Рішення № 85127872, 16.10.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/2398/19

Номер провадження 2/235/1046/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О. О.,

представника позивача: адвоката Конюшенко І.Д.,

представника відповідача: Бушинської Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків (професійне захворювання), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» грошову суму у розмірі 90000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська». Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме хронічна попереково-крижова радикулопатія, хронічний бронхіт. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.12.2018 року професійні захворювання позивача виникли в зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого промислового фактору (фізичне навантаження, робоча поза, несприятливий мікроклімат, пил). За результатами медичного освідчення в медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65 % (за хворобою радикулопатія – 35 %, за хворобою бронхіт – 30 %). Саме за встановленням вказаного відсоткового ступеню втрати професійної працездатності ОСОБА_1 просить стягнути з «ДП «ВК «Краснолиманська» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійних захворювань, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; позивач вимушений тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно і стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров`я позбавляє позивача можливості домашнього затишку, обмежує спілкування з близькими, що також негативно впливає на душевний та емоційний стан. За станом здоров`я позивач не міг продовжувати роботу у шахті, тому вимушений був звільнитися, що в свою чергу позначилося на матеріальному становищі, з втратою джерела доходу у виді заробітної плати позивач позбавлений можливості повноцінно забезпечувати як особисті так й сімейні потреби (на утриманні син, який є студентом та матір – інвалід ІІ групи). Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у розмірі 90000,00 гривень.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України, на виклик не з`явився, надав в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_2 .Д ОСОБА_3 (діюча на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру адвоката) в судовому засіданні підтримав заявлений позов, наполягав на присуджені до стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 90000,00 гривень, яка компенсує невелику кількість завданих ОСОБА_1 моральних страждань (відчуття фізичного та душевного болю).

Представник Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» Бушинська Є.В. (діюча на підставі довіреності) на позовну заяву, в порядку ст. 274 ЦПК України, подала відзив, - відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів наявності протиправних дій (поведінки) відповідача, що знаходиться в прямому причинному зв`язку з втратою 65 % професійної працездатності, чим викликано моральні страждання. У відзиві увага суду звертається на такий доказ, яким обґрунтовується позов, як – Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 14.12.2018 року. Так, незгоду з даним Актом при складанні висловлено членами комісії – представниками ДП «ВК «Краснолиманська», та викладено окремі думки з поясненнями, що при розгляді та аналізу матеріалів з розслідування причин виникнення профзахворювання виявлено, що надана ОСОБА_1 виписка з амбулаторної картки, якою засвідчено перебування на лікарняних в період з вересня 2015 року по вересень 2017 року не відповідає інформації, зазначеній в обліку робочого часу, оскільки в дні, зазначені в листках непрацездатності позивач знаходився на робочому місці, виконував трудові обов`язки, пов`язані з умовами підвищеної небезпеки (підземні роботи). За таких обставин, відповідачем взагалі ставиться під сумнів дійсність звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою, та про можливу фальсифікацію інформацію, зазначеній в амбулаторній картці позивача повідомлено прокуратуру. За даними довідки про медичні огляди із здравпункту ДП «ВК «Краснолиманська» - ОСОБА_1 . здав листки непрацездатності лише у 2013 та 2017 роках, в 2015 року перебував під наглядом невролога, в той же рік знятий з обліку. Така позиція позивача розцінена відповідачем як неспроможна, а мотиви надання скритих даних, ухилення від добросовісного лікування прирівнюються як зловживання правом, що є порушенням п. 3 ст. 27 ЦПК України. Також, у відзиві зауважено, що за весь період роботи на ДП «ВК «Краснолиманська» позивач жодного разу не звертався в службу охорони праці та медично-оздоровчу службу з питань порушень технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки, гігієни праці, незабезпечення засобами індивідуального захисту. За роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці позивач користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, пільговою пенсією. Позивач при укладанні трудового договору був обізнаний про умови праці, небезпечні і шкідливі виробничі фактори, тому усвідомлював ризик можливості ушкодження його здоров`я. Зі сторони відповідача проводилися найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб – попередній (при вступі на роботу) та періодичні медогляди в процесі виробничої діяльності, при цьому ніяких скарг щодо незадовільного стану здоров`я позивача не зафіксовано; встановити осіб, винних у порушенні норм і правил охорони праці, що стали причиною розвитку у позивача профзахворювання – неможливо. Крім того, позиція представника відповідача по суті справи базується на відсутності висновку медичних органів з чітким фіксуванням факту спричинення позивачу моральної шкоди. Сумнівним, на думку представника відповідача, є посилання в обґрунтування розміру моральної шкоди на те, що з причини професійного захворювання позивача порушено нормальний перебіг його життя з причини потреби постійного лікування, прийому ліків. Крім того, згідно відзиву відповідача моральна шкода є недоведеною з причини недотримання приписаних позивачу рекомендацій під час огляду на МСЕК щодо спостереження у невролога, пульманолога, курси санаторно-курортного лікування в профільних санаторіях. Крім того, істотне значення та підстава суду для відмови у задоволенні позову, за переконанням відповідача, є те, що позивачу згідно із висновком МСЕК встановлено 3 групу інвалідності, що вказує на помірно виражене обмеження життєдіяльності особи, можливість відновлення стану здоров`я та, відповідно, відсутність моральних страждань. Звернуто ОСОБА_4 . увагу суду й на те, що позивач обґрунтував моральну шкоду виключно словами та в супереч ч. 3 ст. 23 ЦК України, п. 4, п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди на суму 90000,00 гривень. Загалом представник відповідача просить відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 з причини необґрунтованості та недоказовості.

Представником третьої особи Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Пупченко А.В. (діюча на підставі доручення) на адресу суду подано письмові пояснення по суті позову ОСОБА_1 з наданням відомостей, що позивач перебуває на обліку Фонду з 11.03.2019 року, Покровським відділенням 21.03.2019 року було виплачено позивачу одноразову допомогу у разі встановлення стійкої втрати працездатності в розмірі 21227,05 гривень та призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 15593,23 гривень. В судове засідання представник третьої особи не з`явилась, неявка в розумінні ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

З дотриманням ст. 247 ЦПК України забезпечено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу. Наявні заперечення сторін щодо фіксування процесу відеозаписувальним технічним засобом.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (до перейменування: «Шахта Краснолиманська п/о «Красноармійськвугілля», Державне відкрите акціонерне товариство шахта «Краснолиманська», Державна холдінгова компанія «Краснолиманська») - з 13.01.1992 р. по 22.05.1992 р., з 21.07.1994 р. по 10.07.1996 р. – працював на посаді електрослюсарем підземним 3 розряду з повним підземним днем у шахті, з 10.07.1996 р. по 28.11.2004 р. – працював на посаді гірника очисного забою з повним робочим днем у шахті, звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (підтверджено записами в трудовій книжці позивача – а.с. 10 – 11).

11 вересня 2018 року Центральною лікарсько-експертною комісією Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» видано повідомлення за № 394 про наявність вперше виявленого професійного захворювання у ОСОБА_1 . За результатами засідання Центральної лікарсько-експертної комісії складено медичний висновок № 35/771 від 11.09.2018 року про наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань : хронічна попереково-крижова радикулопатія лівору в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним, больовим синдромом, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт ІІ ступеню, фаза затихаючого захострення, прикореневий та базальний пневмосклероз. При цьому в якості обґрунтування встановлення ОСОБА_1 діагнозу професійного захворювання в даному медичному висновку зазначено: дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці № 168 від 11.07.2018 року, за якою позивач по справі підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, несприятливий мікроклімат), параметри яких перевищували допустимі величини, пилу, концентрація якого перевищували гранично-допустимі коефіцієнти, стаж у шкідливих умовах праці – 22 роки 10 місяців (а.с. 29).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 14.12.2018 року комісією з залученням лікаря з гігієни праці відділу гігієни праці управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області, страхового експерта з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, профпатолога Покровської центральної районної лікарні, заступника директора з охорони праці ДП «ВК «Краснолиманська», начальника зміни з охорони праці ДП «ВК «Краснолиманська», голови профспілки ДП «ВК «Краснолиманська» - професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло в зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємстві вугільної промисловості – ДП «ВК «Краснолиманська»; вплив шкідливого фактору – фізичне навантаження, робоча поза, несприятливий мікроклімат, пил, - за гігієнічною оцінкою умови й характер праці відносяться шкідливих та важких (а.с. 14-17).

Відповідно п. 87 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердж. постановою КМУ № 1232 від 30.11.2011 року (чинний на час складення Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.12.2018 року) у разі незгоди члена комісії з розслідування зі змістом акта за формою П-4 він його підписує, письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта і є його невід`ємною частиною, про що робиться відмітка у зазначеному акті. Окремі думки викладено членам комісії – начальником зміни з охорони праці ДП «ВК «Краснолиманська», головою профспілки ДП «ВК «Краснолиманська», зміст яких зведено до поставлення під сумнів достовірності наданих ОСОБА_1 листків непрацездатності на підставі яких отримано висновок МСЕК; за даними обліку робочого часу ДП «ВК «Краснолиманська» виявлено факт не збігання днів з виходом робочих днів за рапортами, що викликає сумніви щодо законності отримання особою листа непрацездатності; у дні, зазначені в листках непрацездатності ОСОБА_1 знаходився на робочому місті, та виконував трудові обов`язки, пов`язані з умовами підвищеної небезпеки (підземні роботи) – а.с. 18, 19.

Однією з підстав, на які ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» посилається, висловлюючи заперечення проти позову – це незгода з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.12.2018 року. На підтвердження такої позиції відповідачем до матеріалів справи долучено: довідку про виходи на роботу ОСОБА_1 згідно контрольного табеля (а.с. 53), довідка про відмітки лікарняних листків за період роботи ОСОБА_1 (а.с. 54), протоколи № № 1, 2, 3, 4 засідання комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_5 (а.с. 55, 55, 57-58, 59); лист ДП «ВК «Краснолиманська» № 01/11-463-05 від 28.12.2018 року на адресу Красноармійської місцевої прокуратури про розслідування видачі фіктивних виписок з амбулаторних карток про листи непрацездатності, видані КНП «Покровським районним центром первинної медико-санітарної допомоги» (а.с. 62), довідка про медичні огляди та листках непрацездатності ОСОБА_5 (а.с. 63), довідка про оплату лікарняних листів (а.с. 64), лист ДП «ВК «Краснолиманська» № 01/11-426 від 03.12.2018 року на адресу КНП «Покровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» про надання копії Журналу реєстрації листів непрацездатності для підтвердження наданих виписок (а.с. 65).

В судовому засіданні представником позивача адвокатом Конюшенко І.Д. висловлено заперечення проти таких доводів ДП ВК «Краснолиманська» як безпідставних, таких, що не спростовують або ставлять під сумнів право позивача на отримання моральної компенсації, заподіяної в результаті професійних захворювань. Так, стороною позивача акцентовано увагу, що з виписки медичної картки хворого, з якою не погоджується відповідач вбачається, що ОСОБА_1 перебував саме на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні, тому дійсно міг виходити на роботу, тим більш, що за спірні періоди листки непрацездатності не здавалися на оплату, позивачем отримувалася заробітна плата за фактично відпрацьований час.

Суд, надає оцінку вказаним аргументам сторін по справі з позиції їх суттєвості для значення в спірних відносинах. Так, з часу складення (14.12.2018 року), та затвердження (19.12.2018 року) Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не скасовано, не оспорено в судовому порядку (повністю чи в окремій частині), роботодавцем не оскаржено рішення комісії, - тому при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди Акт за формою П-4 має бути визначений як належним, допустимий доказ відповідно до ст. ст. 77, 78 ЦПК України. За таких обставин, суд відхиляє доводи ДП «ВК «Краснолиманська» законності складення, затвердження Акту за формою П-4.

Позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві таких посиланням на наступні письмові докази.

Згідно виписного епікризу № 378-199 – ОСОБА_1 з 18.04.2011 року по 26.04.2011 року перебував на лікуванні в неврологічному відділенні КЛПУ «Родинська міська лікарня»; діагноз – гостра люмбалгія з вираженим больовим, м`язово-тонічним синдромом; скарги на постійну виражену біль в поперековому відділі хребта, обмежено обсяг рухів в попереку (а.с. 22).

Згідно виписного епікризу № 996-521 – ОСОБА_1 з 15.10.2012 року по 24.10.2012 року перебував на лікуванні в неврологічному відділенні КЛПУ «Родинська міська лікарня»; діагноз – гостра вертеброгена люмбалгія (остеохондроз) з вираженим больовим, м`язово-тонічним синдромом; скарги на постійну виражену біль в поперековому відділі хребта, обмежено обсяг рухів в попереку (а.с. 23).

Згідно виписки (епікризу) з медичної картки стаціонарного хворого № 487-487 – ОСОБА_1 з 16.06.2017 року по 26.06.2017 року – знаходився на стаціонарному лікуванні в КЛПФ «Родинська міська лікарня»; діагноз – хронічний вертеброгенний попереко-крестцовий радікуліт з вираженим больовим синдромом, вираженими порушеннями статико-динамічних функцій попереку; скарги на біль в поперекову відділі хребта, що посилюються при фізичному навантаженні, судороги в лівій литковій мишці (а.с. 24).

Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 682-682 – ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КЛПУ «Родинська міська лікарня» з 01.09.2017 року по 11.09.2017 року; діагноз - Хронічне обструктивне захворювання легень, скарги на задуху при ходьбі 100 метрів, запаморочення, слабкість, серцебиття, періодичні давлючі болі в області серця, сухий нападоподібний кашель, пітливість (а.с. 25).

Згідно виписки з амбулаторної картки, підготовленої 27.08.2018 року комунальним некомерційним підприємством «Покровський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» - Москальов ОСОБА_6 з 2010 року перебуває під наглядом з приводу хронічної попереко-крестцової радікулопатії, з 2015 року – з приводу хронічного обструктивного бронхіту (а.с. 20).

Згідно висновку Медичного діагностичного центру – у ОСОБА_1 на серії МСКТ поперекового відділу хребта виявлено ознаки остеохондроза, спонділоартроза (а.с. 27).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 876 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Клініки професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці НАМН України» з 31.08.2018 р. по 18.09.2018 р, діагноз – хронічна попереково-крижова радикулопатія ліворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, мязево-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз; скарги на нібль в поперековому відділі хребта з іррадіацією в ноги, переважно в ліву, оніміння в лівій нозі, судоми в литкових мязах; кашель, переважно сухий з тяжко відділяєвим харкотинням, задуху при помірному фізичному навантаженні, загальну слабкість; лікувальні і трудові рекомендації: протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату; спостереження та лікування у невропатолога, отоларинголога, терапевта, профпатолога; курси відновлюючого лікування; санаторне-курортне лікування в санаторіях пульмонологічного та неврологічного профілю (а.с. 28).

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 вперше оглянутий в Обласній профпатологічній медико-соціальній експертній комісії та встановлено ступінь ступень професійної працездатності за професійними захворюваннями – попереково-крижова радикулопатія – 35 %, хронічний бронхіт – 30 % (а.с. 12). Позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково з прийняттям висновку про умови та характер праці, а саме позивачу протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, - що підтверджено довідкою МСЕК серійний номер 12 ААБ № 062643 (а.с. 13).

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого їм органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. п.о справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у .постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.12.2018 року вбачається, що підприємством, з яким позивач перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», відповідач по справі.

Згідно п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання – професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме - ДП«ВК «Краснолиманська»; вплив шкідливого фактору – фізичне навантаження, робоча поза, несприятливий мікроклімат, пил (а.с. 14 - 17). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання зафіксовано, що саме на ДП «ВК «Краснолиманське» допущено зазначені порушення законодавства про охорону праці (п. 13, п. 17 Акту).

Суд вказує на помилковість доводів представника відповідача про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров`я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.12.2018 року вказано висновок про наявність шкідливих умов праці: пил переважно фібро генної дії, вугільно-породний при вмісті вільного діоксиду кремнію до 5 % - фактична величина 95,4 мг/куб.м, при нормативному значенні 10 мг/куб.м., тривалість дії упродовж зміни 100 %; швидкість руху повітря – 3,3 м/с при нормативному значенні < 2 м/с; фізичне динамічне навантаження за участю мязів нижніх кінцівок та тулуба – фактична величина 182,1 Вт, при нормативному значенні – 90 Вт, фізичне динамічне навантаження з переважною участю м`язів рук та плечового поясу – фактична величина 76,5 Вт, при нормативному значенні – 45 Вт; перебування у наклонному положенні до 30 град. – фактичне значення 65 % зміни, при нормативному значенні – 25 % (а.с. 16). Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача про те, що позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між спричиненою моральною шкодою та діями ДП «ВК «Краснолиманська». Так, згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії клініки професійних захворювань Акт розслідування хронічного професійного захворювання, довідки МСЕК, виписки із медичної картки стаціонарного хворого - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Більш того, Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14.12.2018 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, провину позивача не встановлено.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичну біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення.

Не заслуговують на увагу також посилання відповідача на те, що позивач за роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, правом на пільгове пенсійне забезпечення та іншими компенсаціями, які надаються в порядку визначеному законодавством. Суд зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування, що узгоджується з положенням ч. 3 ст. 23 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про охорону праці».

По суті інших доводів представника відповідача (недоведеність позивачем факту існування на час розгляду справи невідновного ушкодження здоров"я; недоведеність моральних страждань з огляду встановлення 3 групи інвалідності, яка у відповідності до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затв. Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. встановлюється у разі функціональних порушень в організмі помірної важкості, в зв`язку з чим позивач не обмежений здійснювати трудову діяльність; відсутність даних, що позивачем дотримуються приписи лікарів, та рекомендації про проходженні курсів відновлювалюючого лікування), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів зазнав професійних захворювань із втратою професійної працездатності ступенем 65 %, що, на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв`язку з порушенням життєвих зв`язків, фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних (згідно позову: задуха навіть при помірному виконанні побутової роботи, частий кашель, біль в поперековому відділі хребта при фізичному навантаженні) та душевних страждань позивача (порушення нормального перебігу життя, втрата виробничих здібностей, обмеження спілкування з оточуючими через частий кашель), ступінь втрати професійної працездатності, можливості подольшої трудової діяльності за фахом, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 30000,00 гривень.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивач ОСОБА_1 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Державного акціонерного товариства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків (професійне захворювання) 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини рішення надруковано в нарадчій кімнаті, оголошено учасникам процесу в судовому засіданні.

Дата складання повного тексту рішення суду - 21.10.2019 року (з урахуванням положення ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, юридична адреса: Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, 9;

- третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5

Суддя: