Рішення № 85116515, 22.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 р. № 400/2516/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286

до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митних декларацій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач) з вимогами визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів: № UА504010/2019/000108/2 від 23.04.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: № UА504010/2019/000113/2 від 29.04.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00147 від 23.04.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України UА504010/2019/00153 від 29.04.2019.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача не відповідають положенням митного законодавства та є необґрунтованими, безпідставними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що під час митного оформлення позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення вартості імпортованого товару – за ціною контракту відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України (далі – МК України). Відповідач протиправно визначив інший метод - другорядний, для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Всі необхідні документи були надані позивачем під час митного оформлення. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують - значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає у відзиві на позовну заяву, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування), не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень. Позивачем не надані в повному обсязі додаткові документи, витребувані митницею, а надані документи не спростовують виявлені розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості. Подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару). Крім того, як зауважує відповідач у відзиві, декларантом не надані витребувані митницею документи, зазначені в електронному повідомленні та не надана можливість упевнитися в достовірності та точності розрахунку заявленої митної вартості, поданих для цілей визначення митної вартості. Ні під час митного оформлення, ні в позовній заяві ТОВ «МГЗ» не надано обгрунтування та документальне підтвердження знижки ціни на 50 дол.США. ТОВ «МГЗ» повинно було сплатити неустойку в розмірі 0,3% від вартості неоплаченого в термін товару за кожний протермінований календарний день, але товариство не надало жодного документа про наявність сплаченої неустойки та можливих збитків, які відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України повинні включатися до митної вартості. Таким чином прийняті митницею рішення цілком відповідають чинному законодавству, а позовні вимоги не містять підстав для їх задоволення.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що право митного органу витребувати від декларанта додаткових документів виникає лише в разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів. Відповідно до ч.3 тс.53 МК України, сумніви митного органу є необґрунтованими та непідтвердженими жодними аргументами. Крім того, митна вартість імпортованого товару позивачем відповідає ціні господарської операції та є сплаченою в повному обсязі.

Сторони надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Суд, дослідив матеріали і обставини справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (ТОВ «МГЗ») є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність по виробництву глинозему.

У зв`язку з тим, що одним з основних компонентів, який використовується в процесі виробництва глинозему є каустична сода, підприємство закуповує її в т. ч. і із-за кордону згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів.

ТОВ «МГЗ» 19.12.2017 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №208-0128278/17-492 (далі - Контракт) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Новомосковский хлор», РФ (далі - ТОВ «Новомосковский хлор», Продавець), в межах якого з урахуванням Специфікації №14 від 28.12.2018 р., Продавцем здійснювалась поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) за ціною 21 898,54 руб. РФ за 1 тону, відповідно до Специфікації №17 від 26.03.2019 р. - за ціною 20405,20руб. РФ за 1 тону. Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 контракту, Продавець зобов`язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева, згідно з ІНКОТЕРМС-2010, при цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ (згідно з ІНКОТЕРМС-2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

Пунктом 2.2 контракту сторони визначили, що ціна на товар вказується в Специфікаціях. Зокрема Специфікацією №17 вартість товару, який має відвантажуватись протягом березня-квітня 2019р.(в редакції Додаткової угоди № 11 від 29.03.2019Р.), визначена 20405,20 руб. РФ за 1 тону.

Виконуючи умови вищевказаного Контракту та Специфікації №17, з метою ввезення товару на територію України, позивачем були надані Миколаївській митниці для митного оформлення наступні електронні митні декларації (далі - МД) : UA504010/2019/001157 від 23.04.2019, UA504010/2019/001213 від 29.04.2019.

При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній МД (в графі № 43) була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються

В якості основних документів для підтвердження митної вартості товару позивачем митному органу були надані контракт №208-0128278/17-492 від 19.12.2017, Специфікація №17 від 26.03.2019р., біржові котирування, інвойси митна декларація країни відправлення, накладні СМГС.

Згідно з наданими документами підтверджувався фактичний обсяг даної поставки, вартість товару за 1 тону, загальна вартість партії товару.

На етапі перевірки митної вартості вищевказаної партії товару відповідач повідомив позивача електронним листом про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

На виконання зазначених вимог відповідача, та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивач надавав до митного органу наявні у нього запитувані документи та інформацію.

ТОВ «МГЗ» було надано митниці вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною контракту відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі та вище - МКУ).

Проте, за результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаної партії товару, Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, якими визначено митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 0,5648 доларів США / кг.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за резервним методом, зокрема, за ціною товару ввезеного на митну територію України згідно з митною декларацією від 22.01.2019 №UA807170/2019/3323.

У зв`язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та видано картки відмови по кожній з вищенаведених МД.

Позивач не погодився з рішеннями відповідача, але враховуючи нагальну потребу у використанні товару в господарській діяльності, та керуючись п.2) ч.З ст.52, ч. 7 ст 55 МКУ, звернувся з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

У зв`язку з відмовою відповідача прийняти вищевказані митні декларації, з метою розмитнення вищевказаного товару, декларантом були подані до Митного органу нові митні декларації, у яких ціна ввезеного позивачем товару була визначена відповідно до прийнятих відповідачем рішень про визначення митної вартості та було сплачено усі обов`язкові платежі, на підставі яких Митними органом було здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг.

