Постанова № 85138971, 14.02.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21032/18

Провадження № 2-а/752/137/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2019 року Голосіївський районий суд м.Києва у складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Закаблуківської О.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні за участю представника позивача справу за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.05.2018 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанови від 30.05.2018 р. про стягнення виконавчого збору ВП № 56222640, зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про стягнення з боржник витрат виконавчого провадження № 56222640 від 30.05.2018 р. та постанову про стягнення виконавчого збору № 56222640.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Голосіївського районного суду м.Києві від 07.11.2017 р., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 р., зобов`язано МВС України виготовити на надіслати на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення від 15.08.2015 р.» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 р., постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців», постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23.04.2012 р., вказавши: посадовий оклад - 3000 грн., оклад за спеціальне звання - 2200 грн., надбавку за стаж служби в розмірі 45% - 2340 грн., премію в розмірі 112% - 8444,80 грн., надбавку з оперативно-розшукову діяльність в розмірі 50% - 1500 грн., надбавку за особливо важливі завдання в розмірі 50% - 3770 грн., а всього 21254,80 грн., з визначенням розміру пенсії 85% грошового забезпечення в сумі 18066,58 грн., а також зазначивши усі види підвищень, надбавок, доплат до пенсій, які отримає ОСОБА_1 до пенсії, а саме: збільшення основного розміру пенсії - 25%, доплати, як інвалід 2 групи, надбавку як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕМ 2 категорії, надбавку як інваліду війни 2 групи, підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355.

23.03.2018 р. Міністерством внутрішніх справ України виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та 06.04.2018 р. надіслано її до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві і 10.04.2018 р. на адресу ОСОБА_1

19.04.2018 р. старшим державним виконавцем ДДВС Міністерства юстиції України Коршером І.А. було відкрито виконавче провадження № 56222640, про що винесена відповідна постанова, яку Міністерство внутрішніх справ України отримало 04.05.2018 р.

Листом від 14.05.2018 р. Міністерство внутрішніх справ України повідомило державного виконавця про виконання рішення суду та закриття виконавчого провадження, а також скасування постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн. в зв`язку з добровільним виконанням рішення суду.

Незважаючи на це, 19.06.2018 р. до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України надійшов лист з Державної казначейської служби України про стягнення з МВС України на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.05.2018 р. № 56222640 в сумі 85,90 грн та на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 30.05.2018 р. № 56222640 в сумі 14892 гривні.

Зазначені дії державного виконавця щодо винесення постанови від 30.05.2018 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 5622640 та постанови від 30.05.2018 р. про стягнення виконавчого збору позивач вважає незаконними, оскільки вони не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження» та порушують права і інтереси МВС України.

Представник позивача в ході розгляду справи підтримав позов, просив його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що МВС України виконало рішення суду в добровільному порядку, однак, органами державної виконавчої служби неправомірно було стягнуто з позивача витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.11.2017 р. Голосіївським районним судом м.Києва ухвалено постанову у справі за позовом ОСОБА_1 до МВС України, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, відповідно до якої суд зобов`язав Міністерство внутрішніх справ України виготовити та надіслати на адресу ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення від 15.08.2015 р., Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення грантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 р., постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців»», постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23.04.2012 р., вказавши: посадовий оклад - 3000 гривень, оклад за спеціальне звання - 2200 гривень, надбавку за стаж служби в розмірі 45% - 2340 гривень, премію в розмірі 112% - 8444,80 гривень, надбавку за оперативно-розшукову діяльність в розмірі 50% - 1500 гривень, надбавку за особливо важливі завдання в розмірі 50% - 3770 гривень, а всього - 21254 гривні 80 копійок, з визначенням розміру пенсії 85% грошового забезпечення в сумі 18066 гривен 58 копійок, а також зазначивши усі види підвищень, надбавок, доплат до пенсії, які отримає ОСОБА_1 до пенсії, а саме: збільшення основного розміру пенсії - 25%, доплати, як інвалід 2 групи (інвалідність пов`язана з виконанням обов`язків в\с), надбавку як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, надбавку як інваліду війни 2 групи, підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355 .

На підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 р. зазначене рішення залишено без змін.

22.03.2018 р. Голосіївським районним судом м.Києва на підставі постанови від 07.11.2017 р. видано виконавчий лист № 752/9103/17.

23.03.2018 р. Міністерством внутрішніх справ України виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та 06.04.2018 р. надіслано її до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві і 10.04.2018 р. на адресу ОСОБА_1

19.04.2018 р. старшим державним виконавцем ДДВС Міністерства юстиції України Коршером І.А. було відкрито виконавче провадження № 56222640, боржнику надано 10 днів на добровільне виконання рішення суду.

Зазначена постанова була отримана Міністерством внутрішніх справ України 04.05.2019 р.

Листом від 14.05.2018 р. Міністерство внутрішніх справ України повідомило державного виконавця ДДВС Міністерства юстиції України про виконання рішення суду в добровільному порядку.

30.05.2018 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А, винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП № 56222640, відповідно до якої з Міністерства внутрішніх справ України стягнуто витрати відділу примусового виконання рішень, пов`заних з організацією та проведенням виконавчих дій в розмірі 85,90 гривень.

30.05.2018 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А, винесена постанова про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України виконавчого збору в розмірі 14892 гривні у виконавчому провадженні № 56222640.

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В свою чергу ч. 2 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст.18 Закону).

Відповідно до ст.26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно ч.1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частина 3 статті 27 Закону визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Тобто, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Заходи примусового виконання рішення суду передбачені ст.10 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно частини 6 статті 26 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець встановлює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Як встановлено в ході розгляду справи боржник у виконавчому провадженні - Міністерство внутрішніх справ України, виконало постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 07.11.2017 р. в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, про що повідомило державного виконавця.

Тобто, державним виконавцем не вчинялось будь-яких виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, а отже постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А. є незаконною і підлягає скасуванню.

Витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Оскільки, як зазначалось судом, будь-які дії державним виконавцем з примусового виконання постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 07.11.2017 р. не проводились, і рішення суду виконано до відкриття виконавчого провадження, постанова головного державного виконавця Валявського О.А. про стягнення витрат виконавчого провадження не відповідає вимогам Закону України «про виконавче провадження» і підлягає скасуванню, оскільки відшкодування таких витрат не може бути покладено на боржника, який виконав рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З боку відповідача суду не надано доказів, на підтвердження правомірності оскаржуваних постанов.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 139 КАС України і вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 47, 72,73 77, 139, 257, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.05.2018 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанови від 30.05.2018 р. про стягнення виконавчого збору ВП № 56222640.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про стягнення з боржник витрат виконавчого провадження № 56222640 від 30.05.2018 р.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 56222640 від 30.05.2018 р.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Міністерства внутрішніх справ України судові витрати у справі в розмірі 3524 гривні.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :