Постанова № 8511808, 09.03.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

d

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 р. Справа № 2а-1818/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретарі Загородньої Ю.В. за участю: представника позивача

представника відповідача

Патика А.В.

Якобчук О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "АГРА" до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство “АГРА”(далі Позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (далі Відповідач) з позовними вимогами про:

визнання дій Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо відмови Закритому акціонерному товариству “АГРА”в реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Коцюбинського, 18 у м. Дніпропетровську, без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі рішення третейського суду від 20 липня 2009 року, яке було винесене на підставі Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”та виконавчого листа виданого 10 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська - незаконними.

зобов'язання Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за Закритим акціонерним товариством “АГРА” (ОКПО 31659485) права власності на нерухоме майно по вул. Коцюбинського, 18 у м. Дніпропетровську, без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі рішення третейського суду від 20 липня 2009 року, яке було винесене на підставі Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”та виконавчого листа виданого 10 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку із неправомірністю вимог з огляду на те, що до розгляду КП "ДМБТІ" не було надано документів, підтверджуючих право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно та згідно даних поточної технічної інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”Дніпропетровської обласної ради, станом на 15.01.2010р., встановлено, що павільйон літ.И-1 (1997 року побудови), самочинно збільшений в розмірах, та самочинно побудований ґанок літ.и4 (2008 року побудови), згідно норм чинного законодавства, підлягають введенню в експлуатацію, про що виставлено відповідний штамп в технічному паспорті.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено що рішенням третейського суду від 20 липня 2009 року, прийнятим згідно Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”було визнано право власності за Позивачем на нерухоме майно по вул. Коцюбинського, 18 у м. Дніпропетровську, без додаткового акту введення в експлуатацію.

10 грудня 2009 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська на підставі поданої позивачем заяви видав виконавчий лист на виконання рішенням третейського суду від 20 липня 2009 року.

Позивач подав до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”Дніпропетровської обласної ради замовлення № 212/07 від 20.01.2010 року стосовно реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Коцюбинського, 18 у м. Дніпропетровську, без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі рішення третейського суду від 20 липня 2009 року та виконавчого листа виданого 10 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

26.01.2010 року своїм рішенням, Відповідач відмовив Позивачу в реєстрації за ним права власності на нерухоме майно по вул. Коцюбинського, 18 у м. Дніпропетровську, без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі рішення третейського суду від 20 липня 2009 року та виконавчого листа виданого 10 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

Обґрунтовуючи свою відмову від реєстрації права власності Відповідач послався на п.3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002.

Позивач вважає, що рішення державного реєстратора про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Коцюбинського, 18 у м. Дніпропетровську, без додаткового акту введення в експлуатацію на підставі рішення третейського суду від 20 липня 2009 року та виконавчого листа виданого 10 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська є неправомірним з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України від 2004.07.01, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. (Закон від 01.07.2004 року “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).

Таким чином, Державою на бюро технічної інвентаризації, покладено функцію по прийняттю рішень щодо реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна та відповідно відмови в реєстрації.

На думку Позивача, посилання Відповідача при відмові в реєстрації права власності на .3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 Наказу Мінюсту від 26.05.2009 року та Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.04.2009 року № 01-08/194 є неправомірним, адже Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення третейських судів.

Отже, як вважає позивач, при наявності рішення третейського суду від 20 липня 2009 року та виконавчого листа виданого 10 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська Відповідач не мав права відмовити Позивачу в реєстрації права власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить із того, що на підставі п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. №157/6445 (із змінами та доповненнями станом на 22.01.2009р.) (далі Положення), передбачено, що: “у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням, або не дають змоги установити відповідність заяв "них прав і поданих документів вимогам законодавства”.

До розгляду КП “ДМБТІ”було надано Рішення третейського суду від 20.07.2009р. створеного у складі одного третейського арбітра (згідно Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”) за позовом Сироти Юлії Олександрівни до Закритого акціонерного товариства “АГРА”про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, зустрічним позовом ЗАТ “АГРА”до Сироти Юлії Олександрівни про визнання права власності, зустрічним позовом ТОВ з іноземними інвестиціями “ЛОМІ”до Сироти Юлії Олександрівни про визнання права власності, згідно якого визнано право власності Закритим акціонерним товариством "АГРА" на павільйон літ.И-1, загальною площею 194.4 кв.м. ґанок літ.и2, ганок літ.и3, ґанок літ.и4, що розташовані за адресою: вул. Коцюбинського. буд.18. м. Дніпропетровськ.

Відповідно до Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”визначено, що третейським судом, який має право арбітражного розгляду спорів, які виникають з договірних відносин при здійсненні зовнішньоторговельних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, тобто за межами України, є арбітраж.

Згідно ст.2 цього ж Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”(“Визначення термінів та правила їх тлумачення”), під словом “арбітраж”розуміється “будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою”.

Статтею 28 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”(“Норми, що застосовуються до суті спору”): "Третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм".

В рішенні арбітражного суду встановлено: "спір вирішується за законодавством України", відповідно до якого однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний правовстановлюючий документ, для того, щоб бути доведеним перед іншими особами. З аналізу статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності поряд із судами належить і третейському суду.

Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення: “Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючих документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням”.

Згідно п. 10 переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, згідно додатку 1 до п.2.1 Тимчасового положення, реєстрації підлягають рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

З огляду на вищенаведене, в переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно відсутнє рішення арбітражного суду (арбітражне рішення).

Таким чином, вказане рішення третейського суду (прийняте у відповідності із Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж") не підлягає державній реєстрації КП “ДМБТІ”.

В мотивувальній частині рішення третейського суду судом встановлено, що між позивачем (Сиротою Юлією Олександрівною) та відповідачем (ЗАТ “АГРА”) 02.03.2009 року 6ув укладений договір купівлі-продажу житлового будинку літ.3-1 з прибудовами літ.3'-1, 3''-1. загальною площею 581,7 кв.м, житловою площею 62,4 кв.м, літ.3 - ганок, літ. К - будівля (тимчасова) літ. Л 6удівля (тимчасова), та павільйон літ.И-1, загальною площею 194.4 кв. м, літ.и2 ґанок, літ.и3 ґанок, літ.и4 - ганок, що розташовані за адресою: вул. Коцюбинського, 18, м. Дніпропетровськ. Зазначений договір не було нотаріально посвідчено.

Крім того, цей договір не було надано до розгляду КП “ДМБТІ”.

В цьому ж рішенні третейського суду встановлено, що Сирота Ю.О. не заперечує, що в договорі купівлі-продажу помилково вказано, що відчужується нерухоме майно: літ.И-1 павільйон, загальною площею 194,4 кв. м, літ.и2-ганок, літ.и3-ганок, літ.и4-ганок, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коцюбинського, 18.

В рішенні третейського суду не визнано частково недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (а саме недійсним в частині: літ.И-1 - павільйон, літ.и2-ганок, літ.и3-ганок, літ.и4-ганок, що розташовані за адресою: М.Дніпропетровськ, вул. Коцюбинського, 18), а також не зазначено, що, окрім переобладнання нерухомого майна (збільшення в розмірах літ.И-1), відбулось самочинне будівництво ґанку літ.и4.

До розгляду КП "ДМБТІ" не було надано документів, підтверджуючих право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно.

Згідно даних поточної технічної інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”Дніпропетровської обласної ради, станом на 15.01.2010р., встановлено, що павільйон літ.И-1 (1997 року побудови), самочинно збільшений в розмірах, та самочинно побудований ґанок літ.и4 (2008 року побудови), згідно норм чинного законодавства, підлягають введенню в експлуатацію, про що виставлено відповідний штамп в технічному паспорті.

Приписами ст. 331 ЦК України передбачено, “Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації”.

Пунктом 1.6. Тимчасового положення передбачено: “Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку”.

В даному випадку, питання щодо прийняття в експлуатацію нерухомого майна регулюється Законом України “Про планування і забудову територій”від 20.04.2000р. №1699-ІІІ із змінами внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву”від 16.09.2008р. №509-VI, які набрали чинності з 15.10.2009р., та Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 534 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008р. № 923”.

Також суд зазначає, що на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”від 5 березня 2009 року N1076-VI третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час виконання функцій реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач виконує виключно реєстраційну функцію, перевіряючи при цьому відповідність заявлених прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що згідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”від 21.04.1999р. відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, в тому числі, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

За статтею 10 вказаного Закону України, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 вищевказаного Закону.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Як свідчить ст. 76 цього Закону, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством і призначає новий строк виконання.

Якщо після цього рішення не буде виконане і виконання може бути проведене без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф.

Якщо виконання рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Таким чином, Позивач невірно обрав правовий спосіб захисту порушеного права, а саме - отримавши виконавчий лист Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2009 р. правовідносини між сторонами повинні регулюватись Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий лист суду є виконавчим документом в розумінні цього Закону, який є підставою для відкриття виконавчого провадження, але не є підставою для обов'язкового виконання Комунальним підприємством "Дніпропетровське МБТІ" поза межами дії Закону України "Про виконавче провадження". Право або охоронюваний законом інтерес позивача в розумінні п. 8 ст. 3 КАС України з боку відповідача не є порушеним.

У якості підстави позову, Позивач в позовній заяві послався на ту обставину, що згідно до ст. 55 Закону України "Про третейські суди" виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа. Однак, вчинення таких дій є можливим лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі в межах Закону України "Про виконавче провадження".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії Відповідача, щодо відмови Позивачу в реєстрації права власності на нерухоме майно є законними і тому немає правових підстав для зобовязання відповідача зареєструвати за Позивачем право власності на нерухоме майно по вул.. Коцюбинського, 18 у м. Дніпропетровську.

Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову закритого акціонерного товариства “АГРА”до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 15.03.10

Суддя

О. Д. Коблова