Оцінивши наявні докази в матеріалах спраив, суд виходить з наступного.

Норми МК України чітко визначають вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів (ч.6 ст.54).

Так, відповідно до п.п. 1) - 4) ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості: 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з п.3 ч.6 ст.54 МКУ, додатковою обставиною, окрім передбачених у інших пунктах цієї частини, за наявності якої може бути відмолено у визнанні митної вартості, заявленої декларантом, може бути невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Оскільки позивач визначив митну вартість імпортованого ним товару за основним методом - за ціною договору (контракту), для перевірки правильності застосування цього методу необхідним є визначитись з відсутністю або наявністю умов, за яких цей метод не може застосовуватись (ст.58).

Так, у ч.1-2 ст.58 МКУ визначено, що основний метод визначення митної вартості не застосовуватися у випадках, якщо: 1) існують обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використані оцінюваних товарів (за винятком обмежень, встановлених в п.п. а) - в) п.1) 4.1 ст.58); 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни існують будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визнанення вартості цих товарів, 3) настина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо ни опосередковано продавцеві; 4) покупець і продавець пов`язані між собою особи: 5) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хона б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під нас здійснення контролю правильності визнанення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбанених настиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визнанено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявлено1 митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, нерез які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому нислі щодо нислових знанень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогійних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визнанення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом: 3) винерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбанених настиною третьою етапі 53 МК, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування,

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що відповідач мав право прийняти рішення про коригування митної вартості товару, імпортованого позивачем лише і виключно у випадку наявності обставин передбачених у ч.6 ст.54 або ч.ч. 1, 2 ст.58 МК України,

Оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять посилань на порушення або обставини встановлені в п.1), 3) - 4) ч.6 ст.54 МК України, тобто в рішенні не вказується ні про: а) невірно проведений Позивачем розрахунок митної вартості; б) невідповідність умов для застосування основного методу визначення митної вартості умовам, передбаченим ст.58 МКУ (тобто наявність обставин, зазначених у ч,1 та 2 ст 58 МКУ): в) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої Позивачем митної вартості

Отже, єдине обґрунтування прийнятого відповідачем рішення полягає у нібито наявності обставин передбачених п.2) ч.б ст.54 МК України, а саме - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, суд вважає, що позивач надав підповідачу усі необхідні та наявні у нього для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, а також на вимогу Митниці надав додатково наявні у нього документи на обґрунтування правильності заявленої митної вартості, передбачені ч.3 цієї ж статті надані позивачем документи в повні мірі відповідають вимогам п.2) ч.2 ст.52 МК України, а саме - базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та не мають ознак, передбачених ч.3 ст.53 МК України, а саме - не містять розбіжностей, у них відсутні ознаки підробки; вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що відповідач не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, як вказується у ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Виходячи з припису вказаної прямої норми Конституції України, беручи до уваги те, що позивач при декларуванні ввезення вищевказаного товару на митну територію України застосував основний метод визначення митної вартості (за ціною контракту), то відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів повинен був діяти виключно у відповідності до вимог ч.2 ст.54 МК України, яка приписує здійснювати такий контроль виключно шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Оскільки, як вже зазначалося вище, застереження щодо застосування основного методу визначення митної вартості, визначені ч.1 ст.58 МКУ не були встановлені відповідачем, то останній, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості товарів, повинен був діяти у відповідності до вищевказаного припису ч.2 ст.54 МК, тобто перевірити розрахунок митної вартості імпортованого товару, здійсненого позивачем.

З наданих позивачем митному органу документів чітко вбачалися дані стосовно: кількості товару, вартості за одиницю кількості товару та загальної вартості товару, що цілком дозволяло митниці здійснити перевірку розрахунку митної вартості імпортованого товару, здійсненого декларантом та упевнитись у його правильності.

Натомість, відповідач, в порушення вимог МК України, в обґрунтування прийнятих рішень послалася на обставини, які не можуть спростовувати правильність визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Як вказується у ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Крім того, суд не погоджується з висновком відповідача щодо ненадання позивачем в повному обсязі витребуваних документів.

Основні документи, які подаються декларантом одночасно з МД та підтверджують митну вартість товарів, наведено у 4.2 ст.53 МК України.

Всі передбачені ч.2 ст.53 МК України та наявні у позивача на момент подання МД документи були надані позивачем Митниці для підтвердження рівня заявленої митної вартості імпортованого товару.

Надані позивачем документи у своїй сукупності надавали об`єктивну можливість і спроможність відповідачу визначити на їх підставі ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України.

Відповідач в ході розгляду справи та у відзиві на позовну заяву не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари

Щодо посилання у письмових вимогах відповідача на те, що подані позивачем документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то воно необґрунтоване, оскільки такими «даними» Митниця вважає дані щодо страхування оцінюваного товару.

