Вирок № 85129369, 23.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.10.2019

ЄУН 320/5141/19

Провадження № 1-кп/320/892/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12019080140001289 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працює, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого,

за участю прокурора – Фурманенко М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Анашкіної С.В.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

представника потерпілого – адвоката Цокало О.І.,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2019 приблизно о 21.10 годині обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Інтеркультурній в м. Мелітополі з боку вул. Будівельної в напрямку вул. В. Інтернаціоналістів, по смузі руху в напрямку вул. Будівельної, зі швидкістю приблизно 90-100 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху з населеному пункті. В цей же час водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався по вул. Інтеркультурній, з боку вул. В Інтернаціоналістів в напрямку вул. Будівельна.

На шляху прямування обвинувачений ОСОБА_1 , у зв`язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, маючи технічну можливість уникнути ДТП, рухаючись по зустрічній смузі руху, не вжив заходів для зниження швидкості руху та повернення на свою смугу руху, продовжував рух по зустрічній смузі руху, де в районі б. 285а по вул. Інтеркультурній допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ- 2106 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті ДТП водій ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 порушив п. 2.9., 10.1., 11.3, 12.4., 12.9. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

2.9.а). «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»;

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

12.9. «Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».

Порушення п. 10.1., 11.3 ПДР України, скоєні обвинуваченим ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 137 від 26.06.2019 року у ОСОБА_2 , були виявлені тілесні ушкодження: відкритий осколковий внутрішньосуглобовий перелом правого наколінника, гемартроз правого колінного суглобу, забійна рана, травматичний набряк м`яких тканин правого колінного суглобу (що зумовили необхідність хірургічного їх лікування); закрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, садна обличчя); рана лівого плеча.

Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

- у ділянці правого колінного суглобу - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я;

- у ділянці голови, зокрема струс головного мозку та рана лівого плеча, як окремо, так і у сукупності - легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але менше 21 дня) розлад здоров`я.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст. 286 КК України та пояснив, що 12.05.2019 року він з друзями випив грам 250 горілки. Перед цим поховав батька. Син відчинив йому ворота. Він поїхав у напрямку вул. Інтеркультурної у м. Мелітополі, доїхав до пивзаводу. Був червоний сигнал світлофору, увімкнувся зелений. Почав обганяти автомобіль, який рухався спереду, однак не впорався з керуванням та трапилася ДТП. Удар відбувся лівими сторонами автомобілів. На швидкість руху він не дивився, однак вважає, що рухався приблизно 90-100 км/год. Заподіяну потерпілому матеріальну шкоду на лікування в розмірі 1100 доларів США відшкодував в травні місяці. Визнав заявлені в позові вимоги про відшкодування вартості транспортного засобу яка становить в гривневому еквіваленті 40288 гривень, витрати понесені на виклик евакуатора в розмірі 1000 гривень, витрати на здійснення правничої допомоги у розмірі 5200 гривень. Моральну шкоду визнав частково в розмірі 30000 гривень.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив що ним було отримано від ОСОБА_1 1100 доларів США на його лікування, просив задовольнити заявлений ним цивільний позов у повному обсязі, стягнувши з обвинуваченого на його користь майнову шкоду у розмірі 64774,08 гривні, моральну шкоду у розмірі 500000 гривень, а також витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 5200 гривень. Просив призначити суворе покарання.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

У частині дослідження цивільного позову встановлено повний порядок дослідження наданих сторонами доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.1 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, належить до категорії невеликого ступеню тяжкості, вчинене з необережності, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі, часткове відшкодування завданих збитків потерпілому.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов`язків, передбачених ст.76 КК України. З урахуванням мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суспільної небезпеки скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів в межах санкції статті.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з частиною 5 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У даному кримінальному провадженні до обвинуваченого заявлено позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого на його користь майнової шкоди у розмірі 64774,08 гривні, моральної шкоди у розмірі 500000 гривень, а також витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 5200 гривень.

Вирішуючи заявлений цивільний позов у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

Водночас, за змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України.

До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодовування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода яка завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На час вчинення ДТП ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що ним визнається та підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримав травми, відкритий осколковий внутрішньосуглобовий перелом правого наколінника, гемартроз правого колінного суглобу, забійна рана, травматичний набряк м`яких тканин правого колінного суглобу (що зумовили необхідність хірургічного їх лікування); закрита черепно-мозкова травма (струс головного мозку, садна обличчя); рана лівого плеча.

У судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 була завдана шкода.

Загальний розмір заподіяної шкоди позивачу наслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтвердженої квитанціями долученими до позовної заяви становить 23486,08 грн. - витрати на лікування.

