Рішення № 85127179, 18.10.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2754/19

Справа №226/2754/19

Провадження №2/226/813/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря Козлової Д.В.,

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2 .

відповідач: ОСОБА_3

третя особа: ТДВ «Страхова компанія «Київ Ре»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мирнограді Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, в обґрунтування якого вказала, що 28.06.2019 року в м. Мирнограді Донецької області на м-ні «Світлий» АДРЕСА_1 в, біля магазину «Градус», за участю позивача та водія ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої були пошкоджені автомобілі. На підставі постанови судді Димитровського міського суду Донецької області від 09.07.2019 року водія ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільна відповідальність ОСОБА_3 застрахована полісом серії АО 0118385 ТДВ «Страхова компанія «Київ Ре», сума франшизи застановить 500 грн. Тому 03.07.2019 року позивач повідомила про ДТП страховика ТДВ «Страхова компанія «Київ Ре». На підставі висновку судового експерта вартість матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, складає 30907,52 грн. Крім того, позивачем за послуги експерта сплачено 2000 грн. та за послуги адвоката 1000 грн. Третя особа ухиляється від отримання поштової кореспонденції та телефонних дзвінків, внаслідок чого позивач позбавлена права на отримання страхового відшкодування внаслідок ДТП. Стало відомо, що третя особа позбавлена права укладати договори страхування з 01.08.2019. Вважає, що діями відповідача їй завдана матеріальна шкода в сумі 33907,52 грн, а також моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн. Суму матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою та судові витрати просила стягнути з відповідача на свою користь.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач до судового засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позові наполягає.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав та пояснив суду, що моральна шкода позивача – це те, що під час ДТП вона відчула стрес, дуже злякалася, що зафіксовано реєстратором. У неї з`явилися проблеми, вона витрачала зусилля на ремонт автомобіля, кожного часу дивилася на пошкоджений автомобіль, що спричиняло їй моральні страждання. Моральна шкода у неї пов`язана саме з пошкодження майна позивача.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, надала суду відзив на позовну заяву, де зазначила, що відповідно до п. 72 постанови Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 року відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У випадку, який мав місце 28.06.2019 року, а саме ДТП, розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, який складає 10000 грн. Таким чином, у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування. З огляду на наведене, вона заперечує проти відшкодування шкоди, оскільки вважає, що такий обов`язок покладений на третю особу. Крім того, позивач не зверталась до страховика та не отримувала від нього відмови у виплаті відшкодування, а одразу пред`явив вимогу до відповідача. Крім того, вважає, що в акті технічного огляду транспортного засобу Renault-Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 11.07.2019 року та висновку експерта від 20.08.2019 року є розбіжності, які не відповідають обставинам дорожньо-транспортної пригоди, а у зв`язку з цим сума спричиненої шкоди позивачу є значно меншою. Понесені позивачем судові витрати та витрати на правничу допомогу є безпідставними та необґрунтованими.

Клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

09.09.2019 року до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи суддею був зроблений запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача, відповідь на який надійшла до суду 13.09.2019 року.

16.09.2019 року на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, розгляд якої по суті призначений на 13.00 год. 15.10.2019 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, третій особі – пояснення (заперечення).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 28 червня 2019 року в м. Мирнограді Донецької області на м-ні «Світлий», 1в за участю позивача ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом Renault-Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 та водія ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем Mitsubishi Pajero-Sport реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода. Так, ОСОБА_3 здійснила зупинку біля магазину «Градус» та залишивши транспортний засіб і не вживши всіх необхідних заходів, допустила його самовільний рух, внаслідок чого її автомобіль скоїв наїзд на автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який знаходився позаду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. На підставі постанови судді Димитровського міського суду Донецької області від 09.07.2019 року, у даному ДТП визнана провина ОСОБА_3 (а. с. 12, 15).

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 застрахована полісом №ї АО/0118385 від 05.02.2019 (строк дії з 09.02.2019 до 08.02.2020 включно) ТДВ «Страхова компанія «Київ Ре» на страхову суму 100000 грн за шкоду, заподіяну майну, франшиза складає 500 грн (а.с. 13).

Відповідно до витягу з інтернету щодо дійсності вказаного поліса, то він діючий, а страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 01.08.2019 (а. с. 14).

03.07.2019 року позивачем було повідомлено страховика про настання страхового випадку, а саме ДТП за участю автомобілів Renault-Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Mitsubishi Pajero-Sport реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 17).

На підставі акту технічного огляду автомобіля Renault-Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 11.07.2019 року та висновку судового експерта № 16 від 20.08.2019 року встановлена вартість матеріальних збитків заподіяних власнику автомобіля Renault-Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 30907,52 грн, вартість складання висновку становить 2000 грн (а.с. 18, 22-28).

V. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування», франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За змістом абз. 2 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач застрахувала свою відповідальність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ТДВ «Страхова компанія «Київ Ре» на страхову суму 100000 грн майнової шкоди.

При цьому, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати ВС від 04.07.2018, справа № 755/18006/15-ц).

Оскільки матеріальна шкода, визначена позивачем, не перевищує 100000 грн і випадків, передбачених ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом не встановлено, то враховуючи вимоги ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» та абз. 2 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, в рахунок матеріальної шкоди, лише сума франшизи 500 грн, а за іншою сумою шкоди, в межах страхової суми, повинен відповідати страховик. До того ж, згідно п. 37.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Моральна ж шкода, яка отримана внаслідок пошкодження майна, не охоплюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому підлягає відшкодуванню на загальних засадах.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Судом враховані ступінь вини, зазначені представником позивача у судовому засіданні страждання, нервове напруження, порушення звичного життєвого побуту, тому виходячи з цього необхідно визначити розумним і справедливим стягнення суми моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується, чи оспорюванню сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі (постанова ВС від 28.11.2018, справа № 761/11472/15-ц). Тому позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 768,40 грн.

Враховуючи викладене, суд пропорційно задоволеним вимогам зменшує суму судового збору з суми 768,40 грн до 26,86 грн, яка й підлягає стягненню.

Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правову допомогу по цій справі склали 3000 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 31.08.2019, ордером серія ДН № 055213 від 09.09.2019, Актом виконаних робіт від 09.09.2019 згідно якого було витрачено на складанні позовної заяви 6 год. робочого часу та підлягає сплаті 3000 грн, розрахунковою квитанцією серія АААП № 917880 від 09.09.2019 (а. с. 41, 42, 44).

Відповідач у відзиві зазначила, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставними та необґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, суд вважає визначити суму за складання позовної заяви у розмірі 1500 грн.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд пропорційно задоволеним вимогам зменшує суму витрат на професійну правничу допомогу з суми 1500 грн до 52,43 грн, яка й підлягає стягненню.

На підставі ст.ст. 23, 526, 979, 988, 990, 1187, 1188 ЦК України, ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 34, 137, 141, 176, 258-259, 265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 до ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ ре», місцезнаходження: вул. Анрі Барбюса, 13-Б, м. Київ, 03680, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 33442139 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 франшизу у сумі 500 (п`ятсот) грн, моральну шкоду у сумі 1000 (тисяча) грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 26 (двадцять шість),86 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 52 (п`ятдесят дві),43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 18.10.2019.

Суддя: І.В. Петунін