Рішення № 85117039, 21.10.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1065/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

позивача та його представника ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гроссу Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 28 травня 2019 року за номером 53/123/05/55-2019і щодо виплати одноразової грошової допомоги йому, ОСОБА_2 , у зв`язку з встановленням 3-ї групи інвалідності, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму станом на 2016 рік, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, з врахуванням виплаченої йому суми в розмірі 112000 грн;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо виплати одноразової грошової допомоги йому, ОСОБА_2 , у зв`язку з встановленням 3-ї групи інвалідності, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму станом на 2016 рік, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, з врахуванням виплаченої йому суми в розмірі 112000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ отримав ряд захворювань, що призвело до того, що вже під час проходження служби в органах поліції його стан здоров`я погіршився. Внаслідок чого йому встановлено третю групу інвалідності. У зв`язку із цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Однак, у виплаті такої останньому відмолено. Вказував, що постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2017 року визнано дії Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області протиправним та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про поліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Зазначав, що 07 травня 2019 року звернувся до відповідача з листом, в якому просив подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо доплати одноразової грошової допомоги в розмірі 80 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 29 березня 2016 року, у зв`язку із встановлення 3-ої групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року. Однак, листом від 28 травня 2019 року за номером 53/123/05/55-2019і відповідач повідомив про відсутність підстав для надіслання висновку щодо доплати позивачу грошової допомоги. Позивач вважає, що той факт, що він після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін в судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому суб`єкт владних повноважень просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, оскільки останньому варто було б звертатись до суду із цим позовом до Міністерства внутрішніх справ України, за рішенням якого призначається одноразова грошова допомога або навпаки.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Просили суд позов задовольнити повністю. Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Надавши пояснення щодо обставин у спірних відносинах, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Управління МВС України в Чернівецькій області від 05 жовтня 1999 року №85 о/с призначено ОСОБА_2 в порядку нового прийому, на посаду інспектора.

Наказом Управління МВС України в Чернівецькій області від 06 листопада 2015 року №296о/с «По особовому складу» згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 , командира відділення 2 взводу конвойної служби міліції при УМВС України в Чернівецькій області, звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил, з виплатою премії за фактично відпрацьований час за пунктом 63 «к» (у зв`язку з переходом встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №7о/с від 07 листопада 2015 року відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року ОСОБА_2 , який мав спеціальне звання старший прапорщик міліції, командиром відділення Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, присвоївши йому спеціальне звання старший сержант поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №21о/с від 10 лютого 2016 року «По особовому складу» відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 (через хворобу) старшого сержанта поліції ОСОБА_2 , командира відділення Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, з 10 лютого 2016 року.

Згідно довідки Міністерства охорони здоров`я України про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках захворюваного серії 10 ААА №007219 від 29 березня 2016 року ОСОБА_2 встановлено 40 (сорок) % втрати працездатності.

Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №09196 від 29 березня 2016 року комісією МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності.

Наявність у позивача захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, підтверджується також свідоцтвом про хворобу №11 від 29 січня 2016 року, виданим військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МС України по Чернівецькій області».

У зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності, позивач звернувся до Заставнівсього районного суду Чернівецької області із позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області та управління МВС України в Чернівецькій області в особі голови ліквідаційної комісії, щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України в 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорта) висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850; зобов`язати Головне управління Національної поліції у Чернецькій області подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2017 року (справа №716/343/17) позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорта), висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Чернівецькій області подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. В задоволенні позовних вимог, заявлених до управління МВС України в Чернівецькій області в особі голови ліквідаційної комісії, відмовлено.

Постанова Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2017 року залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року.

Як вбачається із листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 05 грудня 2018 року №15/2-4640, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуто до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги старшому сержанту поліції ОСОБА_2, надіслані на виконання вказаних вище судових рішень по справі №716/343/17.

Крім цього, у листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 05 грудня 2018 року №15/2-4640, вказано про те, що Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області 08 вересня 2017 року затверджений висновок про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та 26 грудня 2017 року здійснено виплату зазначеної грошової допомоги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2017 року начальником Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на підставі статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII затверджений висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у розмірі 112000,00 грн.

