Рішення № 85127441, 23.10.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5191/18

Провадження № 2/263/1504/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 жовтня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 08 квітня 2019 року надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 25 жовтня 2012 року № SAMDN03000069569981 у розмірі 35 452,69 грн. станом на 19 березня 2019 року, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 11 907,04 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 21 381,24 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 1664,41 грн., а також судові витрати у розмірі 1921 грн.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору від 25 жовтня 2012 року № SAMDN03000069569981 із ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 19 березня 2019 року становить 35 452,69 грн. та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 11 907,04 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 21 381,24 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 1664,41 грн. У зв`язку із чим, керуючись положеннями ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, ст. ст. 599, 610, ч. 2 ст. 615, ст. ст. 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», банк просить стягнути указану заборгованість та судові витрати у розмірі 1921 грн.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Представником позивача – Гребенюк О.С. – у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, у разі відсутності у судовому засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 квітня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 травня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2019 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи та відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, що 25 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до договору № SAMDN03000069569981 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якої п. 1.1 та п. 1.2 договору № SAMDN03000069569981 про відкриття картрахунків та обслуговування платіжних карт викладаються у наступній редакції: «1. Для виконання операцій, зазначених у п. 2 цього договору, банк відкриває клієнту карткові рахунки та видає платіжні картки. 1.1 Тип карти - Visa Platinum з чипом, вид карти – особова міжнародна, строк дії картки – 1 рік, валюта картрахунку – мультивалютний, кредитний ліміт «фінансовий» у сумах 0,00 USD, 0,00 EUR, 15 000 UAH. Протягом перших 30 днів з моменту виникнення заборгованості за кредитним лімітом (пільговий період) відсотки нараховуються виходячи із ставки 0,01 % річних. У випадку непогашення такої заборгованості у 30-денний строк з моменту її виникнення клієнт сплачує комісію за несвоєчасне погашення кредитного ліміту у пільговий період – базова місячна відсоткова ставка від заборгованості. З 31-го дня виникнення заборгованості за кредитним лімітом нарахування процентів за користування кредитним лімітом здійснюється виходячи із базової відсоткової ставки. 1.2 Тип картки - __-__, вид карти - особова міжнародна, строк дії картки – ___, валюта картрахунку – мультивалютний, кредитний ліміт «фінансовий» у сумі __. Протягом перших 30 днів з моменту виникнення заборгованості за кредитним лімітом (пільговий період) відсотки нараховуються виходячи із ставки 0,01 % річних. У випадку непогашення такої заборгованості у 30-денний строк з моменту її виникнення клієнт сплачує комісію за несвоєчасне погашення кредитного ліміту у пільговий період – 2.2 від заборгованості. З 31-го дня виникнення заборгованості за кредитним лімітом нарахування процентів за користування кредитним лімітом здійснюється виходячи із базової відсоткової ставки. 3. Ця додаткова угода набирає силу з моменту її підписання та діє протягом дії договору № SAMDN03000069569981 про відкриття картрахунків та обслуговування платіжних карт. 4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору № SAMDN03000069569981 про відкриття картрахунків та обслуговування платіжних карт. 5. Підписуючи указану додаткову угоду, клієнт приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті у мережі Internet – www.privatbank.ua.».

У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, а також підтвердив, що такі були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

До вказаної додаткової угоди банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно з розрахунком наданим позивачем, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним договором виникла заборгованість у розмірі 35 452,69 грн. станом на 19 березня 2019 року, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 11 907,04 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 21 381,24 грн., штрафу (фіксована частина) – 500 грн., штрафу (процентна складова) – 1664,41 грн.

Оцінка доказів.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Представлені суду докази не відповідають замісту статей 77 – 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, вони не достатні для висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, у цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести обставини, на які він посилається у позовній заяві, у тому числі щодо наявності кредитних зобов`язань та заборгованості у відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У справі, де предметом розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором, позивачем не надано основний кредитний договір № SAMDN03000069569981, а представлена лише копія додаткової угоди до такого від 25 жовтня 2012 року № 1, яка викладає у новій редакції умови основного договору, передбачені п. п. а, 1.2. Також у додатковій угоді зазначено, що така є невід`ємною частиною основного договору № SAMDN03000069569981.

Тобто доказів наявності кредитних правовідносин між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 суду не представлено, питання про витребування таких в установленому порядку не порушувалося, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити обставини, які вказують на наявність у позивача права на звернення з таким позовом та порушення питання про стягнення з відповідача заборгованості.

Сама по собі копія додаткової угоди, яка вносить зміни до двох пунктів основного договору, розрахунок заборгованості, витяг з умов та правил надання банківських послуг, з якими нібито ознайомлений відповідач, та посилання позивача на наявність укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору № SAMDN03000069569981, не можуть бути розцінені судом як підстава для задоволення позову, оскільки такі обставини щодо наявності кредитних правовідносин повинні бути доведенні в установленому порядку.

Щодо посилання позивача на те, що за п. 6 додаткової угоди, підписуючи таку, клієнт приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті у мережі Internet – www.privatbank.ua, суд враховує наступне.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи додаткову угоду.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

При цьому матеріали справи не містять доказів, що на платіжну картку «Visa Platinum» з чипом банком поповнено кошти на указаний розмір заявлених вимог тіла кредиту у сумі 11 907,04 грн. визначеного у позові.

Отже вимоги банку витікають із обставин, які не підтверджені жодними належними та достатніми доказами.

Вказуючи, що відповідачу виданий кредит у сумі 15 000 грн., банком не представлено доказів сплати різниці між вказаною сумою та заявленого розміру заборгованості.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність основного договору з домовленістю сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Сам по собі розрахунок заборгованості та додаткова угода не свідчать про наявність між сторонами договірних відносин, на підставі яких суд може провести стягнення заявленої позивачем заборгованості.

Отже, банком у порядку, передбаченому ст. ст. 12, 76 – 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами наявності боргових зобов`язань у ОСОБА_1 .

З огляду на положення вищенаведених правових норм, встановлених судом обставин, необхідно дійти висновку про недоведеність існування між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин за договором № SAMDN03000069569981 та факту отримання грошових коштів відповідачем, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо судових витрат

У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Музика