Ухвала суду № 85137499, 21.10.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17281/19

Провадження № 1-кс/643/6916/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова Скотар А.Ю., при секретарі Ширіній Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Сабазова А.С., погоджене з прокурором про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017220470006852 від 21.11.2017 за ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Московського районного суду м. Харкова звернувся орган досудового розслідування з клопотанням про арешт майна в обґрунтування якого зазначив, що 21.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) внесено відомості про кримінальне правопорушення, викладені в заяві ОСОБА_1 щодо заволодіння належним ОСОБА_1 майном.

Відповідні відомості внесено до ЄРДР за № 12017220470006852 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто, заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману (шахрайство).

Досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що 15.12.2010 між ТОВ «ФІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 35331483) та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "З-4", загальною площею 5655,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на умовах відстрочення сплати ціни продажу, яка становила 5500000грн. до 30.12.2011.

14.01.2011 між продавцем ТОВ «ФІНВЕСТБУД» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 4473-ПР, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за належне виконання божником ОСОБА_2 своїх зобов`язань по договору купівлі-продажу від 15.12.2010.

ОСОБА_2 за придбану у ТОВ «ФІНВЕСТБУД» нерухомість не розрахувався, у зв`язку з чим, 06.01.2012 ОСОБА_1 , на підставі вимоги кредитора, в повному обсязі сплатив заборгованість боржника – ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 06.01.2012.

В результаті сплати суми заборгованості, до ОСОБА_1 , як до поручителя, який повністю виконав грошові обов`язки за боржника, перейшли всі права кредитора за зазначеним вище договором купівлі-продажу від 15.12.2010, відповідно до ст. 512, 514, 556 ЦК України.

22.01.2014 ОСОБА_2 заснував чотири юридичні особи – ТОВ «РАО 777» (код ЄДРПОУ 39062766), ТОВ «СОХАЙЖИ» (код ЄДРПОУ 39062918), ТОВ «СУВА» (код ЄДРПОУ 39062834) та ТОВ «БІФЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 39062986), частка останнього в статутному капіталі кожної з яких складає 77%. Відповідно до установчих документів створених ОСОБА_2 товариств, учасник, якому належить частка статутного капіталу в розмірі 77% дозволяє йому ініціювати засідання вищого органу товариств – загальних зборів учасників, вносити на розгляд такого органу будь-які питання та одноособово приймати за ними будь-які необхідні рішення, не узгоджуючи свою позицію з іншими учасниками цих юридичних осіб, винесене на розгляд такого органу. Керівником всіх чотирьох товариств з 04.07.2017 є син ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

Вже 28.01.2014 ОСОБА_2 поділив отриману від ТОВ «ФІНВЕСТБУД» за Договором купівлі-продажу від 15.12.2010 нежитлову будівлі літ. «З-4» площею 5655,3кв.м. на чотири окремі об`єкти нерухомості (окремі нежитлові приміщення) та одним днем уклав чотири договори купівлі-продажу, по одному з кожною зі згаданих вище підконтрольних йому юридичних осіб.

За умовами згаданих договорів, ОСОБА_2 передав у власність кожному із зазначених товариств окремі нежитлові приміщення, які разом до поділу складали нежитлову будівлю літ. «З-4», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Всі договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, що укладені між ОСОБА_2 та підконтрольними йому товариствами, передбачали умови відстрочення сплати вартості нежитлових приміщень покупцями на 3 (три) роки - до 28.01.2017.

Впродовж строку дії згаданих вище договорів купівлі-продажу жодне з підконтрольних ОСОБА_2 товариств вартість отриманих нежитлових приміщень на його користь не сплатило. Відповідна обставина створила для ОСОБА_2 формальну можливість для розірвання укладених з товариствами договорів купівлі-продажу за рішенням суду.

