Ухвала суду № 85138868, 23.10.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9270/19

Провадження № 1-кп/727/391/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участі секретаря судових засідань Ільчука М.В.

з участю учасників підготовчого провадження:

сторони обвинувачення – прокурора Перепелюк В.В.

- потерпілої ОСОБА_1

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні під час підготовчого провадження, в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівці обвинувальний акт в рамках кримінального провадження за №12019260040001836 від 19.08.2019 року по обвинуваченню: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, інвар 3 групи,одруженого, раніше, неодноразово судимого, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, - В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці з Чернівецької місцевої прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт, угода про примирення між потерпілою та підозрюваним від 29.08. 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019260040001836 від 19.08.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Справу передано на розгляд судді, в порядку визначеному ст. 35 КПК України.

Відповідно до ухвали суду від 04.09.2019 року справу призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

В підготовчому провадженні з`ясовано, що потерпіла ОСОБА_1 відмовилася від розгляду угоди укладеної між нею і ОСОБА_2 від 29.08. 2019 року, в заявленому клопотанні суду, просила справу розглядати на загальних підставах. Угоди про визнання винуватості не заявлено. Підстав для закриття або зупинення кримінального провадження немає. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України. Порушень вимог закону, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначено до судового розгляду не встановлено.

Суд, заслухавши думку прокурора, думку потерпілої, а також доводи сторони захисту – обвинуваченого про можливість призначення наведеного вище кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, вважає можливим призначити до судового розгляду, у відкрите судове засідання кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, з викликом в судове засідання учасників судового провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивує доводи клопотання тим, що ОСОБА_2 , органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України,

Посилаються в клопотанні на те, що відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та які виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і такі, що зумовлені необхідністю запобіганням спробам: - переховуватися від суду, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та передбаченого у разі засудження суворого покарання; - незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти нові кримінальні правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, а саме того, що ОСОБА_2 переховується від суду в іншому кримінальному провадженні і відносно нього було застосовано привідСнятинським районним судом Івано – Франківської області, відсутності його міцних соціальних зв`язків, того, що раніше ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, постійного фактичного місця проживання не має, зареєстрований в притулку ГО Народна допомога. Просив, клопотання задовольнити і застосувати на 30 діб ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_1 клопотання прокурора підтримала.

В засіданні обвинувачений ОСОБА_2 відмовився від висловлення своєї позиції по заявленому клопотанню в силу вимог ст. 63 Конституції України.

Заслухавши доводи сторони обвинувачення прокурора, доводи потерпілої, з врахуванням позиції обвинуваченого, суд зважає на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України (справа № 1 – 28/1-р-2017) від 23.11. 2017 року визначено, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права. Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 Кодексу).

Згідно ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку, з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців і дана норма закону, регламентується, виключно порядком дій щодо пропозиції сторонам надати свої клопотання, зокрема клопотання сторони обвинуваченого, захисту.

Статтею 183 ч.1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується тощо.

Судом встановлено, що 28.08.2019 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Чернівці під час досудового розслідування до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном дії до 25.10. 2019 року.

28.08.2019 року ОСОБА_2 було пред`явлено обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Законодавцем визначено, щодо обґрунтованості підозри, суд зобов`язаний встановити під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Згідно з рішенням ЄСПЛ (за скаргою № 35615/06 від 13.11.2007 року), по справі «Чеботарі проти Молдови», п. 48, «…вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри…».

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Окрім наведеного, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі "Чанєв проти України", згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення…..

Рішення ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 визначає, що «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…

Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…». Рішенням, у справі «Москаленко проти України»; визначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено…., є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, доведеності прокурором ризиків, з врахуванням того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України; ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу до останнього, на даний час не змінилися, зокрема, з врахуванням досліджених матеріалів щодо обвинуваченого, його особу, останньому пред`явлено обґрунтовану підозру у вчиненні вказаного злочину; на думку суду наявним є ризики на момент розгляду клопотання - переховування ОСОБА_2 від суду і даний ризик обумовлюється відсутністю в останнього постійного місця проживання на території м. Чернівців і області, а також і тим, що обвинуваченим в даному провадженні вчинено інше кримінальне правопорушення, те, що він ухиляється від суду і до ОСОБА_2 застосовано примусовий привід; ризик впливу у разі перебування на волі на потерпілу, свідка сторони обвинувачення, які в судовому засіданні безпосередньо допитані не були; з наведених підставі і ризик вчинення нових кримінальних правопорушень, а отже, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків, судом, при цьому, не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , за станом здоров`я чи потреби в отриманні медичної допомоги, з врахуванням третьої групи інвалідності загального захворювання в обвинуваченого та враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, наведену вище практику Європейського суду з прав, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 25.10. 2019 року, в межах строків, заявлених у клопотанні прокурором – до 30 діб..

Відповідно до п.3 ст. 183 КПК України, суд вважає, що для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків, визначених КПК України, слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80.000 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Чернівці МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області, рахунок 37319021008745. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора і суду; - повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання. При цьому, роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» та після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_2 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З урахуванням з`ясованих в учасників судового провадження питань визначених ст. 314, 315 КПК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 284, 314 -316; 176-178, 183, 199, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Кримінальну справу № 727/9270/19 провадження 1кп/727/391/19 з обвинувальним актом, в рамках кримінального провадження №12019260040001836 від 19.08.2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України призначити до судового розгляду Шевченківським районним судом м. Чернівці, у відкритому судовому засіданні на 01 листопада 2019 року на 14.00 годин, в приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці (м. Чернівці вул.. Кафедральна, 4), про що повідомити усіх учасників судового провадження.

В судове засідання підлягають виклику: сторона обвинувачення – прокурор, потерпіла, явку яких визнати обов`язковою.

В судове засідання підлягає конвоюванню з ДУ Чернівецький слідчий ізолятор (33) в суд, через конвойну роту – ІТТ ГУНП в Чернівецькій області обвинувачений ОСОБА_2 , явку якого в судове засідання визнати обов`язковою.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном дії до 22 листопада 2019 року.

Для забезпечення виконання, ОСОБА_2 обов`язків, визначених КПК України, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80.000 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Чернівці МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області, рахунок 37319021008745. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: прибувати за кожною першою вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично зареєстрований без дозволу суду та повідомляти прокурора, суд про зміну свого фактичного тимчасового місця проживання. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 22.11. 2019 року. При цьому, роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що в разі внесення застави, у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» та після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор (№33)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово суд і прокурора. У разі внесення застави та з моменту звільнення, ОСОБА_2 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору для відома та направити до ДУ Чернівецький слідчий ізолятор № 33 для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Слободян Г.М.