Рішення № 85123957, 16.10.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6449/18

Провадження № 2-а/362/43/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2019 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарі - Лущик Т.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин Олени Володимирівни про скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати три постанови начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин О.В. від 03 жовтня 2018 року відносно неї за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказані постанови не відповідають закону, оскільки прийняті внаслідок неправомірних процедур, а вона не здійснила дій, які порушують вимоги Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач в судове засідання не прибула; була повідомлена про місце, день і час розгляду справи належним чином, шляхом отримання судової повістки про виклик за місцем роботи, про причини свого неприбуття суд не повідомила, відзив на позов не надала.

Вислухавши вступне слово позивача та її представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Постановою начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин О.В. № 125/10.03-03 від 03 жовтня 2018 року, ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 86 - 88).

Вказану постанову було прийнято за результатами розгляду протоколу № 99/10.03-01 від 14.09.2018 року та акту № 95/10.03-02 від 13.09.2017 року за результатами перевірки (а.с. 59 - 76, 83 - 85).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за якою позивача притягнуто до відповідальності, полягає у виконанні будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Натомість, оскаржувана постанова містить висновок про порушення особою пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», однак до відповідальності особу притягнуто за іншою нормою вказаного закону.

Тобто, оскаржувана постанова містить суперечливі висновки щодо дій особи за які вона притягається до відповідальності.

Крім того, протокол № 99/10.03-01 від 14.09.2018 року містить посилання на порушення особою пункту 2 частини сьомої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», тоді як прийнята на його підставі постанова містить посилання на порушення особою пункту 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що є юридично необґрунтованим та викликає суперечності щодо суті вчиненого порушення.

Крім того, частина сьома статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не містить пунктів; отже здійснено посилання на неіснуючу норму закону.

Постановою начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин О.В. № 126/10.03-03 від 03 жовтня 2018 року, ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 89 - 91).

Вказану постанову було прийняте за результатами розгляду протоколу № 98/10.03-01 від 14.09.2018 року та акту № 95/10.03-02 від 13.09.2017 року за результатами перевірки (а.с. 59 - 76, 80 - 82).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за якою позивача притягнуто до відповідальності, полягає у недопущенні посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Натомість, ні у протоколі, ні в оскаржуваній постанові не викладено суті правопорушення, яка б описувала обставини за які передбачена відповідальність за пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Зокрема, ні протокол, ні оскаржувана постанова, ні акт не містять відомостей про недопущення позивачем посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва для виконання покладених на них функцій.

Натомість, оскаржувана постанова містить висновок про порушення особою вимог статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», однак до відповідальності особу притягнуто за пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Тобто, оскаржувана постанова містить суперечливі висновки щодо дій особи за які вона притягається до відповідальності.

Крім того, за пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за таке правопорушення у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Проте, на позивача накладено штраф у розмірі, що перевищує його розмір встановлений законом, що прямо вказує на його незаконність.

Постановою начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин О.В. № 127/10.03-03 від 03 жовтня 2018 року, ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с. 92 - 94).

Вказану постанову було прийняте за результатами розгляду протоколу № 97/10.03-01 від 14.09.2018 року та акту № 95/10.03-02 від 13.09.2017 року за результатами перевірки (а.с. 59 - 76, 77 - 79).

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за якою позивача притягнуто до відповідальності, полягає у виробництві або виготовленні будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які не відповідають вимогам державних норм, стандартів або технічним умовам.

Натомість, ні у протоколі, ні в оскаржуваній постанові не викладено суті правопорушення, яка б описувала обставини за які передбачена відповідальність за пунктом 2 частини п`ятої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Зокрема, ні протокол, ні оскаржувана постанова, ні акт не містять відомостей про виробництво позивачем або виготовлення ним будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які не відповідають вимогам державних норм, стандартів або технічним умовам.

Натомість, оскаржувана постанова містить висновок про порушення особою вимог статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», однак до відповідальності особу притягнуто за пунктом 2 частини п`ятої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Тобто, оскаржувана постанова містить суперечливі висновки щодо дій особи за які вона притягається до відповідальності.

При цьому, відповідачем взагалі не досліджувалось питання виробництва або виготовлення позивачем будівельних матеріалів, виробів, конструкцій.

Крім того, суд обов`язково зважає на таке.

Позивача не було повідомлено про здійснення перевірки, не було йому вручено ні акту перевірки, ні протоколів на підставі яких прийнято оскаржувані постанови, ні тексти оскаржуваних постанов.

Розгляд питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» також відбувся без участі позивача, що мало наслідком порушення її прав та інтересів.

Тобто, відповідачем не було достовірно встановлено обставин порушення позивачем Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за які її притягнуто до відповідальності.

Отже, суд приходить до висновку, що в усіх трьох оскаржуваних постановах не доведено наявність у діях позивача об`єктивної сторони правопорушень, передбачених Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а тому, суд приходить до висновку, що дані постанови є неправомірними та порушують права позивача.

Норми частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не надав суду доказів правомірності своїх рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, коли судом встановлено, що постанови відповідача стосовно позивача є неправомірними, суд приходить до висновку, що їх слід скасувати.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, на підставі частини першої статті 139 КАС України, судові витрати слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», статтею 19 Конституції України, ст. ст. 1 - 15, 19 - 22, 31, 32, 35, 77, 90, 93, 94, 139, 192, 193, 241 - 246, 250, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин Олени Володимирівни № 125/10.03-03 від 03 жовтня 2018 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Скасувати постанову начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин Олени Володимирівни № 126/10.03-03 від 03 жовтня 2018 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Скасувати постанову начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин Олени Володимирівни № 127/10.03-03 від 03 жовтня 2018 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Стягнути з начальника відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Васильківської міської ради Литвин Олени Володимирівни на користь ОСОБА_1 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок у відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного рішення суду - 21 жовтня 2019 року.