Користуючись згаданою вище обставиною, ОСОБА_2 по закінченню встановленого договорами купівлі-продажу трирічного строку, одним днем звернувся до Московського районного суду міста Харкова з позовами до ТОВ «РАО 777», ТОВ «СОХАЙЖИ», ТОВ «БІФЕЛЬ», ТОВ «СУВА» з аналогічними позовними вимогами про розірвання раніше укладених договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та визнання права власності на них (справи № 643/6933/17, № 643/6934/17, № 643/6935/17, № 643/6936/17).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

ОСОБА_2 вже з моменту укладення договору купівлі-продажу від 15.12.2010 з ТОВ «ФІНВЕСТБУД» не мав дійсних намірів розрахуватися за придбану нерухомість, а в подальшому поділив цю нежитлову будівлю на окремі нежитлові приміщення та уклавши низку договорів, які не були направлені на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені та їм характерні, переоформив у цілому нежитлову будівлю на підконтрольні йому юридичні особи. В подальшому, реалізуючи свій злочинний план ОСОБА_2 у судовому порядку подав штучні цивільні позови до підконтрольних йому юридичних осіб для повернення у свою власність неоплаченого нерухомого майна, визначеного окремими індивідуальними ознаками, якому на той час вже були присвоєні нові реєстраційні номери, як окремим об`єктам нерухомості.

Вищенаведені обставини можуть свідчити про те, що ОСОБА_2 15.12.2010 укладаючи договір купівлі-продажу з ТОВ «ФІНВЕСТБУД» не мав намірів у проведенні розрахунків за придбану нерухомість з ТОВ «ФІНВЕСТБУД», яке наразі ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ. Вартість нерухомості у розмірі 5500000грн. була сплачена продавцю ТОВ «ФІНВЕСТБУД» поручителем боржника - ОСОБА_1 , який зазначає, що у випадку, як би він знав дійсність намірів ОСОБА_2 , то не поручався би перед продавцем будівлі за виконання ОСОБА_2 своїх грошових зобов`язань по договору купівлі-продажу від 15.12.2010.

Таким чином, діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки, попередньо визначений розмір яких складає 5500000грн.

Допитаний в межах кримінального провадження в якості свідка ОСОБА_2 вказав, що начебто виконав зобов`язання перед ТОВ «ФІНВЕСТБУД» за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.12.2010, що підтверджується квитанцією №1 до прибуткового касового ордеру від 17.01.2011 на суму 5500000грн., однак, ні оригіналу вказаного документу, ні його копії ОСОБА_2 органу досудового розслідування не надав.

В той же час, допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , який на час укладення договору поруки №4473-ПР від 14.01.2011 з ОСОБА_1 , обіймав посаду директора ТОВ «ФІНВЕСТБУД» в період з 2011-2012 років, повідомив, що на початку січня 2012 року він направляв ОСОБА_1 , як поручителю за договором купівлі-продажу від 15.12.2010, вимогу щодо необхідності погашення заборгованості ОСОБА_2 за таким договором в розмірі 5500000грн. Відповідні кошти були сплачені ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНВЕСТБУД», шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства, на підтвердження чого поручителю була надана квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 06.01.2012, підписана повноважним директором ОСОБА_4 та скріплена печаткою підприємства. Водночас, свідок ОСОБА_4 вказує на те, що ОСОБА_2 зазначену суму ніколи не сплачував, жодні документи, що підтверджують факт оплати йому товариством не видавалися, а на копії квитанції №1 до прибуткового касового ордеру від 17.01.2011, пред`явленій ОСОБА_2 до Московського районного суду м. Харкова на підтвердження оплати боргу, знаходиться підпис, який ОСОБА_4 не належить.

