Ухвала суду № 85132705, 22.10.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №666/6543/13-к

н/п 1-кп/766/21/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Стамбули Н.В.,

при секретарі – Дмітрієвій О.О.,

за участю прокурора – Бутенко О.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисників: Сисоєва М.М., Бібік А.В., Мельник Д.Г.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Ромаданової Т.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 1201223019000287 від 18.12.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст.146, ч.2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов обвинувальний акт по матеріалам кримінального провадження внесеного внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 1201223019000287 від 18.12.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст.146, ч.2 ст. 289 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Сисоєвим М.М. заявлено клопотання про повернення обвинувального акту. Це клопотання було підтримано захисниками ОСОБА_3 А ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та обвинуваченим.

Своє клопотання сторона захисту обґрунтовувала тим, що зі змісту обвинувального акту від 23.09.2013 року вбачається, що досудовим слідством не сформульовано обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 289 КК України, що є порушенням вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, згідно яких в обвинувальному акті має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на норми закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Крім того, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України є також неконкретним і у визначенні часу вчинюваних дій, що відображають ознаки суб`єктивної сторони складу інкримінованого злочину.

Прокурор, потерпілий ОСОБА_2 та його представник проти задоволення клопотання сторони захисту заперечували та вважали, що обвинувальний акт поверненню не підлягає. Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає клопотання сторони захисту таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області від 29.02.2016 року було скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.04.2014 року відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 185 КК України. В зазначеній вище ухвалі, зокрема, однією з підстав скасування вироку зазначено, що зі змісту обвинувального акту від 23.09.2013 року вбачається, що досудовим слідством не сформульовано обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 289 КК України, що є порушенням вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, згідно яких в обвинувальному акті має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на норми закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, якщо особа обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, то в обвинувальному акті необхідно викласти фактичні обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення за кожним епізодом окремо, а не викладати їх у загальному порядку в порушення вищезазначених норм, як це викладено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 Тобто зміст обвинувального акту не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 289 КК України якому не пред`являлося. Також колегія суддів в ухвалі зазначила та звернула увагу суду, що зазначені вище недоліки обвинувального акту є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Так під час вивчення обвинувального акту встановлено, що зі змісту обвинувального акту від 23.09.2013 року вбачається, що досудовим слідством не сформульовано обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 289 КК України, що є порушенням вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, згідно яких в обвинувальному акті має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на норми закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, якщо особа обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, то в обвинувальному акті необхідно викласти фактичні обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення за кожним епізодом окремо, а не викладати їх у загальному порядку в порушення вищезазначених норм, як це викладено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 Тобто зміст обвинувального акту не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 289 КК України не пред`являлося. Також колегія суддів в ухвалі зазначила та звернула увагу суду, що зазначені вище недоліки обвинувального акту є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до п. «а» та п. «b» ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, адже право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення безпосередньо впливає на право обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту. Також, згідно із чинним кримінально-процесуальним законодавством, обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт має бути конкретним за своїм змістом. Неконкретність такого обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і на це звернула увагу колегія суддів, скасувавши вирок Дніпровського районного суду м. Херсона відносно ОСОБА_1 .

Згідно п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Через викладені судом невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України обвинувальний акт належить повернути прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт по матеріалам кримінального провадження №1201223019000287 від 18.12.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст.146, ч.2 ст. 289 КК України – повернути прокурору м. Одеси.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

СуддяН. В. Стамбула