Рішення № 85117709, 08.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2019 року № 640/14640/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс»доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,за участю представників сторін:

від позивача: Шкробтак І.В., Петриченко О.П.,

від відповідача: Пожар В.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2019 №0004721403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки акту необґрунтованими та такими, що сформовані з порушенням норм податкового законодавства, без врахування наявних первинних документів та фактичних обставин, внаслідок чого складене на підставі акту податкове повідомлення-рішення від 17.07.2019 №0004721403 на суму 1003000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначив, що відповідачем неповно досліджено обставини про причини відсутності на частині алкогольних напоїв марок акцизного податку, що стало підставою для формування неправомірних висновків про порушення позивачем вимог п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України, абз.3 ч.4 cm.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» при маркуванні алкогольних напоїв марками акцизного податку.

Також позивач стверджує, посадовими особами ДФС України неправомірно встановлено порушення позивачем ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» в частині подання звіту з недостовірними відомостями за формою №2-РС та за формою №1-ОА.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 відкрито провадження у справі, а ухвалою суду від 03.09.2019 призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки позивача встановлено факт зберігання алкогольної продукції без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено п.20 Положення №1251, п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України, абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Крім того, відповідач зазначив, що TOB «Напої Плюс» як суб`єкт господарювання - виробник алкогольних напоїв, який отримав ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та на право оптової торгівлі алкогольними напоями, зобов`язаний подавати звіти за формами № 2-PC та № 1-ОА відповідно до вимог частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 05.06.2019 №449 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень від 07.06.2019 №73, 74, 75 відповідачем проведена фактична перевірка ТОВ «Напої плюс» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за період з 01.01.2017 по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб з 11.06.2019 по 20.06.2019.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2019 №26/12-01-02/36843876, в якому зафіксовано виявлені порушення вимог законодавства позивачем:

пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме: зберігання алкогольної продукції «Кінгс Брідж» міцністю 8,6%, ємністю 0.5л. в кількості 42 шт., алкогольної продукції «Рево» міцністю 8.6%, ємність 0.5л. в кількості 10 шт., алкогольної продукції «Шейк» міцністю 8.6%, ємність 0.33 л. в кількості 23 шт., алкогольної продукції «Шейк» міцністю 9%, ємність 0.33 л. в кількості 10 шт., алкогольної продукції «Шейк» міцністю 9%, ємність 0.5л. в кількості 55 шт. без марок акцизного податку встановленого зразка;

частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» в частині подання звіту з недостовірними відомостями за формою №2-РС (за перевіряємий період у графі 9 звіту відображені дані, які не відповідають даним обліку суб`єкта господарювання);

частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» в частині подання звіту з недостовірними відомостями за формою №1-ОА (у розділах І, II, III звіту відсутня інформація).

За наслідками розгляду заперечення позивача на акт від 21.06.2019 №26/12-01-02/36843876, Державною фіскальною службою України листом від 15.07.2019 №33008/6/99-99-12-01-04-15 залишено висновки акту перевірки без змін, заперечення позивача - без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесене податкове повідомлення рішення від 17.07.2019 №0004721403, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 1 003 000,00 грн.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також прийнятим на підставі них податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

При цьому, на відповідача покладено обов`язок щодо контролю за дотриманням суб`єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов`язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Приписами пунктів 226.6 та 226.7 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно з пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Нормами пунктів 228.2 - 228.3 статті 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Суд зазначає, що відповідач застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абзацами 19 та 22 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР (далі - Закон №481-94-ВР) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів:

виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень;

неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 20 Положення №1251 для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Згідно з пунктом 21 Положення №1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Аналізуючи зазначені приписи Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів суд зазначає, що ані Податковий кодекс, ані Положення не передбачають визначення поняття алкогольних напоїв без марок акцизного податку, тому суд вважає, що відповідальність суб`єктів господарювання у вигляді штрафу в разі встановлення факту зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка за своєю суттю означає зберігання алкогольного напою, на який взагалі не наклеювалася марка акцизного податку.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що у разі виявлення факту зберігання на митній території України алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, відповідні контролюючі органи, яким в даному випадку є відповідач, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію), про що прямо вказано у пункті 228.3. статті 228 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту вбачається, що посадовими особами контролюючого органу встановлено зберігання алкогольної продукції «Кінгс Брідж» міцністю 8,6%, ємністю 0,5л. в кількості 42 шт., алкогольної продукції «Рево» міцністю 8,6%, ємністю 0,5л. в кількості 10 шт., алкогольної продукції «Шейк» міцністю 8,6% ємністю 0,33л. в кількості 23 шт., алкогольної продукції «Шейк» міцністю 9% ємністю 0,33 л. в кількості 10 шт., алкогольної продукції «Шейк» міцністю 9% ємністю 0,5л. в кількості 55 шт. без марок акцизного податку встановленого зразка.

При цьому відповідачем не зазначено де саме зберігались такі напої, чи містила тара, в яку було розлито алкогольні напої, залишки слідів клею від відклеєної марки акцизного податку чи залишки самої марки акцизного податку та чи не була відклеєною марка акцизного податку, не вказано також номер партії та дату виробництва алкогольних напоїв, які в обов`язковому порядку зазначаються на кожній пляшці алкогольного напою.

