Рішення № 85116547, 09.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2057/19

09 жовтня 2019 року м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І. О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Васильчук І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA403000/2019/000607/2 від 11.04.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000607/2 від 11.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - легкового автомобіля марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 13700,00євро, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00404 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA403000/2019/000607/2. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури 007/03/2019 від 28.03.2019 року оплатила продавцю повну вартість автомобіля в сумі 13700,00 євро, про що отримала відповідні документи. Оскільки при перетині кордону України і декларуванні, визначила митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту), на переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним. На підставі вказаного позивач просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості.

30.09.2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04.10.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись із позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень відповідачем зазначено, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 13700,00 євро, позивачем не підтверджено числові значення складових митної вартості та не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. В даному випадку відповідачем було застосовано систему управління ризиками, згідно якої визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. За вказаних обставин, відповідачем прийнято картку відмови та оскаржуване рішення про коригування митної вартості. При цьому митна вартість товару визначена за резервним методом в сумі 24900,00 євро із застосуванням зовнішніх джерел. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року представнику позивача відмовлено у задоволені клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, з підстав технічної неможливості забезпечити проведення судового засідання, у режимі відеоконференції 09.10.2019 року на базі обох судів.

Цього ж дня, 09.10.2019 року у судовому засіданні представник позивача, який, нзважаючи на заявлене раніше клопотання, прибув у судове засідання, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на викладене у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

01 квітня 2019 року агентом з митного оформлення позивача, ОСОБА_3 , для здійснення митного оформлення транспортного засобу до Тернопільської митниці ДФС подано митну декларацію №UA403030/2019/006763, за якою задекларовано товар, який ввозиться на митну територію України, а саме вживаний легковий автомобіль марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 . У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 13700,00 євро.

Одночасно із митною декларацією, надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема:

- рахунок-фактура (інвойс) № 007/03/2019 від 26.03.2019 року;

- декларація про походження товару №ЕК531297 від 17.12.2014 року;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/21644 від 28.03.2019 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.12.2014 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 28.03.2019 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №007/1 від 26.03.2019 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №007/2 від 28.03.2019 року;

- договір про надання послуг митного брокера б/н від 14.03.2019 року;

- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 17.09.2010 року;

- інші некласифіковані документи - ідентифікаційний код НОМЕР_7 від 11.10.2010 року;

- інші некласифіковані документи - сервісна книжка від 12.11.2014 року;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.1309810145.1 від 27.03.2019 року;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.1313216935.1 від 01.04.2019 року;

- копія митної декларації країни відправлення № 19РL402010Е0356480 від 28.03.2019 року;

- сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.008.55366-19 від 29.03.2019 року;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України ЕТ126105 від 20.07.2011 року.

Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю: "103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених ЄАІС Держмитслужби"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" проінформовано: "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації/, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість -24050,00".

Відповідно до профілів ризику, згенерованих АСАУР та Розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 року №24-р посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання запит №383 від 01.04.2019 року щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Також, Тернопільською митницею ДФС 01.04.2019 року направлено декларанту електронне повідомлення наступного змісту: прошу надати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-УІІ Початок консультації з митним органом: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України надати документи:- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищезазначених документів, відповідно до ч. З ст. 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. Відповідно до п.2 ст. 338 МКУ прошу Вас представити товар для проведення повного митного огляду транспортного засобу з метою перевірки відповідності опису товару даним, зазначеним у митній декларації. 1. Дата проведення митного огляду: 01.04.2019 2. Час проведення огляду: 15 година 15 хвилина 3. Місце доставки (прибуття) де буде здійснюватися митний огляд: код місця доставки (прибуття): - 403-001-1-1 назва місця доставки (прибуття)- СТЗ ТОВ «СМП "Веста"» 4. Зона митного контролю (м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38а). 5. Уповноважений на проведення митного огляду: - ОСОБА_4 ; - гол. держ. інспектор. ВМО №2; службове посвідчення № НОМЕР_4 від 10.10.18 року.

Як встановлено в ході судового засідання позивачем на вимогу відповідача надано інформацію з інтернет-ресурсу autoscout24.dе від 02.04.2019 року, інформацію з інтернет-ресурсу mobilе.dе від 02.04.2019 року та лист від продавця б/н від 28.03.2019 року.