Зазначений розмір спричиненої шкоди ОСОБА_1 визнав частково, зазначив що ним 16.05.2019 року потерпілому було передано на лікування грошові кошти в розмірі 600 доларів США ( по курсу НБУ на цей день 15822 гривні), та 27.05.2019 року передано на лікування грошові кошти в розмірі 500 доларів США (по курсу НБУ на цей день 13235 гривень). Тому витрати на лікування заявлені в позові він не визнає, оскільки ним вони відшкодовані в добровільному порядку.

Потерпілим під час розгляду кримінального провадження не надано чеків на придбання ліків на загальну суму 29057 гривень (600 доларів США, по курсу НБУ на цей день 15822 гривні + 500 доларів США по курсу НБУ на цей день 13235 гривень) станом до 27 травня 2019 року, а тому в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на лікування в розмірі 23486 гривен 08 копійок слід відмови у зв`язку з їх добровільним відшкодуванням.

Крім того, чеки надані потерпілим на суму 23486 гривен 08 копійок на придбання ліків необґрунтовані доказами їх призначення цивільному позивачу відповідним лікарем.

Під час судового розгляду встановлено, що в представлених матеріалах справи, виписках із медичної картки хворого та рекомендаціях до лікування вказані ліки не містяться, виписка містить лише загальні назви медичних препаратів.

Враховуючи заявлений розмір матеріальної шкоди, а саме: витрат на лікування, різниця сплаченої суми та заявлених вимог становить 5570,92 гривні; ( 29057 гривень - 23486 гривен 08 копійок = 5570,92).

Таким чином, цей залишок необхідно врахувати в рахунок відшкодування витрат за послуги евакуатора в розмірі 1000 гривень, а також в рахунок часткового відшкодування вартості транспортного засобу (5570,92 гривні – 1000 гривень = 4570,92 гривні; 40288 гривень - 4570,92 гривні = 35717 гривень 08 копійок). Виходячи з зазначеного стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування вартості транспортного засобу ВАЗ-2106 підлягає сума в розмірі 35717 гривень 08 копійок.

Транспортний засіб ВАЗ-2106 який не підлягає відновленню, після відшкодування шкоди в розмірі 35717 гривень 08 копійок, підлягає поверненню цивільному відповідачу ОСОБА_1

Що стосується морального відшкодування, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 року передбачено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого в частині компенсації моральної шкоди, суд керується нормами ст.ст. 28, 328 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Враховуючи характер вчиненого відносно потерпілого злочину, його наслідки, характер, глибину та тривалість моральних страждань потерпілого ОСОБА_2 пов`язаних з вчиненням проти нього протиправних дій ОСОБА_1 , суттєвість змін в життєвих стосунках, необхідність додаткових зусиль для організації його життя, виходячи при цьому з вимог розумності, співмірності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_2 та адвокатом Цокало А.І. було укладено договір про надання останнім правової допомоги. Упродовж судового розгляду адвокат здійснював представництво інтересів потерпілого, звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в тому числі і про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 5200 грн. Вказана сума була фактично сплачена потерпілим ОСОБА_2 адвокату Цокало А.І., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 20/06/19/1 від 20 червня 2019 року.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

Арешт, накладений на автомобіль Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.05.2019 року з метою збереження речових доказів, тому потреба у його застосуванні на даний час відпала та вказаний арешт підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування вартості транспортного засобу - 35717 (тридцять п`ять тисяч сімсот сімнадцять) гривень 08 копійок.

Транспортний засіб ВАЗ- 2106 який не підлягає відновленню, після відшкодування шкоди в розмірі 35717 гривень 08 копійок, передати ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , суму моральної шкоди в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 5200 (п`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31112115008009, одержувач – УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку казначейство України) витрати за проведення судових експертиз:

-№19-53 від 05.06.2019 року у розмірі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень 10 копійок;

-№19-54 від 06.06.2019 року у розмірі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень 10 копійок;

-№ 19-55 від 12.06.2019 року у розмірі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень 10 копійок;

-№ 19-61 від 21.06.2019 року у розмірі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень 10 копійок, а всього 6280 (шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 40 копійок.

Речові докази:

1)DVD-R диск Verbatim 4,7 gb сірого кольору з відеозаписом, який знаходиться у матеріалах справи (а.с.160) – залишити у матеріалах справи;

2)автомобіль ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який, згідно розписки (а.с.162), знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 - залишити в його користуванні та розпорядженні;

3)автомобіль Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно розписки (а.с.164), знаходиться на відповідальному зберіганні у власника автомобіля ОСОБА_3 - залишити в його користуванні та розпорядженні;

Арешт, накладений ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.05.2019 року на автомобіль Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Т.В.Юрлагіна