Водночас, як пояснив позивач, зазначена вище алкогольна продукція перебувала у спеціальній зоні браку та була такою, строк придатності якої вже закінчився та яка не призначена для продажу, а підлягала утилізації у встановленому порядку.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що контролюючим органом детально оглянуто кожну одиницю вищевказаної продукції, в той час як детальний огляд міг показати, що кожна тарна одиниця алкогольної продукції містить на собі сліди від клею для акцизної марки, що підтверджує обставину про маркування вищезазначених алкогольних напоїв марками акцизного податку під час їх виробництва. Однак зважаючи на дату виготовлення самої алкогольної продукції та час, протягом якого вона зберігалася, в зв`язку з впливом природних чинників (вологість повітря, температурний режим) такі марки акцизного податку могли б повідклеюватися.

З акту перевірки вбачається, що посадовими особами податкового органу не відображено в акті детального опису зразків продукції, опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення.

Відповідно, наявні у справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що перевірка проведена неповно, порушення не містить детального опису, не описано наявності залишків клею чи залишків марки акцизного податку на вказаній продукції, акт перевірки не містить посилання на місце зберігання зазначеної продукції, дата їх виготовлення тощо.

Таким чином, враховуючи неповноту дослідження обставин про причини відсутності на частині алкогольних напоїв марок акцизного податку, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог пункту 20 Положення №1251, пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону №481-94-ВР, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 17.07.2019 №0004721403 в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 17000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується порушення позивачем частини третьої статті 16 Закону №481-94-ВР в частині подання звіту з недостовірними відомостями суд зазначає наступне.

У відповідності до частини третьої статті 16 Закону №481-94-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 Міністерством фінансів України видано наказ №49 від 11.02.2016, яким затверджено форми звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення.

Зокрема, затверджено такі: Форму звіту № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв»; Форму звіту № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі».

Пунктами 1-2 вказаного Порядку передбачено, що звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. Звіт в електронній формі подається засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

За правилами пункту 3 Порядку №49 звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання.

Інформація подається за видами алкогольних напоїв. Підприємства - виробники виноробної продукції додатково заповнюють розділ II Звіту «Обсяги отримання та відвантаження виноматеріалів». Органи ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання подають зведений Звіт у розрізі підприємств, підсумок - за видами продукції до ДФС в електронному вигляді до 13 числа місяця, що настає за звітним (пункти 4-5 Порядку №49).

В свою чергу, розділом II Порядку №49 «Порядок заповнення розділу I «Обіг алкогольних напоїв» передбачено, зокрема, що у графі 9 вказується кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному місяці.

Як встановлено судом, підприємством складено звіти за формою № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» за перевіряємий період, які направлено до ДФС України, що підтверджується квитанціями, відповідно до квитанцій №1 вказані звіти прийнято.

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, з поданих ТОВ «Напої плюс» декларацій з акцизного податку за період перевірки встановлено, що кількість реалізованого пива та сидру згідно зі звітом за формою № 2-РС (графи 9) не відповідає оподаткованій кількості визначеного описом товару та, як результат, сплаченій сумі акцизного податку.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами не надано пояснень які саме недостовірні дані містять подані позивачем звіти за формою №2-РС, та як саме ці дані вплинули на достовірність відомостей про обсяги виробництва та реалізації позивачем продукції.

Водночас, заповненні позивачем в графі 9 звіту за формою №2-РС дані відповідають даним бухгалтерського обліку позивача та визначаються позивачем на підставі аналізу рахунку 260.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що недостовірність відомостей про обсяги виробництва та реалізації позивачем продукції у за формою № 2-РС відповідачем не доведена і не підтверджена, а тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в цій частині.

Окрім того, в акті перевірки посадовими особами контролюючого органу зазначено, що позивачем подавалися звіти за формою №1-ОА з недостовірними відомостями, так як у розділах I, II, III звітів відсутня інформація.

Як зазначалось вище, Порядком №49 затверджена також форма звіту № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі».

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку заповнення форми звіту № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.

Звіт в електронній формі подається засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

Звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання.

Матеріалами справи підтверджено, що у позивача наявна ліцензія, видана Державною фіскальною службою України серії АЕ №298250 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії до 08 липня 2020 року.

Таким чином, у даному випадку позивач є виробником алкогольних напоїв.

Як встановлено судом, підприємством складено звіти про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за формою № 1-ОА за перевіряємий період, які направлено до ДФС України, що підтверджується квитанціями, та відповідно до квитанцій №1 вказані звіти контролюючим органом прийнято. У вказаних звітах в усіх графах позивачем проставлялися прочерки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки звіт за формою №1-ОА передбачає відображення даних про обсяги придбаних алкогольних напоїв, а позивач у даному випадку не придбавав, а виробляв та реалізовував алкогольні напої власного виробництва, а тому в звітах в усіх графах правомірно проставлялися прочерки.

Крім того, подання позивачем за перевіряємий період звітів за формою №1-ОА з прочерками у всіх графах жодним чином не вплинуло на повноту та своєчасність сплати позивачем до бюджету акцизного податку, так як такі зобов`язання визначаються виходячи з поданих позивачем декларацій з акцизного податку, а посадовими особами ДФС України в акті не встановлено порушення порядку чи повноти сплати акцизного податку.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що контролюючим органом неправомірно встановлено обставину про порушення позивачем частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині подання звіту з недостовірними відомостями за формою №1-ОЛ, тому податкове повідомлення-рішення від 17.07.2019 №0004721403 в частині стягнення з позивача штрафу у розмірі 493000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3, код ЄДРПОУ 36843876) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.07.2019 №0004721403.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3, код ЄДРПОУ 36843876) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 15045,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2019 року.

Суддя В.П. Шулежко