Ухвала суду № 85128229, 18.10.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №255/3307/13

Провадження №2-п/242/37/19

УХВАЛА

іменем України

18 жовтня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря Гречки К.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11.07.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Представник відповідача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування заяви зазначив, що 20.09.2019 року ОСОБА_3 дізналася, що відносно неї відкрито виконавче провадження № 59967604 у Мирноградському МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, стало відомо, що вказане виконавче провадження щодо примусового стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 912 634 дол. США 03 центи було відкрито на підставі дублікату виконавчого листа Ворошиловського районного суду м.Донецька № 255/3307/13 від 11.07.2013, який було видано стягувачу згідно ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 03.07.2019 року, постановленої у відновленому втраченому провадженні у справі № 255/3307/13.

Таким чином відповідач дізналась про існування заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11.07.2013 року по справі № 255/3307/13, зміст якого було відновлено ухвалою Селидівського міського суду Донецької області. Відповідно до змісту відновленого документу(заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11.07.2013 року по справі № 255/3307/13-ц), вбачається, що на день ухвалення оскаржуваного рішення у суду були відсутні докази про те, що відповідач був обізнаний про розгляд Ворошиловським районним судом м.Донецька цієї цивільної справи, а також про те, що судом направлялись відповідачу за адресою його реєстрації повістки про виклик до суду. Повісток відповідачка не отримувала, ніяких документів з суду не надходило, примірника або копії позовної заяви також не отримано і не відомо її зміст. Це підтверджується як відсутністю в матеріалах справи розписок про одержання відповідачем судових повісток та повісток з поміткою про причини невтручання, так і самим змістом відновленого заочного рішення. Таким чином, відповідача було позбавлено можливості знати про час і місце розгляду справи, тому, що його не було повідомлено належним чином.

Крім того, в порушення вимог ч.3 ст.222 ЦПК України( в редакції, яка діяла на момент заочного розгляду справи), відповідачу не було направлено копію спірного рішення, чим також були порушені права відповідача.

Щодо доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зазначив, що відповідач ніяких договорів позики від 01.06.2011 року з позивачем не укладала, грошових коштів від позивача не отримувала, розписок про отримання грошових коштів позивачу не видавала.

У зв`язку з вищевикладеним, просить поновити ОСОБА_3 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11 липня 2013 року у справі № 255/3307/13-ц; скасувати заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11 липня 2013 року у справі №255/3307/13-ц і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву про перегляд заочного рішення та просив скасувати його.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти скасування заочного рішення та залишити без задоволення.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту заяви, заявник просить скасувати заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11.07.2013 року.

Згідно довідки № 240/19 від 03.10.2019 року, виданої консультантом Селидівського міського суду Донецької області, зазначено, що відповідно до бази даних Ворошиловського районного суду міста Донецька, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області по справі № 255/3307/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики ухвалено заочне рішення 11.07.2013 року, яке набрало законної сиди 23.07.2013 року. Справу до Селидівського міського суду Донецької області не передано(арк.. справи 147).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 січня 2019 року за заявою ОСОБА_4 частково відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №255/3307/13-ц за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в частині повного тексту заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11.07.2013 року(арк. справи 34-35).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03 липня 2019 року за заявою ОСОБА_4 видано дублікат виконавчого листа № 255/3307/13-ц(2/255/1266/2013) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості у розмірі 874347 доларів США 00 центів, 3% річних в розмірі 38287 доларів США 03 центи та судові витрати в розмірі 3441 гривень 00 копійок. Поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання(арк.. справи 118).

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

За вимогами ст. 1,3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014 року у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 27/0/38-14 “Про призначення територіальної підсудності справ”, справи, які підсудні Ворошиловському районному суду м. Донецька, розглядаються Селидівським міським судом Донецької області.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання, а також не подання відзиву на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Скасування заочного рішення можливе за наявності обставин:

1) поважні причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити суд, а також не подання відзиву на позовну заяву з поважних причин;

2) наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення;

Водночас з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування Заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

В своїй заяві відповідач посилається на ті обставини, що відповідач не був повідомлений про час та місце проведення судового засідання та на день оскаржуваного рішення у суду були відсутні докази про те, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, та, що судом направлялись відповідачу за адресою його реєстрації повістки про виклик до суду. Вказує, що даний факт підтверджується матеріалами справи, які не мають розписок про одержання відповідачем судових повісток або повісток з поміткою про причини невручення, а також у якості доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи зазначив що відповідачем ніяких договорів позики із позивачем не укладалось, розписок про отримання грошових коштів позивачу не видавалось, посилаючись на те, що матеріали справи не містять копій таких договорів, тому вважає, що заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11 липня 2013 року підлягає перегляду.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З тексту заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11 липня 2013 року вбачається, що відповідач в судове засідання не з`явився. На підставі абз. 4, абз.5 ч.5 ст.74 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи. Відповідач була повідомлена про слухання справи, не сповістила суд про причини своєї відсутності.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо не повідомлення відповідача, оскільки в рішенні суду зазначено, що відповідач була повідомлена на підставі абз. 4, абз.5 ч.5 ст.74 ЦПК України, тобто відповідач була повідомлена про слухання справи, але не сповістила суд про причини своєї відсутності.

Крім того представник відповідача посилається на матеріали справи, яка розглядалась Ворошиловським районним судом м.Донецька, але матеріали даної справи до Селидівського міського суду Донецької області не передавалися, що підтверджується довідкою Селидівського міського суду Донецької області № 240/19 від 03.10.2019 року.

Також із ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12 грудня 2013 року за поданням головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Донецькій області Буханцова О.В. про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, вбачається що ОСОБА_3 була присутня при розгляді даного подання, більше того, надавала суду довідку про заробітну плату та місце праці, подавала апеляційну скаргу на дану ухвалу суду і її апеляційну скаргу задоволено, а ухвалу скасовано(арк. справи 156-157).

Отже, ще в 2013 році ОСОБА_3 знала про дане рішення суду і його не оскаржувала.

З`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Також, суд не приймає доводи представника відповідача щодо доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки представник відповідача при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 11.07.2013 року.

З урахуванням того, що заявник не надав жодних доказів поважності неприбуття в судові засідання відповідача, а також обставини, на які посилається відповідач не мають істотного значення для правильного вирішення спору по справі, оскільки представник відповідача не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував його посилання на ті обставини, що відповідачем не укладалося ніяких договорів з позивачем, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п.61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), №52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У зв`язку з наведеним, суд не вбачає посилань відповідача на будь-які докази, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішення по суті, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст.258, 259, 260, 261, 287 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11.07.2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2019 року.

Суддя З.М. Коліщук