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 45 247,36 грн., оскільки дана особа на момент ДТП не мала договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

А відтак, вимога позивача про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування є обґрунтованою та заснованою на законі, в зв`язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на невідповідність розрахунку суми матеріальної шкоди, зазначеного у звіті про оцінку №16/02-А61 від 03.03.2016 року, суд зазначає наступне. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 року встановлені певні факти, а саме Ленінський районний суд м. Харкова підкреслив, що єдиним та допустимим доказом усунення розбіжності між дослідженнями експерта та звіту страхової компанії є проведення та отримання висновку експерта у відповідності до вимог с. 102 ЦПК України, щодо проведення якої ОСОБА_3 відмовилась. Крім того суд при оцінці доказів у справі, зауважив, що в даному випадку при визначенні розміру заподіяної шкоди потрібно враховувати звіт №16/02-А-61, яким було здійснено в межах договору страхування, відшкодування шкоди у розмірі 44670,84 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо посилань відповідача на наявність солідарної відповідальності, то відповідно до ч.1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, і при цьому кредитору надається право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників. Якщо обов`язок не буде виконано в повному обсязі одним із боржників, кредитор вправі вимагати неодержане від інших солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними до того моменту, поки їх обов`язок не буде виконано повністю. Виконання обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право пред`явити регресну вимогу до решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, крім частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, яка належить солідарному боржникові, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці

Зі змісту постанови від 13.01.2016 року вбачається, що і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 порушили вимоги Правил дорожнього руху, що призвело до матеріальних збитків, завданих автомобілю «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Позивач, в особі МТСБУ, реалізував своє право на судовий захист порушених прав шляхом звернення з позовною заявою до однієї з осіб, яку визнано винуватим в ДТП, а саме до ОСОБА_1 .

Оцінюючи аргументи, викладені заявах по суті справи, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 12, 76-81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачене страхове відшкодування у розмірі 45 247 (сорок п"ять тисяч двісті сорок сім) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 23.10.2019 року.

Сторони та інші учасники:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8 ЄДРПОУ 21647131, р/р НОМЕР_7 в Укрексімбанку м.Києва, МФО 322313;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ;

треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», м.Київ, вул.Ревуцького буд.42-Г.

Головуючий суддя: Д.В. Цвірюк