Ухвала суду № 85119261, 23.10.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11576/19

Провадження № 2/201/3495/2019

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23 жовтня 2019 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна, що знаходиться на території Соборного району у м. Дніпрі, Державної казначейської служби України про стягнення упущеної вигоди, завданої невиконанням судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна, що знаходиться на території Соборного району у м. Дніпрі, Державної казначейської служби України про стягнення упущеної вигоди, завданої невиконанням судового рішення, яка 17 жовтня 2019 року була передана в провадження судді Наумової О.С., після заявленого суддею Ткаченко Н.В. самовідводу.

Ухвалою судді від 16 жовтня 2019 року позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху та позивачеві повідомлено про необхідність протягом п`яти днів з дня отримання ним копії ухвали виправити недоліки позовної заяви.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суддею запропоновано усунути її недоліки, з огляду на те, що заява не відповідає вимогам пп. 2, 5, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. А саме, позивач, звертаючись із позовом до Держави Україна, вказав, що вона знаходиться на території Соборного району у м. Дніпрі, проте не зазначив в особі якого саме органу, його повне найменування, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи. В обґрунтування заявлених вимог посилався на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року у справі №201/17000/17, проте її оригіналу або копії, засвідченої належним чином до матеріалів справи не долучив. Позовна заява не містила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, не містила підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачеві запропоновано у разі подання уточненої позовної заяви з додатками, подати її у кількості відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Позивачеві також було роз`яснено, що у разі неусунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною і буде йому повернута.

Позивач отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху 21 жовтня 2019 року у приміщення суду особисто, про що свідчить його розпис (а.с. 8).

23 жовтня 2019 року через канцелярію суду позивач надав заяву щодо усунення недоліків (а.с. 9), у якій надав пояснення такого змісту.

Держава Україна не є ані фізичною, ані юридичною особою, а є згідно зі ст. 2 ЦК України учасником цивільних відносин, який фактично не має адреси, податкового коду, ЄДРПОУ, тощо. Тому вказати реквізити цього відповідача принципово неможливо, а вимоги усунення такого недоліку мають бути висунені до Верховної Ради України, Президента України, Мінюсту, до компетенції яких належить надання державі відповідних реквізитів.

Призначення стороні у справі представника не є повноваженнями позивача за загальними засадами права, тому просить не підштовхувати його до самоправства. Крім того, у справі між тими самими сторонами № 200/7261/13 стосовно відшкодування шкоди, завданої невиконанням судового рішення, Верховним Судом встановлено, що другий відповідач є одночасно представником першого, й згідно зі ст. 82 ЦПК України ця обставина в даній справі не підлягає додатковому доведенню.

За законом і фактично в Україні діє ЄДРСР, повний доступ до якого має бути у судді, а тому вимога про додання копії судового рішення, на яке міститься посилання в позовній заяві є недоречним і суперечить вимогам зі ст. 82 ЦПК України.

Стосовно надання суду інших доказів, очевидною є передчасність і помилковість такої вимоги, що встановлено, зокрема, постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019р. у справі № 200/13206/17 за участю тих самих сторін, також викладеній в ЄДРСР, що не потрібно доводити.

Ідучи назустріч судді заявив, що не вимагає відшкодування судових витрат в справі, а судові витрати позивача становлять 3,00 грн. на друк: позову (1,5 грн.), цих пояснень (1.5 грн.).

Внаслідок відсутності в ЦПК України порядку підтвердження відсутності аналогічного позову, ця вимога ухвали від 16.10.2019р. при відсутності встановлення в ній такого порядку судом суперечить вимогам ч. 10 ст. 10 ЦПК України. Але ідучи назустріч суду, заявляє про таку відсутність.

Вимагає припинення штучної тяганини розгляду справи.

Розглянувши подану позивачем заяву від 23 жовтня 2019 року, приходжу до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначив відомості про те, в особі якого саме органу він звернувся із позовом до Держави Україна, його повного найменування, місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду, хоча позов пред`явив до двох відповідачів: 1) Держави Україна, що знаходиться на території Соборного району у м. Дніпрі, вказавши, що код у цього відповідача відсутній; 2) Державної казначейської служби України, вказавши її адресу - м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код 37567646.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 95, пп. 3, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України оригіналу або копії, засвідченої належним чином постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року у справі №201/17000/17 не долучив.

Як наслідок, уточненої позовної заяви з додатками на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України у кількості відповідно до кількості відповідачів не надав.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Разом із тим, процесуальні вимоги при пред`явленні до суду позову в порядку цивільного судочинства чітко встановлені нормами ЦПК України. Порядок пред`явлення позову, форми і змісту позовної заяви, подання копії позовної заяви та доданих до неї документів визначений ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

У відповідності до ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна, що знаходиться на території Соборного району у м. Дніпрі, Державної казначейської служби України про стягнення упущеної вигоди, завданої невиконанням судового рішення визнати неподаною та повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Наумова