Рішення № 85118611, 15.10.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2252/19

(2/199/2146/19)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позовних вимоги зазначив, що 09.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», який в свою чергу переуступив права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-301/036/2007, згідно з яким боржник отримав кредит у розмірі 85000,00 доларів США, строком до 09.02.2032 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 09.02.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PCL301/027/2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 965. Предметом іпотеки за цим договором є трикімнатна квартира, загальною площею: 55,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності.

12.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» прийнято права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором ML-301/036/2007 від 09.02.2007 року.

Також 12.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийнято права вимоги за договором іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № PCL301/027/2007 від 09.02.2007 року.

Отже до позивача перейшли усі права банку щодо права вимоги до ОСОБА_1 з виконання зобов`язання за кредитним договором, а також за договором іпотеки, а отже, саме на користь позивача має бути звернено стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 1.1. ч. 2 Кредитного договору відповідач зобов`язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені у кредитному договорі.

Однак, в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України відповідач не здійснює погашення кредиту та сплати відсотків у строки та в розмірі встановлених кредитним договором.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року по справі № 185/8051/13-ц позов було задоволено та стягнуто зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором № ML-301/036/2007 від 09.02.2007 року у сумі 1981693,91 грн. та судові витрати у розмірі 3441,00 грн., а всього суму у розмірі 1985134,91 грн.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитом) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредитором цього боржника. Оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконано. То іпотека ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є дійсною.

Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-301/036/2007 від 09.02.2007 року, укладеного з ЗАТ «ОТП Банк» у сумі 1985134,91 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCL301/027/2007 від 09.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 965 – трикімнатну квартиру, загальною площею: 55,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Передати в управління іпотекодержателю – Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» предмет іпотеки – трикімнатну квартиру, загальною площею 55,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання права Товаристу з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» примусового входу до предмета іпотеки, обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, заміни замків, а також укладання договорів про надання охоронних послуг щодо предмета іпотеки зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглядати без його присутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення справи, про що надав відповідну заяву.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, правом подачі відзиву не скористався, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», який в свою чергу переуступив права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-301/036/2007, згідно з яким боржник отримав кредит у розмірі 85000,00 доларів США, строком до 09.02.2032 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 09.02.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PCL301/027/2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 965. Предметом іпотеки за цим договором є трикімнатна квартира, загальною площею: 55,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності.

12.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» прийнято права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором ML-301/036/2007 від 09.02.2007 року.

Також 12.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийнято права вимоги за договором іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № PCL301/027/2007 від 09.02.2007 року.

Відповідно дост.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може і забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» абз. 3, 5, 7, 8, 9, 10 ст. 1, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Згідно абз. 1,2,4, 7 ст. 7 вказаного Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання; витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Згідно абз. 1ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року по справі № 185/8051/13-ц позов було задоволено та стягнуто зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором № ML-301/036/2007 від 09.02.2007 року у сумі 1981693,91 грн. та судові витрати у розмірі 3441,00 грн., а всього суму у розмірі 1985134,91 грн.

За змістом частини 1статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до п. 6.1. статті 6 договору іпотеки № PCL301/027/2007 від 09.02.2007 року, вимоги, що задовольняються із вартості предмета Іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель задовольнити такі вимоги всі боргові зобов`язання, не сплачені іпотекодавцем заборгованості по овердрафту і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем зобов`язань за даним договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за договором.

Відповідно до п. 6.2. статті 6 договору іпотеки № PCL301/027/2007 від 09.02.2007 року, іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно із виникненням будь-якої із таких обставин: а) несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку встановлено в Кредитному договорі; б) порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 цього Договору; в) інших обставин, передбачених чинним законодавством України, Кредитним договором та цим договором.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Змістом частин 1, 2 статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати достроково виконання основного зобов`язання, а вразі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частини 1статті 33 Закону України «Про іпотеку»( в редакції Закону чинній на час укладення договору) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» під час розгляду справи та викладення змісту судового рішення суд повинен вирішити такі питання:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов`язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов`язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд України вже сформулював у постановах від 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 8 червня 2016 року (№ 6-1239цс16).

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38,39 Закону України «Про іпотеку», суд дійшов висновку, що в розумінні норми статті 39цього Закону встановлення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду . Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що право іпотекодержателя на передачу йому в управління предмета іпотеки може виникати лише за наявності необхідних обставин, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на предмета іпотеки, а також за умови відповідного цільового призначення предмета іпотеки пов`язаного із можливістю його господарського використання з метою отримання продукції, плодів та доходів. Крім цього, така передача можлива лише для забезпечення належного господарського використання, отримання продукції, плодів та доходів для задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Проте, позивач не надав суду доказів наявності необхідних обставин, тому в частині передачі в управління позивачу іпотечного майна слід відмовити.

Отже, враховуючи те, що позичальник зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а договором іпотеки передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 29777,02 грн.

Керуючись ст.ст.12,81, 133,144,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м. Київ, вул. Фізкультури, 28-д, ЄДРПОУ 26789421) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № ML-301/036/2007 від 09.02.2007 року у сумі 1985134,91 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCL301/027/2007 від 09.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 965 – предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею: 55,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг України» (м. Київ, вул. Фізкультури, 28-д, ЄДРПОУ 26789421) судовий збір у розмірі 29777 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 02 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя