Ухвала суду № 85137085, 05.09.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15759/16-к

Провадження № 1-кп/638/256/19

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Грищенко І.О.

за участю :

прокурора Божко О.В.

захисника Тарасенко Г.О.

секретаря судового засідання Подосокорської А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016220480003425 внесеному до ЄРДР 15 липня 2016 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого , розлученого, на утриманні має дитину 2013 року народження, військовозобов"язаного, раніше не судимого , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

УСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на строк до 60 днів, зазначивши, що ризики, які мали місце під час досудового розслідування кримінального провадження не втратили свою актуальність, продовжують існувати, альтернативні запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений та захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший, не пов"язаний з триманням під вартою- у вигляді домашнього арешту та пояснив, що має житло та сім"ю, що свідчить про його надійні соціальні зв"язки . Крім того, заявив клопотання про передачу його на поруки , визначивши кількість поручителів.

Захисник Тарасенко Г.О. підтримала позицію свого підзахисного та в якості додатку до клопотання підзахисного просила долучити до матеріалів провадження заяви громадян, які бажають взяти обвинувачену особу на поруки.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.

Під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту на вказану ухвалу було подано апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції апеляційна скарга залишена без задоволення, ухвала слідчого судді- без змін.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, судом враховано наявність ризиків, передбаченихп.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме , обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання , може продовжувати вчиняти злочини, тому що до кримінальної відповідності притягується не вперше.

Судом оцінено сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого йому злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у скоєні злочину, санкція статті за пред"явленим обвинуваченням передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який розлучений, на дійсний час в провадженні суду тривалий час перебуває цивільна справа за позовом його колишньої дружини про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, офіційно ніколи не був працевлаштований, законних джерел отримання прибутку не мав. Доказів того, що в нього є сім"я , суду надано не було. Все наведене ніяким чином не мінімізує існування вказаних вище ризиків, актуальність яких підтверджена достатніми доказами. Обвинувачений не має утриманців, холостий, не має постійного офіційного місця роботи, що вказує на те, що він не має тісних зв"язків з країною, в якій здійснюється судочинство, а відповідно існує ризик втечі обвинуваченого від правосуддя з метою уникнення покарання у разі доведеності його вини. Ризик втечі оцінено у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови § 58).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що обвинувачений підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. На дійсний час відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов"язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає та в якому здійснюється розгляд справи.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суд, враховуючи дані про особі обвинуваченого, вважає , що наявні підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість вчиненого та відповідно, можливість ухилення від явки до суду з метою уникнення покарання.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

11 липня 2019 року судом за клопотання сторони захисту вже було застосовано відносно обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Ухвала не оскаржена та набрала законної сили.

Тобто , судом вирішено питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, не пов"язаного з триманням під вартою.

Розглядаючи можливість інших альтернативних запобіжних заходів, про які просять обвинувачений та сторона захисту, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого , тому що єдиним альтернативним запобіжним заходом , який можливо застосувати до обвинуваченого на дійсний час, суд вважав заставу, тому що саме цей альтернативний запобіжний захід в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та має бути стримуючим механізмом для уникнення обвинуваченого від правосуддя шляхом переховування та втечі .

Застосування інших м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого , про які він заявив в своїх клопотаннях, безпідставне.

Особи, які бажають взятии обвинуваченого на поруки , в судове засідання не з"явились, свої заяви не підтримали.

За таких обставин суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені чинним КПК України, з урахуванням вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини, які були враховані слідчими суддями при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати і на теперішній час.

Достатніх підстав для заміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не вбачається.

За вказаних обставин клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволення , клопотання обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд продовжує строк тримання його під вартою на 60 діб, який слід рахувати з 08 вересня 2019 року, як було визначено попередньою ухвалою суду від 11.07.2019 року.

Керуючись ст. ст.. 176. 177, 178, 182, 183, 331, 372 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 12-00 год 08 вересня 2019 року, тобто до 12-00 год 06 листопада 2019 року.

Клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та визначення поручителів ,залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 7 днів з дня її проголошення через районний суд апеляційної скарги.

Суддя: І.О.Грищенко