Рішення № 85116345, 17.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003615

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Курси О.С. ,

свідка ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд: стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.02.2019 по 02.05.2019 у розмірі 18715, 87 грн.

Ухвалою судді від 19.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 07.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про видачу виконавчих листів на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі №857/598/19 відповідно до якої з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні по дату постановлення рішення. Оскільки, остаточний розрахунок ГТУЮ у Львівській області провело з ОСОБА_1 03.05.2019, то позивач вважає, що на сьогоднішній день у відповідача наявний обов`язок виплатити йому частину середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 21.02.2019 по 02.05.2019 у якому було 47 робочих днів. Розмір середнього заробітку позивача встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у сумі 398,21, що відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягає доказуванню. Тобто, заборгованість відповідача, на думку позивача, становить 18715,87 грн. (398,21х47).

ГТУЮ у Львівській області надало суду відзив на позовну заяву від 12.08.2019 вх. №28950. Позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що розрахунок з позивачем ГТУЮ у Львівській області було проведено без затримки та в строк, необхідний для виконання виконавчих листів, оскільки такі були отримані позивачем 25.04.2019. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУДКС у Львівській області) 03.05.2019 та 06.05.2019 було проведено безспірне списання коштів з ГТУЮ у Львівській області. Відповідач вказує на те, що з його сторони відсутня протиправна бездіяльність та вина щодо строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а отже позов задоволенню не підлягає.

Також ГТУЮ у Львівській області надало додаткові пояснення від 16.10.2019 вх. №37557. Звертає увагу суду на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році», з якого вбачається, що першим робочим днем після 26.04.2019 було 02.05.2019, коли Управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ у Львівській області було надіслано до ГУДКС у Львівській області меморіальні ордери на безспірне списання коштів на користь ОСОБА_1 .

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила повністю з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

З`ясувавши обставини справи, повно та всебічно дослідивши наявні докази, заслухавши доводи сторін, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі №857/598/19 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі №813/3053/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Суд постановив, стягнути з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 7242,37 грн. заборгованості з не виплаченого розрахунку при звільненні та стягнути з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 101145, 34 грн.

07.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа.

25.04.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявами до ГУДКС у Львівській області про прийняття до виконання виконавчих листів виданих Львівським окружним адміністративним судом 16.04.2019 про стягнення з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Листом від 08.05.2019 №13-08/1606 ГУДКС у Львівській області повідомило ОСОБА_1 про виконання 03.05.2019 та 06.05.2019 двох виконавчих листів Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 по справі №813/3053/18 про стягнення коштів з ГТУЮ у Львівській області в розмірі 7242,37 грн. та 101145,34 грн.

Вважаючи, що рішення суду виконане ГТУЮ у Львівській області із затримкою і відповідачу належить виплатити на користь позивача частину середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по дату постановлення рішення у справі, а саме 20.02.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено також, що ГУДКС у Львівській області було направлено до ГТУЮ у Львівській області запит від 26.04.2019 №07.1-11/1396 з проханням з метою виконання вищевказаних виконавчих листів протягом трьох робочих днів з дати отримання запиту надати інформацію щодо кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких буде здійснюватися безспірне списання коштів відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції від 30.01.2013).

Відповідно до копій меморіальних ордерів наявних у матеріалах справи №1(#184524550), №2(#184532794) від 02.05.2019 та №3(#184726082) від 03.05.2019, ГТУЮ у Львівській області було перераховано заборгованості.

З Повідомлень ГУДКСУ у Львівській області щодо проведення безспірного списання коштів від 06.05.2019 №07.1-11/1514 та від 07.05.2019 №07.1-11/1549, вбачається, що меморіальними ордерами забезпечено перерахування заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні в суму 7242,37 грн. та частково перерахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 31794,91 грн , а також перерахування середнього заробітку при звільненні в сумі 69350,43 грн. на користь ОСОБА_1 з рахунку ГТУЮ у Львівській області.

Тобто, з вищезазначеного видно, що днем остаточного розрахунку відповідача з позивачем на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №857/598/19 є 03.05.2019.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо даної категорії правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч.1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно зі ст.3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Нормами ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Як вже встановлено судом постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду терміни виконання якої, на думку позивача порушені відповідачем, набрала законної сили 20.02.2019, докази її оскарження суду не надані.

Проте, як вбачається з доказів наявних у матеріалах справи та сторонами не заперечується, остаточний розрахунок на виконання даної постанови був здійснений 03.05.2019.

На думку суду, позивачем були вчинені усі залежні від нього дії спрямовані на здійснення відповідачем відповідного розрахунку (написання заяви на видачу виконавчого листа, передача одержаних виконавчих листів до виконання до ГУДКС у Львівській області).

Суд критично ставиться до покликань відповідача про безпідставність позовних вимог з посиланням на той факт, що запит ГУДКС у Львівській області про надання інформації був отриманий Управлінням фінансового та матеріально-технічного забезпечення ГТУЮ у Львівській області 26.04.2019, та звертає увагу на те, що меморіальні ордери були подані до ГУДКС у Львівській області лише 02.05.2019 тоді, як постанова набрала законної сили 20.02.2019. Доказів того, що ГТУЮ у Львівській області вчинялися будь-які інші дії спрямовані на виконання постанови від 20.02.2019 суду не надано.

Крім того, свідок - представник ГТУЮ у Львівській області у справі №857/598/19, допитаний у судовому засіданні, у свою чергу, не заперечила, що ГТУЮ у Львівській області станом на 20.02.2019 було відомо про рішення суду.

Таким чином період з 21.02.2019 по 02.05.2019 є періодом затримки виконання рішення суду про стягнення з ГТУЮ у Львівській області невиплаченої заборгованості при проведенні ОСОБА_1 розрахунку при звільненні і становить 47 робочих днів.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч. 1 ст. 94 Кодексу і ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - «оплатності праці», який дістав відображення у пункті 4 частини I При цьому, на переконання суду, середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення до проведення фактичного розрахунку.

Відповідно правил КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №857/598/19 встановлено, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 відповідно до довідки наданої ГТУЮ у Львівській області становив 398,21 грн.

Таким чином сума середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при виконанні рішення суду за період з 21.02.2019 по 02.05.2019 становить 18715,87 грн. (398,21х47).

Згідно з частинами першою та другою ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку, відповідачем не доведено факту виконання обов`язку по виплаті позивачу належного йому розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що за подання даного позову позивачем відповідно до Квитанції №64108 від 16.07.2019 було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ 34942940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 лютого 2019 року по 02 травня 2019 року у розмірі 18715 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 87 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ 34942940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплачений відповідно до Квитанції №64108 від 16.07.2019.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.10.2019.

Суддя В.М. Сакалош