Рішення № 85117016, 23.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 р. № 520/8253/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженим посадовими особами ХК5666/1160/ЗНД/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019, згідно якої накладено штраф на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗПП України в розмірі 125190,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова відповідача є необґрунтованою, протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 03.09.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що дії відповідача є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 11.04.2019 по 14.04.2019 посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За результатами проведеного інспекційного відвідування було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХК5666/1160/ЗНД/АВ від 14.05.2019 та винесено Припис про усунення виявлених порушень №ХК5666/1160/ЗНД/АВ/П від 14.05.2019.

Позивачем 30.05.2019 було подано заперечення на акт інспекційного відвідування/невиїзного інспектування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХК5666/1160/ЗНД/АВ від 14.05.2019.

Відповідачем 06.06.2019 було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5666/1160/ЗНД/АВ/П/ТД-ФС, відповідно до якої було прийнято рішення про накладення на позивача штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 125190 грн.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено ПКМУ від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Порядок №295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити контрольні заходи державного контролю у сфері господарської діяльності позивача з питань віднесених до його компетенції, зокрема у формі інспекційних відвідувань.

Крім того, законодавством України не визначено імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати суб`єкт владних повноважень, а тому інспектори праці у своїй службовій діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб`єктами господарювання трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами статті 259 КЗпП України та нормами Порядку №295.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-ІV "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" та Законом України від 08.09.2004 №1986 "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві".

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону №877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, враховуючи вищевикладене посилання позивача в адміністративному позові на ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України №877 є безпідставним, оскільки зазначені норми щодо проведення планових та позапланових заходів контролю не розповсюджуються на органи Держпраці під час здійснення інспекційного відвідування.

Правова позиція, щодо розмежування дії норм Закону №877 та Порядку №295, знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі №697/2073/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання позивача в адміністративному позові на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року, якою було визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як на підставу для визнання дій Головного управління Держпраці у Харківській області щодо проведення у відношенні позивача інспекційного відвідування незаконним є безпідставними.

Так, сторонами по вищезазначеній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Лігал Сервіс Груп», фізичні особи - підприємці, Кабінет Міністрів України, треті особи - Державна регуляторна служба України, Державна служба України з питань праці. Як вбачається з самої постанови, датою її прийняття є 14.05.2019. Разом з тим, інспекційне відвідування відносно позивача було розпочато 11.04.2019, тобто на час проведення інспекційного відвідування Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено ПКМУ від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким керувалися посадові особи територіального органу Держпраці під час окресленого заходу був чинний. Одночасно, слід зауважити, що акт інспекційного відвідування було складено посадовими особами відповідача 14.05.2019 о 12 год. 00хв. Таким чином, на момент складання акту інспекційного відвідування відповідач не володів та не міг володіти інформацією про прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом вищезазначеної постанови, оскільки, як вже зазначалось вище, Головне управління Держпраці у Харківській області не є стороною у справі №826/8917/17.

Більш того, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 відсутнє будь - яке посилання на те, що заходи розпочаті/проведенні до моменту вступу в законну силу такої постанови підлягають анулюванню.

Щодо безпосередньо обставин справи, то суд зазначає наступне.

Інспекційне відвідування у відношенні позивача було проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №295, а саме за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації отриманої з звернення громадянина ОСОБА_2 , яке надійшло на урядову гарячу лінію від 05.03.2019. За результатами опрацювання зазначеної інформації керівником Управління було видано наказ від 10.04.2019 №687 про проведення заходу державного контролю. На підставі наказу було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування у відношенні ФОП ОСОБА_1 №02.03-03/1253 від 10.04.2019.

Відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Відповідно до п. 22 Порядку №295 матеріали, зафіксовані засобами аудіо, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Так, під час проведення інспекційного відвідування позивача 11.04.2019 об 11 год. 40хв. за адресою м. Харків, Стадіонний проїзд, буд. 5А, магазин «FRENCH» (магазин професійної косметики) інспекторами праці було зафіксовано факт допуску до роботи працівника ОСОБА_3 (адміністратор) без належного оформлення трудових відносин.

Також, суд наголошує, що доводи позивача стосовно того, що такий працівник є офіційно працевлаштованим у ФОП ОСОБА_1 на посаду адміністратора з 16 год. 00 хв. 11.04.2019 на підтвердження чого позивач додав до адміністративного позову наказ №12 про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 11.04.2019 з початком роботи о 16 год. 00 хв. 11.04.2019, заяву гр. ОСОБА_3 про прийняття на роботу, трудовий договір від 11.04.2019 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до якого остання виконує обов`язки адміністратора, повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 подане ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області о 14 год. 45 хв. ще раз підтверджують те, що на момент виходу на інспекційне відвідування 11.04.2019 об 11 год. 40 хв. встановлена та зафіксована на засіб відеофіксації адміністратор ОСОБА_3 не була оформлена позивачем у встановленому чинним законодавством України порядку.

Позивач в адміністративному позові посилаючись на наказ №12 про прийняття ОСОБА_3 на роботу та зазначає, що з 14:00 до 16:00 ОСОБА_3 мала з`явитися на майбутнє робоче місце для проходження інструктажу з правил охорони праці та дотримання правил пожежної безпеки. Проте, відповідач, Головне управління Держпраці у Харківській області зазначає те, що ОСОБА_4 ще об 11 год. 40 хв. 11.04.2019 знаходилася у приміщенні магазину «FRENCH» за адресою м. АДРЕСА_1 , Стадіонний АДРЕСА_2 , буд. 5А та виконувала обов`язки адміністратора.

Так, посадовим особам відповідача ОСОБА_4 повідомила, що вона є адміністратором, інспектори праці ознайомили останню із направленням на проведенні інспекційного відвідування, а також з правами та обов`язками, що має особа під час проведення інспекційного відвідування. Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що ОСОБА_4 діяла не як особа, яка прийшла працевлаштовуватися, а як особа яка безпосередньо працює на посаді «адміністратора».

Також, відповідачем зазначено, що на прохання посадових осіб надати для ознайомлення документи, зокрема свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, що здійснює у цьому приміщенні діяльність адміністратор ОСОБА_4 повідомила, що «зараз документи привезуть, просто виявилося, що їх забрали». Отже, на час коли було здійснено інспекційне відвідування 11.04.2019 станом на 11 год. 40 хв. адміністратор ОСОБА_4 працювала без належного оформлення трудових відносин, що було зафіксовано засобом відеофіксації.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до положень частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, відповідно до приписів частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Відповідно до вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, в порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівника ОСОБА_5 було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Також відповідач зазначає, що в ході проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не було надано жодних документів відповідно до яких визначено трудовий розпорядок найманих працівників, одночасно не було надано табелі обліку робочого часу, журнали інструктажів, які позивач додає до адміністративного позову. Отже, можна дійти висновку про відсутність таких документів на час проведення інспекційного відвідування.

Щодо документів наданих позивачем, а саме: наказ №12 про прийняття на роботу ОСОБА_5 з 11.04.2019 з початком роботи о 16 год. 00 хв. 11.04.2019, заяви гр. ОСОБА_5 про прийняття на роботу, трудового договору від 11.04.2019 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до якого остання виконує обов`язки адміністратора, повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_5 подане ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області подане о 14 год. 45 хв., суд доходить до висновку про те, що такі документи були виготовлені позивачем вже після того, як інспекційне відвідування 11.04.2019 було проведено, за результатами якого був встановлений факт допущення позивачем адміністратора ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин.

Відповідно до п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Враховуючи вищезазначене, інспектором праці було складено акт інспекційного відвідування №ХК5666/1160/ЗНД/АВ від 14.05.2019 та припис про усунення виявлених порушень №ХК5666/1160/ЗНД/АВ/П від 14.05.2019.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України - юридичні та фізичні особи - підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 22.03.2018 по справі №697/2073/17, зазначив, що згідно п. 29 Порядку №295 накладення штрафу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (використання праці неоформлених працівників) накладається незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 50 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Так, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, визначений механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України.

Так, відповідно до п. 6 Порядок №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

На виконання вищезазначеної норми, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 25.05.2019 №0707 відповідачем було відправлено позивачу рекомендованим листом (№6102228519870). Розгляд справи було призначено на 06.06.2019 о 12 год. 30 хв.

Відповідно роздруківки з офіційного веб-сайту «Укрпошта», зазначене поштове відправлення №6102228519870 надійшло на адресу позивача 25.05.2019. 29.05.2019 відбулась невдала спроба вручення поштового відправлення з відміткою "з інших причин".

Суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №809/1198/17, фактичне неотримання рішень адресатом не залежать від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, твердження позивача про не повідомлення відповідачем про розгляд справи про накладення штрафу не відповідає дійсності та спростовується доказами.

Відповідно до п. 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, на підставі акту №ХК5666/1160/ЗНД/АВ було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5666/1160/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 відповідно до якої на позивача було накладено штраф на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 125190,00 грн. за фактичний допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин 1 працівника ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, постанова про накладення штрафу №ХК5666/1160/3НД/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 була винесена відповідачем в межах повноважень, а тому є законною та не підлягає скасуванню. Отже, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 39779919) скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов