Ухвала суду № 85127177, 16.10.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.10.2019

227/2258/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Сухіній О.Ю.

за участю прокурора Ленкевич І.В.

захисника Оніпко Н.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України.

В судове засідання з`явилися прокурор, захисник, обвинувачений.

Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

18 жовтня 2019 року закінчується двомісячний строк тримання під вартою обвинуваченого. До цього строку завершити судовий розгляд з об`єктивних причин не є можливим.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовувала тим, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки не має зареєстрованого місця мешкання, не одружений, утриманців не має, тобто не має стійких соціальних зв`язків, які б перешкодили йому змінити місце мешкання. Офіційно він не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, злочин, в якому він підозрюється, вчинено в період умовно - дострокового звільнення від відбування покарання. Тим самим, є ризик продовження займатись протиправною діяльністю, пов`язаною із незаконним обігом наркотиків та отримання за це матеріальної винагороди. Також є ризик впливу на недопитаних у справі свідків, які з обвинуваченим є мешканцями одного населеного пункту, що значно полегшує можливість здійснення тиску на них.

Захисник обвинуваченого Оніпко Н.О. заперечувала проти поданого клопотання.

Обвинувачений просив врахувати стан його здоров`я та те, що він потребує лікування, що він не ухилятиметься від суду та ні на кого не буде впливати, зазначає про відсутність в його діях провини за ст. 307 КК України, що може підтвердити в суді свідками захисту. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків :

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд відповідно до ст.ст. 176-178 КПК України враховує тяжкість покарань, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, за які Законом передбачено позбавлення волі на строк більше трьох років, характеризуючі дані відносно обвинуваченого, зокрема його числені судимості, відсутність стійких соцільних зв`язків, а також переслідує мету запобігти ризикам, передбаченим ст.177 ч.1 КПК України, а саме те, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, а також, знаючи про тяжкість покарання в разі визнання його винним, може ухилитись від явки до суду і тим самим перешкодити здійсненню правосуддя, та продовжити свою протиправну діяльність.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До того ж, таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 р. у справі «Харченко проти України»).

Крім того, клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу суд розцінює як таке, що не відповідає меті, підставам застосування запобіжного заходу та вищеназваним обставинам, що в даному випадку вже враховані при застосуванні такого заходу як тримання під вартою.

Тому клопотання обвинуваченого не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 16 жовтня 2019 року до 14 грудня 2019 року включно, з утриманням його в ДУ «Бахмутська УВП (№ 6)».

В задоволенні клопотання обвинуваченого - відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Бахмутська УВП (№6)» в Донецькій області, прокурору та обвинуваченому.

Продовжити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України, у судовому засіданні, яке відбудеться 06.11.2019 року о 13:00 годині в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області (каб. № 10 , м. Добропілля, вул. Банкова, 39).

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 16 жовтня 2019 року. Повний текст ухвали складено 21 жовтня 2019 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її проголошення, обвинуваченим - протягом цього ж строку з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Хандурін