Додатково допитаний потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що на початку січня 2012 року він отримав від ТОВ «ФІНВЕСТБУД», як продавця нерухомості по договору купівлі-продажу від 15.12.2010, вимогу про погашення заборгованості покупця ОСОБА_2 у розмірі 5500000грн., який по закінченню встановленого зазначеним договором купівлі-продажу строку погашення заборгованості так і не розрахувався. ОСОБА_1 , як поручитель ОСОБА_2 виконав свій обов`язок та вніс відповідні грошові кошти до каси підприємства ТОВ «ФІНВЕСТБУД», на підтвердження чого йому видана квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 06.01.2012, підписана повноважним директором ОСОБА_4 та скріплена печаткою ТОВ «ФІНВЕСТБУД» Після виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за ОСОБА_2 , ТОВ «ФІНВЕСТБУД» передав йому всі необхідні документи, що підтверджували право вимоги цієї суми з ОСОБА_2

ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звертався до суду для захисту своїх порушених прав. Рішенням Московського районного суду міста Харкова по справі №643/10560/17 від 20.07.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ “РАО 777”, ТОВ “СУВА”, ТОВ “СОХАЙЖИ”, ТОВ “БІФЕЛЬ” - про визнання правочинів недійсними та визнання права власності - задоволені. Постановою Харківського апеляційного суду по справі №643/10560/17 від 31.01.2019 апеляційні скарги ОСОБА_2 , ТОВ “РАО 777”, ТОВ “СУВА”, ТОВ “СОХАЙЖИ”, ТОВ “БІФЕЛЬ” - залишені без задоволення, а рішення Московського районного суду міста Харкова від 20.07.2018 — залишено без змін. Під час розгляду цивільної справи досліджувались усі оригінали письмових документів наданих позивачем на підтвердження набуття ним прав кредитора у зобов`язанні, а саме: договір поруки, вимога про сплату заборгованості, квитанція до прибуткового касового ордеру та акт прийому — передачі документів. У свою чергу, відповідачем ОСОБА_2 протягом розгляду цивільної справи не було надано доказів у спростування факту оплати за нього заборгованості з боку ОСОБА_1 або доказів оплати особисто ОСОБА_2 цієї заборгованості по договору купівлі-продажу від 15.12.2010. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного суду. Відомостей про результати розгляду цієї касаційної скарги на цей час у ЄДРСР не має.

В клопотанні слідчий посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», в якій, серед іншого, зазначено: «Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього» (пункт 17).

Належним чином оформлені цивільно-правові відносини, за допомогою яких особа прагне приховати умисел на заволодіння чужим майном, за наявності підстав не є перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК (Ухвала Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №1522/507/2012 (провадження №51-868км18).

Крім того, отримання майна за умови виконання якого-небудь зобов`язання належить кваліфікувати як шахрайство в тому разі, коли винна особа в момент заволодіння майном мала на меті його присвоїти, а зобов`язання не виконувати (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №712/7368/13-к (провадження №51-6626км18)

Разом з цим, ст. 190 КК не вимагає що б особа, яка вводиться в оману при вчиненні шахрайства, і потерпілий від цього злочину (тобто та особа, якій заподіяно майнову шкоду) збігались (постанова Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №489/4597/14-к (провадження №51-761км18).

Таким чином, у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що нежитлова будівля літ. "З-4", загальною площею 5655,3кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була використана в якості специфічного засобу та знаряддя для заволодіння грошовими коштами потерпілого, у спосіб зловживання довірою та обману щодо дійсних намірів. Зазначене підтверджується тим, що потерпілий ОСОБА_1 , укладаючи договір поруки №4473-ПР від 14.01.2011 з ТОВ «ФІНВЕСТБУД», був впевнений у тому, що у разі невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань по основному договору та подальшого звернення ТОВ «ФІНВЕСТБУД», як кредитора, до нього з відповідною вимогою, як до поручителя, про виплату заборгованості ОСОБА_2 , він виплатить встановлену договором заборгованість, після чого, до нього згідно закону перейдуть права кредитора за основним договором, тобто відповідні права кредитора - ТОВ «ФІНВЕСТБУД», що стосуються укладення 15.12.2010 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "З-4", загальною площею 5655,3кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 Тобто, за допомогою використання зазначеної будівлі, як специфічного засобу та знаряддя, у потерпілого склалася стійка впевненість у вигідності передачі майна, таким чином було досягнуто формування способу вчинення шахрайства.