Указану виплату здійснено позивачу, що підтверджується платіжним дорученням від 26 грудня 2017 року №3424 та визнавалось ним у судовому засіданні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №049778 від 05 березня 2019 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності в зв`язку із захворюванням пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

07 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо доплати одноразової грошової допомоги в розмірі 80 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 29 березня 2016 року, у зв`язку із встановлення 3-ої групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року. При цьому посилався на отримання під час проходження служби в органах внутрішніх справ захворювання, що призвело до втрати 40% працездатності та встановлення йому 3-ої групи інвалідності у зв`язку із чим йому виплачено 70% розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Листом від 28 травня 2019 року №53/123/05/55-2019 відповідач повідомив позивача про те, що одноразова грошова допомога поліцейським, порядок її призначення та отримання регулюються положеннями статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та реалізуються в порядку та на умовах визначених наказом МВС України від 11 січня 2016 року №4 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9 січня 2016 року за №163/28293) «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».

Посилаючись на затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», виплату зазначеної допомоги та направлення на виконання постанови Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №716/343/17 до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, відповідач в листі вказував, що виконав постанову Верховного Суду, а тому надіслати висновок щодо доплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року немає законних підстав.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається зі змісту позову, його предметом є відмова відповідача надіслати МВС України висновок щодо доплати позивачу грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, що оформлена листом від 28 травня 2019 року №53/123/05/55-2019, наданого на заяву позивача від 07 травня 2019 року.

У зв`язку з цим, варто зазначити, що до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України «Про міліцію» №565-XII від 20 грудня 1990 року (далі - Закон №565-XII) і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850).

Згідно статті 23 Закону №565-XII разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Однак, 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Відповідно до частини другої статті 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статей 97 - 101 Закону №580-VIII та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Пунктом 1 Порядку №4 передбачено, що Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року №916 Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2016 р. за №1277/29407, пункт 5 розділу I доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність є дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №4 визначено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Згідно підпункту 2 пункту 2 розділу IV Порядку №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Пунктом 3 розділу IV Порядку №4 визначено, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Отже, законодавцем визначено, що поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», виплата такої допомоги здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 у справі №822/764/18.

Так, у даній постанові Верховний Суд відступив від правового висновку, висловленого у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16 (провадження №К/9901/10764/18), згідно якого особа, яка проходила службу в поліції у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ.

Верховним Судом сформульовано новий правовий висновок, згідно якого поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивача 10 лютого 2016 року було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу), то на нього як на поліцейського поширюються норми вказаного Закону №580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком №4.

Відтак, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що одноразова грошова допомога повинна виплачуватись позивачу саме відповідно до Закону №580-VIII та Порядку №4, що і було здійснено на підставі Висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , складеного Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області 04 вересня 2017 року.

При цьому позивач в даному випадку не оскаржує вказаний висновок та, відповідно, розмір виплаченої йому грошової допомоги в сумі 112000,00 грн.

Надані в обґрунтування даного позову посилання позивача про те, що той факт, що він після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 є безпідставними, як є безпідставними і посилання при цьому на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №806/845/16 (провадження №К/9901/10764/18), оскільки, як зазначалось вище, Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 у справі № №822/764/18 відступив від правової позиції, викладеної в постанові, на яку посилається позивач.

Водночас з матеріалів справи вбачається та визнавалось сторонами в судовому засіданні те, що відповідачем було фактично виконано рішення суду у справі №716/343/17.

Однак, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України було повернуто до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги старшому сержанту поліції ОСОБА_2, надіслані на виконання судових рішень по справі №716/343/17.

Вказані ж дії Департаменту фінансово-облікової політики МВС України позивачем не оскаржуються та не є предметом даного позову.

Відмовляючи листом від 28 травня 2019 року №53/123/05/55-2019 у задоволені вимог на заяву позивача від 07 травня 2019 року щодо надіслання МВС України висновку про доплату грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, відповідач діяв відповідно до норм спеціального законодавства, яким врегульовані спірні відносини, та з урахуванням обставин, які склались між позивачем та Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною оскаржуваної відмови відповідача та, як наслідок, для зобов`язання відповідача вчинити дії, зазначені у прохальній частині позову.

При цьому суд також звертає увагу на те, що як у позовній заяві, так і в судовому засіданні позивачем не наведені норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, щодо обов`язку територіального органу поліції складати і подавати до МВС України висновок про доплату поліцейському одноразової грошової допомоги з урахуванням уже виплаченої суми.

Відтак, позов є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваної відмови. Натомість доводи позивача, з огляду на вище викладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому такий задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною, скасування відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Чернівецький окружний адміністративний суд до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Головна, 24).

Суддя О.П. Лелюк