11.04.2019 року Тернопільською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/000607/2 згідно якого митна вартість товару визначена за резервним (шостим) методом (ст. 64 Митного кодексу України). Крім того в рішенні зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності: у рахунку-фактурі №007/03/2019 від 26.03.2019 року зазначено спосіб оплати - готівка, однак до митного оформлення подано банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.03.2019 року, а також платіжні документи, що стосуються товару від 26.03.2019 та 28.03.2019; у гр. 15 ЕМД країною відправлення вказано відправлення вказано Німеччина, хоча згідно інвойсу придбаний КТЗ у Польщі. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну території України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах- експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах про вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 МКУ, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та додаткових документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59- 63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу згідно mobilе.de на рівні 24 900 євро. Відповідно до п.2 ст. 55 та глави 4 МКУ, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.

Також 11.04.2019 року Тернопільською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА403000/2019/00404, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.

Окрім того, у картці відмові було зазначено причини відмови, зокрема, у зв`язку із прийняттям рішення про визначення митної вартості товару від 11.04.2019 № UА403000/2019/000607/2. Неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості (МКУ № 4495-VІ від 13.03.2012 ст.53, ст.55, п.12 ст.264). Декларант має право: відповідно до статті 52 МКУ отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ, або за вибором декларанта, або уповноваженої ним особи за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною митним органом; оскаржити зазначене Рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або відповідно до глави 4 розділу І МКУ або в суді. Картка відмови може бути оскаржена згідно глави 4 МКУ.

Також, роз`яснено вимоги виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подати нову митну декларацію на підставі рішення про коригування митної вартості товару від 11.04.2019 року № UА403000/2019/000607/2 з врахуванням строків, передбачених ст. 263 МК України 4495-VІ від 13.03.2012 року.

Таким чином, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 року №UA403000/2019/000607/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів у розмірі 24900,00 євро відповідно до інтернет-сайту mobile.de.

12.04.2019 року уповноваженою особою позивача подано для митного оформлення декларацію №UА403030/2019/007421, з визначенням митної вартості на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 року, за якою товар випущено у вільний обіг.

Водночас, не погоджуючись із рішенням Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/000607/2 від 11.04.2019 року, позивач оскаржила його в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.1, 2, 4, п. 1 ч. 6 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України).

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, ч.1 ст.52 МК України визначено, що з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до положень частин 8-10 ст.52 МК України - у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Подача декларації митної вартості, визначеної вищенаведеним пунктом 1 ч.2 ст. 53 МК України, здійснюється у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою (ч.5 ст.52 МК України). В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи (ч.5 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5 та 6 ст. 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів, передусім, є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16, та ряді інших.

Як встановлено судом, уповноваженою позивачем особою (декларантом) до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано:

- рахунок-фактура (інвойс) № 007/03/2019 від 26.03.2019 року;

- декларація про походження товару №ЕК531297 від 17.12.2014 року;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/21644 від 28.03.2019 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.12.2014 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 28.03.2019 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №007/1 від 26.03.2019 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №007/2 від 28.03.2019 року;

- договір про надання послуг митного брокера б/н від 14.03.2019 року;

- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 17.09.2010 року;

- інші некласифіковані документи - ідентифікаційний код НОМЕР_7 від 11.10.2010 року;

- інші некласифіковані документи - сервісна книжка від 12.11.2014 року;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.1309810145.1 від 27.03.2019 року;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.1313216935.1 від 01.04.2019 року;

- копія митної декларації країни відправлення № 19РL402010Е0356480 від 28.03.2019 року;

- сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.008.55366-19 від 29.03.2019 року;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України ЕТ126105 від 20.07.2011 року.

Поряд з цим, за наслідками аналізу змісту вищевказаних документів, - суд встановив, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Щодо посилань відповідача на наявність розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, а саме, на те, що у рахунку-фактурі №007/03/2019 від 26.03.2019 року зазначено спосіб оплати - готівка, однак до митного оформлення подано банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.03.2019 року, а також платіжні документи, що стосуються товару від 26.03.2019 та 28.03.2019; у гр. 15 ЕМД країною відправлення вказано відправлення вказано Німеччина, хоча згідно інвойсу придбаний КТЗ у Польщі, - то суд зазначає, що у процедурі контролю за митною вартістю товару, предметом визначення (встановлення, дослідження) є ціна товару та інші складові митної вартості товару. При цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Суперечності ж у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, - не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Крім того, згідно з положеннями ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Тобто, як встановлено в наведеній вище статті, митний орган зобов`язаний перевірити числове значення заявленої митної вартості, що відповідно стосується визначення суми вартості товару, який підлягає розмитненню, а не порядку здійснення оплати вартості такого товару.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Поряд з цим, суд зауважує, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості та є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, - не може утворювати підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом.

Митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі, й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, - мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, при цьому митним органом повинно бути враховано й те, що здійснення торгових відносин на принципах автономії волі та свободи договору, не виключає ряду обставин, які можуть впливати на ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

Згідно ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA403030/2019/006763 від 01.04.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Вартість придбаного автомобіля марки - AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 , становить 13700,00 євро, що підтверджується договором купівлі - продажу (рахунком-фактурою), укладеного 26.03.2019 року.

Водночас, щодо твердження відповідача про наявність розбіжностей в оскаржуваному рішенні про коригування, суд зазначає наступне.

Рахунок-фактура №007/03/2019 від 26.03.2019 року свідчить про спосіб оплати за придбаний товар, що в даному випадку здійснювався - готівкою, та подані до митного контролю банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.03.2019 року, а також платіжні документи, що стосуються товару від 26.03.2019 та 28.03.2019 свідчать, що згідно вказаної фактури, внесено готівкові кошти - документ містить назву «підтвердження готівкової оплати».

Зокрема, щодо розбіжностей у гр. 15 ЕМД де країною відправлення вказано Німеччина, хоча згідно інвойсу придбаний КТЗ у Польщі, встановлено, що продавцем, даного автомобіля є польська фірма «WLAD-AUTO Sp. Z o.o», яка придбала у аукціонної компанії «Аuktion & Маrkt АG» за 13175,04 євро, транспортний засіб марки AUDI, модель Q5, модельний рік випуску 2015, календарний рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_1 про, що свідчить рахунок - інвойс від 26.02.2019 року №150348 та продала його позивачу за ціною 13700,00 євро.

Дане свідчить, що митний орган не повністю вивчив подані позивачем для митного оформлення документи.

Таким чином, достовірність даних щодо спірного автомобіля, зокрема вартість, що становить 13700,00 євро, відповідач не спростував.

В свою чергу, відповідач не довів належним чином і наявності обставин, які обумовили виникнення обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Поряд з цим, відповідачем не доведено неможливість застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару.

Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що, в свою чергу, не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Також, суд критично ставиться до того, що відповідачем за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, визначену відповідно до витягу з інтернет-сайту "Mobile.de" у розмірі 24900,00 євро.

Суд зазначає, що у спірних відносинах інформація із вказаного інтернет-ресурсу з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар та в силу ч.3 ст.57 МК України не можуть використовуватися як єдине достовірне джерело інформації для визначення митної вартості конкретного транспортного засобу.

Зокрема, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

У спірних відносинах інформація із інтернет-ресурсу Mobile.de - не є висновком про якісні та вартісні характеристики конкретно визначеного товару.

Можливість використання інтернет-ресурсу Mobile.de при визначенні рівня вартості вживаних ТЗ, - не передбачена і серед рекомендованих джерел, визначених у додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003року № 142/5/2092 (зі змінами та доповненнями), на яку також посилається відповідач.

Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що вказана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики - є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Проте, у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження ані позивачем, ані відповідачем на момент прийняття оскаржуваного рішення - не здійснювалися.

Відтак, достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування та визначення у встановленому законом порядку технічного стану транспортного засобу, - відповідачем не наведено.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію мережі Інтернет - не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не може ставитись у вину покупцеві транспортного засобу, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, так само як за відсутності у митного органу достовірних доказів про зворотне, - не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи наведене, зі змісту спірного рішення відповідача №UA403000/2019/000607/2 від 11.04.2019 року вбачається, що митний орган не виконав свого обов`язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджали митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Натомість, усі наданні позивачем документи, свідчать не лише про достатність поданих митному органу документів для ідентифікації розмитнюваного ТЗ за цими документами та відповідність заявленої до розмитнення його вартості, але й про обґрунтованість такої заявленої митної вартості імпортованого транспортного засобу та наявність достатніх підстав для застосування основного - першого методу (зі ціною договору/контракту) для визначення його митної вартості при здійсненні митного оформлення вказаного ТЗ.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1064,30 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000607/2 від 11.04.2019 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС документально підтверджений судовий збір у розмірі 1064,30грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 30 копійок), сплачений відповідно до квитанції №0.0.1459947612.1 від 10.09.2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач/Стягувач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_5 );

Відповідач/Боржник: Тернопільська митниця ДФС (адреса: вул. Текстильна, 38, м.Тернопіль, 46020, код ЄДРПОУ: 39420537).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 15 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.