Зважаючи на вищевикладене, та беручи до уваги той факт, що на теперішній час нежитлова будівля літ. "З-4", загальною площею 5655,3кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 поділена на окремі об`єкти нерухомості, прийняте рішення про визнання речовим доказом нерухомого майна, а саме:

1. Нежитлових приміщень підвалу №1-23, загальною площею 950,3кв.м., 1-го поверху №1-30, загальною площею 1394,6кв.м., антресолі 1-го поверху №31-39, загальною площею 276,5кв.м., антресолі 4-го поверху №25-33, загальною площею 80,4кв.м, сходова клітина №6, 4-го поверху, площею 32,2кв.м, сходова клітина №13, 4-го поверху, площею 32,6кв.м., усього площею 2766,6кв.м. в нежитловій будівлі літ. З-4, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 279539463101.

2. Нежитлових приміщень 2-го поверху №1-25, загальною площею 957,3кв.м., антресолі 2-го поверху №26, 27, загальною площею 86,8кв.м. усього площею 1044.1кв.м. в нежитловій будівлі літ. З-4, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 279570063101.

3. Нежитлових приміщень 3-го поверху №1-5, 7-16, загальною площею 926кв.м., в нежитловій будівлі літ. З-4, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 278757363101.

4. Нежитлових приміщень 4-го поверху №1-12, 14-24, 34, загальною площею 918,6кв.м., в нежитловій будівлі літ. З-4, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 279291563101.

Враховуючи, що стосовно ОСОБА_1 вчинено протиправні шахрайські дії, направлені на заволодіння нерухомим майном останнього, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , той факт, що вказане майно фактично є предметом злочинного посягання, слідчий, з метою запобігання можливого відчуження власності ОСОБА_1 , просить накласти арешт на дане мано. Крім того слідчий просив розглянути клопотання про арешт майна без виклику особи, у власності якої знаходиться зазначене майно, для забезпечення арешту майна.

До суду слідчий надав заяву про розгляд клопотання у свою відсутність, а також матеріали кримінального провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 172 КПК України - клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину… .

Завданням арешту майна є, крім іншого, запобігання можливості його відчуження, а метою, наряду з іншим, забезпечення кримінального провадження.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підставою арешту майна є збереження речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що спірне майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення тощо.

Твердження слідчого про наявність ризику відчуження спірного майна з урахуванням його поділу на окремі об`єкти нерухомості не є безпідставним, перелічені в клопотанні та надані слідчому судді докази обумовлюють необхідність накладення арешту на спірне майно шляхом заборони його відчуження та розпорядження.

Крім того, судом враховується відповідність майна критеріям, переліченим в ст. 98 КПК України, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та позицію фактичного власника майна, інтереси якого в даному випадку мають бути захищені в першу чергу, про необхідність накладення арешту.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на: 1) нежитлові приміщення підвалу №1-23, загальною площею 950,3кв.м., 1-го поверху №1-30, загальною площею 1394,6кв.м., антресолі 1-го поверху №31-39, загальною площею 276,5кв.м., антресолі 4-го поверху №25-33, загальною площею 80,4кв.м, сходова клітина №6, 3-го поверху, площею 32,2кв.м, сходова клітина №13, 4-го поверху, площею 32,6кв.м., усього площею 2766,6кв.м. в нежитловій будівлі літ. З-4, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 279539463101; 2) нежитлові приміщення 2-го поверху №1-25, загальною площею 957,3кв.м., антресолі 2-го поверху № 26, 27 загальною площею 86,8кв.м. усього площею 1044.1кв.м. в нежитловій будівлі літ. З-4, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 279570063101; 3) нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-5, 7-16, загальною площею 926,0кв.м., в нежитловій будівлі літ. З-4, адреса: АДРЕСА_1 82, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 278757363101; 4) нежитлові приміщення 4-го поверху №1-12, 14-24, 34, загальною площею 918,6кв.м., в нежитловій будівлі літ. З-4, адреса: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 279291563101 - шляхом заборони відчужувати та розпоряджатись даним майном будь-яким особам.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору, заінтересованим особам.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя А.Ю. Скотар