Проте, з наданих ТОВ «МГЗ» відповідачу одночасно з МД документів, як вже зазначалося вище, чітко вбачався факт правильності розрахунку митної вартості товару. Зокрема, в наданому контракті зазначено базис поставки (СРТ), що не передбачає обов`язку страхування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на кожну письмову вимогу відповідача позивач листами надав до Митного органу додатково витребувані документи. Зокрема, у листі роз`яснено Митниці, що згідно умов контракту товар, що є предметом контракту, не страхувався. Враховуючи, що згідно базису поставки СРТ (Інкотермс 2010) жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов`язань з обов`язкового страхування, ТОВ «МГЗ» та ТОВ «Новомосковський хлор» страхування не проводили.

Таким чином, якщо товар фактично не страхувався, про що декларантом надана письмова інформація то твердження про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару, за таких умов, є безпідставним.

Так само, у оскаржуваних рішеннях митниця необґрунтовано послалася на те, що подані позивачем документи нібито не містять даних про витрати на доставку оцінюваного товару.

Згідно з п. 2.1. Контракту, ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева, згідно з ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ - "перевезення оплачене до місця призначення" означає, що продавець за власний рахунок сплачує всі витрати щодо перевезення товару до місця призначення. Умови поставки СРТ покладають на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, зобов`язання щодо страхування товару відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до умов СРТ Інкотермс-2010 страхування товару здійснюється за власним бажанням. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару. Цей же термін означає, що витрати по доставці товару включаються до його ціни.

Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Тобто, якщо страхування не здійснювалось, то вимоги щодо надання неіснуючих документів є необґрунтованими

Відмова відповідача мотивована також ненаданням договору із третіми особами, пов`язаною з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Однак, ч.3 ст.53 МК України приписує декларанту обов`язок надати на вимогу митниці додаткові документи (серед яких і договір із третіми особами) лише за їх наявності у декларанта.

Оскільки, позивач не укладав з третіми особами договори, які були б пов`язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, оскільки є їх кінцевим споживачем, то він відповідно і не міг надати такі договори Митниці.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - Продавця товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Платіжні документи також не могли бути надані, оскільки оплати на момент декларування товару не було. За умовами контракту оплата здійснюється протягом 21 банківського дня від дати відвантаження.

Право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

У розумінні ч.3 ст.53 МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника

В постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі № 2814/2659/16 (адміністративне провадження №К/9901 /2286/17) висловлено аналогічну думку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підсумовуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що неподання ТОВ «МГЗ» витребуваних Митним органом додаткових документів не могло бути підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості товарів та не звільняло відповідача від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом на підставі наявних відомостей, зокрема документів, наданих позивачем.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний (ч.1 ст.57).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ (ч.3 ст.57).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України. Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МКУ, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Позивач надав відповідачу: зовнішньоекономічний Контракт та додаток до нього, інвойс, згідно з якими, визначена ціна товару за Контрактом і будь-яких розбіжностей ці документи не містять.

Таким чином, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Водночас, відповідач не обґрунтував своє рішення щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. За такого, виходячи з правила, встановленого ч.3 ст.57 МК, суд вважає, що застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є протиправним.

Посилання відповідача на невідповідність валюти ціни товару валюті ціни, зазначеної у специфікації № 17 не відповідає дійсності, оскільки ціна товару у сумі 20 405,20 руб.РФ зазначена як у Специфікації так і у інвойсах.

Згідно з п. 2.5. Контракту (у редакції Додаткової угоди № 6 від 18.05.2018р.) ціна товару і вартість кожної партії товару перераховуються в російські рублі по середньому курсу Центробанка Росії в період з 16 числа перед- попереднього місяця відгрузки по 15 число місяця попереднього відгрузці і зазначаються у Специфікаціях, підписаних Сторонами, в період, що передує місяцю відгрузки. Валюта контракта - російський рубль.

Отже, таке твердження відповідача є необґрунтованим.

Послідовність дій посадових осіб Митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362.

Згідно з приписами п. 6 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості: включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим МКУ, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Суд вважає, що Митний орган не зазначив належних доводів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Таким чином, позивачем правильно визначена митна вартість товару за ціною Контракту, та є об`єктивна можливість застосування основного методу.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Дослідив оскаржувані рішення митного органу, суд приходить до висновку, що в них містяться лише посилання на реквізити раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару без будь - якого обґрунтування сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Крім того, наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за першим методом, тому заявлена ТОВ «МГЗ» митна вартість товарів за ціною Контракту відповідає вимогам ст 58 МК України.

Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно, з порушенням ч. 3 ст 53. ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МКУ, та всупереч правилам, визначеним ст. 58 МК України.

Крім того, надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Митниця не надала суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів № UА504010/2019/000108/2 від 23.04.2019; рішення про коригування митної вартості товарів № UА504010/2019/000113/2 від 29.04.2019; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України UА504010/2019/00147 від 23.04.2019; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України UА504010/2019/00153 від 29.04.2019, винесені Миколаївською митницею ДФС.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 39536431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) судовий збір в розмірі 9823,50грн., сплачений платіжним дорученням № 03693 від 07.08.2019р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов