Рішення № 85116390, 15.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004042

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Гордійчук Г.В

за участю:

представника позивача - Манукян М.А.

представника відповідача - Куля Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення коштів ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці ДФС (м. Львів, вул. Костюшка,1 код ЄДРПОУ 39420875) у якому просить :

- Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/000299/2 від 09.07.2019 року. Ухвалою суду від 08.08.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 17.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позову зазначає, що за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм ст. 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.

28.08.2019 року представником позивача на адресу суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що при подані документів для митного оформлення товару позивачем подано замовлення № VAR0058858 в якому вказано, що замовником автомобіля є позивач, вартість автомобіля та його основні характеристики. Також позивачем було подано рахунок № VR0068813 від 21.06.2019 року по замовленню № VAR0058858 , де зазначено про сплату позивачем 5865, 55 євро за купівлю автомобіля.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначено, що в митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена за першим методом вартість не відповідала інформації про вартість даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС» та становить 7500 євро. Митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи, додаткові документи не подавалися). Крім того зазначають, що власник автомобіля вказаний у реєстраційному документі - EUROVIAL INDUSTRIE GMBH (12681 BERLIN) продавець - DAT AUTOHUS (27404 BOCKEL) є різними особами. Однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Представник відповідача стверджує, що митний орган послідовно намагався застосовувати методи визначення митної вартості, а фактично вдалося застосувати лише шостий (резервний) метод. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення такими, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.06.2019 року придбав автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE, 2015 року випуску, кузов НОМЕР_3 , тип кузова- універсал, колір - чорний для розмитнення на митний пост «Мостиська» пункт пропуску «Шегині - Медика».

Позивач в позовній заяві зазначає, що даний автомобіль був придбаний у Федеративній Республіці Німеччина через фірму «DAT AUTOHUS», що підтверджується документом замовленням № VR 0068813 від 21.06.2019 року по такому авто.

У рахунку № VR 0068813 від 21.06.2019 року по замовленню № V AR 0058858 вказано сума до оплати 5865, 55 євро та стоїть штамп «сума отримана».

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE, 2015 року випуску, кузов НОМЕР_3 належав EUROVIAL INDUSTRIE GMBH з 15.05.2015 року (так як це була первинна реєстрація даного автомобіля) до 21.06.2019 року оскільки саме з 21.06.2019 року власником у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу для автомобіля з тимчасовим номерним знаком записано позивача.

Для митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля подано до Львівської митниці ДФС митну декларацію 24.06.2019 року, в якій зазначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в сумі 5865, 55 євро.

При ввезенні автомобіля на Львівську митницю ДФС позивачем було сплачено 71000, 00 грн., в якості оплати за розмитнення автомобіля згідно квитанції №0.0.1390158617.1.

09.07.2019 Львівською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000299/2 по митній декларації №UA209190/2019/047321, за яким митну вартість легкового автомобіля марки RENAULT, модель MEGANE визначено за 6 (резервним) методом митної вартості.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи, додаткові документи не подавалися). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості транспортного засобу, яка згенерована відповідно до постанови КМУ № 1077 від 12.12.2018, АСАУР складає 7 500 євро. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст. 368 МКУ), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися. Крім того у рішенні вказано, що власник автомобіля вказаний у реєстраційному документі - EUROVIAL INDUSTRIE GMBH (12681 BERLIN) продавець - DAT AUTOHUS (27404 BOCKEL) є різними особами. Однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Додаткових документів декларантом не надавалося. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60) з причин відсутності в органу доходу і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (агалогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г(ст..63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС.

Відповідно до цього, Львівською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00813, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA209190.2019.047321 від 08.07.2019. Причиною відмови зазначено наступне: «Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45МД (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000299/2 від 09.07.2019). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 та наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 № 651) невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12, 45 ВМД, МКУ № 4495- VI від 13.03.2012 р., ст. 54, п.6, п.п.1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з частиною четвертою 54 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку проте, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення на підтвердження ціни імпортованого товару позивачем подано рахунок № VR 0068813 від 21.06.2019 року по замовленню № V AR 0058858.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Разом з тим, прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.

Відповідно до вимог Тимчасового порядку та ч. 3 ст. 53 МК України, Львівська митниця ДФС повідомила декларантові про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання визначеного переліку документів, разом з тим, такі подані не були.

Таким чином, оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що свідчить про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості ціною договору щодо ідентичних товарів.

Крім того, на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення подібних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що свідчить про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Другорядний метод визначення митної вартості ціною договору на основі віднімання вартості щодо подібних товарів також не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 МК України.

Другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до ст. 63 МК України.

Таким чином, митницею послідовно застосовувались методи визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до ст. 64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар визначена з використанням резервного методу.

Вказаний метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Під жоден із цих критеріїв імпортний товар позивача не підходить, тому перешкод до застосування резервного методу не було.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ "Оцінка товару для митних цілей" та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до п. 2(а) ст. VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з п. 2(Ь) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Враховуючи наведене, митним органом у якості джерела інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР в сумі 7500 Євро.

Суд також звертає увагу на те, що у рахунку зазначено суму до оплати та стоїть штамп «сума отримана», разом з тим, позивач не надав банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою, а надані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого автомобіля.

Таким чином, відсутні будь-які документи про оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було.

Щодо посилань позивача на звіт №Р0484 02014660 від 22.08.2018 року про оцінку автомобіля, суд вважає безпідставним оскільки такий під час митного оформлення позивачем не надавався.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що Львівська митниця ДФС з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. 59-63 МК України, що свідчить про те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно, тому підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи вищенаведене у задоволені позову слід відмовити.

Згідно вимог статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДФС (м. Львів, вул. Костюшка,1 код ЄДРПОУ 39420875) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості UA 209000/2019/000299/2 від 09.07.2019 року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2019 року.

Суддя Кухар Н.А.