Рішення № 85117177, 22.10.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2553/19

РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. , розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області, в якому просить:

- визнати протиправними дії ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області щодо відмови у видачі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 та з 01.01.2019, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат, з коефіцієнтом 1.1;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Апеляційного суду Хмельницької області видати:

- оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017, з коефіцієнтом 1,1 та з відповідною надбавкою за вислугу років;

- оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018, з коефіцієнтом 1,1 та з відповідною надбавкою за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 04.10.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4- рп/2016.

06.06.2019 звернувся до відповідача із клопотанням про видачу довідки про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018, виходячи з розміру посадового окладу судді апеляційного суду 15 мінімальних заробітних плат та відповідної доплати за вислугу років. У клопотанні позивач також просив видати йому довідку про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, виходячи не із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з 15 мінімальних заробітних плат, з коефіцієнтом 1,1.

Відповідач листом від 13.06.2019 за №11-02/01-11/25 відмовив у видачі такої довідки із посиланням на положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" якими установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Вважаючи відмову відповідача у видачі довідки протиправною (незаконною), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 22.08.2019 суд відкрив провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у зв`язку з виходом у відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області суду від 03.10.2016 відраховано зі штату суду в зв`язку з виходом у відставку.

З 04.10.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016.

Конституційний Суд України 04.12.2018 прийняв Рішення № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15), пунктом 1 резолютивної частини якого визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно з 1 січня 2015 - 15 мінімальних заробітних плат.

06.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області із клопотанням про видачу довідки про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018, виходячи з розміру посадового окладу судді апеляційного суду, передбаченого положеннями частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у його первинній редакції), з врахуванням рішення Конституційного Суду України № П-р/2018 від 04.12.2018, тобто, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат та відповідної доплати за вислугу років, яка була необхідна для здійснення перерахунку довічного грошового утримання відповідно до вищезазначених норм Законів та відповідно до пункту 2 частини III Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1.

У клопотанні позивач також просив видати довідку про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, виходячи не із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з 15 мінімальних заробітних плат, з коефіцієнтом 1,1, у зв`язку зі зміною з 01.01.2019 розміру розрахункових величин, з яких обраховується суддівська винагорода, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".

Ліквідаційна комісія Апеляційного суду Хмельницької області листом від 13.06.2019 за №11-02/01-11/25 відмовила ОСОБА_1 у видачі такої довідки із посиланням на положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-V1ІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" якими установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017.

Вважаючи відмову відповідача у видачі довідки протиправною позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Частиною 2 статті 133 закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі Закон №2453-VI) (чинного на момент звільнення позивача у відставку) суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Виходячи з приписів частини 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше при значеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 3 стfтті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, яка підлягає застосуванню згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Суд вважає за необхідне відмітити, що норми частини 4 статті 142, пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII безпосередньо пов`язують розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміром суддівської винагороди, яку отримує суддя, що працює на відповідній посаді.

Таким чином, оскільки позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання, розмір суддівської винагороди для нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання обчислюється у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 (далі по тексту - Закон № 2453-VI) виходячи із розміру грошового утримання судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання та працює на відповідній посаді.

Пунктом 3 частини II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами ПФУ, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі по тексту - Порядок № 3-1), визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно з пунктом 2 частини III Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Позивач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 вважає, що в якості розрахункової величини потрібно брати мінімальну заробітну, а не прожитковий мінімум.

Відповідач в обґрунтування відсутності підстав для обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу у 15 мінімальних заробітних плат для працездатних осіб, посилається на пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Суд вважає за необхідне зазначити, що норма частини 3 статті 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції, чинній з 03.08.2010) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину 3 статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017.

Тобто, розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди діючих суддів визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, тому відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача як судді у відставці, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".

Крім того, суд зазначає, що положення Закону №1774-VІІІ, яким заборонено застосовувати при розрахунку посадових окладів показник мінімальної заробітної плати, також не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин.

Таким чином, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, суддівська винагорода позивача не могла бути розрахована відповідачем виходячи з мінімальної заробітної плати.

Також, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.

Виходячи з положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" № 2246-VIII від 07.12.2017, розрахункова величина, яку застосував відповідач для нарахування суддівської винагороди позивачу (1762,00 грн.) є розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого згаданим Законом з 01.01.2018, розрахункова величина, яку застосував відповідач для нарахування суддівської винагороди позивачу (1921,00 грн.) є розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого згаданим Законом з 01.01.2019.

Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року.

Таким чином, законодавцем встановлено два види (розміри) мінімальної заробітної плати, та чітко передбачено, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року. Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.

Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави не застосовувати при розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 розрахункової величини - мінімальної заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено абзацом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26.09.2018 по справі № 820/1853/17, від 30.01.2019 по справі № 805/2089/17-а, від 24.04.2019 по справі № 812/727/17, яка є обов`язковою для врахування в силу частини 5 статті 242 КАС України.

З огляду на вимоги пунктів 23, 25 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, застосування відповідачем до спірних відносин положень пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, статті 133 Закону № 2453-VI у поєднанні з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ в даному випадку не є підставою для визнання дій відповідача протиправними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В процесі судового розгляду, суд не встановив протиправних дій ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області при відмові у наданні позивачу Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 та з 01.01.2019, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат, з коефіцієнтом 1.1.

Відповідач довів правомірність вчинених дій та законність відмови позивачу щодо видачі відповідної довідки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо визнання протиправних діц ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області та Хмельницького апеляційного суду при відмові у наданні позивачу Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 та з 01.01.2019, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат, з коефіцієнтом 1.1. та зобов`язання ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області видати оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017, з коефіцієнтом 1,1 та з відповідною надбавкою за вислугу років; оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018, з коефіцієнтом 1,1 та з відповідною надбавкою за вислугу років не підлягають задоволенню.

Разом з тим, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22 жовтня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Ліквідаційна комісія Апеляційного суду Хмельницької області (Майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 02894190) Головуючий суддя В.В. Матущак