Рішення № 85116969, 22.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року справа № 580/2489/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,

встановив:

07 серпня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538), в якій просить відповідно до вимог ст. 117 Кодексу законів про працю зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за квітень 2018 року (правова оцінка надана судовим рішенням по справі №2340/4648/18) при його звільненні 05.05.2018 за період з 05.05.2018 по 30.05.2019 в сумі 153820 грн. 60 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №2340/4648/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за період із 01.04.2018 по 30.04.2018 у сумі 8122,50 грн. Дані кошти ним отримано 30.05.2019. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2019 у справі №826/7878/18 позов позивача задоволено, зокрема, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.05.2018 по 02.04.2019 у розмірі 97615 грн. Позивач зазначає, що вказане рішення суду в цій частині відповідачем не виконано, тому просить відповідно до вимог ст. 117 Кодексу законів про працю зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за квітень 2018 року (правова оцінка надана судовим рішенням по справі №2340/4648/18) при його звільненні 05.05.2018 за період з 05.05.2018 по 30.05.2019 в сумі 153820 грн. 60 коп.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив в якому зазначив, що для виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2019 у справі №826/7878/18 щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.05.2018 по 02.04.2019 у розмірі 97615 грн. позивачу необхідно у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, звернутись до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області. Крім того, відповідачем виконано у повному обсязі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №2340/4648/18 щодо нарахування і виплати середнього заробітку у сумі 8122,50 грн. та виплачено йому 6538 грн. 61 коп. (сума з урахуванням обов`язкових платежів та зборів). Крім того, питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.04.2019 по 30.04.2019 не вирішено, оскільки вказаний спір перебуває на розгляді Черкаського окружного адміністративного суду (справа №580/1516/19). Питання виплати позивачу середнього заробітку за травень 2019 року розглядається суддею Бабич А.М. у справі №580/1858/19.

16.09.2019 позивачем до суду надано відповідь на відзив у якій зокрема зазначив, що відповідач підтверджує факт не проведення розрахунків передбачених рішенням суду в справі №826/7878/18, тобто навмисно ухиляється від виконання судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Наказом Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року №201-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", з яким позивач ознайомився 05 травня 2018 року.

05 травня 2018 року наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №213-о позивачу оголошено наказ Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 " №201-о.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 826/7878/18 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року №201-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв`язку з реорганізацією, пункт 4 частини 1 статті 83 та пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05 травня 2018 року №213-о "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року №201-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2018 року по 02 квітня 2019 року у розмірі 97 615 (дев`яносто сім тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 50 коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у розмірі 4 488 грн 75 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів допущено до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 826/7878/18 залишено без змін.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 826/7878/18 Пенсійним фондом України виданий наказ від 11.04.2019 № 142-О, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05.05.2018.

Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №2340/4648/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період із 01.04.2018 по 30.04.2018 у сумі 8122 грн. 50 коп.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 у справі №580/1516/19: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у період з 03.04.2019 по 10.04.2019; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період із 03.04.2019 по 10.04.2019 у сумі 2 565 (дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 00 коп.; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 у період з 11.04.2019 по 30.04.2019; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період із 11.04.2019 по 30.04.2019 у сумі 5 130 (п`ять тисяч сто тридцять) грн 00 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 08.08.2019 №70618/05-03 "Про середній заробіток ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 01.01.2019 по 31.07.2019", позивачу за лютий 2018 року нараховано та виплачено середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді в сумі 6412 грн. 50 коп., за травень 2018 року 4488,75 грн (сума з урахуванням обов`язкових платежів та зборів).

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що наказом Пенсійного фонду України від 04 травня 2018 року №201-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 826/7878/18 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 05 травня 2018 року і стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2018 року по 02 квітня 2019 року у розмірі 97615 грн. Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 у справі №2340/4648/18 Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період із 01.04.2018 по 30.04.2018 у сумі 8122 грн. 50 коп.

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач, вважаючи що відповідач у відповідності до ст. 117 Кодексу законів про працю України зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за квітень 2018 року (правова оцінка надана судовим рішенням по справі №2340/4648/18) при його звільненні 05.05.2018 за період з 05.05.2018 по 30.05.2019 в сумі 153820 грн. 60 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів - звернувся до суду із вказаним позовом.

Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних позивачу коштів за період з 03.04.2019 по 30.04.2019 (рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 у справі №580/1516/19), стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №810/1543/17.

Водночас гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених у Законі України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання, регламентовані Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №4901-VI).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 4 зазначеної статті закріплено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №4901-VI цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

З метою реалізації наведеного пункту Кабінет Міністрів України 03 вересня 2014 року прийняв постанову №440, якою затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок №440).

Так, згідно з пунктом 20 Порядку №440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).

У відповідності до пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Зважаючи на викладене, виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 826/7878/18, що гарантоване державною, повинно здійснюватися Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відтак, оскільки нарахування та виплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 05.05.2018 по 25.04.2019 в сумі 140493 грн. 88 коп. (судове рішення у справі №826/7878/18) у даному випадку має проводитися органами Державної казначейської служби України, а не безпосередньо боржником за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.03.2016 (справі №6-495цс16) та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 (справа №П/811/1917/14), висновки якого, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо твердження позивача про те, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №2340/4462/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за період із 07.02.2018 по 28.02.2018 у сумі 6840 грн., однак позивачу фактично виплачено 6412 грн. 50 коп., замість належних 6840 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Вищевказана правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за квітень 2018 року (судове рішення у справі №2340/4648/18).

Суд звертає увагу, що питання виплати позивачу середнього заробітку за травень 2019 року розглядається Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/1858/19.

У зв`язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення у повному обсязі складене 22.10.2019.

Суддя В.П. Тимошенко